Справа № 420/12054/23
27 червня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хом'якової В.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -
До Одеського окружного адміністративного суду 25 травня 2023 надійшов адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому позивач просить:
визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП №63098982 від 12.05.2023 про накладення штрафу в розмірі 10200 грн.;
судові витрати за подання позову стягнути на рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.07.2020 по справі № 420/5626/20, яке набрало законної сили 26.08.2020, ОСОБА_1 26.08.2020 проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016 у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2020 становить 11586,19 грн. Сума доплати за період з 01.01.2016 по 31.08.2020 склала 97875 грн. 77 коп. і обліковується в автоматизованих базах обробки пенсійної документації. Таким чином, покладені судом зобов'язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Виплата нарахованої доплати пенсії за період з 01.01.2016 по 31.08.2020 в сумі 97875 грн. 77 коп. буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України. Невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та відсутності коштів не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин.
Проте, незважаючи на виконання судового рішення Головним управлінням в межах покладених зобов'язань та не враховуючи роз'яснення щодо виплати коштів після їх виділення Головному управлінню. Старшими державними виконавцями 28.04.2023 було безпідставно винесено постанову: ВП № 63098982 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. На виконання постанови про накладення штрафу від 28.04.2023 Головним управлінням було надіслано відповідний лист про виконання рішення до відділу примусового виконання рішень від 08.05.2023 №1500-0505-5/55919. Позивач звертає увагу суду, що постанова ВП № 63098982 від 28.04.2023 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн оскаржена Головним управлінням до Одеського окружного адміністративного суду. Незважаючи на вищевикладені обставини, головними державними виконавцями 12.05.2023 безпідставно винесено постанову ВП №63098982 про накладення штрафу у розмірі 10200 грн. за невиконання рішення суду по справі № 420/5626/20. Виплати пенсій здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має. Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.
Ухвалою від 19.06.2023 прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 27.06.2023 о 15:00 год.
26.06.2023 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволені позову, зазначає, що 23.09.2020 державним виконавцем було відкрито виконавче провадження ВП № 63098982 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 420/5623/20, виданого Одеським окружним адміністративним судом 08.09.2020.
ВДВС звертає увагу суду на те, що Головним управлінням ПФУ не повідомлено виконавчу службу про те, які заходи вживаються для вирішення питання щодо виділення коштів для погашення заборгованості за судовим рішенням. Відділом ДВС встановлено факт умисного невиконання судового рішення без поважних причин, тому застосована відповідальність у вигляді штрафу. 14.03.2023 ГУ ПФУ в Одеській області листом від 08.05.2023 повідомило відділ про часткове виконання рішення суду, а саме - в частині проведення перерахунку пенсії. В обґрунтування неможливості виконати рішення суду щодо виплати нарахованої частини пенсії, боржник не надав жодних доказів. Боржником не було повідомлено, які заходи вживаються для вирішення питання щодо виділення коштів та внесення змін до кошторису. Крім того, відсутність коштів не звільняє позивача від обов'язку здійснити виплату нарахованої за судовим рішенням пенсії.
У судове засідання, призначене на 27.06.2023, учасники справи не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, згідно приписів ч. ч. 1, 2 ст.268 КАС України.
26.06.2023 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника Головного управління.
Відповідач про причини неявки суд не повідомив.
Частиною 3 ст.268 КАС України визначено, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у порядку письмового провадження.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.07.2020 по справі № 420/5626/20 задоволений позов ОСОБА_1 , зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.01.2016 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 виходячи з 90 % відповідних сум грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі з 01.01.2016 року із врахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набрало законної сили, Одеським окружним адміністративним судом 08.09.2020 видано виконавчий лист №420/5626/20 про примусове виконання судового рішення.
За заявою стягувача 23.09.2020 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження №63098982 з примусового виконання виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду №420/5626/20, виданого 08.09.2020, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.01.2016 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 виходячи з 90 % відповідних сум грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі з 01.01.2016 року із врахуванням раніше виплачених сум. Боржника зобов'язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів з моменту винесення постанови.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області листом від 08.03.2023 повідомлено Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про виконання рішення суду. Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.07.2020 по справі № 420/5626/20, яке набрало законної сили 26.08.2020, ОСОБА_1 26.08.2020 проведено перерахунок пенсії у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2020 становить 11586,19 грн. Сума доплати за період з 01.01.2016 по 31.08.2020 склала 97875 грн. 77 коп. і обліковується в автоматизованих базах обробки пенсійної документації до виплати в порядку черговості
Як повідомив позивач в листі, бюджет Пенсійного фонду України на 2023 рік Кабінетом Міністрів України не затверджено. Тому Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області на сьогодні діє на підставі тимчасового розпису доходів і видатків Пенсійного фонду України на 2 квартал 2023 року, яким не передбачені кошти на виплати за рішенням суду. Враховуючи вищезазначене, погашення заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду, здійснюватиметься в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Таким чином, покладені судом зобов'язання виконані в повному обсязі, в порядку встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Виплата нарахованої доплати пенсії за період з 01.01.2016 по 31.08.2020 в сумі 97875 грн. 77 коп. буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Косютою В. І. ВП №63098982 від 28.04.2023 накладено на боржника Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області штраф в розмірі 10200,00 грн. за невиконання виконавчого документа - виконавчого листа від 08.09.2020 по справі № 420/5626/20.
Не погоджуючись із вказаною постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до ч.2 та ч.4 ст.372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Питання примусового виконання судових рішень регулюються Законом України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ від 02.06.2016,
За визначенням статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Примусове виконання рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи, здійснюється органами державної виконавчої служби.
Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження", встановлені обов'язки і права виконавців. Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.6 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення регламентований статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження". За рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (ч. 1). У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2).
Як вбачається з матеріалів справи, звернувшись до суду, позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.07.2020 по справі № 420/5626/20 ним виконано. Водночас, відповідачем накладено штрафи на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області за невиконання вказаного рішення.
Як встановлено судом з матеріалів справи, рішення Одеського окружного адміністративного суду за позовом ОСОБА_1 виконано частково, 26.08.2020 проведено перерахунок пенсії у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення. Разом з тим, доплата за період за період з 01.01.2016 по 31.08.2020, яка виникла внаслідок неправомірного обмеження пенсії максимальним розміром, склала 97875 грн. 77 коп. і ОСОБА_1 не виплачена з підстав відсутності виділення Головному управлінню ПФУ в Одеській області відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України. Про стан виконання судового рішення листом Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило державного виконавця.
Статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" визначена відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії. Зокрема, згідно з ч.1 ст.75 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Згідно ч. 2 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналіз визначених правових норм дає підстав для висновку, що законодавство встановлює відповідальність боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання за невиконання рішення, а саме: накладення штрафу, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Водночас для накладення зазначеного штрафу, законодавство передбачає установлення невиконання судового рішення без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Отже, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, але не зробив цього. Поважними, в розумінні наведених норм Закону України "Про виконавче провадження", можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 31 травня 2021 року у справі №560/594/20 зауважив, що невиконання пенсійним органом рішення суду дозволяє державному виконавцю вжити заходи реагування у вигляді накладення штрафу, проте необхідно встановити, що послугувало причиною до невиконання рішення суду на момент накладення штрафу. Якщо встановлено, що невиконання відбулось без поважних причин, то наявні підстави для накладення штрафу, а у протилежному випадку (наявні реальні обставини, що є перешкодою до виконання), необхідно враховувати їх поважність та у кожному конкретному випадку виходити з цих обставин.
Верховний Суд в постановах від 07.11.2019 у справі №420/70/19, від 23.04.2020 у справі №560/523/19 та від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.10. 2021 у справі №360/4708/20 та від 13.10.2021 у справі №360/4705/20 зазначив, що невиконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Суд зауважує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення спірної постанови слугувало те, що станом на час винесення останньої постанови Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не виконано рішення суду по справі №420/5626/20 в частині виплати перерахованого розміру пенсії.
Між тим, як на підставу щодо невиконання в повному обсязі судового рішення у вищезазначеній справі, позивач вказує на відсутність фінансування необхідного на виплату коштів за судовими рішеннями. Грошові кошти на виконання судових рішень не є власністю позивача, не знаходяться на його рахунках.
Відповідно до положень підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року №28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Крім того, статтею 71 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що бюджет Пенсійного фонду - план утворення і використання цільового страхового фонду, що формується за рахунок страхових внесків до солідарної системи та надходжень з інших джерел, визначених цим Законом.
Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" кошти Пенсійного фонду використовуються на виплату пенсій, передбачених цим Законом. Відповідно до ст. 2 Бюджетного Кодексу Пенсійний фонд України є одержувачем бюджетних коштів, тобто суб'єктом, уповноваженим розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету.
Згідно з ст. 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Частинами 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України визначено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України, порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України.
Фінансування виплат за судовими рішеннями здійснюється за окремою бюджетною програмою по погашенню заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.
Отже, фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення органом Пенсійного фонду України можливе за умови наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Бюджет Пенсійного фонду України на 2023 рік Кабінетом Міністрів України не затверджено. Тому Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області на сьогодні діє на підставі тимчасового розпису доходів і видатків Пенсійного фонду України на 2 квартал 2023 року, яким не передбачені кошти на виплати за рішенням суду
Реєстр судових рішень, до якого занесено, зокрема, і рішення у справі № 420/5626/20, є складовою частиною Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України, розпорядником бази даних якої є Пенсійний фонд України. Виплата заборгованості пенсійних коштів за рішенням суду проводиться по надходженню коштів з Державного бюджету в порядку загальної черговості, після виділення коштів для виплати Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету.
Таким чином, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету. В 2022 році ГУ ПФУ в Одеській області виконало рішень судів про погашення заборгованості з пенсій на 41 695 808 грн. при затвердженому бюджеті 41695800 грн. Бюджет ПФУ на 2023 рік ще не затверджений.
На підставі наведеного, слід зазначити, що обставини, на які посилається Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в своїй сукупності свідчать, що причиною невиплати позивачем стягувачу перерахованої суми пенсії, є недостатність доходів Пенсійного фонду України, а саме коштів Державного бюджету України на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, тобто існування об'єктивних причин, що не залежать від поведінки боржника у виконавчому провадженні.
Накладення штрафу на позивача жодним чином не захистить право пенсіонера на отримання коштів та не ускорить таке отримання.
З метою захисту інтересів стягувача державний виконавець наділений повноваженнями проводити перевірку виконання боржником рішень, що підлягають виконання відповідно до цього Закону, зокрема, одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб та інших учасників виконавчого провадження пояснення, довідки та іншу інформацію необхідну для проведення виконавчих дій (п.п.1,3 ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII). Тобто, державний виконавець був зобов'язаний та мав провести перевірку виконання судового рішення "боржником", оскільки підставою для накладення відповідного штрафу є саме невиконання рішення без поважних причин. У свою чергу, відповідачем до суду не було надано, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що головний державний виконавець, після надходження вказаного вище листа ГУ ПФУ в Одеській області від 21.09.2021, витребував від нього відповідні пояснення, довідки або ж розрахунок, які необхідні для перевірки виконання ним судового рішення. Будь-яких заходів щодо оцінки причини невиконання рішення суду відповідачем не вжито.
При винесенні оскаржуваної постанови, відповідач обмежився лише формальним посиланням на мотивувальну частину судового рішення у справі №420/5626/20, без врахування положень ст.ст.18 та 63 Закону №1404-VIII (щодо обов'язку державного виконавця перевірити повне виконання рішення) та дотримання ч.2 ст.2 КАС України, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 КАС України).
Згідно з ч.1, ч.2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, на якого покладено обов'язок доказування, жодних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій та рішень, до суду не надав.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Судом враховується, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Порядок розподілу судових витрат визначає ст. 139 КАС України. У відповідності до частин 1, 2, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
В свою чергу, згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до п.п. 1, 2, 3 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року № 28-2 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року), головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі Фонд). Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями (далі управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.
Головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.
Основними завданнями головного управління Фонду є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення; забезпечення ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; виконання інших завдань, визначених законом.
Позивачем у даній справі виступає - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, територіальний орган Пенсійного фонду України, а тому, підпадає під визначення суб'єкта владних повноважень згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.
Таким чином, при розподілі судових витрат у даній справі підлягають застосуванню правила ч. 2 ст. 139 КАС України та при задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з відповідача підлягають стягненню виключно судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. ГУ ПФУ в Одеській області, як позивачем, під час розгляду даної справи не понесено судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.
ГУ ПФУ в Одеській області є територіальним органом Пенсійного фонду України, суб'єктом владних повноважень, боржником у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/8606/21, яким пенсійний орган, як суб'єкт владних повноважень, був зобов'язаний вчинити дій з питань пенсійного забезпечення, які віднесені до публічно-владних управлінських функцій пенсійного органу на підставі законодавства.
Виходячи з системного аналізу матеріалів справи та наведених вище норм законодавства, суд зазначає, що фактично позовну заяву було подано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області щодо накладення штрафних санкцій при виконанні своїх владних (управлінських) функцій, пов'язаних із проведенням перерахунку пенсії але на виконання рішення суду. Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області в цій справі є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України, при цьому факт подання адміністративного позову у даному випадку не змінює статус позивача.
Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП №63098982 від 12.05.2023 року про накладення штрафу в розмірі 10 200,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в протягом 10 днів з дня підписання рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення підписаний 29.06.2023.
Суддя В.В. Хом'якова