номер провадження справи 5/90/23
14.06.2023 Справа № 908/960/23
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна енергетична компанія" (вул. Педагогічна, буд. 2, оф. 1, м. Одеса, 65062; код ЄДРПОУ 13877727)
До відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул.Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503; адреса для листування: вул. Шенвізька, буд. 2, м. Запоріжжя, 69063; код ЄДРПОУ 19355964)
про стягнення 198 387,77 грн.
За участю представників сторін:
Від позивача: Загороднюк О.В. (в режимі відеоконференції) - ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВН №1237862 від 05.04.2023;
Від відповідача: Погосян С.Г. (в режимі відеоконференції) - Витяг з ЭДРЮР від 31.01.2023 самопредставництво;
24.03.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна енергетична компанія" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 198 387,77 грн.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2023 справу №908/960/23 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 29.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №908/960/23 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження - 5/90/23 та підготовче засідання призначено на 26.04.2023 об 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов'язковою.
Ухвалою суду від 11.04.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна енергетична компанія" про забезпечення проведення судового засідання, призначеного на 26.04.2023 о 10:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи "EasyCon" задоволено.
Ухвалою суду від 26.04.2023 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 17.05.2023 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Задоволено усні клопотання представників ТОВ "Південна енергетична компанія" та ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "ЗАЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" про забезпечення проведення судового засідання, призначеного на 17.05.2023 об 12 год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи "EasyCon" по справі № 908/960/23.
Ухвалою суду від 17.05.2023 оголошено перерву з розгляду справи по суті до 14.06.2023 о 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Задоволено усне клопотання ТОВ "Південна енергетична компанія" про забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи "EasyCon" по справі № 908/960/23 та судове засідання, призначене на 14.06.2023 об 11 год. 00 хв. здійснювати в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 14.06.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 197, ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 14.06.2023 проводилось в режимі відеоконференцзв'язку і фіксувалось з використанням підсистеми "Електронний суд".
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги зазначивши, що 30.07.2021 між ДП «НАЕК» «Енергоатом» в особі ВП "ЗАЕС" та ТОВ "Південна енергетична компанія" укладено договір на виконання робіт №05/08/2021/19-121-08-21-10638. Позивачем виконано роботи на суму 154 878,47 грн., однак відповідач не здійснив оплату за виконані роботи. Також у зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних в сумі 5 002,79 грн. та інфляційні втрати в сумі 38 506,51 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 612, 625, 843, 854, 887 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.
Представник відповідача підтримав доводи, викладені у письмовому відзиві на позовну заяву від 13.04.2023 пояснивши, що оплата Відповідачем - Замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку (п. 2.2 Договору), відповідно, в розумінні норм частини 2 статті 530 ЦК України, строк виконання цього грошового зобов'язання (оплата частини вартості робіт за договором в розмірі суми ПДВ: 25 813,08 грн.) - не встановлений. На виконання умов договору його сторони (Позивач - Підрядник і Відповідач - Замовник) оформили і підписали Акт здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 23.12.2021 на загальну суму 154 878,47 грн., з якої: 129 065,39 грн. - вартість робіт без ПДВ та 25 813,08 грн. - вартість робіт в розмірі суми ПДВ; за яким 21.02.2022 - останній 60-й день виконання грошового зобов'язання з оплати частини вартості робіт в розмірі суми без ПДВ (129 065,39 грн.), строк виконання якого встановлений (п. 2.2 Договору). Позивач здійснив нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат за Актом здачі-приймання виконаних робіт №1 від 23.12.2021 на суму грошового зобов'язання в загальному розмірі 154 878,47 грн. за період з 21.02.2022 по 20.03.2023, не врахувавши того, що в частини вартості робіт в розмірі суми ПДВ (25 813,08 грн) це грошове зобов'язання не є простроченим, оскільки строк його виконання не встановлений. В період нарахування безпідставно включений останній шістдесятий день (21.02.2022) виконання грошового зобов'язання з оплати частини вартості робіт в розмірі суми без ПДВ (129 065,39 грн.). Позивачем не враховано, що 21.02.2022 не є днем прострочення виконання грошового зобов'язання.
Своєчасному виконанню грошового зобов'язання за договором перешкоджає введення в Україні режиму воєнного стану і продовження строку його дії, з урахуванням того, що Енергодарська міська територіальна громада Василівського району Запорізької області, в межах якої розташовані виробничі потужності та органи управління Відповідача - Замовника за Договором, з 04.03.2022 перебуває у тимчасовій окупації. Листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені вище обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами, в тому числі і для суб'єктів господарської діяльності за договором, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин. Зважаючи на викладене вище, виконання грошового зобов'язання за договором можливе після закінчення форс-мажорних обставин, підтверджених Торгово-промисловою палатою України, що відповідає умовам розділу 9 договору (форс-мажорні обставини). В діях Відповідача відсутня вина, оскільки своєчасному і належному виконанню ним грошового зобов'язання за договором перешкоджають форс-мажорні обставини, настання яких підтверджується листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. Відсутність вини в діях Відповідача виключає підставу відповідальності за порушення грошового зобов'язання за договором, яке, в силу настання форс-мажорних обставин, з офіційним їх підтвердженням, не є простроченим. На підставі викладеного, просить суд в задоволенні позову відмовити.
Позивач підтримав доводи, викладені у письмовій відповіді на відзив на позов від 19.04.2023 пояснивши, що відповідач безпідставно розділяє в часі строк оплати вартості робіт без ПДВ та строк оплати самого ПДВ, оскільки ані діючим законодавством, ані укладеним сторонами договором не передбачено окремий строк суми ПДВ. Вартість робіт є єдиною і включає в себе ПДВ, що повинно бути сплачене одночасно зі сплатою самих робіт, а саме - протягом 60 календарних днів з дати підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт відповідно до пункту 2.2 Договору. Позивач зареєстрував податкову накладну на виконані роботи за першою подією - фактом підписання сторонами Актів здачі-приймання виконаних робіт, що відповідачем не заперечується. На підтвердження реєстрації зазначеної податкової накладеної позивач надав квитанцію від 14.01.2022, у якій вказано, що за результатами обробки «документ прийнято». Податкову накладну було направлено відповідачу на електронну пошту, що підтверджується прінт-скріном електронної пошти від 25.01.2022 та прінт-скріном електронного кабінету платника податків. Доводи відповідача щодо розмежування порядку і строків оплати ПДВ на виконані роботи та вартості самих робіт за договором, не заслуговують на увагу, оскільки положення договору, які визначають його ціну, що підлягає сплаті покупцем за виконані роботи, не розділяють вартість самих робіт та суму ПДВ, що підлягає сплаті. Враховуючи положення пункту 18 постанови Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, відповідач отримав зазначену податкову накладну та квитанцію про її реєстрацію та мав можливість перевірити стан реєстрації податкових накладних на офіційному сайті Державної податкової інспекції. Відповідач прийняв роботи без зауважень, а тому повинен був здійснити оплату у встановлений договором строк. Щодо посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин, позивач зазначає, що доказів того, що відповідачем у встановленому законодавством та договором порядку підтверджено настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання зобов'язання, відповідач не надав. З урахуванням викладеного, позивач просить суд позов задовольнити.
12.05.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна енергетична компанія" надійшла заява про надання оригіналів документів від 09.05.2023, до якої додано оригінали наступних документів: договір на виконання робіт №05/08/2021/19-121-08-21-10638 від 30.07.2021 з додатками, акту №1 здачі-приймання виконаних робіт від 23.12.2021, претензії від 08.09.2022 за вих. №09/17, претензії від 08.09.2022 за вих. №09/18, відповіді відповідача на претензію від 04.10.2022 за вих. №28-23/12842.
Вказані оригінали документів були досліджені судом, а отже суд вважає за необхідне зазначені документи повернути позивачу.
Наявні матеріали дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд
Як вбачається з матеріалів справи, 30.07.2021 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" ДП "НАЕК "Енергоатом" (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Південна енергетична компанія" (далі - Підрядник) укладено договір на виконання робіт № 05/08/2021/19-121-08-21-10638 від 08.09.2021 (далі - Договір) відповідно до п.1.1. якого Замовник доручає та зобов'язується оплатити, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконання проектних робіт: «Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС м. Енергодар, Промислова, 133. Енергоблок №3. Реакторне відділення. Заміна захистів РЗА системи живлення власних потреб 6кВ на мікропроцесорні пристрої (1, 2, 3 СБ)». Коригування проектно-кошторисної документації.
Відповідно до п. 2.1 Договору, вартість робіт за цим Договором зазначається в Протоколі узгодження договірної ціни (невід'ємний додаток №2 до договору) і визначена па підставі Договірної ціни (невід'ємний додаток №4 до договору), складає: 129 065, 39 грн. Крім того, ПДВ: 25 813,08 грн. Усього з урахуванням ПДВ: 154 878,47 грн.
Пунктом 2.2 Договору передбачено, що оплата виконаних робіт здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт па підставі Акту здачі-приймання виконаних робіт, підписаного обома Сторонами, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт.
Оплата Замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
Згідно з п. 5.6 Договору, Підрядник, що є платником ПДВ, зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса Замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua.
У п. 5.7. договору передбачено, що Підрядник зобов'язаний вказувати в податковій накладній позначення одиниці вимірювання роботи, що виконується за договором, згідно з вимогами «Класифікатору системи позначень одиниць вимірювань та обліку», ДК 011-96, затвердженого наказом Держстандарту України від 09.01.1997 № 8.
Податкова накладна повинна містити у рядку «Код філії Замовника» числовий номер ВП ЗАЕС - 01 та код ЄДРПОУ юридичної особи ДП «НАЕК «Енергоатом» -24584661, назва Замовника - «Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», ВП ЗАЕС» (п. 5.8 Договору).
Відповідно до п. 6.4. Договору, у випадку відсутності реєстрації у ЄРПН Підрядником електронної податкової накладної у встановлений ПКУ строк, Замовник має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору, передбачену п.2.1 цього договору, на суму ПДВ. За невиконання п. 5.6 Договору Підрядник зобов'язаний сплатити Замовнику штраф у розмірі процентної ставки ПДВ за договором.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
У ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характер)' па користь іншого суб'єкта (викопати роботу, передати майно, сплатити троїш, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) мас право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, викопати роботу, падати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею І І цього Кодексу.
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Спірні правовідносини, які виникли між Сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про підряд.
Відповідно до приписів ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.
За змістом ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її станів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника - достроково.
Відповідно до ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) викопати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
У статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
На виконання умов вказаного договору, 23.12.2021 між сторонами договору підписано Акт № 1 здачі-приймання виконаних робіт, відповідно до умов якого Підрядник здав, а Замовник отримав Роботи за Договором. Виконані Роботи задовольняють умовам Договору і належним чином оформлені. Вартість виконаних робіт становить 154 878,47 гри. з ПДВ. Сума авансу склала 0,00 (нуль) грн. Належить до перерахування Замовником Підряднику 154 878,47 гри. з ПДВ.
Отже, відповідно до п. 2.2 договору, термін оплати виконаних робіт наступив 21.02.2022.
08.09.2022 ТОВ "Південна енергетична компанія" направило Відокремленому підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" ДП "НАЕК "Енергоатом" претензію за вих. № 09/17 (аналогічного змісту претензія від 08.08.2022 за вих. №ЮЄ-09/18 була направлена ДП «НАЕК» "Енергоатом"), у якій просив протягом трьох календарних днів здійснити оплату за виконані згідно договору № 05/08/2021/19-121-08-21-10638 від 08.09.2021 (30.07.2021)роботи за загальну суму 154 878,47 грн. з ПДВ.
Листом за вих. № 28-23/12842 від 04.10.2022 ВП «ЗАЕС» ДП "НАЕК "Енергоатом" надало ТОВ "Південна енергетична компанія" відповідь на претензію №ЮЄ-09/17 від 08.09.2022, в якій зазначено, що у зв'язку із складною ситуацією на ринку електричної енергії, зокрема, в зв'язку зі зниженням рівня оплати електричної енергії, дефіцитом коштів за відпущену електроенергію, нерегулярністю та в неповному обсязі розрахунків з ДП «НАЕК «Енергоатом», на даний час у ВП «ЗАЕС» відсутня можливість виконати зобов'язання в частині оплати за виконані роботи за Актом №1 здачі-приймання викопаних робіт від 23.12.2021 у строк, встановлений Договором № 05/08/2021/19-121-08-21-10638 від 08.09.2021 (30.07.2021). Після розподілу ДП «НАЕК «Енергоатом» коштів надані послуги за Договором будуть оплачені.
Однак, відповідачем не було здійснено оплату за виконані позивачем роботи на підставі вказаного договору в сумі 154 878,47 грн. з ПДВ, у зв'язку з чим позивач був вимушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Відповідач вважає, що оплата Відповідачем - Замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку (п. 2.2 Договору), відповідно, в розумінні норм частини 2 статті 530 ЦК України, строк виконання цього грошового зобов'язання (оплата частини вартості робіт за договором в розмірі суми ПДВ: 25 813,08 грн.) - не встановлений.
Однак, вказані твердження відповідача судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 188.1. Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.
Отже, податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до положень пункту 201.10 статті 210 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована після 1 липня 2017 року в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відповідно до п.18 Постанови КМУ «Про затвердження порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» №1246 від 29.12.2010 р. квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку. На момент прийняття у встановленому порядку рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування щодо таких податкової накладної та/або розрахунку коригування проводяться перевірки, визначені пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого). За результатами таких перевірок формується квитанція про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, яка надсилається платнику податку разом з відповідним рішенням.
Відповідно до п. 5.6 Договору, Підрядник, що є платником ПДВ, зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса Замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua.
З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання п. 5.6. договору здійснив реєстрацію податкової накладної №134 від 23.12.2021 на загальну суму 154 878,47 грн. (сума ПДВ 25 813,078 грн.) в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), що підтверджується квитанцією № 1 від 14.01.2022.
У вказаній квитанції зазначено, що «документ прийнято».
Зазначену податкову накладну позивач надіслав на електронну адресу відповідача: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua - 25.01.2021, що підтверджується прінт-скріном електронної пошти та прінт-скріном електронного кабінету платника податків.
Суд зазначає, що положення договору, які визначають його ціну (вартість робіт), що підлягає сплаті Замовником за виконаний обсяг робіт, не розділяють вартість самих виконаних робіт та суму ПДВ, що підлягає сплаті. Аналіз положень договору дає змогу суду дійти висновку, що сума податку на додану вартість, зазначена у абз. 2 п. 2.2 договору включається у загальну ціну товару, зазначену у абз. 1 п. 2.2. договору, а тому вказана сума підлягає сплаті разом з вартістю виконаних робіт.
Отже, зауваження в абз. 2 п. 2.2. договору щодо оплати Замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ після отримання ним від Підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати повної вартості виконаних робіт, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню. Належними та допустимими доказами виконання робіт є Акт приймання виконаних робіт, а податкові накладні є підставою для здійснення розрахунків з бюджетом, і дотримання сторонами вимог законодавства щодо реєстрації податкових накладних не має значення для визначення початку строку виконання господарських зобов'язань.
В даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної та надання її Замовнику, в разі чого Підрядник повинен здійснити повну оплату отриманого товару з урахуванням ПДВ в межах визначеного строку - протягом 60 календарних днів з дати підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт Замовником.
Крім цього, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено виконання позивачем умов п. 5.6. договору в частині складання податкових накладних в електронній формі, їх реєстрації в ЄРПН.
Враховуючи положення п.18 Постанови КМУ №1246 від 29.12.2010 р., суд зазначає, що відповідач отримав зазначені податкові накладні та квитанцію про реєстрацію податкових накладних та мав можливість перевірити стан реєстрації податкових накладних на офіційному сайті Державної податкової інспекції.
Однак, відповідач вважає, що договором строк (термін) виконання відповідачем обов'язку з оплати частини вартості товару у розмірі ПДВ не встановлений, в даному випадку має бути застосовано приписи саме частини другої статті 530 ЦК України.
Положеннями частини першої статті 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Дійсно, сторонами в пункті 8.2. договору встановлено, що досудовий порядок врегулювання спорів між сторонами є обов'язковим.
Проте, частиною другою статті 222 Господарського кодексу України передбачено, що у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.
В той же час, відповідно до частини першої вказаної статті, яка кореспондується із частиною другою статті 19 Господарського процесуального кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Відповідно до частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 Господарського процесуального кодексу України).
Конституційним Судом України у справі №1-2/2002 від 09.07.2002 надано офіційне тлумачення стосовно питання обов'язковості досудового врегулювання спорів. Суд вказав, що обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
З огляду на зазначені приписи національного законодавства, останнє не встановлює обов'язкового досудового врегулювання спору як безумовної передумови для звернення особи, яка вважає, що її права були порушені, невизнані або оспорені іншою особою, із позовом до суду.
В той же час, навіть за наявною обов'язковою умовою того чи іншого господарського договору про досудове врегулювання спору (така умова відсутня у договорі, який був укладений між позивачем та відповідачем), не є підставою для обов'язкового проходження такої позасудової процедури до пред'явлення відповідного позову до суду.
За таких обставин, безпосереднє пред'явлення ТОВ «Південна енергетична компанія» позовної заяви до господарського суду з метою захисту власних порушених майнових прав не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. В протилежному випадку, матиме місце порушення права на справедливий суд відповідно до положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Також суд зазначає, що строк оплати частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ погоджено сторонами в п. 2.2 договору шляхом вказівки на подію - після отримання замовником податкової накладної, що відповідає приписам ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Суд враховуючи позицію відповідача, що строк оплати суми ПДВ ще не настав зазначає, що вказаний строк настав після отримання замовником податкової накладної, тобто з 25.01.2022, однак відповідач у строк встановлений у п.2.2. договору, а саме протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт, тобто до 21.02.2022 оплату суми ПДВ також не здійснив.
Разом з тим, 08.09.2022 ТОВ "Південна енергетична компанія" направляло ВП "ЗАЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" претензію за вих. № 09/17 про сплату заборгованості за виконані роботи на підставі договору № 05/08/2021/19-121-08-21-10638 від 08.09.2021 (30.07.2021) на загальну суму 154 878,47 грн. з ПДВ.
Однак, листом за вих. № 28-23/12842 від 04.10.2022 ВП «ЗАЕС» ДП "НАЕК "Енергоатом" повідомило ТОВ "Південна енергетична компанія" про те, що на даний час у ВП «ЗАЕС» відсутня можливість виконати зобов'язання в частині оплати за виконані роботи за Актом №1 здачі-приймання викопаних робіт від 23.12.2021 у строк, встановлений Договором № 05/08/2021/19-121-08-21-10638 від 08.09.2021 (30.07.2021), та після розподілу ДП «НАЕК «Енергоатом» коштів надані послуги за Договором будуть оплачені.
Отже, позивачем також було виконано пункт 8.2. договору та направлено претензію про сплату заборгованості в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, однак відповідач протягом трьох днів з моменту пред'явлення зазначеної претензії суму заборгованості в розмірі 154 878,47 грн. не сплатив.
Суд зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів оплати суми навіть виконаних робіт без ПДВ.
Акт №1 здачі-приймання виконаних робіт на суму 154 878,47 грн. з ПДВ сторони підписали 23.12.2021 без жодних зауважень, отже роботи повинні бути оплачені відповідачем протягом 60 календарних днів, тобто до 21.02.2022.
Суд зазначає, що відповідач у строк до 21.02.2022 не здійснив оплату ні за виконані позивачем роботи, ні в частині суми ПДВ на загальну суму 154 878,47 грн. з ПДВ, доказів зворотного не надав, а отже заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за договором № 05/08/2021/19-121-08-21-10638 від 30.07.2021 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано 3 % річних за період з 21.02.2022 по 20.03.2023 на суму 5 002,79 грн. та інфляційні витрати за період з березня 2022 по лютий 2023 на суму 38 506,51 грн.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевіривши розрахунок 3% річних, та прийнявши до уваги контррозрахунок відповідача зазначає, що позивачем при здійсненні розрахунку 3% річних не враховано, що 21.02.2022 не є днем прострочення виконання грошового зобов'язання, а отже нарахування 3% річних повинно здійснюватись з 22.02.2022. Отже, відповідно до розрахунку суду здійсненного за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" 3% річних за період з 22.02.2022 по 20.03.2023 становить суму 4 990,06 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
Також суд перевіривши розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" зазначає, що він є вірним, відповідає вимогам законодавства, а отже інфляційні втрати за період з березня 2022 по лютий 2023 в сумі 38 506,51 грн. підлягають стягненню з відповідача.
Щодо посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин та зазначення того, що виконання грошового зобов'язання за договором можливе після закінчення форс-мажорних обставин, підтверджених Торгово-промисловою палатою України, що відповідає умовам розділу 9 договору, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24.02.22 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року.
Згідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо.
Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 повідомила, що на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 р. № 671/97-ВР, Статуту ТПП України вона засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05:30 ранку 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
В подальшому Указами Президента України воєнний стан в Україні було продовжено.
19.05.2023 набув чинності Закон України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб - до 18.08.2023.
Суд зазначає, що 13.05.2022 на сайті ТПП України опубліковано офіційний лист ТПП України, в якому зазначено, що особа, яка порушує свої зобов'язання, у зв'язку із обставинами пов'язаними із військовою агресією Російської Федерації проти України, в період дії введеного воєнного стану, має право долучати до свого повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання зобов'язань за умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів у встановлений термін для можливості обґрунтованого перенесення строків виконання зобов'язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. При цьому, у разі необхідності, сторона, яка порушила свої зобов'язання в період дії форс-мажорних обставин, також має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) дотримуючись порядку встановленого Регламентом https://ucci.org.ua/dokumienti-dlia-zavantazhiennia за кожним зобов'язанням окремо.
Відповідно до п. 9.1. договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором, якщо невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором є наслідками непередбачуваних та непоборних при даних умовах обставин (повінь, пожежа, землетрус та інші стихійні лиха, а також війна чи воєнні дії, які виникли після укладання договору, рішення (постанови) уряду, які обмежують діяльність учасників договору, страйки, або масові заворушення не з вини учасників цього договору (в подальшому форс-мажор).
У разі настання форс-мажору зобов'язання Сторін за цим договором відсуваються на час його дії. (п.9.2. договору)
Згідно з п. 9.3. договору, сторона, що потрапила під дії форс-мажору, зобов'язана не пізніше 10 днів з моменту його настання або припинення повідомити іншу сторону про настання або припинення обставин, які заважають виконанню цього договору.
Дія форс-мажорних обставин підтверджується відповідно до діючого законодавства України. (п. 9.5. договору).
Судом встановлено, що відповідач на виконання пункту 9.3. договору не повідомляв відповідача про настання для нього форс-мажорних обставин, які заважають виконанню умов цього договору.
Крім того, 60-ти денний строк для оплати закінчився до початку збройної агресії, а отже заборгованість за договором № 05/08/2021/19-121-08-21-10638 від 30.07.2021 виникла у відповідача ще до введення на території України воєнного стану.
Крім того, частиною 1 статті 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Отже, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд зазначає, що форс-мажорні обставини можуть звільнити товариство тільки від відповідальності за невиконання зобов'язань за спірним договором, тобто від нарахування штрафів/пені, проте не звільняють від необхідності виконання основних зобов'язань, що обумовлені договором, законом або стягнутої за рішенням суду.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд вважає за необхідне повернути позивачу оригінали документів, доданих до матеріалів справи на підставі заяви від 09.05.2023, а саме оригінали: договору на виконання робіт №05/08/2021/19-121-08-21-10638 від 30.07.2021 з додатками, акту №1 здачі-приймання виконаних робіт від 23.12.2021, претензії від 08.09.2022 за вих. №09/17, претензії від 08.09.2022 за вих. №09/18, відповіді відповідача на претензію від 04.10.2022 за вих. №28-23/12842.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул.Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503; адреса для листування: вул. Шенвізька, буд. 2, м. Запоріжжя, 69063; код ЄДРПОУ 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна енергетична компанія" (вул. Педагогічна, буд. 2, оф. 1, м. Одеса, 65062; код ЄДРПОУ 13877727) суму основного боргу за договором № 05/08/2021/19-121-08-21-10638 від 30.07.2021 в розмірі 154 878 (сто п'ятдесят чотири тисячі вісімсот сімдесят вісім) грн. 47 коп., 3% річних в сумі 4 990 (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн. 06 коп., інфляційні втрати в сумі 38 506 (тридцять вісім тисяч п'ятсот шість) грн. 51 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 976 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят шість) грн. 01 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Повне рішення складено: 26.06.2023.
Суддя К.В.Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.