вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" червня 2023 р. Справа№ 910/7831/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Кропивної Л.В.
Руденко М.А.
при секретарі судового засідання Гуменюк І.О.,
за участю представників:
від позивача: Михайлова Н.М.,
від відповідача: представник не прибув,
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 у справі №910/7831/22 (суддя - Спичак О.М., повний текст складено - 30.01.2023) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" до Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія про стягнення" 3246737,19 грн.
ВСТАНОВИВ наступне.
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" з вимогами до Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" про стягнення 1298217,63 грн пені, 207025,29 грн 3% річних та 1741494,27 грн інфляційних втрат (відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати електричної енергії.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 у справі №910/7831/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" пеню у розмірі 637614 грн 11 коп., 3% річних у розмірі 202700 грн 50 коп., інфляційні втрати у розмірі 1741494 грн 27 коп. та судовий збір у розмірі 48291 грн 35 коп.
При задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати електричної енергії.
При цьому, судом було зменшено розмір пені на 50%.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення в частині задоволених позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на невірність, здійсненого позивачем розрахунку пені, 3% річних та інфляційних, а також вказує про необхідність зменшення розміру 3 % річних.
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідач (апелянт) правом на участь представника у даному судовому засіданні не скористався, проте надіслав на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням представника у відпустці.
Дослідивши обставини, заявленого клопотання, колегією суддів відмовляється у його задоволенні, оскільки відповідачем у справі є товариство, а не окремий його представник, в свою чергу, Господарським процесуальним кодексом України передбачена участь у судовому процесі через представника, що надає можливість направити в судове засідання іншу уповноважену належним чином на те особу.
При цьому, слід зазначити, що представник відповідача був присутній в минулому судовому засіданні та надавав свої пояснення по суті апеляційної скарги, а тому неявка його представника не перешкоджає її розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
28.12.2020 між Товариством обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" (постачальник) та Акціонерним товариством "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (споживач) укладено Договір №ВДТ-11-315/3-21 про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Ціна договору становить 203971872,00 грн (п. 2.3 Договору №ВДТ-11-315/3-21 про постачання електричної енергії споживачу від 28.12.2020).
Відповідно до п. 3.1 Договору №ВДТ-11-315/3-21 про постачання електричної енергії споживачу від 28.12.2020 початком постачання електричної енергії є 01.01.2021.
Відповідно до п. 5.4 Договору №ВДТ-11-315/3-21 про постачання електричної енергії споживачу від 28.12.2020 розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Згідно з п. 5.6 Договору №ВДТ-11-315/3-21 про постачання електричної енергії споживачу від 28.12.2020 оплата вартості обсягів споживання електроенергії здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у терміни, визначені у комерційній пропозиції, що є Додатком №1 до договору. Оплата рахунків постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у терміни, визначені у комерційній пропозиції, що є Додатком №1 до цього договору, та не може бути меншим 5 банківських днів з моменту отримання рахунку споживачем.
Згідно з п. 14.1 Договору №ВДТ-11-315/3-21 про постачання електричної енергії споживачу від 28.12.2020 цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та укладається на строк до 31.12.21021, а в частині розрахунків договір діє до повного виконання зобов'язань сторонами.
У п. 4 Комерційної пропозиції №1 на постачання електричної енергії (Додаток №1) сторони погодили наступний порядок оплати:
- до 25-го числа місяця, що передує розрахунковому періоду, в розмірі 40% орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період;
- до 10-го числа розрахункового періоду в розмірі 40% орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період;
- до 20-го числа розрахункового періоду в розмірі 10% орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період;
- остаточний розрахунок за поставлену постачальником споживачу електричну енергію в розрахунковому періоді визначається на підставі акту приймання-передачі електричної енергії, отриманого споживачем, та здійснюється протягом 180 днів після його підписання. Розмір платежу визначається як різниця між вартістю електричної енергії, зазначеної в акті, та сумою здійснених споживачем попередніх платежів за розрахунковий період.
Орієнтована вартість прогнозованого обсягу споживання електроенергії на розрахунковий період для здійснення попередньої оплати розраховується як добуток прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період на фактичну ціну (вказану в акті приймання-передачі електроенергії) у попередньому розрахунковому періоді.
У січні 2021 року відповідач спожив електричну енергію на умовах Договору №ВДТ-11-315/3-21 про постачання електричної енергії споживачу від 28.12.2020 на суму 17547453,01 грн, що підтверджується Актом №00000002989 приймання-передачі електричної енергії від 31.01.2021; у лютому 2021 року - електричну енергію на суму 17225100,72 грн, що підтверджується Актом №00000005955 приймання-передачі електричної енергії від 28.02.2021; у березні 2021 року - електричну енергію на суму 16653974,57 грн, що підтверджується Актом №00000008984 приймання-передачі електричної енергії від 31.03.2021; у квітні 2021 року - електричну енергію на суму 16839704,90 грн, що підтверджується Актом №00000012008 приймання-передачі електричної енергії від 30.04.2021; у травні 2021 року - електричну енергію на суму 11786126,77 грн, що підтверджується Актом №00000014696 приймання-передачі електричної енергії від 31.05.2021; у червні 2021 року - електричну енергію на суму 14280684,79 грн, що підтверджується Актом №00000017360 приймання-передачі електричної енергії від 30.06.2021; у липні 2021 року - електричну енергію на суму 15861441,02 грн, що підтверджується Актом №00000020046 приймання-передачі електричної енергії від 31.07.2021; у серпні 2021 року - електричну енергію на суму 24326455,09 грн, що підтверджується Актом №00000022770 приймання-передачі електричної енергії від 31.08.2021; у вересні 2021 року - електричну енергію на суму 23492409,08 грн, що підтверджується Актом №00000025624 приймання-передачі електричної енергії від 30.09.2021; у жовтні 2021 року - електричну енергію на суму 33870750,55 грн, що підтверджується Актом №00000028856 приймання-передачі електричної енергії від 31.10.2021; у листопаді 2021 року - електричну енергію на суму 12087771,50 грн, що підтверджується Актом №00000032328 приймання-передачі електричної енергії від 30.11.2021.
Відповідачем розрахунки за електричну енергію здійснювалися несвоєчасно.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №ВДТ-11-315/3-21 про постачання електричної енергії споживачу від 28.12.2020, несвоєчасно здійснив оплату за спожиту електричну енергію, у зв'язку з чим позивачем нараховано до стягнення з відповідача 1298217,63 грн пені, 207025,29 грн 3% річних та 1741494,27 грн інфляційних втрат (відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог).
Суд першої інстанції, здійснивши перерахунок пені, річних та інфляційних встановив, що їх обґрунтованим розміром є 1275228,22 грн, 202700,50 грн та 1741494,27 грн.
При цьому, беручи до уваги значний розмір пені, заявлений до стягнення з відповідача, тоді як матеріали справи не містять доказів завдання позивачу збитків у зв'язку з простроченням виконання відповідачем обов'язку з оплати спожитої електроенергії у спірному періоді, так як прострочення з оплати було нетривалим, та відповідач у повному обсязі оплатив спожиту електроенергію, суд дійшов висновку зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача (відповідно до розрахунку суду), на 50%.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У п. 4 Комерційної пропозиції №1 на постачання електричної енергії (Додаток №1) сторони погодили наступний порядок оплати:
- до 25-го числа місяця, що передує розрахунковому періоду, в розмірі 40% орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період;
- до 10-го числа розрахункового періоду в розмірі 40% орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період;
- до 20-го числа розрахункового періоду в розмірі 10% орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період;
- остаточний розрахунок за поставлену постачальником споживачу електричну енергію в розрахунковому періоді визначається на підставі акту приймання-передачі електричної енергії, отриманого споживачем, та здійснюється протягом 180 днів після його підписання. Розмір платежу визначається як різниця між вартістю електричної енергії, зазначеної в акті, та сумою здійснених споживачем попередніх платежів за розрахунковий період.
Суд зазначає, що між сторонами відсутній спір щодо прогнозованих обсягів споживання електричної енергії у спірному періоді, так як і позивач, і відповідач у своєму контррозрахунку вказують однакові обсяги прогнозованого споживання.
Як вбачається з матеріалів справи (відповідно до платіжних доручень та інформації надходжень коштів) відповідачем у повному обсязі були оплачені обсяги спожитої електричної енергії.
Однак, відповідачем було прострочено виконання обов'язку з оплати вартості електричної енергії (відповідно до строків, встановлених у п. 4 Комерційної пропозиції №1 на постачання електричної енергії (Додаток №1).
Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
У п. 5.8 Договору №ВДТ-11-315/3-21 про постачання електричної енергії споживачу від 28.12.2020 сторонами погоджено, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором постачальник має право вимагати сплату пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення. Споживач звільняється від відповідальності за несвоєчасну оплату у випадку порушення постачальником строку та умов надання рахунків відповідно до п. 5.7 договору.
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.
З урахуванням того, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог: пені на суму 1275228,22 грн, 3% річних на суму 202700,50 грн та інфляційних на суму 1741494,27 грн.
Стосовно доводів скаржника про неправильність розрахунку позивача з огляду на включення ним у період прострочення днів оплати заборгованості, слід зазначити, що судом першої інстанції наведені обставини були враховані.
Так, у рішенні суд вказав, що при розрахунку пені та 3 % річних за січень, червень, серпень, вересень та листопад 2021 року позивачем не було враховано, що дата оплати заборгованості не входить до періоду, за який нараховується пеня.
З огляду на викладене, місцевим господарським судом здійснено перерахунок пені та 3 % річних та визначено їх обґрунтований розмір.
Таким чином, наведені доводи апелянта відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.
Щодо посилань скаржника на невідповідність сум, по яким відбулось прострочення оплати, дійсним обставинам, слід зазначити наступне.
У п. 4 Комерційної пропозиції №1 на постачання електричної енергії (Додаток №1) сторони погодили наступний порядок оплати:
- до 25-го числа місяця, що передує розрахунковому періоду, в розмірі 40% орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період;
- до 10-го числа розрахункового періоду в розмірі 40% орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період;
- до 20-го числа розрахункового періоду в розмірі 10% орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період;
- остаточний розрахунок за поставлену постачальником споживачу електричну енергію в розрахунковому періоді визначається на підставі акту приймання-передачі електричної енергії, отриманого споживачем, та здійснюється протягом 180 днів після його підписання. Розмір платежу визначається як різниця між вартістю електричної енергії, зазначеної в акті, та сумою здійснених споживачем попередніх платежів за розрахунковий період.
Отже, враховуючи вказану умову, оплата відповідачем повинна здійснюватися виходячи із орієнтовної вартості електричної енергії, замовленої у відповідному місяці.
В свою чергу, відповідач при розрахунку сум до оплати застосовує вартість, виходячи з фактичного споживання, а не вартість замовленого обсягу, при цьому використовуючи у розрахунку фактичну ціну, а не ціну за попередній період, як це передбачає договір.
Таким чином, посилання скаржника не невідповідність сум по яким відбулось прострочення оплати, дійсним обставинам, відхиляються колегією суддів.
Також, не знайшли свого підтвердження доводи апелянта про невідповідність, здійсненого позивачем розрахунку, висновкам Об'єднаної палати Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 щодо алгоритму нарахування інфляційних.
Так, колегією суддів, перевірено розрахунок позивача та невідповідності не встановлено.
Стосовно зменшення судом першої інстанції на 50 % розміру пені, колегія суддів зазначає наступне.
Так, частина третя статті 551 Цивільного кодексу України дозволяє зменшити розмір неустойки за рішенням суду за наявності кількох умов: якщо розмір неустойки значно перевищує розмір заподіяних невиконанням зобов'язання збитків; за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
При чому законодавцем не визначено переліку таких обставин. Це питання вирішується на підставі аналізу конкретної ситуації. Зокрема, істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов'язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, тощо.
У свою чергу норми статті 233 Господарського кодексу України визначають як обставини, що беруться до уваги у випадку зменшення неустойки, ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть учать у зобов'язанні, не лише майнові, але і інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.
Правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
Водночас зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Отже, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19.
При цьому ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Колегія суддів звертає увагу, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 та у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 25.02.2020 у справі №903/322/19, від 07.04.2020 у справі № 904/1936/19, від 12.05.2020 у справі №910/9767/19, від 29.04.2020 у справі № 917/693/19 та від 26.05.2020 у справі №916/2586/19.
Слід також зазначити, що чинним законодавством України не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Тому, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №911/867/19 та 25.02.2020 у справі №904/2542/19).
Колегія суддів погоджується із висновком суду щодо зменшення розміру неустойки на 50 % та враховує значний розмір пені, заявлений до стягнення з відповідача, тоді як матеріали справи не містять доказів завдання позивачу збитків у зв'язку з простроченням виконання відповідачем обов'язку з оплати спожитої електроенергії у спірному періоді, так як прострочення з оплати було нетривалим, та відповідач у повному обсязі оплатив спожиту електроенергію.
Стосовно доводів скаржника про необхідність зменшення розміру 3% річних, з посиланням при цьому на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, слід зазначити наступне.
Так, у вказаній справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Так, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та зокрема критеріїв розумності, справедливості та пропорційності.
При цьому, Велика Палата у справі № 902/417/18 виходила з критеріїв розумності, справедливості та пропорційності з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання. Отже, Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме - встановлення процентної ставки річних на рівні 40 % та 96 % і її явної невідповідності принципу справедливості.
Водночас у справі, яка переглядається, відсотки річних було стягнуто у розмірі, передбаченому законом (частиною другою статті 625 ЦК України) - 3 %. Також, суд апеляційної інстанції не встановив відповідних до справи № 902/417/18 обставин очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних (40 і 96 % річних).
Колегія суддів вважає помилковим висновок скаржника щодо наявності підстав для зменшення розміру 3 % річних з урахуванням критеріїв розумності, справедливості та пропорційності, оскільки обставини очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних відсутні, розмір задоволених відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (3 %), наведені відповідачем підстави для зменшення пені не можуть бути підставою для зменшення розміру 3 % річних без встановлення судом виключних (надзвичайних) обставин.
Таким чином, судом першої інстанції було обґрунтовано відмовлено у зменшенні розміру 3 % річних.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 у справі №910/7831/22 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено: 29.06.2023 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді Л.В. Кропивна
М.А. Руденко