Справа № 420/12916/23
29 червня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо обмеження ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату нарахованої пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 р. та з 01.05.2023 р. без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги мотивує тим, що отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". ГУ ПФУ в Херсонській здійснено перерахунок пенсії з 01.12.2019 р. та з 01.05.2023 р., в результаті якого обмежено розмір пенсії позивача сумою, яка була нарахована під час виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 р. у справі № 540/2316/21, адже виплачено 27419,95 грн., замість нарахованих 32981,13 грн. Вважає такі дії ГУ ПФУ в Херсонській області протиправними, так як відповідач неправомірно обмежив розмір пенсії.
Ухвалою від 07.06.2023 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк для подання до суду відзиву на позовну заяву.
28.06.2023 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує на те, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 р. по адміністративній справі № 540/4279/20, яке набрало законної сили 23.03.2021 р. зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2019 р. на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 30.10.2020 р. № 6/2/463, виданої Херсонським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, з урахуванням проведених раніше виплат. На виконання вказаного рішення у квітні 2021 року проведено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 р. за довідкою Херсонського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 30.10.2020 р. № 6/2/463. Основний розмір пенсії встановлено в розмірі 70 % сум грошового забезпечення. Головним управлінням проведено перерахунок пенсії позивача в межах покладених рішенням суду зобов'язань. Проте, у вересні 2021 року на виконання окремої ухвали Херсонського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 р. по справі № 540/4279/20 Головним управлінням проведено перерахунок пенсії позивача, при якому розмір пенсії з 01.04.2019 р. встановлено на рівні 90 % сум грошового забезпечення. Головним управлінням у квітні 2021 року проведено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 р. на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 30.10.2020 р. за № 6/2/463. Виплату пенсії розпочато з травня 2021 року. Розмір пенсії з 01.05.2021 р. склав 17690 грн. Заборгованість у сумі 127142,71 грн. за період з 01.04.2019 р. по 30.04.2021 р. (по місяць відпрацювання рішення суду) включено до реєстру судових рішень, виплата яких здійснюється за кошти Державного бюджету України. На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 р. у справі № 540/2316/21, що набрало законної сили на підставі постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 р., розмір пенсії визначено у розмірі 90 % грошового забезпечення без обмеження її максимальним розміром станом на 01.04.2019 р. та з 01.05.2023 р. виплачується у визначеному станом на 01.04.2019 р. - 27419,95 грн. Вказує, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 р. у справі № 540/2316/21 розмір пенсії обчислено виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90 % грошового забезпечення без обмеження її максимальним розміром (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги) визначено станом на 01.04.2019 р. по теперішній час фіксовану суму 27419,95 грн. Заборгованість у сумі 489618,10 грн. за період з 01.04.2019 р. по 30.04.2023 р. (по місяць відпрацювання рішення суду) включено до реєстру судових рішень.
З урахуванням п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Херсонській області та з 24.03.1998 р. отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-XII (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 р. у справі № 540/4279/20 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії з 05.03.2019 р. на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 30.10.2020 р. № 6/2/463, виданої Херсонським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2019 р. на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 30.10.2020 р. № 6/2/463, виданої Херсонським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, з урахуванням проведених раніше виплат.
На виконання вказаного рішення відповідачем проведено відповідний перерахунок при цьому обмежено максимальний розмір пенсії позивача з 01.04.2019 р., а тому позивач звернувся до суду.
Відповідно до даних КП "ДСС" рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 р. у справі № 540/2316/21, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 р., визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 шляхом зменшення відсоткового значення з 90 % до 70 % сум грошового забезпечення та обмеження пенсії максимальним розміром, починаючи з 01.04.2019 р.; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити з 01.04.2019 р. перерахунок пенсії ОСОБА_1 , виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90 % сум грошового забезпечення без обмеження пенсії максимальним (граничним) розміром.
На виконання зазначеного рішення позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 р. без обмеження максимальним розміром, за результатами якого розмір пенсії становив 27419,95 грн.
Надалі, відповідно до протоколів перерахунку пенсії позивача з 01.12.2019 р. позивачу проведено перерахунок пенсії та нараховано пенсію у розмірі 29440,80 грн., до виплати - 27419,95 грн., та з 01.05.2023 р.: нараховано - 329891,13 грн., до виплати - 27419,95 грн.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо виплати пенсії в обмеженому розмірі з 01.12.2019 р. та з 01.05.2023 р. позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Обмеження максимального розміру пенсії вперше введено в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 р. № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), що набрав чинності 01.10.2011 р.
Відповідно до ст.2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 р. "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у ст.43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч.7 ст.43 Закону № 2262-XII.
Згідно п.2 резолютивної частини вказаного Рішення положення ч.7 ст.43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016 р.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016, яким визнав таким, що не відповідають ст.17 Конституції України, положення ч.7 ст.43 Закону № 2262-XII, виходив із того, що норми-принципи ч.5 ст.17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч.5 ст.17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у ст.43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення ч.7 ст.43 Закону № 2262-XII та положення ч.1 ст.2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає ст.17 Конституції України положення ч.7 ст.43 Закону № 2262-XII.
При цьому положення ст.2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст ч.7 ст.43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення ст.2 Закону № 3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 р. у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 р. у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019 р., що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення ст.ст.1, 8, 92 Конституції України, а також на ст.9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
У постанові від 16.12.2021 р. у справі № 400/2085/19 Верховний Суд наголосив про протиправність обмеження органом пенсійного фонду максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Наведені висновки Верховного Суду також мали б бути враховані пенсійним органом під час обчислення та виплати пенсії позивача з 01.12.2019 р. та з 01.05.2023 р.
Разом з тим, відповідач необґрунтовано та протиправно обмежив виплату пенсії позивача на рівні 27419,95 грн., обрахованою на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 у справі № 540/2316/21.
Відповідач у відзиві таке обмеження жодним чином не обґрунтовує.
Суд звертає увагу, що право на соціальний захист є комплексним гарантованим Конституцією України невідчужуваним основоположним правом, яке, за загальним правилом, має абсолютний характер (не залежить від внесення змін до законів або фінансових можливостей держави) та за жодних умов не може бути скасоване, а його обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (постанова Верховного Суду від 16.03.2021 р. у справі № 640/9677/20).
При вирішенні справи суд вважає неприйнятними посилання відповідача на те, що на виконання рішення суду у справі № 540/2316/21 розмір пенсії позивача був зафіксований у сталому розмірі.
По-перше, цим судовим рішення пенсійний орган зобов'язано перерахувати та виплачувати позивачу пенсію без обмеження максимальним розміром з 01.04.2019 р., а не нарахувати та виплачувати позивачу пенсію у визначеному судом розмірі.
По-друге, вказане рішення суду не звільняє відповідача від обов'язку самостійно здійснювати перерахунок пенсії позивача за наявності для цього законних підстав та виплачувати її у новому розмірі у зв'язку з проведенням такого перерахунку.
Суд наголошує на тому, що право позивача на обчислення його пенсії без застосування обмеження максимальним розміром вже захищене судовим рішенням, а тому з аналогічних підстав пенсія позивача не може бути обмежена максимальним розміром.
Крім того, суд звертає увагу, що і на момент ухвалення рішення у справі № 540/2316/21, і на момент проведення перерахунків пенсії позивача з 01.12.2019 р. та з 01.05.2023 р., у чинному законодавстві України не відбулося таких змін, які б надавали відповідачу додаткові правові підстави для обмеження розміру пенсії позивача.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Отже, виконання вимог закону, в тому числі щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій є обов'язком відповідача.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач допустив протиправні дії щодо невиплати позивачу нарахованої пенсії з 01.12.2019 р. та з 01.05.2023 р. без обмеження пенсії максимальним розміром.
Суд зазначає, що правова визначеність, як спеціальна складова більш загального принципу верховенства права, передбачає правило остаточності рішень суду та гарантованість їх виконання. Остаточне рішення суду є обов'язковим до виконання до моменту зміни умов, за яких його ухвалено.
Тому зміна нормативно-правового регулювання окремого питання дійсно може мати наслідком втрати актуальності судового рішення, у якому суд розглянув питання застосування норми права, що у подальшому зазнала змін.
Водночас за обставин цієї справи відповідні зміни у законодавстві, зокрема положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-ХІІ та статті 2 Закону № 3668-VI не змінились.
Верховний Суд вже висловлював правову позицію щодо заборони обмеження максимальним розміром пенсії особам, яким вона призначена відповідно до Закону № 2262-ХІІ. Водночас згідно з ч.5 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Крім того, суд враховує, що за загальним правилом вирішення колізій, передбаченим ч.3 ст.7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Окрім цього, Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 р. у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 р. у справі № 160/1088/19).
Аналогічна правова позиція була підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.06.2022 р. у справі № 520/2098/19.
При цьому, на думку суду, обмеження максимального розміру пенсії, призначеної згідно з Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч.5 ст.17 Конституції України.
Закон не уповноважує територіальний орган Пенсійного фонду на власний розсуд визначати підстави, умови та максимальний розмір для обмеження пенсійних виплат, а тому дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області є протиправними, оскільки вчинені всупереч приписам ч.2 ст.19 Конституції України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 р. та з 01.05.2023 р. при перерахунках розміру пенсії позивача.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача суд враховує, що відповідач з 01.12.2019 р. та з 01.05.2023 р. здійснив перерахунки пенсії позивача, однак обмежив розмір пенсії до виплати сумою, що була нарахована під час виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду рішення від 26.12.2022 у справі № 540/2316/21.
Таким чином, з метою повного та ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправною дії відповідача щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 р. та з 01.05.2023 р., а також зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити з 01.12.2019 р. та з 01.05.2023 р. перерахунок та виплату пенсії позивачу без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.
Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Оскільки позивач від сплати судового збору звільнений, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м.Херсон, вул.28 Армії, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м.Херсон, вул.28 Армії, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) з 01.12.2019 р. та з 01.05.2023 р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м.Херсон, вул.28 Армії, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) з 01.12.2019 р. та з 01.05.2023 р. без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко