Справа № 420/1335/23
30 червня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О., розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 (далі - в/ч НОМЕР_2 ), в якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.09.2016 по 29.12.2022 включно;
зобов'язати в/ч НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.09.2016 по 29.12.2022 включно, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 №100.
Позивач зазначив, що він проходив військову службу у 66 пункті управління систем зв'язку та інформаційних систем Оперативного Командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” Сухопутних військ Збройних Сил України. Відповідно до рішення командувача Сухопутних військ ЗС України від 31.05.2016 року №13020 66 пункт управління зв'язку зарахований на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_4 , що підтверджується довідкою про доходи, а з 01.01.2020 року військова частина НОМЕР_4 була зарахована на грошове забезпечення до військової частини НОМЕР_2 .
Станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу, відповідачем не проведено розрахунків щодо виплати належних сум при звільненні з військової служби.
Позивач вказує, що він звернувся для вирішення спору до суду та на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.09.2020 року у справі №420/6556/20 відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення у сумі 178,68 грн. На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2021 року у справі №420/18921/21 відповідачем 30.12.2022 року виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення у сумі 10401,75 грн.
Позивач вважає, що у нього виникло право на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні з військової служби, що розраховується за період з 03.09.2016 по 29.12.2022 включно.
Позивач з посиланням на ст.ст.116,117 КЗпПУ, Порядок обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р №100 (далі - Порядок №100) просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 02.02.2023 року позовна заява прийнята до розгляду та провадження по справі відкрите, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач надав відзив на позов, в якому проти задоволення позову заперечував та вказав, що неповнота здійсненої індексації грошового забезпечення не є підставою для застосування ст.117 КЗпПУ та Порядку №100.
Справа розглянута в порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у 66 пункті управління систем зв'язку та інформаційних систем Оперативного Командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” Сухопутних військ Збройних Сил України.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.09.2020 року у справі №420/6556/20 відповідачем 23.02.2021 року виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення у сумі 178,68 грн. (а.с.7).
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2021 року у справі №420/18921/21 відповідачем 30.12.2022 року виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення у сумі 10401,75 грн. (а.с.7).
Враховуючи, що після звільнення відповідач з ним розраховувався лише 30.12.2022 року, позивач вважаючи порушеними його права звернувся до суду з даним позовом про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідно до абзацу 1 пункту 234 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.
Відповідно до абз. 3 п. 242 Положення №1153/2008 особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Судом встановлено, що після звільнення позивача зі служби йому нараховувались та виплачувались належні йому виплати при звільненні. Позивач був виключений зі списку особового складу та всіх видів забезпечення 02.09.2016 року, проте останні виплати йому здійснені 30.12.2022 року (індексація у сумі 10401,75 грн).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Суд, проаналізувавши вимоги ст.117 КЗпП України, дійшов висновку, що після ухвалення судового рішення про виплату індексації грошового забезпечення роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, а саме: виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто, за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору (ч.2 ст.117 КЗпП України).
У разі не проведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу
Враховуючи, що спір у справі № 420/18921/21 вирішено на користь позивача, суд дійшов висновку, що відповідно ч.2 ст.117 КЗпП України, наявні правові підстави для виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов'язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України.
За змістом частини першої ст.117 КЗпП обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Частина друга ст.117 КЗпП стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем і колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.
Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.05.2020 р. у справі № 810/451/17 (провадження № 11-1210апп19) та у постанові Верховного Суду від 16.07.2020 року у справі №400/2884/20.
Таким чином, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.09.2016 по 29.12.2022 року включно; зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.09.2016 по 29.12.2022 року включно відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши надані докази суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2,3,6,7,8,9,12, 241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.09.2016 по 29.12.2022 року включно.
Зобов'язати Військової частини НОМЕР_2 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.09.2016 по 29.12.2022 року включно відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя О.О. Хурса