номер провадження справи 22/67/23
28.06.2023 Справа № 908/521/23
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,
При секретарі судового засідання Шолоховій С.В.
За участю представників сторін:
від позивача - Науменко М.В., наказ № 932 від 08.05.2023
від відповідача - Сторчак Є.А., статут (самопредставництво)
Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/521/23
за позовом: Концерну “Міські теплові мережі” (бул. Гвардійський, буд. 137, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69091)
до відповідача: Акціонерного товариства “Інститут титану” (пр. Соборний, буд. 180, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69035)
про стягнення 259 633,30 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача
20.02.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № б/н від 02.01.2023) Концерну “Міські теплові мережі” до Акціонерного товариства “Інститут титану” про стягнення 232836,07 грн. основного боргу; 19880,31 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з лютого 2022 по січень 2022; 6916,92 грн. 3% річних, нарахованих за період з 20.01.2021 по 23.02.202.
За умовами договору № 200138 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2006 позивач взяв на себе зобов'язання постачати теплову енергію в гарячій воді відповідачу, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за діючими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором. На виконання умов договору позивачем було відпущено теплову енергію в період з грудня 2020 по квітень 2021 на загальну суму 318031,46 грн. (листопад 2020 не враховується у зв'язку з повною оплатою). Враховуючи здійснені відповідачем оплати у грудні 2020 та лютому 2021, загальна сума боргу за період з грудня 2020 по квітень 2021 становить 232836,07 грн., яка відповідачем оплачена не була.
У письмовому поясненні, що надійшло до суду 17.05.2023, викладені відповіді на письмові запитання, які поставлені відповідачем у відзиві. Теплові втрати від точки підключення до приладу обліку складають 0,41%. Фактичні покази приладу обліку станом на 28.11.2020 складали 629,9 Гкал. 02.12.2020 прилад обліку розпломбовано для проведення повірки (зазначені покази 645,47 Гкал). За період з 28.11.2020 по період повірки відповідачем спожито 15,634 Гкал. Договірне навантаження складає 192400 ккал/год. За період з 02.12.2020 по 21.12.2020 спожито 43,334 Гкал. Прилад обліку опломбовано 22.12.2020 після повірки з показами 0,27 Гкал. Покази станом на 29.12.2020 склали 10,72 Гкал. За період з 28.12.2020 по 29.12.2020 спожито 10,493 Гкал. Кількість спожитої теплової енергії за опалення за грудень 2020 складає 69,461 Гкал. У період з 02.12.2020 по 22.12.2020 теплолічильник знаходився на періодичній повірці, що підтверджується актами.
У письмовому поясненні на виконання ухвали суду від 08.06.2023, що надійшло до суду 21.06.2023, зазначено, що нарахування за спожиту теплову енергію проводяться згідно Правил користування тепловою енергією. Облік теплової енергії повинен здійснюватись вузлом обліку теплової енергії, встановленим на межі поділу між споживачем та теплопостачальною організацією. У випадку встановлення приладу обліку не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначеної за фактичними показниками приладів обліку, додаються втрати мережі від межі розподілу до місця встановлення розрахункових приладів. Тому, нарахування виконуються з урахуванням теплових втрат. Згідно розрахунку, навантаження теплових втрат від точки підключення до приладу обліку складає: Qвтрат = 790 ккал/год, що дорівнює 0,41% від приєднаного навантаження на будівлю (790/192400*100=0,41%). У грудні 2020 прилад обліку теплової енергії споживача у період з 02 по 21 грудня був на держповірці, тому за період держповірки нарахування виконувались згідно теплового навантаження на опалення. З приводу надання документального підтвердження щодо фактичних показів приладу обліку на 28.11.2020 з числовим показником 629,9 Гкал повідомив, що відповідні документи об'єктивно неможливо надати, оскільки, враховуючи дію карантину, показання лічильника фіксувалися (передавалися споживачем) у телефонному режимі. При здійсненні відповідачем 09.11.2020 оплати в сумі 38991,44 грн. з призначенням платежу: «за лютий 2020», заборгованість за лютий 2020 була відсутня, тому частина грошових коштів була врахована в заборгованість за інший період, а частина грошових коштів була внесена як часткова оплата за грудень 2020.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача
Відповідач у відзиві проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. З поданого позивачем розрахунку вбачається, що за період з листопада 2020 по квітень 2021 позивачем було нараховано до сплати за надання послуги суму у розмірі 334227,62 грн. Відповідач не отримував від позивача рахунку та акту приймання-передачі від 30.12.2020 за грудень 2020 на суму 105449,30 грн. Позивач зазначив, що акт приймання-передачі від 30.12.2020 за грудень 2020 був оплачений позивачем на суму 17255,51 грн., що підтверджується платіжним документом від 09.11.2020 на суму 38991,44 грн. Відповідач не здійснював передоплат за послуги з теплопостачання на користь позивача, дані, наведені позивачем у розрахунку, є недостовірними. З поданих позивачем доказів вбачається, що за період з листопада 2020 по березень 2021 було сплачено грошові кошти у сумі 125127,12 грн. Відтак, сума основного боргу становить 209100,14 грн. (334227,26 грн. - 125127,12 грн.). Крім того, не вбачається можливим перевірити обґрунтованість вказаної позивачем суми за грудень 2020, оскільки теплолічильник, що належить відповідачу, у грудні 2020 проходив держповірку. Матеріали справи не містять доказів того, за яким алгоритмом виконувався розрахунок. Відповідачем у відзиві, згідно ч. 1 ст. 90 ГПК України, були поставлені позивачу питання. Викладено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін
У письмовому поясненні, що надійшло до суду 20.06.2023, зазначено, що станом на 01.11.2020 заборгованість за договором № 200138 від 01.11.2006 складала 21735,93 грн. Відповідач здійснив оплату в розмірі 38991,44 грн., що складалася з погашення заборгованості та суми авансового платежу на наступний період. Зазначення у платіжному документі призначення платежу: «за теплову енергію за лютий 2020 за договором № 200138 від 01.11.2006» з зазначенням місяця «лютий» є помилковим.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
3. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 20.02.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/521/23 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою суду від 23.02.2023 вказану позовну заяву залишено без руху.
10.03.2023 до суду від позивача надійшла заява вих. № б/н від 09.03.2023 про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.03.2023 позовна заява прийнята до розгляду суддею Ярешко О.В., відкрито провадження у справі № 908/521/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.04.2023, згідно клопотання відповідача, суд перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 908/521/23 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 23.05.2023. Позивачу встановлений строк для надання відповіді на письмові запитання, які поставлені відповідачем у відзиві.
Ухвалою суду від 23.05.2023, у зв'язку зі зловживанням відповідачем процесуальними правами та невиконанням процесуального обов'язку щодо направлення в судове засідання уповноваженого представника, до Акціонерного товариства “Інститут титану” застосовано заходи процесуального примусу, у вигляді попередження за невиконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 11.04.2023 у справі № 908/521/23. У зв'язку з неявкою у судове засідання представників сторін, підготовче засідання відкладено на 08.06.2023
Ухвалою суду від 08.06.2023 відмовлено в задоволенні клопотання Акціонерного товариства “Інститут титану” щодо застосування до Концерну “Міські теплові мережі” заходів процесуального примусу, у вигляді попередження за невиконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 11.04.2023 у справі № 908/521/23. У зв'язку з витребуванням у позивача доказів, витребуванням у сторін письмових пояснень, підготовче засідання відкладено на 22.06.2023.
Ухвалою суду від 22.06.2023 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 28.06.2023.
У судове засідання 28.06.2023 з'явилися представники сторін.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
У судовому засіданні 28.06.2023 судом справу розглянуто по суті, підписано та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
4. Обставини справи, встановлені судом та докази що їх підтверджують
Акціонерному товариству “Інститут титану” належить на праві приватної власності нежитлова будівля, інституту літ. А-4, загальною площею 3497,26 кв.м по пр. Соборному, буд. 180 в м. Запоріжжі, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Між Концерном “Міські теплові мережі” (теплопостачальна організація, позивач) та Акціонерним товариством “Інститут титану” (споживач, відповідач) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 200138 від 01.11.2006.
Відповідно п. 1.1 договору, теплопостачальна організація (позивач) бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу (відповідачу), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами).
Згідно з п. 2.1 договору, теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію - на протязі опалювального періоду; підігрів води - за наявної можливості; кондиціювання - по замовленню споживача; інші технологічні потреби - по замовленню споживача.
Пунктом 3.2.6 договору передбачено, що споживач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах та терміни, які передбачені договором.
Теплопостачальна організація, відповідно до п. 4.1.1 договору, зобов'язана відпускати споживачу теплову енергію в гарячій воді за договором купівлі-продажу.
Відповідно до п. 5.1 договору, облік теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.
Згідно з п.п. 6.1 - 6.5, 6.7 договору, розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін), діючих на час розрахунків, та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. При наявності приладів комерційного обліку - обсяги спожитої теплової енергії визначаються за фактичними показниками приладів обліку. Споживачам, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірними тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача у розрахунковому періоді. Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії. Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі 5 днів з дати отримання. У разі неотримання акт приймання-передачі або обґрунтованих заперечень в його підписанні у термін, встановлений п. 6.7.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову в його підписанні споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.
Згідно п. 10.1, 10.4, договір діє до 01.08.2007. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінченням терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.
Відповідно до акту від 02.12.2020 періодичної (контрольної) перевірки приладів обліку теплової енергії та ГВП, по пр. Соборному, 180 прилад обліку теплової енергії відповідача був розпломбований для проведення повірки; на момент повірки приладу обліку т/енергії подача теплоносія на потреби опалення здійснюється, встановлено з'єднувальний патрубок; покази приладу обліку на момент перевірки: 00645,47 Гкал.
Відповідно до акту від 22.12.2020 періодичної (контрольної) перевірки приладів обліку теплової енергії та ГВП, по пр. Соборному, 180 проведено опломбування приладу обліку теплової енергії після проведення повірки; на момент повірки приладу обліку подача теплоносія на потреби опалення здійснювалася, було встановлено з'єднувальний патрубок; покази приладу обліку на момент перевірки: 00000,27 Гкал.
Вказані акти підписано представниками позивача та відповідача.
Згідно складеного відповідачем розрахунку теплових втрат вводу теплової траси у будівлю проєктої частини ДП «ДНІП Інститут титану», втрати тепла вводу теплової траси складають 790 ккал/год. Згідно розрахунку витрат тепла на будівлю Інституту титана по пр. Соборному, 180, витрати, виходячи з температури зовнішнього повітря у холодний період, складають 192400 ккал/год.
У довідці Запорізького обласного центру з гідрометеорології від 04.01.20-21 № 999-30/21 викладені дані спостережень відділу гідрології Запорізького ЦГМ (м. Запоріжжя) за грудень 2020 року з зазначенням середньодобової температури повітря по кожному числу місяця.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії (опалення) на загальну суму 334227,26 грн. відповідно до актів приймання-передачі теплової енергії:
- акт від 30.11.2020 за листопад 2020 року на суму 16195,80 грн.;
- акт від 31.12.2020 за грудень 2020 року на суму 105449,30 грн.;
- акт від 31.01.2021 за січень 2021 року на суму 74508,74 грн.;
- акт від 28.02.2021 за лютий 2021 року на суму 67939,88 грн.;
- акт від 31.03.2021 за березень 2021 року на суму 65926,87 грн.;
- акт від 30.04.2021 за квітень 2021 року на суму 4206,67 грн.
Позивачем були виставлені відповідні рахунки на оплату отриманої відповідачем теплової енергії.
Заперечень на акти відповідачем не надано, акти залишились з його боку не підписаними. В актах міститься напис щодо відмови споживача від їх підписання, зазначено, що на підставі п. 6.2.7 договору акти вважаються погодженими і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначені в ньому розрахункові періоди.
Відповідач у відзиві зазначив, що акти та рахунки не отримував.
Суд зазначає, що умовами договору № 200138 не визначено обов'язку вручення/надіслання позивачем відповідачу актів та рахунків. Обов'язок з отримання актів та рахунків, згідно п. 6.7 договору, покладений саме на споживача.
Як слідує з поданих позивачем доказів, відповідачем 09.11.2020 здійснено оплату в сумі 38991,44 грн. з призначенням платежу: «за теплову енергію за лютий 2020 дог. 200138 від 01.11.2006».
12.01.2021 відповідачем здійснено оплату в сумі 16195,80 грн. з призначенням платежу: «за опалення за листопад 2020 дог. 200138 від 01.11.2006 рах. 200138».
З посилання відповідача у призначенні платежу у платіжному документі на рахунок за листопад 2020, вбачається, що відповідачем був отриманий відповідний рахунок за договором.
Як зазначив відповідач у письмовому поясненні, зазначення у платіжному документі щодо перерахування суми 38991,44 грн. місяця «лютий 2020» є помилковим. Станом на 01.11.2020 заборгованість відповідача за договором № 200138 складала 21735,93 грн., яка була погашена з вказаної суми.
Відтак, залишок суми в розмірі 17255,51 грн. був зарахований в оплату за грудень 2020, що відображено в розрахунку позивача.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення
Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є договір.
За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Як передбачено ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.
Згідно матеріалів справи та розрахунку позивача, відповідач оплату за договором № 200138 від 01.11.2006 здійснив частково, оплативши суму 17255,51 грн. за грудень 2020 при нарахуванні 105449,30 грн., та повністю оплатив поставлену теплову енергію в листопаді 2020 та лютому 2021. Таким чином, загальна сума заборгованості за період з грудня 2020 по січень 2021 та з березня по квітень 2021 включно склала 232836,07 грн.
Згідно з частиною першою статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно зі статтею 74 ГПК України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач доказів погашення заявленої до стягнення суми заборгованості не подав. Судом враховано, що матеріали даної справи не містять та сторонами не подані будь-які заперечення на складені позивачем акти приймання-передачі теплової енергії. Відтак, згідно підпункту 6.7.2 пункту 6.7 договору № 200138 від 01.11.2006 акти, що покладені в підставу позову, є погодженими відповідачем та, відповідно, є підставою для проведення розрахунків.
Щодо нарахування за грудень 2020 суд зазначає, що позивачем у письмових поясненнях викладені числові показники, з їх документальним підтвердженням, щодо здійснених нарахувань з урахуванням того, що з 02 по 22.12.2020 прилад обліку теплової енергії відповідача знаходився на держповірці.
Відповідач контррозрахунку суми заборгованості не подав, отримання теплової енергії в спірний період не заперечив.
Заяви відповідача щодо того, що прилад обліку перебував на держповірці тривалий час, а саме: з 02.12.2020 по 22.12.2020, судом до уваги не приймаються, оскільки предметом позову є стягнення заборгованості.
Згідно ч. 2 ст. 76 ГПК України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 232836,07 грн. основного боргу є обґрунтованою та доведеною, підлягає задоволенню.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.
Розрахунок інфляційних втрат судом перевірений та визнається неправильним, оскільки містить арифметичні помилки в частині вирахування сукупного індексу інфляції. Згідно перерахунку суду, інфляційні втрати в межах заявленого позивачем періоду склали 19887,21 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України суд не виходить за межі позовних вимог. З відповідача на користь позивача стягується 19880,31 грн. інфляційних втрат.
Розрахунок 3% річних судом перевірений та визнається неправильним, оскільки містить арифметичні помилки. Згідно перерахунку суду, 3% річних в межах заявленого позивачем періоду склали 6935,88 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України суд не виходить за межі позовних вимог. З відповідача на користь позивача стягується 6916,92 грн. 3% річних.
Таким чином, позов у цілому задовольняється судом повністю.
6. Розподіл судових витрат
Згідно п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Судовий збір у сумі 3894,50 грн. стягується з відповідача на користь позивача.
У зв'язку зі сплатою позивачем при зверненні з позовом судового збору у розмірі більшому ніж встановлено Законом України «Про судовий збір», враховуючи клопотання позивача, викладене у позовній заяві, судовий збір у сумі 1067,50 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України ухвалою суду.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства “Інститут титану” (пр. Соборний, буд. 180, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69035; код ЄДРПОУ 00201081) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (бул. Гвардійський, буд. 137, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69091; код ЄДРПОУ 32121458) 232836 (двісті тридцять дві тисячі вісімсот тридцять шість) грн. 07 коп. основного боргу, 19880 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 31 коп. інфляційних втрат, 6916 (шість тисяч дев'ятсот шістнадцять) грн. 92 коп. 3% річних, 3894 (три тисячі вісімсот дев'яносто чотири) грн. 50 коп. судового збору.
Постановити ухвалу про повернення Концерну “Міські теплові мережі” з Державного бюджету України 1067,50 грн. судового збору.
Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 03 липня 2023. Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко