30 червня 2023 р. № 400/12398/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мельника О.М. розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Управління соціальних виплат і компенсацій Центрального району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, вул. Декабристів, 25, м. Миколаїв,54017,
треті особи:Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 ,
про:визнання протиправним та скасування рішення; зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління соціальних виплат і компенсацій Цеентрального району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (далі - Управління), в якому просить суд: визнати протиправним рішення Відповідача, в особі Управління соціальних виплат і компенсацій Центрального району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради щодо відмови у призначенні мені компенсації за користування послугою «муніципальна няня», починаючи з 01 листопада 2021 року та скасувати відповідне рішення; зобов'язати відповідача, в особі , в особі Управління соціальних виплат і компенсацій Центрального району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради повторно розглянути питання щодо призначення мені компенсації за користування послугою «муніципальна няня», на підставі раніше поданих документів про підтвердження права, враховуючи правові висновки суду
Ухвалою від 10.12.2021 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила органам державної влади та органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам забороняється приймати акти та вчиняти дії, які усувають конкуренцію або необгрунтовано сприяють окремим конкурентам у підприємницькій діяльності, чи запроваджують обмеження на ринку, не передбачене законодавством. Законом не встановлено жодних обмежень для фізичних осіб-підприємців із КВЕД 97.00; КВЕД 88.91 в межах кількості осіб, яким вони можуть надавати послугу. Трактування норм Порядку як звуження кількості осіб, зокрема, для тих суб'єктів господарювання, які спеціалізуються на наданні послуг догляду тільки дітям до досягнення ними трирічного віку, взагалі буде суперечити Конституції України та засадам підприємницької діяльності. Наша «няня» спеціалізується на догляді саме цієї вікової групи діток, з іншими дітками вона не займається. Крім того, «няня» не може контролювати факт подачі батьками заяв на компенсацію, вона тільки укладає договір та слідкує за виконанням вимог Порядку щодо не перевищення кількості дітей, за якими вона здійснює догляд в один і той самий час разом.
Від відповідача відзив на позовну заяву не надходив.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Позивачка є матір'ю малолітньої дитини - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_2 .
01.11.2021 позивачкою укладено із ФОП ОСОБА_2 , яка є «муніципальною нянею», договір про надання послуг по догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня».
Відповідно до вимог Порядку № 68 позивач має право як отримувач послуги «муніципальна няня» на відшкодування її вартості у встановлених законом розмірах та отримувала дану компенсацію щомісячно.
Відповідачем було прийняте рішення від 04.12.2020 № 2/922 про відмову в призначенні позивачці компенсації «муніципальна няня» з огляду на те, що її няня ФОП ОСОБА_2 здійснює догляд одночасно більше ніж за трьома дітьми.
Не погоджуючись з зазначеним, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Спеціальним актом у спірних правовідносинах є Порядок відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 року № 68 (далі - Порядок № 68).
Згідно п. 1 - 4 Порядку № 68 цим Порядком визначено механізм відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня».
У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні: послуга з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня» (далі - послуга «муніципальна няня») - послуга, що надається для підтримки батьків (усиновлювачів), опікунів дитини для забезпечення догляду за дитиною до трьох років; отримувач послуги «муніципальна няня» - батьки (усиновлювачі), опікуни дитини; муніципальна няня - будь-яка фізична особа-підприємець (КВЕД 97.00, КВЕД 88.91)/ юридична особа, яка надає послугу з догляду за дітьми (КВЕД 78.20, КВЕД 85.10), крім державних і комунальних закладів дошкільної освіти, та з якою укладено договір про здійснення догляду за дитиною до трьох років.
Абзацем 3 пункту 4 Порядку встановлено, що муніципальна няня, яка є фізичною особою - підприємцем (КВЕД 97.00 та/або КВЕД 88.91). може здійснювати догляд одночасно не більше ніж за трьома дітьми, за винятком догляду за дітьми з багатодітної сім'ї (далі за текстом - «няня»/ «муніципальна няня»).
Відповідно до абзаців 7-8 п.11 Порядку підставою для відмови в призначенні або для припинення виплати компенсації послуги "муніципальна няня" є також установлення факту порушення, муніципальною нянею - вимог, передбачених абзацами третім і четвертим пункту 4 цього Порядку. Таким чином, порушенням абзацу 3 п.4 Порядку буде вважатися саме здійснення догляду одночасно, тобто в один і той же час та на одній території нянею більше ніж три дитини, а не взагалі. Порядком не обмежена кількість договорів у няні, а визначена кількість дітей, яку може доглядати няня в один і той же проміжок часу.
Няня позивачки у період здійснення догляду за дитиною знаходиться вдома у позивачки або здійснює прогулянки тільки з її дитиною, до інших підопічних вона приходить в інший час. Таким чином, факт порушення абз.З п.4 Порядку, в даному випадку, допущений не був жодного разу.
Відповідач трактує даний пункт інакше і вважає, що няня не може здійснювати догляд взагалі більше ніж за трьома дітьми, ігноруючи при цьому фразу «одночасно».
Суд зазначає, стаття 42 Конституції України визначає, що кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом. Пункт 8 статті 92 Конституції встановлює, що виключно законами України визначаються правові засади і гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання.
Відповідно до ч.ч.І-3 ст. 18 Господарського кодексу України держава здійснює антимонопольно-конкурентну політику та сприяє розвиткові змагальності у сфері господарювання на основі загальнодержавних програм, що затверджуються Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України. Державна політика у сфері економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності та захисту суб'єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції здійснюється уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Органам державної влади та органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам забороняється приймати акти та вчиняти дії, які усувають конкуренцію або необгрунтовано сприяють окремим конкурентам у підприємницькій діяльності, чи запроваджують обмеження на ринку, не передбачене законодавством. Законом можуть бути встановлені винятки з цього правила з метою забезпечення національної безпеки, оборони чи інших загальносуспільних інтересів. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 25 ГК України держава підтримує конкуренцію як змагання між суб'єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб'єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб'єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку. Органам державної влади і органам місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб'єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб'єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції. У разі порушення цієї вимоги органи державної влади, до повноважень яких належить контроль та нагляд за додержанням антимонопольно-конкурентного законодавства, а також суб'єкти господарювання можуть оспорювати такі акти в установленому законом порядку.
Згідно вимог ч.1 ст.31 ГК України дискримінацією суб'єктів господарювання органами влади у цьому Кодексі визнається, зокрема, заборона створення нових підприємств чи інших організаційних форм господарювання в будь-якій сфері господарської діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів господарської діяльності або виробництво певних видів товарів з метою обмеження конкуренції', обмеження прав суб'єктів господарювання щодо придбання та реалізації товарів; встановлення заборон чи обмежень стосовно окремих суб'єктів господарювання або груп підприємців
Фактично, трактування абзацу 3 пункту 4 Порядку як обмеження взагалі фізичної-особи підприємця із визначеними КВЕД здійснювати догляд більше ніж за трьома дітьми взагалі, носить характер дискримінації та суперечить засадам підприємницької діяльності, яка згідно ст.1 ЗУ «Про підприємництво» є безпосередньою самостійною, систематичною, на власний ризик діяльністю по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством. Відповідно до ч.4 ст.12 ГК України обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності, а також перелік видів діяльності, в яких забороняється підприємництво, встановлюються Конституцією України та законом.
Законом не встановлено жодних обмежень для фізичних осіб-підприємців із КВЕД 97.00; КВЕД 88.91 в межах кількості осіб, яким вони можуть надавати послугу. Трактування норм Порядку як звуження кількості осіб, зокрема, для тих суб'єктів господарювання, які спеціалізуються на наданні послуг догляду тільки дітям до досягнення ними трирічного віку, взагалі буде суперечити Конституції України та засадам підприємницької діяльності.
Стаття 8 Конституції України наголошує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Вказані підстави.
Таким чином, тлумачення вищевказаної норми повинно відповідати Конституції України, оскільки всі нормативно-правові акти приймаються на підставі Конституції України, а Порядком чітко визначено, що всі фізичні особи-підприємці із вказаними КВЕД 97.00; КВЕД 88.91, які надають послуги здійснення догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є «муніципальними нянями
Няня позивачки спеціалізується на догляді саме цієї вікової групи діток, з іншими дітками вона не займається. Крім того, «няня» не може контролювати факт подачі батьками заяв на компенсацію, вона тільки укладає договір та слідкує за виконанням вимог Порядку щодо не перевищення кількості дітей, за якими вона здійснює догляд в один і той самий час разом. Вказані обставини свідчать про те, що якщо б законодавець мав на меті здійснення виплати компенсації тільки за трьох дітей у однієї «няні», то встановив би критерії черговості визначення отримувачів компенсації, які подали заяву на отримання компенсації раніше і тільки тим особам така компенсація була б виплачена, а іншим відмовлено однак, ні у якому разі не обмеження підприємницької діяльності. Вказаних вимог Порядком не встановлено, що свідчить про відсутність правових підстав для відмови в призначенні компенсації.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, будь-який сумнів повинен трактуватися на користь невладного суб'єкта - приватної особи. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 908,00 гривень підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Управління соціальних виплат і компенсацій Центрального району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (вул. Декабристів, 25, м. Миколаїв, 54017 код ЄДРПОУ 03194499) задовольнити.
2.Визнати протиправним рішення Управління соціальних виплат і компенсацій Центрального району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 компенсації за користування послугою «муніципальна няня», починаючи з 01 листопада 2021 року та скасувати відповідне рішення.
3.Зобов'язати Управління соціальних виплат і компенсацій Центрального району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (код ЄДРПОУ 03194499) повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 компенсації за користування послугою «муніципальна няня», на підставі раніше поданих документів про підтвердження права, враховуючи правові висновки суду
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціальних виплат і компенсацій Центрального району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (вул. Декабристів, 25, м. Миколаїв, 54017 код ЄДРПОУ 03194499) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 908,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Мельник