вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" червня 2023 р. Справа№ 910/943/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Андрієнка В.В.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі: Реуцька Т.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Лінкевич О.В. (довіреність від 10.06.2022 №08-03-05/31-22)
від відповідача: не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"
на ухвалу господарського суду міста Києва від 23.01.2023 про відмову у відкриті провадження
у справі №910/943/23 (суддя Привалов А.І.)
за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"
до ОСОБА_1
про зобов'язання вчинити дії,-
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.01.2022 відмовлено ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" у відкритті провадження у справі до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії, на підставі п.1 ч.1 статті 175 ГПК України.
Мотивуючи ухвалу суд першої інстанції керувався тим, що ОСОБА_1 та компанії CHIWELL LIMITED, CEZAVELIOS HOLDINGS, VISILINE LIMITED зареєстровані за законодавством Республіки Кіпр. Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 , яка визначена в якості відповідача, як і компанії, є нерезидентами України. Отже, Господарським процесуальним кодексом України не передбачено розгляд спорів у справах, що виникають між юридичною особою та бенефіціарним власником його учасників (акціонерів). Тому, переданий на розгляд господарському суду міста Києва спір не має ознак корпоративного спору.
Не погодившись з ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 23.01.2023 та направити позов для продовження розгляду до суду першої інстанції та відкриття провадження у справі.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначав, щ судом першої інстанції не взято до уваги відомості з довідок в яких вказані прямі володільці, а відповідач є опосередкованим володільцем, який володіє активами саме цих юридичних осіб. Оскільки одним із кінцевих власників істотної участі у ПАТ «НАСК «Оранта» є ОСОБА_1 , яка опосередковано через компанії володіє часткою у розмірі 25,037734% статутного капіталу НАСК «Оранта», це є спір між юридичною особою та її акціонером, пов'язаний із діяльністю юридичної особи, а відтак є корпоративним спором. Також зазначив, що господарські суди відкривають провадження саме за місцезнаходженням позивача, оскільки предмет спору регулюються матеріальним правом України, та виник саме у зв'язку з порушенням умов визначених матеріальним правом України що, на думку скаржника, слугує додатковим аргументом на користь того, що ефективний захист порушених прав можливий лише в судах України.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2023 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю. Кропивна Л.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на ухвалу господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі №910/943/23, та призначено справу до розгляду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2023, в зв'язку з перебуванням судді Кропивної Л.В. у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю. Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 прийнято справу до провадження визначеним складом колегії суддів, та призначено справу до розгляду.
В подальшому розгляд справи було відкладено.
У судовому засідання, 20.06.2023 представник позивача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Представник відповідача у судове засідання, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи, всі представники були повідомлені належним чином. (а.с.160,161,163,164,169-172)
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки та особи, які провадять клірингову діяльність у значенні, наведеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення), яким визначено порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема підсистем "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистеми відеоконференцзв'язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у складі всіх підсистем (модулів).
Відповідно до п. 5.8 Положення офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України.
Згідно п. 59 Положення до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС процесуальні та інші документи можуть подаватися до суду в електронній формі з використанням офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти, з якої надійшли документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом. До початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС суд надсилає документи у справах або на офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом.
Як слідує з матеріалів справи, ухвали Північного апеляційного господарського суду були направлені представникам сторін на офіційні електронні адреси та доставлені до скриньки, про що свідчать роздруківки з сервісу направлення електронних листів, а також поштовим повідомленням. (а.с.160,161,163,164,169-172)
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи , належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Пунктом 2 ч.3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у справі доказами.
Відповідно до норм ГПК України, у суді апеляційної інстанції суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до громадянки Республіки Кіпр ОСОБА_1 надати інформацію як власника істотної участі, бенефіціара інформації, визначеної постановами Правління НБУ від 14.04.2021 № 30, від 12.08.2022 № 177, від 24.12.2021 № 153.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до складу акціонерів ПАТ «НАСК «Оранта» входять компанії LIMITED, CEZAVELIOS HOLDINGS, VISILINELIMITED. Відповідно до інформації, наданої вказаними компаніями, їх власником та кінцевим бенефіціаром виступає ОСОБА_1 .
На підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про фінансові послуги» до ПАТ «НАСК «Оранта» звернувся Національний банк України щодо отримання додаткової інформації відносно набуття право власності на частки у статутному капіталі компаній CHIWELL LIMITED, CEZAVELIOS HOLDINGS, VISILINE LIMITED громадянкою Республіки Кіпр ОСОБА_1 .
Однак, на запит ПАТ «НАСК «Оранта», ОСОБА_1 запитувану інформацію не надала.
Зважаючи, що ОСОБА_1 опосередковано через компанії LIMITED, CEZAVELIOS HOLDINGS, VISILINE LIMITED володіє більше 25% акцій у статутному капіталі ПАТ «НАСК «Оранта», позивач вважає, що даний спір має ознаки корпоративного спору, у зв'язку з чим звернувся за захистом порушених прав до господарського суду міста Києва.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, на підставі п.1 ч.1 ст. 175 ГПК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги не є корпоративними, особистим законом відповідача є матеріальне право Республіки Кіпр, а тому не підлягають вирішенню за законодавством України.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто, передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Як визначено ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.
Так суд першої інстанції в ухвалі послався на додаток до позовної заяви - інформаційну довідку Національного депозитарію України від 05.07.2021 за №48250 (а.с. 73-75) та від 02.04.2021 за №40149 (а.с.76-78) відповідно, в яких не вказано акціонером ОСОБА_1 , а тому відповідач - ОСОБА_1 не володіє іменними цінними паперами ПАТ «НАСК «Оранта», а отже не є учасником (засновником, акціонером, членом), ані колишнім акціонером (учасником) позивача.
Колегія суддів вважає даний висновок суду першої інстанції передчасним, оскільки як вбачається з довідок та листів, які подані позивачем до позовної заяви , одні з прямих володільців ПАТ «НАСК «Оранта» зазначені CHIWELL LIMITED, CEZAVELIOS HOLDINGS, VISILINE LIMITED , а з листів компаній вбачається:
- VISILINE LIMITED лист від 07.02.2022 (а.с.133) опосередкованим учасником НАСК «Оранта» з часткою 9,42 % у статутному капіталі є ОСОБА_1 , у компанії VISILINE LIMITED володіє частковою у розмірі 100%;
- CHIWELL LIMITED лист від 28.02.2022 (а.с.134) опосередкованим учасником НАСК «Оранта» з часткою 9,99 % у статутному капіталі є ОСОБА_1 , у компанії CHIWELL LIMITED володіє частковою у розмірі 100%;
- CEZAVELIOS HOLDINGS лист від 28.02.2022 (а.с.135) опосередкованим учасником НАСК «Оранта» з часткою 5,62 % у статутному капіталі є ОСОБА_1 , у компанії CEZAVELIOS HOLDINGS володіє частковою у розмірі 100%;
Як зазначає позивач, ОСОБА_1 опосередковано через вищезазначені компанії сумарно володіє 25,03% в статутному капіталі ПАТ «НАСК «Оранта», а також є власником істотної участі та кінцевим бенефіціаром компанії. Скаржник вважає, що судом першої інстанції не було досліджено питання щодо ступенів прямого та опосередкованого володіння та впливом.
У відповідності до п. 6 ст. 30 ГПК України, спори, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів, а також спори, що виникають з правочинів щодо корпоративних прав (крім акцій) в юридичній особі, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи.
Статтею 366 ГПК України визначено, що підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно п.7 ч.1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.
Так, в силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Статтею 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.
В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб'єктний склад правовідносин і характер діяльності суб'єктів (характер спірного правовідношення).
Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Підвідомчість справ загальним і господарським судам визначається законодавством.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18 (провадження №12-294гс18, пункт 4.11) визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.08.2019 у справі №646/6644/17 (провадження №14-352цс19, пункт 74) зроблено висновок, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб'єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
У відповідності до ч. 6 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України , спори, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів, а також спори, що виникають з правочинів щодо корпоративних прав (крім акцій) в юридичній особі, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Частинами 1, 3 ст. 167 Господарського кодексу України, корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб'єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув.
Справи, що виникають з корпоративних відносин - це, по-перше, спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), по-друге, спори між учасниками (засновниками, акціонерами) господарського товариства, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства та ґрунтуються на корпоративних правах, тобто на правах і правомочностях особи, передбачених законом і статутними документами, у зв'язку з наявністю у цієї особи частини в статутному фонді (майні) господарського товариства.
Таким чином, за змістом статті 167 ГК України ознаками корпоративних прав є те, що суб'єктом цих прав є особа, яка має частку в статутному фонді (майні) товариства та набула правомочностей, передбачених законом та статутом товариства (організаційних та майнових).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 757/39672/17-ц.
З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги обґрунтовані порушенням прав позивача відповідачем, як кінцевим бенефіціарним власником активів компаній CHIWELL LIMITED, CEZAVELIOS HOLDINGS, VISILINE LIMITED щодо надання додаткової інформації відносно набуття право власності на частки у статутному капіталі вказаних компаній.
Як вже зазначалось, до позовної заяви додано інформаційні довідки Національного депозитарію України від 05.07.2021 за № 48250 та від 02.04.2021 за № 40149 (а.с.76-78) та прямих володільців ПАТ «НАСК «Оранта», а саме: CHIWELL LIMITED, CEZAVELIOS HOLDINGS, VISILINE LIMITED в яких зазначено, що ОСОБА_1 опосередковано через вищезазначені компанії сумарно володіє 25,03% в статутному капіталі ПАТ «НАСК «Оранта», а також є власником істотної участі та кінцевим бенефіціаром компанії. (а.с.133-135)
Отже спір в даній справі виник щодо ненадання витребуваної інформації кінцевим власником ОСОБА_1 , яка опосередковано через компанії CHIWELL LIMITED, CEZAVELIOS HOLDINGS, VISILINE LIMITED володіє часткою у розмірі 25, 037734% статутного капіталу НАСК «Оранта», тобто спір виник між юридичною особою та її акціонером, пов'язаний із діяльністю юридичною особи, а відтак є корпоративним спором.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України є передчасними.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Частиною 3 ст. 271 ГПК України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі № 910/943/23 прийнята з порушенням норм процесуального права щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження у справі, внаслідок чого підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд до господарського суду міста Києва.
У зв'язку з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної скарги, має бути здійснений судом першої інстанції в подальшому, за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 277, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на ухвалу господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі №910/943/23 задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі №910/943/23 скасувати.
3. Матеріали справи № 910/943/23 повернути на розгляд до господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 29.06.2023.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді В.В. Андрієнко
Є.Ю. Пономаренко