про залишення позовної заяви без руху
03 липня 2023 рокум. Ужгород№ 260/5264/23
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Рейті С.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яким просить:
1) Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області управління пенсійного забезпечення від 18.08.2021 року № 0501300001662 про відмову ОСОБА_2 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
2) Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 08.09.1962 року по 21.04.1972 року у Промтоварному ОРС тр. «Куйбишеввуголь»;
3) Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 данні персоніфікованого обліку з 03.03.2008 року по 31.07.2011 року;
4) Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.08.2021 року про призначення пенсії за віком.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя з'ясовує, зокрема, чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. У частині 2 цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається із прохальної частини позовної заяви, позивачем оскаржено рішення пенсійного органу від 18.08.2021 року.
В свою чергу, до суду з даним адміністративним позовом позивач звернулась 20.06.2023 року про що свідчить відмітка служби поштового зв'язку на відправленні, яким позовна заява разом з додатками була надіслана на адресу суду, а отже з пропуском встановленого Кодексом адміністративного судочинства України шестимісячного строку.
При цьому, до позову не було додано заяви про поновлення строку звернення до суду позивачем з обґрунтуванням причин пропущення такого строку та доказів поважності причин пропуску такого строку.
Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Із змісту даних норм слідує, що суд, який вирішує публічно-правовий спір, повинен перевірити коли дізнався позивач про порушення своїх прав чи повинен був дізнатися, чи не пропущено позивачем встановлений строк звернення до суду, якщо так, то чи є в матеріалах позову докази поважності причин його пропуску.
Поряд з цим, у позові, з посиланням на постанову Верховного Суду від 18.02.2020 року у справі №1840/3344/19, позивач стверджує, що застосування строків звернення до адміністративного суду у спорах, що виникають із пенсійних правовідносин, не може слугувати меті відмови у захисті порушеного права (права на призначення пенсії) та, відповідно, легалізації триваючого правопорушення з боку держави в особі компетентних органів. У вказаній постанові Суд зробив висновок, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.
Водночас щодо покликання позивача на постанову Верховного Суду від 18.02.2020 року у справі № 1840/3344/18, в якій викладено висновок про те, що: « лише розгляд справи по суті і з'ясування, зокрема, питання наявності у позивача страхового стажу, дозволить суду оцінити правомірність дій відповідача щодо розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком, а також визначити момент, з якого позивач дійсно має право на призначення такої пенсії», суд зазначає таке.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 30.01.2019 року у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію.
Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 року у справі № 240/12017/19 сформулював з відступленням висновок щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого ст. 122 КАС України, про таке: « для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів».
У зв'язку з цим вказані вище доводи позивача суд не приймає до уваги.
Зазначені висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 01.10.2021 року у справі № 280/4274/20.
Суд зазначає, що оскаржуване, на думку позивача, порушення не можна вважати триваючим, оскільки, триваючим порушенням є порушення, пов'язане з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою та припиняється виконанням регламентованих обов'язків. Відповідач свої обов'язки щодо розгляду питання про призначення пенсії виконав. Так, на звернення позивача із заявою про призначення пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснило розгляд такої заяви, за результатом чого відмовило у позивачу у призначенні пенсії рішенням від 18.08.2021 року.
У той же час, триваюча пасивна поведінка позивача не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, з метою усунення недоліків позовної заяви позивачу слід подати заяву про визнання причин пропуску строку звернення поважними з належними та допустимими письмовими доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як встановлено судом, доказів сплати судового збору для звернення до суду із даним позовом позивачем не надано, натомість, в додатках до позовної заяви міститься клопотання про звільнення від сплати судового збору.
В обгрунтування підстав для звільнення від сплати судового збору позивач вказує на відсутність доходів та звернення за захистом її соціальних прав, а саме права на отримання пенсії.
В контексті наведеного суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на невизначений строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України № 3674-VI, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною 2 ст. 8 Закону України № 3674-VI передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Норма статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачає випадок відстрочення сплати судового збору за подання адміністративного позову, предметом якого є захист соціальних прав, лише за умови врахування майнового стану позивача.
Тобто, подання позову, предметом якого є захист соціальних прав, не є безумовною підставою для звільнення, відстрочення та розстрочення сплати судового збору.
При цьому, позивачем на надано суду будь-яких доказів важкого фінансового стану, недостатності коштів для сплати судового збору і т.д.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У відповідності до пп. 7 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах, зокрема: за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року встановлено розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб у сумі 2684,00 грн.
Як слідує із позовної заяви, позивачем заявлено чотири вимоги немайнового характеру, які є похідними, відтак, за подання до суду даного позову позивачеві необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Судовий збір відповідно до Закону України "Про судовий збір" сплачується через банківські установи, чи поштові відділення зв'язку за рахунок платника. У графі "призначення платежу" вказується: "101;__________ (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір за позовом ____________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), _____________ (назва суду, де розглядається справа), _______________ код ЄДРПОУ (суду, де розглядається справа)". Відповідні процесуальні дії, за які передбачено сплату судового збору, суди здійснюють тільки після пред'явлення платником платіжного документа про сплату належної суми судового збору з підтвердженням зарахування суми судового збору на казначейський рахунок згідно виписки з казначейського рахунку.
Для сплати судового збору для звернення до Закарпатського окружного адміністративного суду встановлено наступні платіжні реквізити: отримувач коштів ГУК у Зак.обл/Ужгородська тг/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37975895; банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат.); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача: UA988999980313141206084007493; код класифікації доходів бюджету 22030101.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.
Таким чином, позовну заяву належить залишити без руху, а позивачу надати строк для усунення недоліків останньої, відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України.
Керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 171, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху і встановити строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з наступного дня після отримання копії цієї ухвали.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С.І. Рейті