30 червня 2023 р. Справа № 400/5201/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ,
до відповідача:Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ,
про:визнання протиправним та скасування наказу від 29.12.2022 року № 400 в частині; зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі також -відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 29.12.2022 року № 400 в частині оголошення за не виконання розпорядження командира в/ч водію 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти солдату ОСОБА_1 суворої догани та не внесення до наказу про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям за грудень 2022 року в розмірі 100 000,00 гривень або 30 000,00 гривень;
- зобов'язати відповідальних посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за грудень 2022 року в розмірі 100 000,00 гривень або 30 000,00 гривень пропорційно із розрахунку на місяць.
Ухвалою від 25.05.2023 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 262 КАС України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до оскарженого наказу його притягнуто до дисциплінарної відповідальності, застосовано дисциплінарне стягнення у виді сурової догани та позбавлено додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. або 30000,00 грн. за грудень 2022 року.
Позивач не погоджується із вказаним наказом в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Мотивує неправомірність наказу тим, що йому у провину безпідставно поставлено вчинення дисциплінарного проступку у формі невиконання розпорядження командира та росить врахувати, що причиною невиконання розпорядження стало його перебування на стаціонарному лікуванні.
На думку позивача, неправомірність застосування щодо нього дисциплінарного стягнення у виді догани є прямою підставою для присудження на його користь невиплаченої додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн. або 30000,00 грн. за грудень 2022 року, адже підставою позбавлення права на її отримання стало накладення дисциплінарного стягнення.
Позивач вважає, що приймаючи рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності відповідач взагалі не надав оцінки вказаній обставині (факту його перебування на стаціонарному лікуванні). Це призвело до незаконного висновку про безпідставне невиконання розпорядження, що стало причиною для протиправного притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Також відповідач стверджує, що з розпорядженням командира Військової частини НОМЕР_1 про встановлений порядок виїзду особового складу з району виконання бойового завдання не ознайомлений та про його існування не повідомлений. Дісциплінарне стягнення до нього застосовано на час знаходження на стаціонарному лікуванні в комунальному медичному закладі, службове розслідування не проводилось, пояснення у нього не відбирались.
Відповідач не погодився із позовними вимогами та 14.06.2023 року надав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи заперечення наведених позивачем обставин та вимог відповідач вказав, що позивач неправомірно залишив розташування військової частини, чим вчинив дисциплінарний проступок, який і став підставою для застосування щодо нього дисциплінарного стягнення у вигляді сурової догани.
Що ж до причин невиплати додаткової винагороди за грудень 2022 року, то відповідач посилався на окреме доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 року № 912/з/29 та пояснив, що до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які відмовились виконувати бойові накази (розпорядження) за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Із вказаних підстав відповідач вважає спірний наказ правомірним і таким, що не підлягає скасуванню.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
ОСОБА_1 призваний по мобілізації на період дії воєнного стану і проходив військову службу у Військової частині НОМЕР_1 з 27.02.2022 року по 18.02.2023 року на посаді водія 3 взводу 2 стрілецької роти.
26.12.2022 року, біля 23:00 год., військовослужбовець ОСОБА_1 відчув погіршення стану здоров'я, а саме: слабкість, підвищена температура, важке дихання та біль в грудях.
У зв'язку з тим, що з питань безпеки, командуванням наказано листуватися лише за допомогою месенджера «WhatsApp», 27.12.2022 року о 08:16 год. позивач надіслав командиру взводу у зазначеному месенджері повідомлення SMS про погіршення стану здоров'я та просив направити його до медичної служби. О 08:17 год. командир відповів, що все з'ясує.
О 10:30 год. позивача на автомобілі взводу відвезли до медика 2 роти, де також знаходився командир 2 роти та головний сержант 2 роти. Медик роти встановила, що температура у позивача 38,5 градусів, надала пігулки від температури та сироп від кашлю. Медик роти та командир роти на прохання солдата ОСОБА_1 направити його на обстеження та лікування до медичного закладу - відмовили та порадили лікуватися у розташуванні взводу. Позивач повернувся у розташування взводу, але вже увечері став себе почувати значно гірше.
Зранку 28.12.2022 року позивач став себе почувати ще гірше та за допомогою месенджера «WhatsApp» о 09:38 год. намагався додзвонитися начальнику медичної служби, о 09:44 год. - головному сержанту роти, 09:45 год. - командиру взводу, о 09:46 год. - начальнику медичної служби, о 09:53 год. - командиру взводу. Жодна з цих посадових осіб не відповіла на його телефонний дзвінок, та не перетелефонувала.
28.12.2022 року позивач о 09:27 год. та повторно о 09:35 год. у загальному чаті 2 роти повідомляв командирів, в тому числі командира 2 роти ОСОБА_2 , що погано себе почуває та просив направити його до лікарні, що підтверджується перепискою у месенджері.
28.12.2022 року позивач через погане самопочуття, високу температуру, важке дихання та сильний біль в грудях став втрачати свідомість та у зв'язку із загрозою життю та здоров'ю був змушений прийняти рішення про виїзд з території розташування роти до лікарні в м. Миколаєві за адресою реєстрації позивача.
Згідно медичної картки стаціонарного хворого № 10228/939 ОСОБА_1 28.12.2022 року о 13:25 год. госпіталізовано до КПП «Миколаївська обласна клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради з діагнозом «не госпітальна правостороння н/дольова пневмонія. Хронічне обструктивне захворювання легень, група «С», загострення. ЛН І ст».
28.12.2022 року о 15:58 год. ОСОБА_1 зателефонував в месенджері «WhatsApp» своєму безпосередньому командиру, командиру 2 роти, та повідомив його, що перебуває в КПП «Миколаївська обласна клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради з діагнозом «не госпітальна правостороння н/дольова пневмонія», а також пояснив причини залишення розташування військової частини.
Вранці 29.12.2022 року позивач сфотографув Медичну картку стаціонарного хворого № 10228/939, фото якої він надіслав медику 2 роти, командиру 2 роти, начальнику медичної служби військової частини.
Наказом від 29.12.2022 № 400 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності, накладено на нього дисциплінарне стягнення «сурова догана» та позбавлено додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн. або 30000,00 грн за грудень 2022 в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби.
Не погоджуючись із вказаним наказом, позивач оскаржив його до суду.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:
При розгляді цієї справи суд, із урахуванням доводів сторін, зауважує, що спір стосується неналежного виконання військовослужбовцем своїх обов'язків та притягнення до дисциплінарної відповідальності із цих підстав. Тому, для правильного вирішення цієї справи необхідно надати оцінку обсягу обов'язків позивача який є військовослужбовцем та обставинам виконання (невиконання) ним розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 про встановлений порядок виїзду особового складу з району виконання бойового , адже саме його діяння при виконанні (не виконанні ) цього розпорядження кваліфіковано як дисциплінарний проступок, вчинення якого стало підставою для накладення дисциплінарного стягнення.
Як встановлено судом раніше, позивач проходив військову службу в Збройних Сил України (призначений на посаду у Військовій частині НОМЕР_1 ).
На громадян України, зарахованих до складу Збройних Сил України, поширюється дія статутів Збройних Сил України.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах врегульовані Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, що затверджений Законом України від 24.03.1999 року № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби).
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування унормовано Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, що затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 року № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут).
На порушення вказаних Статутів зіслався відповідач як на підставу притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Зокрема, позивачу поставлено у вину порушення вимог п. 11 Статуту внутрішньої служби та пунктів 1 - 4 розділу 1 Дисциплінарного статуту .
Відтак, при перевірці правомірності застосованого щодо позивача дисциплінарного стягнення суд повинен надати оцінку обов'язкам, що встановлені вказаними статтями та характеру їх виконання чи невиконання позивачем з огляду на фактичні обставини встановлені під час службового розслідування.
Згідно п. 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі (п. 2 Дисциплінарного статуту).
У відповідності до п. 3 Дисциплінарного статуту йдеться про шляхи забезпечення військової дисципліни.
Згідно п. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця:
додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;
бути пильним, зберігати державну таємницю;
додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;
виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;
поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків;
не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
У відповідності до п. 11 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки:
свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок;
бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;
беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;
постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;
знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;
дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;
поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;
бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;
вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;
виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;
додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (п. 14 Статуту внутрішньої служби).
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (п. 16 Статуту внутрішньої служби).
На військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов'язки. Ці обов'язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України (п. 17 Статуту внутрішньої служби).
Щодо об'єктивної сторони складу дисциплінарного проступку, у вчиненні якого визнано винним позивача, суд враховує, що відповідно до п. 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Судом встановлено, що службове розслідування по даному факту на проводилось.
Відповідно до з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 29.12.2022 року № 400 « 28.12.2022 року під час воєнного стану в країні, не виконав розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 про встановлений порядок виїзду особового складу з району виконання бойового завдання та здійснив виїзд до м. Миколаєва без дозволу оперативного чергового, чим порушив військову дисципліну, водій 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти солдат ОСОБА_1 , за порушення вимог статей 1, 2, 3, 4 Розділу І Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статті 11 Розділу 1 частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України за не виконання розпорядження командира в/ч водію 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти солдат ОСОБА_1 оголосили - сувору догану. До наказу про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям за грудень 2022 року в розмірі 100 000,00 гривень або 30 000, 00 гривень не включати солдата ОСОБА_1 за не виконання розпорядження командира в/ч».
У зазначенному наказі вказано, що згідно розпорядженням командира Військової частини НОМЕР_1 про встановлений порядок виїзду особового складу з району виконання бойового завдання
При цьому, безспірною є та обставина, що позивачем не виконано розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 про встановлений порядок виїзду особового складу з району виконання бойового завдання та здійснив виїзд до м. Миколаєва без дозволу оперативного чергового, чим порушив військову дисципліну .
Формально це можна вважати проявом пасивної поведінки позивача (бездіяльністю), що призвела до порушення приписів ст. 3 Дисциплінарного статуту, яка зобов'язує неухильно виконувати вимоги накази командирів та п. 11 Статуту внутрішньої служби, яка покладає на військовослужбовця обов'язок беззастережно виконувати накази командирів (начальників).
У відзиві відповідач заначив, що безстроковий наказ командира Військової частини НОМЕР_1 про порядок виїзду особового складу з району виконання бойового завдання, який повинен здійснюватися з дозволу оперативного чергового військової частини, був усним. Доказів доведення зазначеного наказу особовому складу військової частини відповідачем не надано.
Однак поняття «дисциплінарний проступок» є значно ширшим та охоплює не лише діяння військовослужбовця та його наслідки, але й інші обов'язкові ознаки, наявність яких слід встановити у складі проступку при вирішенні питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Перш за все суд зауважує, що у наказі командира Військової частини НОМЕР_1 від 29.12.2022 року ознаки дисциплінарного проступку позивача описано у такий спосіб:
« 28.12.2022 року під час воєнного стану порушено вимоги статей 11, 14, 16, 17, 38 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України».
Поряд із цим в матеріалах справи наявні докази інших обставин, які не досліджувались відповідачем під час складання оскаржуваного наказу, та не узгоджуються із описаним відповідачем складом дисциплінарного проступку.
Так, позивачем разом із позовом подано до суду копію медичної картки стаціонарного хворого № 10228/939 ОСОБА_1 від 28.12.2022 року, де зазначено що його о 13:25 год. госпіталізовано до КПП «Миколаївська обласна клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради з діагнозом «не госпітальна правостороння н/дольова пневмонія. Хронічне обструктивне захворювання легень, група «С», загострення. ЛН І ст».
Крім цього, позивачем до суду надано переписку з месенджеру, з якої вбачається, що зранку 28.12.2022 року позивач намагався додзвонитися начальнику медичної служби, головному сержанту роти, командиру взводу, начальнику медичної служби та командиру взводу. Жодна з цих посадових осіб не відповіла на його телефонний дзвінок та не перетелефонувала йому. 28. 12.2022 року року позивач о 09:27 та повторно о 09:35 в загальному чаті 2 роти повідомляв командирів, в тому числі командира 2 роти що погано себе почуває та просив направити його до лікарні.
Даний факт відповідачем не заперечується.
Факт перебування позивача у період із 28.12.2022 року по 16.01.2023 року на стаціонарному лікуванні підтверджується також випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 10228/939.
Проаналізувавши вказані вище обставини, дослідивши підстави не виконання позивачем розпорядженням командира Військової частини НОМЕР_1 про встановлений порядок виїзду особового складу з району виконання бойового завдання, суд встановив відсутність вини позивача у порушенні п. 11 Статуту внутрішньої служби та ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту, адже перебуваючи на стаціонарному лікуванні позивач був позбавлений можливості виконати розпорядження командира в/ч НОМЕР_2 про встановлений порядок виїзду особового складу з району виконання бойового завдання із причин, що не залежали від його волі.
Позивачем також до суду надані докази (переписка з месенджеру), що 29.12.2022 року він сфотографував Медичну картку стаціонарного хворого № 10228/939, фото якої він надіслав медику 2 роти, командиру 2 роти, начальнику медичної служби військової частини. Після цього позивач намагався додзвонитись наступним посадовим особам для підтвердження отримання повідомлення щодо лікування, але його виклик був залишений без відповіді.
При цьому суд зауважує, що практично усі медичні документи із історії хвороби позивача були наявними у відповідача на час прийняття оскаржуваного наказу, однак належної оцінки їм не надано.
Згідно п.п. «б» п. 48 Дисциплінарного статуту, одним із дисциплінарних стягнень яке може бути накладено на військовослужбовця є «сувора догана».
Аналізуючи норму п. 48 Дисциплінарного статуту суд зауважує, що рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у виді сурової догани може бути прийнято тільки у випадку повного доведення вини військовослужбовця у вчиненні дисциплінарного проступку.
Однак приймаючи спірний наказ від 29.12.2022 № 400 та накладаючи на позивача дисциплінарне стягнення відповідач послався на порушенні п. 11 Статуту внутрішньої служби та ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту які, як вказано судом раніше, не підтверджують та не доводять наявності у діях (бездіяльності) позивача складу дисциплінарного проступку.
Враховуючи викладене суд робить висновок, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано щодо нього дисциплінарне стягнення у виді сурової догани неправомірно та за відсутності для цього підстав. Тому, наказ від 29.12.2022 року № 400 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди за грудень 2022 року у розмірі 100000,00 грн. або 30000,00 грн., суд зазначає, що така вимога є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування наказу у спірній частині, адже єдиною підставою для позбавлення позивача додаткової винагороди стало притягнення його до дисциплінарної відповідальності та накладення стягнення у виді суворої догани за не виконання розпорядженням командира Військової частини НОМЕР_1 про встановлений порядок виїзду особового складу з району виконання бойового завдання.
Оскільки судом встановлено протиправність наказу від 29.12.2022 року № 400, позовна вимога про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити додаткової винагороди підлягає задоволенню.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 77, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 29.12.2022 року № 400 в частині оголошення за не виконання розпорядження командира в/ч водію 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти солдату ОСОБА_1 суворої догани та не внесення до наказу про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям за грудень 2022 року в розмірі 100000,00 гривень або 30000,00 гривень.
3. Зобов'язати відповідальних посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) додаткову винагороду за грудень 2022 року в розмірі 100000,00 гривень або 30000,00 гривень пропорційно із розрахунку на місяць.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 30.06.2023 року.
Суддя О.В. Малих