ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"03" липня 2023 р. справа № 300/1573/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Главач І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рогатинської міської ради про визнання протиправною протиправним та скасування пункту 2 додатку № 1 рішення 34 сесії 8 скликання від 23.02.2023 № 5920 та зобов'язання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення поділу та об'єднання земельної ділянки для особистого селянського господарства,
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє ОСОБА_2 , 31.03.2023 звернувся в суд з адміністративним позовом до Рогатинської міської ради Івано-Франківської області (надалі, також - відповідач, міська рада, Рогатинська міська рада), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати пункт 2 додатку № 1 рішення 34 сесії 8 скликання Рогатинської міської ради від 23.02.2023 № 5920 щодо включення земельної ділянки кадастровий номер 2624481900:10:001:0061 площею 17,0 га, розташованої за межами с. Корчунок Рогатинської об'єднаної територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області до переліку земельних ділянок, які виставляються на земельні торги;
- зобов'язати Рогатинську міську раду надати позивачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення поділу та об'єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 2,0 га на території с. Корчунок Рогатинської об'єднаної територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області.
Позовні вимоги мотивовано тим, що в силу вимог пункту 14 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та на підставі положень статей 116, 118, 121, 122 Земельного кодексу України (надалі, також - ЗК України), ОСОБА_1 як учасник бойових дій, який брав участь у антитерористичній операції (надалі, також - учасник АТО), наділений першочерговим правом на відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. На підставі вказаного та у відповідності до частини 6 статті 118, пункту "б" частини 1 статті 121 ЗК України, позивач подав відповідачу заяву від 12.08.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в урочищі Корчунок, за межами населеного пункту с. Корчунок Добринівської сільської ради. Проте, відповідь на вказане звернення на адресу позивача не надходила. За доводами ОСОБА_1 відповідачем порушено процедуру розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення селянського господарства за рахунок земель комунальної власності. Саме нормами статті 118 ЗК України врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, за змістом якої всі дії відповідних суб'єктів земельно-правової процедури є взаємопов'язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність. А тому, Рогатинська міська рада, виходячи із вимог статті 118 коментованого Кодексу, не мала правових підстав для відкладення розгляду клопотання, так як у відповідача в силу вимог закону є лише два правомірних варіанта поведінки, зокрема, прийняти рішення про надання відповідного дозволу чи відмовити у його наданні, мотивувавши причини відмови за переліком підстав, визначених в абзаці 1 частини 7 статті 118 ЗК України. Втім, земельна ділянка, яку позивач має намір отримати у власність, включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, право оренди на які виставляються на земельні торги (аукціон). Позивач не погоджується із таким рішенням міської ради, адже перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги, серед іншого, має містити кадастровий номер відповідної земельної ділянки. При цьому, формуванню переліку земельної ділянки передує процедура підготовки лоту до торгів, в межах якої організатор торгів, зокрема, здійснює відведення земельної ділянки та державну реєстрацію останньої із присвоєнням відповідного кадастрового номеру. Натомість, земельна ділянка, яку позивач має намір отримати у власність, входить у периметр земельної ділянки, відповідачем протиправно включено до переліку на земельні торги.
За наслідками виконання позивачем ухвали про залишення позовної заяви без руху від 05.04.2023 (а. с. 18-22), Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 11.04.2023, відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (а. с. 26-27).
Виконуючи вищевказану ухвалу від 11.04.2023, міська рада направила на поштову адресу суду письмові пояснення від 26.04.2023 за № 02-28/1257 (а. с. 157-161), які із відповідними доказами надійшли 01.05.2023 (а. с. 30-136).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву № 02-38/1258 від 26.04.2023, реєстрацію якого в канцелярії суду здійснено 01.05.2023 (а. с. 139-142). У відзиві на позов та письмових поясненнях представник органу місцевого самоврядування не погоджується з позовними вимогами і доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає таке. Рішенням 13 сесії Добринівської сільської ради від 25.12.2017 "Про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства" вирішено погодити ОСОБА_1 отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу сільської ради для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га розташованої за межами населеного пункту с. Корчунок Добринівської сільської ради. Пунктом 2 наведеного рішення рекомендовано ОСОБА_1 звернутись до органу державної виконавчої влади з питань земельних ресурсів стосовно отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га розташованої за межами населеного пункту с. Корчунок Добрин6івської сільської ради. Однак, протягом трьох років позивач так і не звертався до відповідних державних органів із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населеного пункту с. Корчунок. Так, 12.08.2021 позивач звернувся до Рогатинської міської ради з новою заявою, яка жодним чином не пов'язана з попередньою та діями Добринівської сільської ради. Листом за вих. № 02-38/01/2149 від 07.09.2021 ОСОБА_1 дано відповідь, що відповідно до рекомендацій постійної комісії з питань регулювання земельних відносин та раціонального використання природних ресурсів, розгляд питання щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га буде продовжено після проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення на території Рогатинської міської територіальної громади, яка розпочата з 01.06.2021. Тому, твердження позивача викладені у позовній заяві не відповідають дійсності та є передчасним переконанням позивача. Щодо схеми запропонованих до відведення земельних ділянок, які долучені позивачем, то проект даного документу не гарантує та не затверджує розміщення даної земельної ділянки саме на цій території, а згідно рішення земельна ділянка виділена із земель запасу з цільовим використанням для ведення особистого особистого селянського господарства. Що стосується оскаржуваного рішення 34 сесії VIII скликання № 5920 від 23.02.2023 "Про включення земельних ділянок комунальної власності до переліку земельних ділянок або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами", то твердження позивача про необхідність його скасування є безпідставним та не позбавляє в подальшому права позивача отримати відповідний дозвіл на виготовлення проекту землеустрою на виділену йому земельну ділянку згідно рішення Добринівської сільської ради. З приводу стану проведення інвентаризації земель на 35 сесії VIII прийнято рішення № 5924 від 30.03.2023 "Про стан проведення інвентаризації земель у Рогатинській міській територіальній громаді", згідно ст. 59 Закону України "Про землеустрій" врахування громадських інтересів при здійсненні землеустрою на місцевому рівні полягає в прогнозуванні та забезпеченні комплексного розвитку соціальної та інженерної інфраструктури території. Врахування приватних інтересів при здійсненні землеустрою на місцевому рівні полягає у забезпеченні фізичним та юридичним особам рівних можливостей набуття у власність або користування, у тому числі на умовах оренди, земельних ділянок і в захисті їхніх прав на землю. З наведених підстав просив відмовити в задоволенні позову.
В свою чергу, представник позивача направив через підсистему "Електронний суд" відповідь на відзив від 04.05.2023 (а. с. 163-164). Заперечуючи доводи відповідача, вказав, що частиною 1 ст. 122 ЗК України (у редакції станом на 27.05.2021) визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Натомість центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, у галузі земельних відносин та його територіальні органи, тобто Держгеокадастр, передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення лише державної власності (частина 4 ст. 122 ЗК України). Отже, з 27.05.2021 обласні управління Держгеокадастру втратили повноваження щодо надання дозволів на розробку проекту землеустрою щодо її відведення сільськогосподарських земель територіальних громад. На виконання вимог статтей 118, 121, 122 ЗК України ОСОБА_1 двічі звертався на адресу відповідача з проханням надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га в с. Корчунок, яка знаходилась в межах території Рогатинської міської об'єднаної територіальної громади. Будь-яких зауважень щодо своєї компетенції у листах відповідач не зазначав. Отже, позивач діяв добросовісно та у відповідності до земельного законодавства, що спростовує наведені у відзиві заперечення відповідача.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими статтею 262 КАС України дану адміністративну справу, вивчивши адміністративний позов, зміст відзиву на позов та письмових пояснень, відповіді на відзив, дослідивши і оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 12.06.2017 є особою, яка має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а. с. 16).
27.11.2017 позивач звернувся до Добринівської сільської ради із заявою про виділення земельної ділянки площею 2 га в урочищі Корчунок для ведення особистого сільського господарства та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки (а. с. 11).
Рішенням 13 сесії сьомого скликання Добринівської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області від 25.12.2017 погоджено гр. ОСОБА_1 отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу сільської ради для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га розташованої за межами населеного пункту с. Корчунок Добринівської сільської ради та рекомендовано звернутися до органу державної виконавчої влади з питань земельних ресурсів стосовно отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га розташованої за межами населеного пункту с. Корчунок Добринівської сільської ради (а. с. 10).
В подальшому, в результаті проведення децентралізації та у відповідності до рішення Рогатинської міської ради "Про реорганізацію сільських рад" № 5 від 12.11.2020 до складу Рогатинської міської ради увійшла Добринівська сільська рада (https://rmtg.gov.ua/ua/dobryniv).
Позивач звернувся до Рогатинської міської ради із заявою (клопотанням) від 23.06.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с. Корчунок (а. с. 9).
До заяви позивачем долучено: копію посвідчення НОМЕР_1 від 12.06.2017, копію паспорта та ідентифікаційного коду, графічні матеріали з відображенням місця розташування земельної ділянки (а. с. 16, 12, 13).
Листом від 07.09.2021 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що відповідно до рекомендацій постійної комісії з питань регулювання земельних відносин та раціонального використання природних ресурсів, розгляд питання щодо відведення земельної ділянки позивачу для ведення особистого селянського господарства площею 2 га буде продовжено після проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення на території Рогатинської міської територіальної громади, яка розпочата з 01.06.2021 (а. с. 145).
Рішенням 34 сесії VIII скликання Рогатиснької міської ради від 23.02.2023 за № 5920 вирішено включити, в тому числі й земельну ділянку кадастровий номер 2624481900:10:001:0061 площею 17 га, розташованої за межами с. Корчунок до переліку земельних ділянок, які виставляються на земельні торги (а.с.16).
Вважаючи, що земельна ділянка площею 2 га надання якої погоджено позивачеві рішенням Добринівської сільської ради, входить у периметр земельної ділянки кадастровий номер 2624481900:10:001:0061 площею 17 га включеної до переліку земельних ділянок, які виставляються на земельні торги (а. с. 15, 146).
Вважаючи рішення 34 сесії VIII скликання Рогатиснької міської ради від 23.02.2023 за № 5920 та бездіяльність відповідача щодо нерозгляду його заяви протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
При вирішенні даної спору суд вважає за необхідне дослідити кожний аргументи позивача окремо у його співвідношенні до змісту позиції відповідача, та виходячи із фактичних обставин справи, підтверджених належними доказами.
Згідно із частиною 2 статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Пунктом "б" частини 1 статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
За правовим регулюванням пункту 14 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 за №3551-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №3551-ХІІ) учасникам бойових дій надаються пільги, зокрема, щодо першочергового відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.
Отже, ОСОБА_1 як громадянин України та учасник бойових дій має право на подання заяви про першочергового відведення саме за цільовим призначенням, визначеного пунктом 14 частини 1 статті 12 Закону № 3551-ХІІ земельної ділянки.
Як свідчить зміст заяви позивача від 12.08.2021 останній ініціював питання щодо земельної ділянки із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
Відтак, доводи ОСОБА_1 про наявність у нього першочергового права на відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є безпідставними, так як такий вид цільового призначення землі не віднесено до відповідного переліку, визначеного пунктом 14 частини 1 статті 12 Закону №3551-ХІІ, правом на першочергове отримання яких наділений учасник бойових дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Частинами 6-8 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Питання регулювання земельних відносин відповідно до закону вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Частинами 1, 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, за результатами розгляду заяви про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою відповідний орган місцевого самоврядування зобов'язаний прийняти мотивоване рішення в порядку передбаченому п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
В ході розгляду справи встановлено, що за наслідками розгляду заяви позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, відповідачем не прийнято жодного акту ради, як суб'єкта земельних правовідносин, у формі рішення.
Посилання відповідача про неможливість прийняття рішення до закінчення процедури інвентаризації земель сільськогосподарського призначення на території Рогатинської міської територіальної громади, яка розпочата з 01.06.2021, є необґрунтованим та не свідчить про дотримання вимог законодавства, оскільки органом місцевого самоврядування не прийнято мотивованого рішення за результатами розгляду заяви.
Законодавство не передбачає випадків, коли орган місцевого самоврядування за результатами розгляду заяви про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою може не прийняти позитивного або негативного для заявника рішення (про надання дозволу або про відмову його наданні).
Тому, суд доходить висновку щодо того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб передбачений Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", внаслідок чого ним допущено протиправну бездіяльність.
Щодо вимоги позивача зобов'язати Рогатинську міську раду надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає наступне.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. При реалізації дискреційного повноваження суб'єкт владних повноважень зобов'язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.
Відповідно до п. п. 2, 4 та 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно з ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд, при вирішення позовної вимоги про зобов'язання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, враховує правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 1340/5638/18, згідно якої зобов'язання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки, перебуває поза компетенцією адміністративного суду. Оскільки, до юрисдикції суду в широкому розумінні не входить зобов'язання відповідача приймати на сесії будь-яке конкретне рішення, так як відповідно до чинного законодавства суд не має права перебирати на себе повноваження, віднесені до компетенції, зокрема, органів місцевого самоврядування. Суд може за наявності достатніх правових підстав визнати рішення неправомірним та скасувати його, а також зобов'язати відповідача з урахуванням висновків суду повторно розглянути відповідне питання та прийняти за наслідками розгляду вмотивоване та обґрунтоване нормами законодавства рішення, при цьому суд не може перебирати на себе функцію дозвільного органу, яка не покладена на суд законом.
Як наслідок, позов в цій частині підлягає до часткового задоволення, шляхом зобов'язання Рогатинської міської ради розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.08.2021 та прийняти рішення з урахуванням висновків, наведених у рішенні суду.
Що стосується позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення від 23.02.2023 за № 5920 в частині, то суд зазначає таке.
Надаючи правову оцінку будь-якому рішенню суб'єкта владних повноважень, у першу чергу встановленню підлягає факт наявності чи відсутності порушених «прав», "свобод" чи "інтересів" осіб, які звернулися до суду за їх захистом.
За змістом частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Особа звертається до суду з метою захистити у судовому порядку своє порушене право або інтерес, які охороняються законом, при цьому вона повинна використовувати адекватний засіб захисту своїх прав, тобто такий засіб, який призведе до відновлення (захисту) порушеного права або інтересу.
За змістом статті 55 Конституції України № 254к/96-ВР від 28.06.1996, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.
За приписами статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
За правилами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі частини 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом пункту 9 частини 5 статті 160 КАС України зазначається, що у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням, прав, свобод або інтересів позивача.
Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов'язковою умовою визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб'єкта владних повноважень, тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення його прав та інтересів з боку відповідача.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
При цьому, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
В постанові Верховного Суду України від 24.02.2015 у справі №21-34а15 зазначено, що за змістом статті 6 КАС України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Водночас суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. В деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів.
У рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний суд України розтлумачив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб'єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об'єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.
При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Суд наголошує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 року).
Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.
При цьому, порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.
Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Правова позиція щодо обов'язкової умови надання правового захисту судом, як то наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, висловлена Верховним Судом України у постановах від 15.12.2015 у справі № 21-5361а15 та від 01.12.2015 у справі № 21-3222а15.
Відсутність у заявника прав чи обов'язків у зв'язку із вчиненням оскаржуваних дій не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом. Вищевказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.10.2015 № 2138а15.
В контексті всього вищевикладеного, на переконання суду, оскаржуване рішення жодним чином не порушує право позивача на отримання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, а порушення такого права відбулось, внаслідок бездіяльності відповідача. В той же час, оскаржуване рішення не перешкоджає позивачу реалізувати таке право з урахуванням висновків суду щодо задоволення решти позовних вимог.
Як наслідок, суд доходить висновку, що позов в цій частині не підлягає до задоволення.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).
Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 1 073,60 грн згідно платіжної інструкції № 0.0.2934942580.1від 06.04.2023 (а. с. 25).
Частиною 3 вказаної статті встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в сумі 536,80 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Рогатинську міську раду Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 04054323, вул. Галицька, 65, м. Рогатин, Івано-Франківська область, 77001) розглянути заяву ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) від 12.08.2021 та прийняти рішення з урахуванням висновків, наведених у рішенні суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рогатинської міської ради Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 04054323, вул. Галицька, 65, м. Рогатин, Івано-Франківська область, 77001) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Представнику позивача рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 );
відповідач - Рогатинська міська рада Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 04054323, вул. Галицька, 65, м. Рогатин, Івано-Франківська область, 77001).
Суддя Главач І.А.