28 червня 2023 року Київ № 320/13333/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши клопотання ОСОБА_1 подане від імені Національної поліції України по справі за позовом ОСОБА_2 до Національної поліції України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 звернувся до суду з вимогами до Національної поліції України про визнання відмову відповідача у зарахуванні до його стажу пільгової вислуги років до календарної вислуги років та до стажу служби в поліції протиправною, зобовязання зарахувати до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії за вислугою років, відповідно до ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби" час проходження служби в спеціальних підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ та, на посадах у підрозділах боротьби зі злочинами, пов'язаної з торгівлею людьми органів внутрішніх справ.
Ухвалою суду від 27.04.2023 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи. Відповідачу запропоновано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
16.05.2023, на адресу суду надійшло клопотання про продовження процесуального строку, встановленого судом для подання відзиву з доказами встановлений ухвалою КОАС від 27.04.2023 на 15 днів з дати отримання матеріалів позову, яке підписане Г. Золотухіною, як особою уповноваженою діяти в судах України від імені Національної поліції України.
За результатом дослідження клопотання та доданих до нього документів, суд дійшов висновку про необхідність повернення названого клопотання, ураховуючи таке:
положеннями ч. 1 ст. 166 КАСУ визначено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
При цьому, положеннями ч. 1 ст. 55 КАС України передбачено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Відповідно до вимог ч. 3 вказаної норми юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
Згідно із ч. 1 ст. 57 КАСУ, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Також, приписами ст. 131-2 Конституції України встановлено, що представництво іншої особи в суді здійснює виключно адвокат. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Аналогічна правова норма закріплена також у пп.11 п.16-1 розд. XV "Перехідні положення" Конституції України якою визначено, що представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах здійснюється виключно адвокатами з 1 січня 2020 року.
При цьому, суд зазначає, що приписами пп. 19 п. 1 розд. VII "Перехідні положення КАС України" передбачено, що положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням пп.11 п.16-1 розділу XV "Перехідні положення Конституції України", а відповідно до вимог ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
З аналізу наведених норм законодавства слідує, що з 01 січня 2020 року суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі (за виключенням справ щодо захисту соціальних прав, щодо виборів, референдумів та малозначних спорів) через свого керівника, члена виконавчого органу або іншу особу, уповноважену діяти від його імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво суб'єкта владних повноважень), або через представника, яким є адвокат або прокурор.
Суд звертає увагу на те, що пп.11 п.16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України врегульовані лише питання представництва.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 59 КАСУ, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені: довіреністю фізичної або юридичної особи.
Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Повноваження на ведення справи в суді дає представникові право на вчинення від імені особи, яку він представляє, усіх процесуальних дій, які може вчинити ця особа. Повноваження представника чинні протягом часу провадження у справі, якщо інший строк не зазначено у довіреності.
Частиною 4 ст. 59 КАС України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Таким чином, наведеними положеннями КАСУ унормовано порядок звернення до суду із позовною заявою представника юридичної особи. Таке повноваження повинно бути оформлено довіреністю за підписом особи, уповноваженої на це законом чи установчими документами та/або ордером адвоката.
У свою чергу, порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються КАС України та Законом України від 05.07.2012 № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI, під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги.
Згідно з ч.1 ст. 26 Закону №5076, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1)договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ч.2 ст. 26 Закону №5076, ордером є письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Типова форма ордера на надання правової допомоги, встановлена у Додатку №1 до вказаного Положення, а також у Додатку №1 до Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 №36.
Відповідно до ч. 1 ст. 166 КАСУ при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Як вбачається з клопотання, поданого від імені Національної поліції України, воно підписане Г. Золотухіною, на підтвердження повноважень якої надано тільки копію витягу з ЄДРПОУ та наказ №1442 о/с від 29.11.2019.
При цьому, у Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні відомості про те, що Г. Золотухіна має статус адвоката і такого документа до клопотання не додано.
Відповідно до висновку Верховного Суду, який викладений в ухвалі у справі №160/6823/19, де зазначено таке: "... внесеними до КАС Законом №309-IX розширено перелік випадків самопредставництва юридичної особи, суб'єкта владних повноважень і визначено, що юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені та визначено перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: закон, статут, положення, трудовий договір (контракт). Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень) без додаткового уповноваження.
Разом з цим, надана на підтвердження повноважень Золотухіної Г. діяти від імені заявника роздруківка витягу з ЄДР не відповідає жодним визначеним законом критеріям для підтвердження її права на участь у розгляді справи, в тому числі і шляхом підписання клопотання.
Статус відомостей ЄДР визначено Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", де у ч. 4 ст. 10 вказано, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються виключно для ідентифікації юридичної особи, в той час як суд перевіряє адміністративну правосуб'єктність представника юридичної особи на вчинення юридично значимих дій від її імені, тому відомості про ідентифікацію юридичної особи не є підтвердженням повноважень Золотухіної Г. на підписання позовної клопотання.
Адміністративно-процесуальна правосуб'єктність виступає самостійною правовою категорією та свідчить про правову здатність суб'єкта мати права і обов'язки, бути їх носієм на будь-якій стадії їх прояву, а також відповідати за неправомірну реалізацію та виконання.
Спосіб реалізації адміністративної правосуб'єктності визначає і зміст поняття «форма участі в адміністративних правовідносинах» та вказує, через який суб'єктний склад юридичні особи публічного чи приватного права, що створені публічно-правовими утвореннями, реалізовують свою адміністративну дієздатність.
Формою реалізації адміністративної правосуб'єктності юридичної особи є правова підстава, завдяки якій юридична особа вступає в адміністративні правовідносини, набуваючи прав та обов'язків, в межах визначеного обсягу правосуб'єктності. У такому розрізі форма реалізації юридичною особою правосуб'єктності є схожою із юридичним фактом як підставою виникнення, зміни та припинення відповідних правовідносин.
Для юридичних осіб видами форм реалізації адміністративної правосуб'єктності виступають, в тому числі, статутні документи, рішення органів управління юридичної особи (загальних зборів, виконавчих органів тощо), адже функції локальних корпоративних актів полягає у забезпеченні належного рівня нормативно-правового регулювання делегованих представникам юридичної особи повноважень, заповнення прогалин, задля забезпечення дієвості чинних норм законодавства шляхом встановлення механізмів їх реалізації.
За відсутності у представника юридичної особи відповідного акту, закону, положення, договору чи рішення, яким вони уповноважені діяти в порядку самопредставництва, така особа не має права на реалізацію правосуб'єктності юридичної особи, тобто на підставі наданого суду документу (копія витягу з ЄДР), суд позбавлений можливості встановити наявність права на реалізацію правосуб'єктності Національної поліції України.
Таким чином, представлені ОСОБА_3 документи не дають їй права на підписання клопотання від імені Національної поліції України.
З огляду на, що клопотання слід повернути заявнику.
На підставі викладеного та, керуючись статтями 2, 9, 55, 57, 59, 60, 166-167, 243, 248 КАС України, суд,
клопотання ОСОБА_1 подане від імені Національної поліції України по справі за позовом ОСОБА_2 до Національної поліції України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, - повернути заявнику.
Ухвала суду набирає законної сили, в порядку визначеному ст. 256 КАС України, та підлягає оскарженню в порядку ст.ст. 293-295 КАС України.
Суддя Брагіна О.Є.