Номер провадження: 33/813/1116/23
Номер справи місцевого суду: 521/5975/23
Головуючий у першій інстанції Громік Д. Д.
Доповідач Артеменко І. А.
03.07.2023 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду - Артеменко І.А.,
за участю: секретаря судового засідання - Янковської Ю.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Ставроста Романа Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Малиновського районного суду м.Одеси від 26 травня 2023 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,
встановив:
Короткий зміст судового рішення
Постановою Малиновського районного суду м.Одеси від 26.05.2023 ОСОБА_1 притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на строк один рік, стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 536,40 грн. (а.с.23-24).
ОСОБА_1 визнано винним у порушенні вимог п.2.9а Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10 січня 2001 року №1306 (далі-ПДР), які полягали в тому, що 05 січня 2023 року о 19 год. 50 хв. в м. Херсон по вул. Покришева біля буд. №83, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «АЗЛК 2140», державний номерний знак НОМЕР_1 , під час зміни напрямку руху не ввімкнув показник повороту. В ході спілкування були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Водію запропоновано пройти обстеження на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестера Драгер, на що водій погодився. Прилад «Alcotest 7510», результат № 412 - 0,99 ‰.
Короткий зміст доводів апеляційної скарги
В апеляційній скарзі захисник Ставрост Р.Ю. в інтересах ОСОБА_1 просить постанову суду першої інстанції скасувати та провадження у справі закрити на підставі п.4 ч.1 ст.247 КУпАП, оскільки інкриміновані діяння вчинені ОСОБА_1 в стані крайньої необхідності.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:
- суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги як належні докази письмові пояснення ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_2 , які завірені нотаріально, з мотивів не попередження свідків про кримінальну відповідальність і нескладання свідками перед судом відповідної присяги. Зазначав, що в КУпАП відсутні вимоги до пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та свідків, зокрема про попередження свідків про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві пояснення і складання ними перед судом відповідної присяги;
- суд безпідставно послався на ст.385 КК України, оскільки вона передбачає відповідальність за відмову свідка від давання показань, у той час як у даній справі свідки не відмовлялись давати показання, а навпаки самостійно, без виклику і примусу їх надали;
- суд, посилаючись на недоведеність обставин про те, що 05.01.2023 швидка допомога не працювала у належному режимі в м.Херсоні, не враховав особливий період - війну та місце події - м.Херсон, зону бойових дій, у зв'язку з чим після деокупації м.Херсона державні органі, зокрема, швидка допомога, в січні 2023 року працювала нестабільно і неналежно, що є загальновідомим фактом, який не потребує доказуванню;
- суд не сприяв об'єктивному розгляду справи, відмовивши у задоволенні клопотання захисника про відкладання розгляду справи для надання доказів госпіталізації ОСОБА_3 і показань свідка ОСОБА_4 , який в той час незаконно утримувався у військоматі ЗСУ;
- поліцейські не роз'яснили ОСОБА_1 його права, що є грубим порушенням та є самостійною підставою для визнання особи невинуватою у вчиненні правопорушення.
У судове засідання апеляційної інстанції 03.07.2023 ОСОБА_1 та захисник Ставрост Р.Ю., будучі належним чином повідомленими про розгляд справи засобами телефонного зв'язку, що підтверджується телефонограмою, до суду не з'явились, причин неявки не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надали (а.с.42).
При цьому, в день призначеного судового засідання (03.07.2023) захисник Ставрост Р.Ю. в інтересах ОСОБА_1 через канцелярію суду надав клопотання про долучення до матеріалів справи довідки від 05.01.2023 та нотаріально посвідчених письмових показань свідка ОСОБА_5 , в якому просив розглянути справу з урахуванням цих доказів (а.с.43-45).
Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, та адвоката в її інтересах, з огляду на таке.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26.04.2007). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Поряд з цим, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04).
За змістом ч.6 ст.294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
При встановлених обставинах, неявка ОСОБА_1 та адвоката Ставрост Р.Ю. не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін, з огляду на таке.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги (ч.7 ст.294 КУпАП).
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України, за кваліфікуючими ознаками: керування в стані алкогольного сп'яніння повністю доведена та підтверджується такими доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №070590 від 05.01.2023, яким зафіксовано, що водій ОСОБА_1 05 січня 2023 року о 19 год. 50 хв. в м. Херсон по вул. Покришева біля буд. №83 керував транспортним засобом марки «АЗЛК 2140», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджено результатом тесту на газоаналізаторі Драгер, проведеним на місці за згодою водія, на рівні 0,99 ‰. Вказаний протокол підписаний ОСОБА_1 (а.с.1);
- роздруківкою результатів освідування за допомогою алкотестера «Драгер», відповідно до якої результат складає 0,99 ‰ та яка підписана ОСОБА_1 (а.с.2);
- актом огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зафіксовано у ОСОБА_1 ознаки сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, результат огляду за допомогою Alcotest Drager 7510 - 0,99 ‰, з чим погодився ОСОБА_1 , проставивши свій підпис в графі: «З результатами згоден» (а.с.3);
- відеозаписами нагрудних камер поліцейських 470708, 474679, якими зафіксовано, що 05 січня 2023 року о 19 год. 50 хв. в м. Херсон по вул. Покришева біля буд. №83, було зупинено транспортним засіб марки «АЗЛК 2140», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 за порушення ПДР. Під час спілкування з водієм працівниками поліції виявлено у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння, з огляду на що йому було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці за допомогою газоаналізатора Drager, на що водій погодився. За результатами тесту на газоаналізаторі «Драгер» встановлено у водія 0,99‰ алкоголю, що підтверджується роздруківкою газоаналізатора. При цьому, ОСОБА_1 визнав факт вживання алкоголю та повідомив, що у його брата трапилось лихо та вони не могли викликати швидку, тому він вимушений був сісти за кермо (а.с.6).
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Порядок проходження огляду особами, які керують транспортними засобами, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений ст.266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція).
Так, відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У виконання вищевказаних вимог КУпАП до матеріалів справи додані відеозаписи з нагрудних камер щодо обставин складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 . Долучені відеозаписи повністю відображають події, які відбулися 05.01.2023 та є належним доказом у справі.
Так, на відеозаписі зафіксовано порядок проходження огляду на місці водія, зокрема, працівник поліції в присутності ОСОБА_1 відкрив новий та герметично запакований мундштук, роз'яснив водію порядок проходження огляду і після цього проведено процедуру освідування, результатом якого виявлено 0,99 ‰ алкоголю у водія, яка зафіксована у роздруківці тесту №412 Drager ALCOTEST 7510 ARLM-0327 (а.с.2).
На відео зафіксовано, що водій погодився з результатами огляду на приладі Драгер та не виявив бажання їхати до медустанови. Більштого, в роздруківці результатів освідування за допомогою алкотестера «Драгер» та в акті огляду ОСОБА_1 розписався про згоду з результатами такого огляду (а.с.2,3).
Аналізуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що процедура огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння була проведена з дотриманням положень ст. 266 КУпАП, а також вимог Інструкції від 09.11.2015 року.
Слід відмітити й те, що ОСОБА_1 , підписуючи протокол про адміністративне правопорушення, роздруківку технічного приладу з результатами огляду та акт огляду, будь-яких зауважень чи заперечень щодо суті інкримінованого йому правопорушення, дій працівників поліції, процедури проходження огляду на стан сп'яніння не висловив, що не дає підстав вважати, що працівниками поліції якимось чином при проведенні огляду на стан сп'яніння було порушено вимоги чинного законодавства.
Доводи апеляційної скарги про закриття справи у зв'язку з вчиненням дії ОСОБА_1 в стані крайньої необхідності, на думку апеляційного суду, не заслуговують на увагу, оскільки апеляційний суд не розцінює керування транспортного засобу в стані алкогольного сп'яніння як крайню необхідність.
Так, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп'яніння є найбільш тяжким правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а водій у стані сп'яніння є загрозою для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.
Відповідно до ст.17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Згідно ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.
Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі. За правовим полем України, зокрема п.2.9 а Правил дорожнього руху, ст.130 КУпАП водіям забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Враховуючи вищевикладене, коли ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, він тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Суд критично відноситься до доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування позиції захисту. Зокрема, суду не надано доказів, що 05.01.2023:
- ОСОБА_2 за станом здоров'я стало зле;
- неможливо було викликати швидку допомогу, таксі чи скористатись послугами доставки до лікарні інших людей, окрім ОСОБА_1 ;
- саме ОСОБА_1 відвіз ОСОБА_2 до лікарні;
- ОСОБА_2 госпіталізували у лікарню.
Посилання апелянта на нестабільність роботи швидкої допомоги у м.Херсоні після деокупації, в тому числі і 05.01.2023, як на загальновідомий факт, що не потребує доказуванню, є необґрунтованим. Так, загальновідомість обставин є доволі об'ємною та дещо суперечливою категорією, адже нормативного закріплення поняття «загальновідомі обставини» та чіткого їх переліку в процесуальному законодавстві України немає. Суд не може визнати вказану захисником обставину загальновідомою.
Надані суду письмові показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , завірені нотаріально, не є належним доказом у розумінні вимог ст.251 КУпАП, оскільки вказані особи у судовому засіданні не допитувались та не попереджались про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, а тому їх покази не можуть бути беззаперечним доказом наявності стану крайньої необхідності.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27.06.2019 у справі № 560/751/17.
При цьому, правовий статус свідка у справах про адміністративні правопорушення передбачає попередження перед допитом свідка про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України. Зокрема, ст.384 КК України передбачає кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання свідка надані органу, що здійснює досудове розслідування, виконавче провадження, суду, Вищій раді правосуддя, тимчасовій слідчій чи спеціальній тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України. І так само ст.385 КК України встановлює відповідальність свідка за відмову від давання показань у суді, Вищій раді правосуддя, Конституційному Суді України або під час провадження досудового розслідування, здійснення виконавчого провадження, розслідування тимчасовою слідчою комісією чи спеціальною тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України.
Отже, завідомо неправдиві показання утворюють склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.384 КК України, якщо вони дані уповноваженій на те особі (зокрема суду) у встановленому законом порядку і належним чином процесуально оформлені. При цьому, не має правового значення в рамках якого судового процесу здійснюється допит свідка. Тому посилання захисника, що нормами КУпАП не вимагає попередження свідка про кримінальну відповідальність є невірним та ґрунтується на суб'єктивному помилковому тлумаченні правових норм.
Судом враховано, що захисник в інтересах особи, яка притягується до відповідальності, не заявляв ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції клопотання про виклик та допит у судовому засіданні свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , тому вони не були допитані судом у встановленому порядку. А надані суду письмові пояснення свідків не є належним та допустимим доказом у розумінні процесуального законодавства.
Щодо письмових пояснень ОСОБА_1 , завірених нотаріально, слід зазначити, визнання останнім факту вживання 05.01.2023 алкогольних напоїв, після чого керування транспортним засобом. Щодо обставин дії ОСОБА_1 в крайній необхідності до письмових пояснень не додано жодного належного підтверджуючого доказу у розумінні вимог ст.251 КУпАП.
Надана суду апеляційної інстанції довідка Комунального некомерційного підприємства "Фтизіопульмонологічний медичний центр" Херсонської Обласної Ради від 05.01.2023 не є належним доказом у цій справі. За вказаною довідкою серце і легені ОСОБА_2 в нормі та їй встановлено діагноз: «Даних за активний туберкульоз легень немає. Тубобліку не підлягає». Отже, вказана довідка не підтверджує критичний стан здоров'я ОСОБА_2 та її госпіталізацію до лікарні 05.01.2023, а відповідно і позицію ОСОБА_1 щодо його дії (водіння транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння) в стані крайньої необхідності.
Крім того, суду не надано жодного доказу на підтвердження неможливості викликати швидку допомогу, таксі або скористатись послугами доставки до лікарні інших людей, окрім ОСОБА_1 .
З відеозапису, долученого працівниками поліції до матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_1 на місці події зазначив, що у брата сталося лихо (яке саме не зазначав), не могли викликати швидку, але не вказував, що діяв у стані крайньої необхідності.
Суду не надано доказів того, що для доставки ОСОБА_2 до лікарні не було інших альтернативних засобів, ніж керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Тому посилання на стан крайньої необхідності виключається.
Зважаючи на конкретні обставини справи, судом враховано, що правопорушення, яке вчинив ОСОБА_1 є суспільно небезпечною дією, а тому зазначені у апеляційній скарзі обставини не можуть вважатись такими, що є підставою для закриття справи у зв'язку з вчиненням дій особою в стані крайньої необхідності.
Необґрунтованими є й доводи апелянта про не роз'яснення йому працівниками патрульної поліції прав та обов'язків, оскільки у протоколі, складеному відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, зазначено: "Г-ну ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, і повідомлено, що розгляд справи відбудеться за викликом», про що ОСОБА_1 розписався без будь-яких застережень та зауважень (а.с.1). Крім того, вказаний довідне спростовує висновку суду першої інстанції про наявність складу та доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тому не може бути підставою для скасування по суті правильного рішення суду.
Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та були підставою для скасування або зміни оскаржуваної постанови суду, апелянтом не наведено і під час апеляційного розгляду не встановлено.
Доводи апеляційної скарги спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Враховуючи положення ст.251 КУпАП, матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновку суду щодо доведеності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційним судом не встановлено порушень норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи в суді першої інстанції.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а постанова суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду
постановив:
Апеляційну захисника Ставроста Романа Юрійовича залишити без задоволення.
Постанову Малиновського районного суду м.Одеси від 26 травня 2023 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І.А. Артеменко