28 червня 2023 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 червня 2023 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Шевченкове Сахновщинського району Харківської області, мешкає в АДРЕСА_1 , раніше не судимого
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023150000000290.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_7 ,
захисник - ОСОБА_6 .
Короткий зміст рішення слідчого судді.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 червня 2023 року відносно підозрюваного ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 09.08.2023 р. включно, з визначенням розміру застави у сумі 214 720 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати i постановити нову ухвалу, якою обрати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання або зменшити суму застави.
Узагальнені доводи апелянта.
Захисник вважає, що ухвала є незаконною та підлягає скасуванню з наступних підстав.
Підозрюваний раніше не судимий, злочин вчинив вперше з необережності, був тверезий, не тікав з місця події та намагався допомогти потерпілій.
Захисник зазначає, що інший запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, дозволить підозрюваному надалі продовжувати військову службу та з місця служби з'являтися за першим викликом до органів слідства та суду.
Окрім того, ступінь тяжкості вчиненого злочину не може бути підставою для обрання ОСОБА_5 найбільш суворого запобіжного заходу.
Обставини, встановлені слідчим суддею.
Слідчим відділом розслідування злочинів у сфері транспорту Слідчого управління ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023150000000290 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 28.11.2019 р. ОСОБА_5 уклав контракт на проходження військової служби та був відправлений для її проходження до військової частини НОМЕР_1 , 18.03.2020 р. його призначено на посаду старшого розвідника у військовій частині НОМЕР_2 .
11.06.2023 р., близько 13.30 год., ОСОБА_5 , керуючи автомобілем Jеер grand Cherokee, реєстраційний номер НОМЕР_3 , рухаючись по проїжджій частині пр. Героїв України в напрямку від вул. Київське шосе до пров. Парусного, в районі буд. 4 грубо порушив вимоги п. п. 2, 3 «б», 13.1 ПДР України, а саме проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміни, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого допустив зіткнення передньою частиною керованого ним автомобіля із задньою частиною автомобіля Hyundai Accent, реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_8 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля Hyundai Accent, ОСОБА_9 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці пригоди.
Вказані дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, що спричинило смерть потерпілого.
11.06.2023 р. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 12.06.2023 р. йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Своє клопотання слідчий мотивував тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років та наявні ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Врахувавши, що підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, що підтверджується долученими до клопотання матеріалами, особу підозрюваного, ступінь тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, його характер та наслідки, наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав ухвалу законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали надані судом, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії, передбаченні ч. 1 ст. 177 України.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд також враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
В п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
В контексті ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що серйозність обвинувачення або суворість санкції інкримінованого злочину не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 липня 2003 року, у справі № 1-23/2003, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований лише з мотиву тяжкості злочину, оскільки це суперечить Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду (ст. ст. 29, 62 Конституції України).
Вказаних вимог закону та норм міжнародного права слідчим суддею дотримано не в повному обсязі, а також не оцінено у сукупності всі обставини, які відповідно до ст. 178 КПК України враховуються при обранні запобіжного заходу.
Наявні докази, які містяться в матеріалах клопотання у кримінальному провадженні, зокрема, дані протоколів огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 11.06.2023 р. зі схемою до нього, допиту свідка ОСОБА_10 інші матеріали кримінального провадження в їх сукупності свідчать про наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Окрім цього, матеріали провадження містять дані, які вказують на наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, може незаконно впливати на свідка ОСОБА_11 у даному кримінальному провадженні.
Разом з тим, зважаючи на обставини інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, який не є умисним, дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, є учасником бойових дій, діючий військовослужбовець, за контрактом проходить службу на посаді старшого розвідника військової частини НОМЕР_2 , за місцем останньої роботи позитивно характеризується, має дитину 2016 року народження, апеляційний суд доходить висновку, що встановлені ризики переховування від слідства та суду та впливу на свідка є незначними.
Аналізуючи викладене, а також враховуючи положення ч. 4 ст. 194 КПК України, апеляційний суд визнає, що хоча матеріали клопотання і містять дані, які можуть вказувати на обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак прокурором не доведено недостатності застосування більш м'якого запобіжного заходу, у зв'язку з чим, обрання відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням викладеного та даних про його особу, є невиправданим.
За таких обставин, відносно ОСОБА_5 можливо застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, з покладенням відповідних обов'язків, що на даному етапі досудового розслідування забезпечить його належну процесуальну поведінку до закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні і виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Отже, ухвала слідчого судді про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає скасуванню, клопотання слідчого - задоволенню частково, апеляційна скарга захисника підозрюваного - задоволенню, як така, що містила прохання про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 червня 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 - скасувати.
Постановити нову ухвалу.
Клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту Слідчого управління ГУНП в Миколаївській області задовольнити частково.
ОСОБА_5 обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання на строк до 10 серпня 2023 року.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 на строк до 10.08.2023 р. обов'язки:
- прибувати за всіма викликами слідчого, прокурора та суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватись від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3