Ширяївський районний суд Одеської області
28.06.2023 Справа №: 518/249/23 Провадження № 2/518/137/2023
28 червня 2023 року
Ширяївський районний суд Одеської області в складі:
Головуючого судді Тарасенка М.С.,
секретаря судового засідання Шевчук Г.С.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
ОСОБА_1 звернувся до Ширяївського районного суду Одеської області з позовними вимогами до ОСОБА_2 , відповідно до яких просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за розпискою у розмірі 92000,00грн., та судові витрати за сплату судового збору за подання позову в розмірі 1073,60 грн.
Позовні вимоги позивач мотивує тим, що в вересні 2022 року між ним та відповідачем по справі ОСОБА_2 виникли зобов'язальні правовідносини за укладеним договором позики (розпискою), відповідно до якого відповідач прийняв грошові кошти у розмірі 92000,00 грн., які зобов'язався повернути на першу вимогу.
В листопаді 2022 року позивач звернувся до ОСОБА_2 з проханням повернути борг в строк до 31.12.2022 року.
Однак по закінченню зазначеного строку, відповідач не виконує обов'язки покладені на нього договором позики, не повертає грошові кошти позивачу, в зв'язку з чим він змушений звернутися з даним позовом до суду за захистом своїх прав.
Представник позивача надав суду заяву в якій підтримав заявлені вимоги, просить суд їх задовольнити та розглянути справу за його відсутністю.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні, позовні вимоги не визнав, посилаючись на їх необґрунтованість, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, наполягав на тому, що фактично гроші не отримував.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, вислухавши думку відповідача, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Судом встановлено, що в вересні 2022 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики (розпискою) в розмірі 92 000 гривень, зі строком повернення - до першої вимоги.
Позивачем на підтвердження вимог за позовом суду наданий оригінал розписки від 26 вересня 2022 року складеної відповідачем і власноручно підписаної, за якою відповідач зобов'язався повернути ОСОБА_1 борг в сумі 92 000 грн. до першої вимоги. В листопаді 2022 року позивач звернувся до ОСОБА_2 з проханням повернути борг в строк до 31.12.2022 року.
На час розгляду справи будь-які докази виконання відповідачем зобов'язання відсутні.
Однією з засад цивільного законодавства України, відповідно до п.п. 3, 5, 6 ст. 3 ЦК України є: свобода договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно-безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.
Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (п. 2 ч. 1ст. 1046 ЦК України).
Згідно ч. 2ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно ч. 1ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом вбачається, що між сторонами склалися правовідносини в результаті укладеного ними договору позики від 26.09.2022 року.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України договір позики - це угода, за якою одна особа (позикодавець) передає іншій особі (позичальникові) безоплатно або за певну винагороду у власність гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або рівну кількість речей того ж роду і якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або з інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Борговим документом, що підтверджує укладання договору позики між відповідачем та позивачем є розписки, які посвідчують передання йому визначеної грошової суми. Таким чином, так як договір позики це односторонній договір, то у відповідача виник обов'язок повернути позикодавцю грошові кошти у такій самій сумі, відповідно до ст. 1049 ЦК України.
Письмова форма договору позики через його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Як передбачено ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
У відповідності і зст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що в порушення вищезазначених приписів закону та договору позики (розписки), відповідачем не було повернуто борг, в обумовлений строк про повернення коштів, що є істотним порушенням умов договору, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором позики (розпискою) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати понесені позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) суму боргу в розмірі 92 000 гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) 1073,60 гривень в рахунок сплаченого судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 03.07.2023 р.
Суддя М. Тарасенко