Справа №949/517/23
Провадження №1-кп/949/163/22
27 червня 2023 року Дубровицький районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Дубровиця клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016181200000078 від 31 травня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 154 КК України, на підставі ст. 49 КК України,
До Дубровицького районного суду Рівненської області надійшло клопотання прокурора Дубровицького відділу Сарненської окружної прокуратури ОСОБА_7 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 154 КК України, на підставі ст. 49 КК України, а кримінальне провадження стосовно нього, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016181200000078 від 31 травня 2016 року - закрити.
До клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності, відповідно до вимог ст. 287 КПК України, додано письмову згоду підозрюваного ОСОБА_5 на звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Згідно з клопотанням прокурора досудовим розслідуванням встановлено, що 20 квітня 2016 року, точного часу в ході досудового розслідування встановлено не було, ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді начальника Дубровицького району електричних мереж ПАТ "Рівнеобленерго", діючи умисно, з метою задоволення власної статевої пристрасті, достовірно знаючи, що ОСОБА_8 перебуває на посаді діловода Дубровицького району електричних мереж ПАТ "Рівнеобленерго", та згідно пунктів відповідної посадової інструкції ПАТ "Рівнеобленерго" 1.4. безпосередньо підпорядкована начальнику РЕМ 7.1.Підпорядковується начальнику РЕМ, знаходячись у своєму службовому кабінеті, який розташований по АДРЕСА_1 , розуміючи, що ОСОБА_6 є підлеглою по роботі та підлягає службовому контролю з його боку, тобто є службово залежною від ОСОБА_5 , та використовуючи це, примушував ОСОБА_6 , всупереч її волі, до здійснення акту сексуального характеру, що виразилось у мовних ознаках примушування до вступу у статевий зв'язок, реалізувавши при цьому пряму чи непряму (завуальовану) погрозу настання небажаних для неї наслідків службового або особистого характеру.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 , яка входить у групу прокурорів по даному кримінальному провадженні, зазначила, що на даний час є достатні підстави звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, тобто у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а тому просить клопотання задоволити та закрити кримінальне провадження.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення не визнав. При цьому, просив звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності та закрити кримінальне провадження відносно нього на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України
Захисник - адвокат ОСОБА_4 не заперечила щодо задоволення клопотання.
Водночас, свою думку щодо звільнення підозрюваного ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 154 КК України на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження подала суду у письмовій формі.
Потерпіла ОСОБА_6 у судовому засіданні вказала, що проти клопотання прокурора щодо звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності не заперечує, однак не погоджується із закриттям кримінального провадження, оскільки бажає, щоб підозрюваний ОСОБА_5 поніс покарання за свої неправомірні дії.
Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання та подані матеріали, суд прийшов до наступного висновку.
Статтею 1 КПК України передбачено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення (ч. 1 ст. 5 КПК України).
Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства (ч. 1 ст. 9 КПК України).
Як визначено ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.
У відповідності до ст. 286 КПК України, звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.
Встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду.
Перед направленням клопотання до суду прокурор зобов'язаний ознайомити з ним потерпілого та з'ясувати його думку щодо можливості звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності.
Суд, відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України, своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Статтею 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Положеннями ст. 49 КК України визначено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.
Строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 КК України (у редакції на час вчинення кримінального правопорушення) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:
1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі;
3) п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;
4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;
5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Частинами 2, 3 ст. 4 КК України передбачено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 154 КК України, санкція якого (на день вчинення) передбачала покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешту на строк до шести місяців.
Згідно вимог ст. 12 КК України визначено, що злочин, передбачений ч. 1 ст. 154 КК України (у редакції на час його вчинення), за ступенем тяжкості є злочином невеликої тяжкості.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, що подія кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 154 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , мала місце 20 квітня 2016 року, тобто на даний час минуло більше 7 років, що є підставою для застосування положень п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України (у редакції на час вчинення кримінального правопорушення).
В силу вимог п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності", особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.
Верховний Суд у постанові від 19.09.2019 по справі № 350/1218/16-к зазначив, що відповідно до положень ст. 49 КК України визначено матеріально-правові підстави та умови для звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. Так, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили: минули зазначені у законі строки (ці строки диференційовані залежно від тяжкості вчиненого злочину); протягом цих строків особа не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Закриття кримінального провадження з цієї підстави не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує (ч. 8 ст. 284 КПК України).
Як встановлено судом, що строки давності притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 154КК України закінчились, їх перебіг не зупинявся і не переривався, ОСОБА_5 не заперечує проти звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження щодо нього, а обставини щодо вчинення ним протягом цих строків нового кримінального правопорушення певного ступеня тяжкості чи ухилення його від слідства або суду не виявлено.
Таким чином, відсутні підстави, які б перешкоджали звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 154 КК України, а кримінальне провадження закрити.
Також слід зазначити, що у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року по справі № 462/7282/14-к зазначено, що визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов'язкової умови такого звільнення, кримінальним процесуальним законом не передбачено. Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Виходячи з цих положень закону визнання винуватості є правом, а не обов'язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже, невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом (ст. 49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує такого звільнення, з визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину. Аналогічний висновок викладений і у постановах Верховного Суду від 12.11.2019 року по справі № 566/554/16-к, від 26.03.2020 року по справі № 730/67/16-к.
Крім того, у постановах Верховного Суду від 11.11.2020 року по справі № 455/229/17 зазначено, що дотримання умов, передбачених ст. 49 КК України, є безумовною й обов'язковою для суду підставою щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності, навіть у разі невизнання вини останньою.
Таким чином, незважаючи на невизнання ОСОБА_5 вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 154 КК України, суд, з'ясувавши його позицію, впевнившись у її добровільності та усвідомленні наслідків закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, вважає що клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 9, 44, 49 КК України, ст.ст. 284, 285, 286, 288, 395 КПК України, суд, -
Клопотання задовольнити.
Звільнити підозрюваного ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 154 Кримінального кодексу України на підставі пункту 2 частини 1 статті 49 Кримінального кодексу України у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016181200000078 від 31 травня 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статтею 154 Кримінального кодексу України - закрити на підставі пункту 1 частини 2 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали суду оголошено 30 червня 2023 року о 16:45 год.
Суддя: підпис.
Згідно з оригіналом.
Суддя Дубровицького
районного суду ОСОБА_1