29 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 916/3674/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,
перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2022 (головуючий суддя Желєзна С. П., судді Невінгловська Ю. М., Літвінов С. В.)
і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.04.2023 (головуючий суддя Колоколов С. І., судді Діброва Г. І., Ярош А. І.)
у справі № 916/3674/19
за позовом Приватного підприємства "Левчик"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтський хлібороб"
терті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 1) ОСОБА_2 , 2) ОСОБА_3 , 3) ОСОБА_4 , 4) ОСОБА_5 , 5) ОСОБА_6 , 6) ОСОБА_7 , 7) ОСОБА_8 , 8) ОСОБА_9 , 9) ОСОБА_10 , 10) ОСОБА_11 , 11) ОСОБА_12 , 12) ОСОБА_13 , 13) ОСОБА_14 , 14) ОСОБА_15 , 15) ОСОБА_16 , 16) ОСОБА_17 , 17) ОСОБА_18 , 18) ОСОБА_1 , 19) ОСОБА_19 , 20) ОСОБА_20 , 21) ОСОБА_21 , 22) ОСОБА_22 , 23) ОСОБА_23 , 24) ОСОБА_24 , 25) ОСОБА_25 , 26) ОСОБА_26 , 27) ОСОБА_27 , 28) ОСОБА_28 , 29) ОСОБА_29 , 30) ОСОБА_30 , 31) ОСОБА_31 , 32) ОСОБА_32 , 33) ОСОБА_33 , 34) ОСОБА_34 , 35) ОСОБА_35 , 36) ОСОБА_36 , 37) ОСОБА_37 , 38) ОСОБА_38 , 39) ОСОБА_39 , 40) ОСОБА_40 , 41) ОСОБА_41 , 42) ОСОБА_42 , 43) ОСОБА_43 , 44) ОСОБА_44 , 45) ОСОБА_45 , 46) ОСОБА_46 , 47) ОСОБА_47 , 48) ОСОБА_48 , 49) ОСОБА_49 , 50) ОСОБА_50 , 51) ОСОБА_51 , 52) ОСОБА_52 , 53) ОСОБА_53 , 54) ОСОБА_54 , 55) ОСОБА_55 , 56) ОСОБА_56 , 57) ОСОБА_57 , 58) ОСОБА_58 , 59) ОСОБА_59 , 60) ОСОБА_60 , 61) ОСОБА_61 , 62) ОСОБА_62 , 63) ОСОБА_63 , 64) ОСОБА_64 , 65) ОСОБА_65 , 66) ОСОБА_66 , 67) ОСОБА_67 , 68) ОСОБА_68 ,
про стягнення 174 307 грн і зобов'язання вчинити дії
і за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтський хлібороб"
до Приватного підприємства "Левчик"
про скасування державної реєстрації права оренди та визнання права оренди на земельні ділянки,
20.06.2023 скаржник надіслав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2022 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.04.2023 у справі № 916/3674/19.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 20.06.2023 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.
Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам статей 288, 290 Господарського процесуального кодексу України, Суд встановив, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.
Колегія суддів зазначає, що скаржник подав касаційну скаргу з порушенням вимог, установлених статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 288 Господарського процесуального кодексу України).
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
У своїй касаційній скарзі скаржник заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.04.2023.
Розглянувши клопотання про поновлення процесуального строку на подання касаційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Постанова Південно-західного апеляційного господарського суду була проголошена 13.04.2023, повний текст складено 17.04.2023, тобто останнім днем оскарження зазначеної постанови є 08.05.2023.
Касаційну скаргу скаржник надіслав до суду касаційної інстанції лише 20.06.2023, тобто з порушенням встановленого Законом строку на касаційне оскарження.
За змістом пункту 7 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинна бути зазначена дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.
Відповідно до вимог пункту 1 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.
Скаржник у своєму клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження зазначив, що копію оскаржуваної постанови не отримував, а про існування оскаржуваної постанови дізнався лише 05.06.2023 з Єдиного державного реєстру судових рішень, після того як Приватне підприємство "Левчик" повідомило скаржника про те що право оренди земельної ділянки ОСОБА_1 визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Балстький Хлібороб", а державна реєстрації права оренди Приватного підприємства "Левчик" скасована, про що надає докази повідомлення.
При цьому, з доданої скаржником копії накладної кур'єрської служби доставки взагалі не вбачається ні дати відправки/отримання, ні вмісту вкладення, інших доказів про отримання скаржник не додав.
Крім цього, ці докази не можуть бути прийняті Судом до уваги, оскільки повідомлення іншої сторони про наявність рішення суду не може вважатися належним доказом про отримання скаржником копії оскаржуваного процесуального рішення, а щодо посилань скаржника на те, що він лише 05.06.2023 ознайомився із повним текстом оскаржуваного рішення Суд звертає увагу, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень повний текст постанови Південно-західного апеляційного господарського суду було оприлюднено 18.04.2023.
Верховний Суд не може перевірити надсилання або ненадсилання копії оскаржуваної постанови скаржникові, оскільки матеріали справи № 916/3674/19 відсутні в суді касаційної інстанції.
З огляду на викладене, Суд вважає за необхідне зазначити, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь у справі на всіх етапах розгляду, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду прав людини від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії").
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").
Суд вважає за необхідне також зазначити, що як передбачено положеннями статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.
Інших підстав для поновлення пропущеного процесуального строку скаржник у своєму клопотанні не навів.
За змістом статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у контексті Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії").
Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов'язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Оскільки наведені обставини не обґрунтовані належними доказами, вони не можуть вважатися причиною, яка дійсно б перешкоджала звернутися в передбачений законом строк до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, у зв'язку з чим наведені підстави для поновлення процесуального строку визнаються неповажними.
Частиною третьою статті 292 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву (клопотання) не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Згідно зі статтею 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції закону, чинній на момент подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру розмір ставки судового збору складав 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожну немайнову вимогу.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 установлено в розмірі 1 921 грн (позов було подано у 2019 році).
Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції закону, чинній на момент подання касаційної скарги) ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
01.11.2022 рішенням Господарського суду Одеської області, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.04.2023, первісний та зустрічний позови задоволено частково.
Як убачається з касаційної скарги, скаржники просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2022 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.04.2023 в частині скасування державної реєстрації права оренди Приватного підприємства "Левчик" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на земельну ділянку із кадастровим номером 5120682200:01:001:0135.
Отже, згідно з приписами Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на дату подачі касаційної скарги) судовий збір за подання касаційної скарги мав бути сплачений у розмірі 3 842 грн.
При цьому, скаржник до матеріалів касаційної скарги не додав доказів сплати судового збору взагалі.
Таким чином, у зв'язку з відсутністю в матеріалах касаційної скарги документів, що підтверджують сплату судового збору, скаржникові необхідно усунути недоліки касаційної скарги та подати до суду документ на підтвердження сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі.
Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу ОСОБА_1 на (1) подання заяви (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження разом із наведенням інших підстав для поновлення такого строку із, зокрема (але не виключно), наданням інших доказів отримання копії оскаржуваної постанови, і (2) надання доказів про сплату судового збору у розмірі 3 842 грн, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Керуючись статтями 174, 234, 287, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2022 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.04.2023 у справі № 916/3674/19 залишити без руху.
2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
3. Роз'яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог даної ухвали, касаційна скарга буде повернута скаржникові або у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил