Справа № 683/2145/23
3/683/914/2023
30 червня 2023 року м. Старокостянтинів
Суддя Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області Кутасевич О.Г., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, директора ТОВ «Старокостянтинівський олійноекстракційний завод», який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановила:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №3215/10/22-01-07-09/41822800 від 16 червня 2023 року, складеного головним державним інспектором Старокостянтинівського відділу перевірок платників-юридичних осіб управління податкового аудиту Котовою Т.О. ОСОБА_1 ставиться у вину те, що він будучи директором ТОВ «Старокостянтинівський олійноекстракційний завод», вчинив правопорушення, яке полягало у порушенні порядку ведення податкового обліку посадової особою підприємства, а саме:
- п.44.1 ст.44, абз. «а» пп.198.1, п.198.3 ст.198.6, ст.198 п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за №159/28289 із змінами та доповненнями, ТОВ «Старокостянтинівський олійноекстракційний завод» завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за березень 2023 року в сумі 2500000 грн;
- абз. «б» п.200.4, п.200.7, п.200.9 ст.200 Податкового кодексу України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за №159/28289 із змінами та доповненнями, ТОВ «Старокостянтинівський олійноекстракційний завод» не має права на отримання бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 декларації) в сумі 10819315 грн. задекларованого у декларації з ПДВ за березень 2023року в сумі 4117548 грн.;
- п.44.1 ст.44, пп. «а'п.198.1, п.198.2, 198.3, ст.198.6, ст.198 п.201.10 ст. 201, абз «б» ап..200.4, п.200.7, п.200.9 ст. 200 Податкового кодексу України, пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за №159/28289 із змінами та доповненнями, ТОВ «Старокостянтинівський олійноекстракційний завод» завищено суму відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за березень 2023 року на суму 1409 253 грн.
- в порушення вимог Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289 із змінами і доповненнями, ТОВ «Старокостянтинівський олійноекстракційний завод» невірно заповнено додаток 2 «Довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2023 року.
Тобто, ОСОБА_1 ставиться у вину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП (порушення порядку ведення податкового обліку).
У судове засідання ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, не з'явився, натомість подав письмові пояснення, у яких просить провадження у справі закрити. Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст.256 КУпАП та п.6 Інструкції з оформлення податковими органами матеріалів про адміністративні правопорушення, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України №566 від 02.07.2016, оскільки у ньому не зазначено суті адміністративного правопорушення та не вказано, які саме дії або бездіяльність в розумінні диспозиції ч.1 ст.163-1 КУпАП були ним допущені. Також вказує про відсутність доказів, які б підтверджували його вину у вчинені даного правопорушення. Щодо Акту перевірки від 16 червня 2023 року, то, на його думку, він не є належним доказом доведення його винуватості, бо не несе правових наслідків і є лише документом фіксації суб'єктивної думки уповноваженої особи контролюючого органу. Акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновків інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов'язків та не покладає відповідальність.
У відповідності до ч.1 ст.268 КУпАП суд розглядає справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, письмові пояснення ОСОБА_1 , вважаю, що провадження у справі підлягає закриттю, виходячи з наступного.
Згідно з вимогами статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і у порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За правилами статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 245 КУпАП передбачає, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є вчинення нею протиправної, винної дії чи бездіяльності (адміністративного правопорушення), яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. При цьому, в силу приписів 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих,
прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Аналогічні положення містить Інструкція з оформлення органами доходів і зборів матеріалів про адміністративні правопорушення, затверджена наказом Міністерства фінансів України № 566 від 02.07.2016 року (далі - Інструкція).
Зокрема, відповідно до пункту 6 розділу ІІ Інструкції, при викладенні обставин правопорушення у протоколі вказуються місце та час його вчинення, суть правопорушення, які саме протиправні дії чи бездіяльність вчинила особа, стосовно якої складається протокол, та які положення законодавства порушено. Якщо є свідки правопорушення та потерпілі, до протоколу вносяться їх прізвища, імена та по батькові, а також місце проживання.
Також до Протоколу долучаються матеріали, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, та документи, що можуть свідчити про обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність особи (за наявності). Кожний документ повинен мати свої реквізити (дату, назву, підписи тощо), містити достовірну інформацію та відповідати вимогам законодавства України про адміністративні правопорушення.
Між тим, протокол про адміністративне правопорушення №3215/10/22-01-07-09/41822800 від 16 червня 2023 року не відповідає зазначеним вимогам закону.
При викладенні у протоколі суті вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення у ньому зазначено лише перелік норм податкового законодавства та не вказано, які саме дії або бездіяльність у розумінні диспозиції частини 1 статті 163-1 КУпАП були допущені ним, що призвели до порушення порядку ведення податкового обліку. Також протокол не містить вказівки на місце та час вчинення правопорушення.
Так, диспозицією частини 1 статті 163-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
Норма частини 1 статті 163-1 КУпАП є бланкетною, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права.
Основна особливість бланкетної диспозиції полягає в тому, що така норма має загальний зміст. Конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює норму більш конкретним змістом, для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації за відповідною статтею чи частиною статті КУпАП.
Однак посадові особи ГУ ДПС у Хмельницькій області при складанні протоколу про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 163-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 зазначеної норми не дотрималися.
У протоколі слід було зазначати місце, час вчинення правопорушення, а також конкретну суть кожного порушення ОСОБА_1 відповідної норми Податкового кодексу України, чого посадовими особами зроблено не було.
Окрім того, відповідно до статті 14 КУпАП, посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.
Тобто при зазначенні у протоколі про адміністративне правопорушення суті адміністративного правопорушення необхідно не лише вказувати факт порушення порядку ведення податкового обліку і його наслідки, але й зазначати, чи є відповідне порушення наслідком невиконання особою своїх службових обов'язків, встановивши, коли і ким такі службові обов'язки для неї були визначені.
Відповідно до частини 2 статті 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується у статті 251 КУпАП.
Суд, згідно з приписами статті 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З матеріалів справи вбачається, що єдиними доказами на підтвердження винуватості ОСОБА_1 , на які посилаються представники ГУ ДПС у Хмельницькій області, є протокол про адміністративне правопорушення №3215/10/22-01-07-09/41822800 від 16 червня 2023 року та акт перевірки від 16 червня 2023 року №7472/22-01-07-03/41822800 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Старокостянтинівський олійноекстракційний завод», щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2023 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету».
Натомість, у своїй практиці Верховний Суд уже неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов'язків та не покладає відповідальність. У силу норм Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.
Відповідно до пункту 54.5 статті 54 Податкового кодексу України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого
органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акту перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 56.2 статті 56 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Крім того, відповідно до положень статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку; подана скарга зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження і протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
Положеннями пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України надано право платнику податків на звернення до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, при цьому грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
З наведених норм права вбачається, що єдиною правомірною підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 163-1 КУпАП, є наявність на момент складання протоколу узгодженого податкового повідомлення-рішення, а не акту перевірки. Суд констатує той факт, що у Протоколі відсутнє посилання на узгоджене податкове повідомлення-рішення.
Таким чином, судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням вимог статті 256 КУпАП, акт перевірки не є беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 у порушенні вимог Податкового кодексу України, Наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №159/28289 із змінами і доповненнями та вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 163-1 КУпАП.
Інші докази у справі відсутні.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, деякі справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини.
Згідно з вимогами статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню допоки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Всі виявлені під час складання протоколу про адміністративне правопорушення недоліки та сумніви мають застосовуватись на користь особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності.
Спираючись на положення частини 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), суд виходить із того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі.
Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Сукупність наведених обставин свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні достатні докази, які беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, за відсутності переконливих доказів про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 163-1 КУпАП, суд дійшов висновку про те, що доводи ОСОБА_1 , викладені у письмових поясненнях, є обґрунтованими, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП - у зв'язку з відсутністю в діях директора ТОВ «Старокостянтинівський олійноекстракційний завод» ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 163-1 КУпАП.
Керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст. 283, ст. 284 КУпАП,
постановила:
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.163-1 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП.
Постанову може бути оскаржено до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя: