Справа № 607/10071/20Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л.
Провадження № 22-ц/817/447/23 Доповідач - Костів О.З.
Категорія -
30 червня 2023 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Костів О.З.
суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,
з участю секретаря - Панькевич Т.І.
апелянта - ОСОБА_1 ,
представника апелянта - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу № 607/10071/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 лютого 2023 року (ухвалене суддею Дзюбичем В.Л.) в справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які діють в інтересах малолітнього сина ОСОБА_6 до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 з участю третьої особи Тернопільської міської ради про усунення перешкод у здійсненні права власності (користування будинком) шляхом знесення самочинної добудови і приведення земельної ділянки до попереднього стану,
У червні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які діють в інтересах малолітнього сина ОСОБА_11 , звернулися до місцевого суду з позовом до ОСОБА_12 , ОСОБА_13 з участю третьої особи Тернопільської міської ради про усунення перешкод у здійсненні права власності (користування будинком) шляхом знесення самочинної добудови і приведення земельної ділянки до попереднього стану.
В обґрунтування заявлених вимог позивачі покликалися на те, що будинковолодіння по АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_11 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та ОСОБА_14 .
ОСОБА_11 та ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить по 1/8 частині вказаного будинковолодіння, 3/8 - ОСОБА_12 , а також по 6/32 частини - ОСОБА_14 та ОСОБА_14 .
Житловий будинок збудований на земельній ділянці площею 0.606 га, яка знаходиться у спільному частковому користуванні співвласників житлового будинку.
З 2008 по 2017 роки ОСОБА_12 , за відсутності належного дозволу виконавчого комітету Тернопільської міської ради, без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, без належно затвердженого проекту, без будівельного паспорта забудови земельної ділянки та технічних умов, на земельній ділянці, що знаходиться у спільному користуванні співвласників житлового будинку та відведеній для городу і двору, з істотними порушеннями будівельних норм і правил, без згоди та з порушенням прав інших співвласників, здійснювалося самочинне будівництво, а саме двоповерхового цегляного будинку, про що зазначено у висновку земельно-технічної експертизи №744/16-22 від 31.01.2017 року, а також встановлено позаплановою перевіркою працівниками відділу державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради.
Здійснення самочинного будівництва саме з 2008 року доводиться технічним паспортом, виготовленим ТОВ «МБТІ» станом на 26.03.2006 року, витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 16.01.2007 року, технічним паспортом, виготовленим ТОВ «МБТІ» станом на 11.02.2008 рік.
В результаті проведення самочинної двоповерхової добудови руйнуються конструктивні елементи існуючого житлового будинку. Було зруйновано господарські будівлі та споруди: АДРЕСА_2 та огорожа №1 з сортового заліза відсутні, так як ОСОБА_12 вивезла дане майно за межі будинковолодіння, що підтверджується таблицями №3 та №5 висновку експертизи ОСОБА_15 ПППБ «Євростиль» виготовлено технічний паспорт на самочинну двоповерхову добудову до житлового будинку по АДРЕСА_1 .
На час звернення до суду з даним позовом житловий будинок та земельна ділянка по АДРЕСА_1 не розділені в натурі, в зв'язку із чим позивачі не можуть користуватися належними їм на праві спільної часткової власності будинковолодінням та земельною ділянкою.
Позивачі вказали, що відповідачі заволоділи усім житловим будинком, використовують його на свій власний розсуд, не рахуючись із думкою інших співвласників, чинять різні перешкоди у здійсненні права володіння, користування та розпорядження належним їм майном.
Також, позивачі вказали, що 24.10.2014 року Тернопільським відділом управління Державної міграційної служби України ОСОБА_10 відмовлено у реєстрації місця проживання батькові з сином - малолітнім співвласником будинковолодіння, так як згоду для реєстрації його місця проживання не дали ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .
Таким чином, самочинна двоповерхова добудова до житлового будинку ОСОБА_18 перешкоджає позивачам, як співвласникам будинковолодіння, здійснювати право власності на своє майно та порушує право власності малолітньої дитини ОСОБА_11 на житло, права щодо володіння та користування своїм майном, оскільки немає доступу до вхідних дверей існуючого житлового будинку, замуровано вікна. Погіршено стан основних конструктивних елементів житлового будинку:
а) фундаменти та цоколь - окремі тріщини в цоколі, сліди вологи на поверхні цоколя і стін;
б) стіни та перегородки - окремі тріщини та вибоїни, сліди вологи на поверхні, тріщини в карнизах та перемичках;
в) перекриття - діагональні тріщини на стелі, помітний прогин;
г) зруйновано всі господарські будівлі та споруди, що підтверджує висновок експерта за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи у справі про поділ будинковолодіння.
У зв'язку з наведеним та враховуючи заяву про збільшення позовних вимог просили суд:
- зобов'язати ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за свій рахунок знести збудовану добудову до житлового будинку АДРЕСА_1 та привести земельну ділянку до попереднього стану, а в разі відмови добровільно знести добудову - провести примусове знесення добудови за її рахунок;
- зобов'язати ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за свій рахунок привести житловий будинок до попереднього стану.
- встановити вікно у житловій кімнаті 1-4 площею 9,3 кв.м. відповідно до технічних паспортів на житловий будинок АДРЕСА_1 виготовлених ТОВ «МБТІ» станом на 26.03.2006 року та 11.02.2008 року.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.02.2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 подали на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказують, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.
Апеляційна скарга мотивована тим, що малолітні ОСОБА_11 та ОСОБА_1 є власниками 2/8 частини будинковолодіння АДРЕСА_1 , та мають право користування відповідною частиною земельної ділянки під вказаним нерухомим майном. Звертають увагу на те, що самочинне будівництво відповідачами добудови до житлового будинку та реконструкція існуючого житлового будинку із зайняттям частини прибудинкової території земельної ділянки по АДРЕСА_1 унеможливлює проведення виділу (поділу) житлового будинку та земельної ділянки, чим створює перешкоди у здійсненні права власності позивачам.
У зв'язку з наведеним просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.02.2023 року скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу від учасників по справі до суду не надходив.
В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 та представник апелянта - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на мотиви, викладені у ній.
Інші учасники в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом встановлено наступні обставини.
Неповнолітньому ОСОБА_11 , в інтересах якого діють батьки: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , належить 1/8 частина будинковолодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 належить 1/8 частина будинковолодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
ОСОБА_12 у вказаному будинковолодінні належить 3/8 його частин, а її дітям ОСОБА_14 та ОСОБА_14 - по 1/8 частин у вказаному будинковолодінні кожному.
Отже, сім'ї відповідачів Безкоровайних, зокрема ОСОБА_12 та її дітям ОСОБА_19 та ОСОБА_20 разом належить 6/8 частин будинковолодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Позивачам ОСОБА_11 та ОСОБА_1 належить кожному по 1/8 частин у вказаному будинковолодінні.
Відповідно до архівного витягу з протоколу №19 засідання виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 30.08.2001 року дозволено громадянину ОСОБА_21 провести двоповерхову добудову до приватного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а також зобов'язано ОСОБА_21 проекти на будівництво погодити в управлінні містобудування та архітектури.
Судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що до будинковолодіння, яке знаходиться за АДРЕСА_1 , зведена двоповерхова добудова, право власності на яку не оформлене.
Крім того, у Тернопільському міськрайонному суді Тернопільської області знаходилася цивільна справа №607/4891/15-ц за позовом ОСОБА_12 , яка діє у власних інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_14 , ОСОБА_14 до ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , які діють в інтересах ОСОБА_11 , ОСОБА_1 про поділ житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 в натурі між співвласниками.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.12.2022 року у вказаній справі у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 29.05.2023 року у цій справі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.12.2023 року змінено та викладено мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення залишено без змін.
Постановою апеляційного суду у справі №607/4891/15-ц, яка набрала законної сили 29.05.2023 року, встановлено, що між сторонами по справі виникають непорозуміння щодо порядку користування та володіння житловим будинком, який належить їм на праві спільної часткової власності та знаходиться по АДРЕСА_1 .
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 04.01.2016 року №421/15-22, проведеної на підставі ухвали суду, експертом було розроблено два варіанти поділу зазначеного будинку загальною площею 93.1 кв.м., у співвідношенні 6/8 до 2/8.
Із змісту висновку експерта вбачається, що враховуючи нормативну базу, об'ємно-планувальне та конструктивне рішення житлового будинку, його технічний стан і розмір часток співвласників, поділ будинку у співвідношенні часток 6/8 до 2/8 експерт пропонує провести з відхиленням від норм ДБН. В частині будинку, яка становить 2/8 ідеальної частки і підлягає виділу, неможливо влаштувати рівень комфорту (ванна, вбиральня), який є в будинку.
На замовлення позивача була проведена ще одна експертиза. Відповідно до висновку експерта за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи від 01.06.2018 року №300/18-22, враховуючи нормативну базу, об'ємно-планувальне та конструктивне рішення житлового будинку, його технічний стан і розмір часток співвласників, провести розподіл житлового будинку в натурі відповідно до ідеальних часток співвласників 6/8, 1/8, та 1/8 з влаштуванням окремих ізольованих квартир неможливо. В житловому будинку можливо виділити 6/8 частин будинку (площа частки становить 69.829 м.кв.), з яких згідно ДБН можна влаштувати ізольовану квартиру з окремим входом і рівнем комфорту. Виділити в житловому будинку по 1/8 частці будинку (площа частки становить 11.6375 кв.м.), в яких згідно ДБН влаштувати ізольовані квартири з окремими входами і рівнем комфорту, не представляється за можливе.
Апеляційний суд зазначив, що запропоновані варіанти поділу спірного будинку згідно висновку будівельно-технічної експертизи від 04.01.2016 року №421/15-22 містять відхилення від норм ДБН, про що йдеться у самому висновку.
Інший висновок судової будівельно-технічної експертизи від 01.06.2018 року №300/18-22 не може бути взятий до уваги судом з врахуванням висловленої у суді апеляційної інстанції позиції представника ОСОБА_11 - ОСОБА_2 про те, що відповідачі ОСОБА_11 та ОСОБА_1 мають намір спільно користуватися належними їм 2/8 частинами спірного будинку. Однак, висновок судової будівельно-технічної експертизи від 01.06.2018 року №300/18-22 не вказує про можливість виділення власникам 2/8 частин будинку ізольованої квартири.
За таких обставин відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки жоден із запропонованих варіантів як у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 01.06.2018 року №300/18-22, так і у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 01.06.2018 року №300/18-22, не може бути взятий до уваги судом.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У справі № 607/10071/20, яка переглядається колегією суддів, надано доповнення до висновку експерта №744/16-22 від 31.01.2017 року, який наданий Тернопільським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та додатково надано варіанти розподілу земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.133-143).
При розподілі будинковолодіння взято до уваги варіант №1 розподілу житлового будинку відповідно до висновку експерта за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи від 04.01.2016 року №421/15-22 по цивільній справі №607/4891/15-ц та затвердженого рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №530 від 15.06.2016 року.
На зауваження позивача експертом переглянуто лінійні проміри (розміри) житлових приміщень позивача, наданих за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи від 04.01.2016 року №421/15-22 та перераховано їх площі.
Для підрахування площ житлових приміщень експертом взято до уваги план житлового будинку по АДРЕСА_1 , згідно якого проведена будівельно-технічна експертиза та складено схему розподілу житлового будинку.
Відповідно до наявних промірів приміщень будинку відповідно до плану житлового будинку технічного паспорту, експертом вдруге перевірено лінійні проміри та обчислено площу приміщень, належних другому співвласнику.
При обчисленні площ приміщень експертом взято до уваги товщини стін будинку та товщини стін (перегородок) всередині будинку. При обчисленні площ приміщень можуть бути незначні похибки, оскільки експерту невідома товщина зовнішнього та внутрішнього оздоблення (штукатурка).
На додатках варіанту №2 розподілу земельної ділянки експертом нанесено всі проміри та площі, як по частині житлового будинку, так і по прилеглій до житлового будинку території для другого співвласника.
Площа земельної ділянки, зайнята частиною житлового будинку, становить 34 кв.м., площа прилеглої до частини житлового будинку території становить 136 кв.м. Отже, загальна площа становить: 34+136=170 кв.м, що відповідає частці 7/25 від загальної площі земельної ділянки будинковолодіння АДРЕСА_1 .
Варіанти розподілу земельної ділянки розроблені відповідно до варіанту 2-ІІ-Б розподілу житлового будинку згідно висновку експерта за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи від 04.01.2016 року №421/15-22 у цивільній справі №607/4891/15-ц.
Експертом зауважено, що у варіантах розподілу земельної ділянки експертом взято до уваги і самочинну добудову (показано жирним чорним кольором) до існуючого житлового будинку.
На додатку №1 зображено варіант 1 розподілу земельної ділянки без врахування самочинно зведеної добудови.
На додатку №2 зображено варіант 2 розподілу земельної ділянки з врахуванням самочинно зведеної добудови до житлового будинку.
На двох варіантах розподілу вказано лінійні проміри довжин ліній та площі, як по житловому будинку, так і по прилеглій для обслуговування житлового будинку земельній ділянці.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.
Згідно з вимогами статті 376 ЦК України суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема про знесення самочинного будівництва нерухомого майна.
Право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.
У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376, стаття 391 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об'єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.
Згідно з частиною другою цієї статті право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Відповідно до частини четвертої цієї статті, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Водночас згідно з частиною сьомою статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Отже, системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.
Збудований об'єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України: а) якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; б) якщо така забудова порушує права інших осіб; в) якщо проведення перебудови об'єкта є неможливим; г) особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.
Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.07.2019 року у справі № 462/469/14-ц; від 21.05.2020 року у справі № 726/824/15-ц та від 30.06.2020 року у справі № 201/2886/15-ц.
Звертаючись до суду із даним позовом, позивачі як співвласники будинковолодіння АДРЕСА_1 , яким належить по 1/8 частини, зазначали, що відповідачі, яким належить 6/8 частини вказаного будинковолодіння, шляхом зведення добудови порушують право позивачів на проживання у вказаному будинку та на виділ в натурі належних їм частин у будинковолодінні АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції правильно встановив, що позивачі у справі ОСОБА_11 та ОСОБА_1 , як співвласники будинковолодіння АДРЕСА_1 , яким належить по 1/8 частин у вказаному будинковолодінні, безумовно мають право, як на проживання у вказаному будинковолодінні, так і на виділ в натурі належних їм частин у нерухомому майні, якщо таке виділення можливе відповідно до положень чинного законодавства України.
Разом з тим, позивачами не доведено, що єдиними способом захисту їхніх прав на проживання у будинку та виділ в натурі часток у нерухомому майні, є знесення зведеної спірної добудови до будинковолодіння АДРЕСА_1 і у позивачів наявні суттєві та непереборні перешкоди у вселенні (проживанні) в будинку чи виділі часток у ньому і ними використані усі передбачені законодавством України заходи спрямовані на реалізацію таких прав та наявні істотні перешкоди, зокрема неможливість проживати у будинку чи здійснити виділення часток, за наявності зведеної добудови, чи вчинення відповідачами дій (бездіяльності), в результаті яких унеможливлюється реалізація прав позивачів на спірне будинковолодіння.
Більше того, у даній справі долучено доповнення до висновку експерта №744/16-22 від 31.01.2017 року, який наданий Тернопільським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та додатково надано варіанти розподілу земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 . Вказане доповнення до висновку було оформлене відповідно до часток усіх співвласників у нерухомому майні.
З огляду на викладене, обґрунтованим є висновок місцевого суду, що сторони у справі є співвласниками будинковолодіння із визначеними, однак не виділеними частками в натурі, а тому твердження про порушення земельних прав є передчасним, оскільки вирішення вказаного питання можливе після виділення кожному із співвласників в натурі будинковолодіння відповідно до розміру належних їх часток у будинку.
Таким чином, позивачі, виділивши свої частки в будинку в натурі, вправі вимагати виділення їм земельної ділянки в натурі для обслуговування належної їм частини житлового будинку, як окремого об'єкта нерухомого майна.
Також суд правильно виходив з того, що позовні вимоги про зобов'язання відповідачів за свій рахунок привести житловий будинок до попереднього стану та встановити вікно у житловій кімнаті 1-4 площею 9.3 кв.м. відповідно до технічних паспортів на житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовлених ТОВ «МБТІ» станом на 26.03.2006 року та 11.02.2008 року до задоволення не підлягають, оскільки не можуть бути самостійно вирішені без комплексного вирішення питання щодо реального поділу будинковолодіння АДРЕСА_1 , з урахуванням наявної добудови до вказаного будинковолодіння.
Доводи апелянтів про те, що зведення відповідачами спірної добудови призвело до погіршення стану основних конструктивних елементів житлового будинку, колегія суддів відхиляє, оскільки вказане не доведено належними та допустимими доказами. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними викладеним у відзиві на позов, які не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.
У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відмовляючи у задоволенні позову, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.
Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 лютого 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складення повного тексту постанови - 03 липня 2023 року.
Головуючий
Судді