Справа № 461/673/18
Провадження № 1-кп/461/23/23
28.06.2023 м. Львів
Галицький районний суд м.Львова
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про визнання очевидно недопустимим доказів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017140000000468 від 24.05.2017 року про обвинувачення ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч. 3 ст.28 - ч. 1 ст.200, ч.3 ст.28 - ч.3 ст.362, ч.3 ст.28 - ч.1 ст.357 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_8 ,
представника потерпілого ОСОБА_9 ,
захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
обвинувачених ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
В провадженні Галицького районного суду м.Львова на стадії судового розгляду (встановлення порядку дослідження доказів) знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч. 3 ст.28 - ч. 1 ст.200, ч.3 ст.28 - ч.3 ст.362, ч.3 ст.28 - ч.1 ст.357 КК України.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 подала клопотання про визнання очевидно недопустимими доказами протоколів про результати аудіо-, відеоконтролю особи, зокрема: протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 08.11.2017 (час початку «09» год. «25»хв., час закінчення «12» год. «20» хв.), відповідно до якого старшим оперуповноваженим УЗЕ у Львівській області ДЗЕ НП України майором поліції ОСОБА_13 по кримінальному провадженні №12017140000000468 від 24.05.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, складено протокол за результатами здійснення НРСД УКП (ОТ3) ГУНП України у Львівській області, а саме, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж номера НОМЕР_1 оператора мобільного зв'язку ПрАТ Київстар», за ухвалою апеляційного суду Львівської області від 19.08.2017 №03111т, терміном на 60 діб, починаючи з 28.08.2017, стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: Львівська область, Городоцький район, с. Нове село та фактично проживає - АДРЕСА_1 (інформація з 09.09.2017 по 17.10.2017) в частині запису розмов ОСОБА_3 , з невстановленою особою на ім'я ОСОБА_14 , м.т. НОМЕР_2 : 16.09.2017 о 11.57.45, 19.09.2017 о 10.40.36 та о 13.30.35, 10.10.2017 о 08.27.35; протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 09.01.2018, час початку «09 год. «11» хв, час закінчення «11» год. «20» хв.), відповідно до якого старшим оперуповноваженим УЗЕ у Львівській області ДЗЕ НП України майором поліції ОСОБА_13 по кримінальному провадженні №12017140000000468 від 24.05.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, складено протокол за результатами здійснення НРСД УОТ3 ГУНП України у Львівській області, а саме, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж номера НОМЕР_1 оператора мобільного зв'язку ПрАТ Київстар», за ухвалою апеляційного суду Львівської області від 13.10.2017 №03870т, терміном на 60 діб, починаючи з 13.11.2017, стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: Львівська область, Городоцький район, с.Нове село та фактично проживає - АДРЕСА_1 (інформація з 13.11.2017 по 11.12.2017) в частині запису розмови 23.11.2017 о 12.21.46 ОСОБА_3 з невстановленою особою на ім'я ОСОБА_14 , м.т. НОМЕР_2 .
В обґрунтування поданого клопотання покликається на те, що в ході розгляду судом даного кримінального провадження, на виконання вимог ст. 349 КПК України, стороною обвинувачення подано клопотання щодо об'єму та порядку дослідження доказів, серед яких показання свідків і обвинувачених. Водночас, серед запропонованих стороною обвинувачення є протоколи про результати аудіо-, відеоконтролю особи (НРСД), які містять записи телефонних розмов між нею, адвокатом ОСОБА_4 , та її клієнтом - обвинуваченим ОСОБА_3 щодо юридичної допомоги в рамках конкретного кримінального провадження, а саме протокол про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 08.11.2017 та протокол про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 09.01.2018. Вказує, що відповідно до п.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» забороняється втручання у приватне спілкування адвоката з клієнтом. Аналогічне положення містить і ст.258 КПК України, у якій зазначено, що втручання у приватне спілкування захисника з підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, виправданим заборонене. Зокрема, втручанням у приватне спілкування в розумінні КПК України є, аудіо-, відеоконтроль особи; арешт, огляд і виїмка кореспонденції; зняття інформації з транспортних телекомунікаціних мереж; зняття інформації з електронних інформаційних систем. Між нею, як адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №000315 від 22.02.2016, та ОСОБА_3 договір про надання послуг адвоката та консультаційних послуг було укладено 13.03.2017, номер контактного телефону на той час був - НОМЕР_2 . Про дану обставину органу досудового розслідування та прокурору було відомо як на час проведення прослуховування розмов ОСОБА_3 , так і на час складання вказаних вище протоколів, оскільки мав місце допит останнього як свідка, відібрання у нього взірців підпису для подальшого проведення почеркознавчої експертизи та проведення обшуку за місцем проживання останнього за її участі, як його адвоката, у 2017 році. У даному випадку прокурор понукав порушенню вимог кримінального процесуального закону щодо нагляду за дотриманням законів про розсекречення інформації, що має обмежений доступ та охороняється державою, відтак, із покликанням на практику ЄСПЛ, ст. ст. 84, 87, 89 КПК України, вважає, що такі докази є очевидно недопустимими через порушення вимог ст.258 КПК України, а тому неправомірно включені до переліку доказів у кримінальному провадженні, що розглядається.
Прокурор ОСОБА_8 подала письмові заперечення на клопотання захисника ОСОБА_4 про визнання доказів очевидно недопустимими, у яких просила відмовити у задоволенні такого з таких підстав. Вищевказані докази здобуті на підставі попереднього дозволу суду, а саме ухвал слідчого судді Апеляційного суду Львівської області від 19.08.2017 №03111т та від 13.10.2017 №03870т; негласна слідча (розшукова) дія проведена відносно особи, стосовно якої суд надав дозвіл на проведення НСРД; такий вид проведеної негласної слідчої (розшукової) дії, як втручання у приватне спілкування особи, повністю відповідає виду НСРД, на проведення якої Апеляційний суд Львівської області надав дозвіл; негласна слідча (розшукова) дія стосовно ОСОБА_3 проведена у межах строку, визначеного у резолютивних частинах ухвал слідчого судді Апеляційного суду Львівської області. У клопотанні захисник посилається на те, що між ним та ОСОБА_3 13.13.2017 укладено договір про надання послуг адвоката та консультаційних послуг, однак такий договір було укладено для представлення інтересів ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №1201714000000131 від 31.01.2017, а у кримінальному провадженні №12017140000000468 від 24.05.2017 ОСОБА_3 повідомлено про підозру 12.01.2018. Договір про надання правової допомоги у вказаному кримінальному провадженні між адвокатом ОСОБА_4 та підзахисним - ОСОБА_3 укладено цього ж дня 12.01.2018. Окрім цього, зазначила, що на час проведення негласних (слідчих) розшукових дій, зокрема, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з абонентського номера, який належав ОСОБА_3 , останній в статусі підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправдного не перебував, а тому покликання захисника на ст. 258 КПК України, не заслуговують на увагу. Таким чином, покликаючись на ст. ст. 84, 87, 260 КПК України, вважає, що відсутні підстави для визнання очевидно недопустимим доказом протоколів про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо контролю особи в частині запису розмов ОСОБА_3 з невстановленою особою на ім'я ОСОБА_15 .
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_8 просила відмовити у задоволенні клопотання захисника про визнання доказів очевидно недопустимими, надала пояснення, які відповідають змісту її письмових заперечень.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала подане нею клопотання, просила таке задовольнити.
Захисники ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підтримали клопотання захисника ОСОБА_4 , просили таке задовольнити. Захисник ОСОБА_10 додатково зазначив, що адвокатські консультаційні послуги можуть надаватись клієнтам без попереднього укладеного договору про надання юридичних послуг.
Обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали думку свої захисників.
Заслухавши думку сторін судового провадження, дослідивши клопотання про визнання очевидно недопустимими доказами, суд приходить до такого висновку.
Частиною 1 статті 84 КПК України передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Згідно із вимогами ст.86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані (ч.4 ст.87 КПК України).
Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими (ст.89 КПК України).
Особа, яка звертається із клопотанням, повинна вказати на обставини та очевидні недоліки та порушення КПК України при збиранні доказу, що беззаперечно свідчить про недопустимість такого доказу, без проведення його аналізу у взаємозв'язку із іншими доказами.
Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду.
Існують також умовно недопустимі докази, допустимість чи недопустимість яких визначається судом у кожному конкретному випадку в залежності від встановлених обставин кримінального провадження. Саме тому, процесуальну конструкцію «очевидна недопустимість доказу», слід розглядати крізь призму положень інституту доказового права у його нерозривному зв'язку з кримінально-процесуальними правовідносинами.
Відомості, матеріали та інші фактичні дані, отримані органом досудового розслідування в непередбаченому процесуальним законом порядку чи з його порушенням, є очевидно недопустимими, що, відповідно до ч.2 ст.89 КПК України, тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Зазначене правило застосовується і щодо доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст.87 КПК України) за умови підтвердження сторонами кримінального провадження їх очевидної недопустимості. В іншому випадку суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
Правила оцінки доказів, особливо вимога дотримуватися передбаченого законом порядку при отриманні доказів, мають за мету запобігання неправомірному втручанню держави та заохочення доброчесної поведінки правоохоронних органів (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №601/1143/16).
Окрім цього, Конституційний Суд України у рішенні №12-рп/2011 від 20.10.2011 наголошував, що визнаватися допустимими та використовуватися як докази у кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав та свобод людини й громадянина у кримінальному процесі та ухваленні законного і справедливого рішення у справі.
Судом встановлено, а також не оспорюється учасниками судового провадження те, що у таких доказах, як протокол про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 08.11.2017 та протокол про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 09.01.2018, містяться записи телефонних розмов ОСОБА_3 із особою на ім'я « ОСОБА_14 ».
Заперечуючи щодо задоволення клопотання захисника ОСОБА_4 , прокурор вказує, що станом на час проведення зазначених вище слідчих (розшукових) дій, між ОСОБА_3 та захисником ОСОБА_4 був укладений договір у іншому кримінальному провадженні, а саме за №1201714000000131 від 31.01.2017, а у даному кримінальному провадженні договір про надання правової допомоги між адвокатом ОСОБА_4 та підзахисним - ОСОБА_3 укладено лише 12.01.2018. Разом з тим, стороною обвинувачення не оспорюється той факт, що у зазначений у клопотанні час та дні згідно із протоколами про результати аудіо-, відеоконтролю, відбувались телефонні розмови саме між обвинуваченим ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_16 .
Правила ст. 258 КПК України містить однозначну норму щодо неможливості втручання у приватне спілкування без ухвали слідчого судді. Частиною 5 вказаної статті передбачено, що втручання у приватне спілкування захисника, священнослужителя з підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, виправданим заборонене.
Згідно із ч.4 ст.258 КПК України втручанням у приватне спілкування є доступ до змісту спілкування за умов, якщо учасники спілкування мають достатні підстави вважати, що спілкування є приватним. Різновидами втручання в приватне спілкування є: аудіо-, відеоконтроль особи; арешт, огляд і виїмка кореспонденції; зняття інформації з електронних комунікаційних мереж; зняття інформації з електронних інформаційних систем.
Окрім цього, при вирішенні даного клопотання, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка в цьому питанні є категорична та спрямована на посилений привілейований захист обміну інформацією між адвокатами і клієнтами, а, відповідно, не допускає можливості для держави втручатися в цю сферу відносин, що також відповідає й українському законодавству, яке забороняє втручання у приватне спілкування адвоката з клієнтом та на конституційному рівні гарантує адвокатам незалежність (рішення у справі «Michaud проти Франції» («Мішо проти Франції») від 06.12.2012, заява №12323/11; рішення в справі «Володимир Миколайович Дудченко проти Російської Федерації» від 07.11.2017 року, заява № 37717/05).
З огляду на наведене вище, суд приходить до висновку, що через пряму заборону втручання у приватне спілкування між адвокатом та підозрюваним, обвинуваченим (клієнтом), отримана інформація (докази) у даному кримінальному провадження в частині запису розмов обвинуваченого ОСОБА_3 із захисником ОСОБА_4 є такою, що здобута всупереч процесуальному порядку, відтак є очевидно недопустимою.
Керуючись ст. ст. 84, 89, 94, 258, 369-372 КПК України, суд,
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про визнання очевидно недопустимим доказів - задоволити.
Визнати очевидно недопустимими доказами та не досліджувати у судовому засіданні:
1.протокол про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 08.11.2017 (час початку «09» год. «25»хв., час закінчення «12» год. «20» хв.), відповідно до якого старший оперуповноважений УЗЕ у Львівській області ДЗЕ НП України майор поліції ОСОБА_13 по кримінальному провадженні №12017140000000468 від 24.05.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, складено протокол за результатами здійснення НРСД УКП (ОТ3) ГУНП України у Львівській області, а саме, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж номера НОМЕР_1 оператора мобільного зв?язку ПрАТ Київстар», за ухвалою апеляційного суду Львівської області від 19.08.2017 №03111т, терміном на 60 діб, починаючи з 28.08.2017, стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: Львівська область, Городоцький район, с. Нове село та фактично проживає - АДРЕСА_1 (інформація з 09.09.2017 по 17.10.2017) в частині запису розмов ОСОБА_3 , з невстановленою особою на ім'я ОСОБА_14 , м.т. НОМЕР_2 : 16.09.2017 о 11.57.45, 19.09.2017 о 10.40.36 та о 13.30.35, 10.10.2017 о 08.27.35;
2.протокол про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 09.01.2018 , час початку «09 год. «11» хв, час закінчення «11» год. «20» хв.), відповідно до якого старший оперуповноважений УЗЕ у Львівській області ДЗЕ НП України майор поліції ОСОБА_13 по кримінальному провадженні №12017140000000468 від 24.05.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, складено протокол за результатами здійснення НРСД УОТ3 ГУНП України у Львівській області, а саме, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж номера НОМЕР_1 оператора мобільного зв'язку ПрАТ Київстар», за ухвалою апеляційного суду Львівської області від 13.10.2017 №03870т, терміном на 60 діб, починаючи з 13.11.2017, стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: Львівська область, Городоцький район, с.Нове село та фактично проживає - АДРЕСА_1 (інформація з 13.11.2017 по 11.12.2017) в частині запису розмови 23.11.2017 о 12.21.46 ОСОБА_3 з невстановленою особою на ім'я ОСОБА_14 , м.т. НОМЕР_2 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, прийняте за результатами розгляду справи.
Повний текст ухвали складено 30.06.2023.
Суддя ОСОБА_1