вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
29.06.2023м. Дніпро Справа № 904/1143/21 (904/4693/22)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Примака С.А.,
за участю секретаря судового засідання Скорик Н.О.
та представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача-1: не з'явився,
від відповідача-2: не з'явився,
від третьої особи: не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод" (50082, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Грицевця, будинок 3Б; ідентифікаційний код 00203134)
до відповідача-1 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Хіммаш" (11500, Житомирська область, міст Коростень, вулиця В. Сосновського, будинок 65-Д; ідентифікаційний код 43984187)
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод" - арбітражного керуючого Ткаченко Дениса Володимировича (49107, місто Дніпро, вулиця Казакова, будинок 3, офіс 14; свідоцтво № 1057 від 04.07.2013)
про витребування майна із незаконного чужого володіння
в межах справи № 904/1143/21
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Айронінвест-К" (м. Коростень)
до боржника Приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод", (50082, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Грицевця, будинок 3Б; ідентифікаційний код 00203134)
про визнання банкрутом
Приватне акціонерне товариство "Коростенський машинобудівний завод" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Хіммаш" (далі - відповідач-2) про витребування майна із незаконного чужого володіння, відповідно до якого позивач просить суд:
- прийняти уточнену заяву про визнання недійсним правочинів та витребування майна із незаконного чужого володіння в рамках справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод";
- визнати недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна р.№2744 від 26.10.2022;
- визнати недійсним рішення №1 засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Хіммаш" (ідентифікаційний код 43984187) від 26.10.2022, р.№2743;
- витребувати із незаконного чужого володіння та повернути у власність Приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод" земельну ділянку з кадастровим номером: 1810700000:01:018:0123, загальною площею 0.4062 га, що знаходиться за адресою: Житомирська область, місто Коростень, вулиця В. Сосновського, будинок 65-Д та нежитлове приміщення №2, загальною площею 793,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
- судові витрати у загальному розмірі 8 850,00 грн. покласти пропорційно на відповідачів.
Також позивач просить суд, витребувати у приватного нотаріуса Житомирської області Кузьміної Лесі Леонідівни документи, що були подані ОСОБА_2 щодо проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно, а саме приміщення №2 та земельної ділянки з кадастровим номером: 1810700000:01:018:0123, загальною площею 0.4062 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 -, включаючи акт приймання-передачі нерухомого майна р.№2744 від 26.10.2022 та рішення №1 засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Хіммаш" (ідентифікаційний код 43984187) від 26.10.2022, р.№2743.
Ухвалою господарського суду від 13.12.2022 позовну заяву залишено без руху, зобов'язавши позивачу протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, визначені даною ухвалою.
До господарського суду 30.12.2022 від позивача на виконання вимог ухвали суду від 13.12.2022 надійшла заява №01/03 від 28.12.2022 про усунення недоліків .
Крім того, 13.02.2022 до господарського суду від позивача надійшла додаткова заява №01/03 від 06.12.2023 про усунення недоліків, а також оновлена редакція позовної заяви №01/04 від 06.02.2023.
Ухвалою господарського суду від 16.02.2023 зобов'язано позивача протягом семи днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати до суду докази сплати (доплати) судового збору у розмірі 32 522,61 грн., за подання позовної заяви із майновою вимогою на суму 2 758 174,00 грн.
До господарського суду 27.02.2023 від позивача на виконання вимог ухвали суду від 16.02.2023 супровідним листом надійшла платіжна інструкція №112 від 20.02.2023 про сплату судового збору 32 522,62 грн., за подання позовної заяви із майновою вимогою на суму 2 758 174,00 грн.
Ухвалою господарського суду від 02.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 23.03.2023, а також залучено до участі у справі розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод" - арбітражного керуючого Ткаченко Д.В.
До господарського суду 22.03.2023 від позивача за допомогою засобів електронного поштового зв'язку надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
До господарського суду 23.03.2023 від третьої особи - розпорядника майна ПрАТ "Коростенський машинобудівний завод" за допомогою засобів електронного поштового зв'язку надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
Ухвалою господарського суду від 23.03.2023 відкладено підготовче засідання на 18.04.2023, зобов'язавши учасників справи виконати вимоги ухвали суду від 02.03.2023 у справі №904/1143/21 (904/4693/22). Задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод" про витребування доказів та витребувано відповідні документи.
До господарського суду 14.04.2023 від приватного нотаріуса Кузьміної Л.Л. на виконання вимог ухвали суду від 23.03.2023 надійшли витребувані судом документи.
Ухвалою господарського суду від 18.04.2023 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 02.05.2023.
Ухвалою господарського суду від 02.05.2023 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті. Розпочато розгляд справи по суті у загальному позовному провадженні та призначити судове засідання на 30.05.2023.
Ухвалою господарського суду від 30.05.2023 відкладено розгляд справи по суті в межах розумного строку на 29.06.2023.
У судове засіданні 29.06.2023 повноважні представники сторін не з'явилися. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Суд наголошує на тому, що по даній справі вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення всіх учасників справи про призначене у справі судове засідання, вчинення відповідних процесуальних дій та надано можливість взяти участь у судових засіданнях для надання пояснень по суті справи.
В даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Ухвалою Господарського сул Дніпропетровської області від 17.05.2022 у справі №904/1143/21 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Айронінвест-К" №27/09-1 від 27.09.2021 в частині визнання недійсним договорів купівлі продажу нерухомого майна №1997 та №1997 приміщення 2 та земельної ділянки з кадастровим номером: 1810700000:01:018:0123, загальною площею 0.4062 га, що знаходиться за адресою: Житомирська область, місто Коростень, вулиця В. Сосновського, будинок 65-Д та повернення вказаного майна у власність боржника - Приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод".
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2022 вказану ухвалу Господарського сул Дніпропетровської області від 17.05.2022 у справі №904/1143/21 залишено без змін.
Крім того, постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 30.11.2022 ухвалу Господарського сул Дніпропетровської області від 17.05.2022 у справі №904/1143/21 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2022 у справі №940/1143/21 залишено без змін.
Таким чином, відповідно до вказаного, спірне майно було повернуто до правоволодіння та користування боржника - Приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод".
Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі позивач зазначає про неможливість виконання вищевказаного рішення суду у справі, оскільки ОСОБА_2 здійснено відчуження частки у статутному капіталі товариства на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Хіммаш" та на підставі такого відчуження проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу.
Так, як вбачається з матеріалів справи відповідно до рішення № 1 засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Хіммаш" від 22.01.2021 та акту №1 приймання передачі майна що вноситься до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Хіммаш" спірне майно, а саме нерухоме майно: нежитлове приміщення, загальною площею 793,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та земельна ділянка, площею 0,4062 га за кадастровим номером 1810700000:01:018:0123 передано у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Хіммаш".
Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно із положеннями статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Разом з цим, задоволення вимоги про витребування власником свого майна від особи, яка придбала його не у власника, за умови вибуття майна від такого власника поза його волею не залежить від добросовісності або недобросовісності набувача.
Так, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України.
Судом встановлено, що спірне майно відповідно до ухвали Господарського сул Дніпропетровської області від 17.05.2022, яка залишена в силі постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2022 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 30.11.2022 у справі №904/1143/21 спірне майно було повернуто у власність позивача.
При цьому, позивач, як власник частки в статутному капіталі, внаслідок вчинення ОСОБА_1 дій щодо відчуження належної позивачу частки у статутному капіталі товариства, був незаконно позбавлений своєї частки у статутному капіталі товариства.
Факт належності права власності на спірну частку позивачу та вибуття частки з володіння позивача поза його волею доведений належними та допустимими доказами. Доказів іншого матеріали справи не містять.
Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. При цьому, зазначені норми є загальними, стосуються майна в цілому, тобто регулюють правовідносини щодо і рухомого, і нерухомого майна. Такі висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/585/18.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у свій час використав таке роз'яснення з приводу таких відносин. Розглядаючи справу, по суті якої було відчужене арештоване (як забезпечення позову) майно, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ сформував дві правові позиції, які досі застосовуються (Ухвала від 17.03.2013 р. у справі №6-21 250св 13).
По-перше, продаж майна, обіг якого був обмежений у зв'язку з накладенням арешту (про що продавцю було відомо), порушує публічний порядок. По-друге, якщо доведено наявність заборони на відчуження та обізнаність продавця про її існування, той факт, що ця заборона не була зареєстрована у відповідному реєстрі, не має правового значення, тобто не може бути перешкодою для визнання правочину недійсним.
Згодом аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у Постанові від 25.05.2016 у справі №6-605цс16. Отже, результат є таким: якщо відчужується майно, на яке був накладений арешт, це порушує публічний порядок (на підставі статті 228 Цивільного кодексу України), навіть якщо така заборона з тих чи інших причин не була зареєстрована у відповідному реєстрі.
Отже, правочини на підставі яких було відчужено дане майно є недійсними на підставі статті 228 Цивільного кодексу України, як такі, що порушують публічний порядок.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 р. у справі № 653/1096/16-ц указала, що предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, що незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Однією з обов'язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема, і тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, і який на момент подання позову не є власником цього майна, однак уважає себе таким (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 р. у справі № 522/7636/14-Я).
У постанові Касаційного цивільного сулу у складі Верховного Суду №522/14900/19 Суд наголосив, що застосування приватно-правових конструкцій з метою створення видимості добросовісного набуття права власності для унеможливлених застосування віндикаційного позову по своїй суті є недобросовісним.
До обставин, які можуть свідчити про те, що учасники створюють видимість добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову, відноситься, зокрема: момент вчинення правочину чи інших дій; суб'єкти, які вчиняють або з якими вчиняються правочини контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родичі, квазіродичі, пов'язана чи афілійована юридична особа, пов'язані чи афілійовані групи юридичних осіб).
Своєю чергою, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зауважив, що для приватного права, з урахуванням принципу розумності, є неприйнятним використання конструкції юридичної особи (зокрема, внесення нерухомості до статутного капіталу юридичної особи, вихід учасника із юридичної особи та отримання при виході), інших правомірних приватно-правових засобів (зокрема, поділ об'єктів нерухомості) з метою створення видимості добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову.
Враховуюче, що ОСОБА_2 передав майно у статутний капітал підприємства власником його він і є, будучи при цьому, обізнаним про наявність судового спору та наявність рішення, яке набрало законної сили про повернення майна Боржнику, наявність ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2022 року про накладання заборони вчиняти будь-які дії з майном, все одно вчинив передачу майна у статутний капітал підприємства та подав відповідні документи для державної реєстрації, тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Хіммаш" не є добросовісним набувачем даного майна, оскільки керівник та засновник даного підприємства достовірно знав про судовий спір.
Таким чином, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод" до відповідача-1 ОСОБА_1 , відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Хіммаш" та за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод" - арбітражного керуючого Ткаченко Дениса Володимировича про витребування майна із незаконного чужого володіння підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються пропорційно на відповідачів-1,2.
Крім того позивач у свої позовній заяві просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у загальному розмірі 40 000,00 грн.
За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді, які, в свою чергу, віднесені до судових витрат.
Згідно з частиною 1 статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
За приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України:
- розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо);
- такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву;
- у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому, порядок розподілу судових витрат судом визначений статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, частина 8 якої передбачає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
З матеріалів справи вбачається, що 08.12.2022 між Адвокатським бюро "Бражник і Партнери" (далі - адвокатське бюро) та Приватним акціонерним товариством "Коростенський машинобудівний завод" (далі - клієнт) укладено договір про надання правової допомоги №228, відповідно до умов якого адвокатське бюро зобов'язується надати клієнту визначену цим договором правову допомогу, а клієнт зобов'язується сплатити винагороду адвокатському бюро.
Згідно із умовами пункту 7.1 вказаного договору за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокатському бюро винагороду у розмірі 40 000,00 грн.
На підтвердження того, що адвокатське бюро надало, а позивач прийняв послуги з професійної правничої допомоги на виконання умов договору професійної правничої допомоги №228 від 11.12.2022 на загальну суму 40 000,00 грн, позивачем надано до суду наступні докази: договір про надання правової допомоги №228 від 08.12.2022, акт (опис) виконання робіт від 11.12.2022, квитанцію до прибуткового касового ордеру №43 від 11.12.2022 на суму 40 000,00 грн.
Відповідно до положень частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Приписами частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Враховуючи, що у даній справі відповідачами-1,2 не доведено неспівмірність заявлених до компенсації витрат на правничу допомогу, суд оцінив витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення матеріалів по справі та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн, яка заявлена до стягнення позивачем.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, вказані витрати на професійну правничу допомогу покладаються пропорційно на відповідачі-1,2.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 46, 73 - 79, 86, 91, 129, 130, 191, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод" до відповідача-1 ОСОБА_1 , відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Хіммаш" та за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод" - арбітражного керуючого Ткаченко Дениса Володимировича про витребування майна із незаконного чужого володіння - задовольнити у повному обсязі.
Визнати недійсним рішення №1 засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Хіммаш" - ОСОБА_1 від 22.01.2021.
Визнати недійсним акт №1 приймання передачі майна що вноситься до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Хіммаш" від 22.01.2021.
Витребувати із незаконного чужого володіння та повернути у власність Приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод" (11500, Житомирська область, Коростенський район, місто Коростень, вулиця Василя Сосновського, будинок 65; ідентифікаційний код 00203134) земельну ділянку з кадастровим номером: 1810700000:01:018:0123, загальною площею 0.4062 га, що знаходиться за адресою: Житомирська область, місто Коростень, вулиця В. Сосновського, будинок 65-Д та нежитлове приміщення №2, загальною площею 793,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод" (11500, Житомирська область, Коростенський район, місто Коростень, вулиця Василя Сосновського, будинок 65; ідентифікаційний код 00203134) 23 167,31 грн (двадцять три тисячі сто шістдесят сім гивень тридцять одну копійку) - витрат по сплаті судового збору та 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 копійок) - витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Хіммаш" (11500, Житомирська область, міст Коростень, вулиця В. Сосновського, будинок 65-Д; ідентифікаційний код 43984187) на користь Приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод" (11500, Житомирська область, Коростенський район, місто Коростень, вулиця Василя Сосновського, будинок 65; ідентифікаційний код 00203134) 23 167,31 грн (двадцять три тисячі сто шістдесят сім гивень тридцять одну копійку) - витрат по сплаті судового збору та 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 копійок) - витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано - 03.07.2023.
Суддя С.А. Примак