Іменем України
30 червня 2023 рокум. ДніпроСправа № 360/502/23
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
12 травня 2023 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_2 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, який утримано з одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за 8 повних календарних років військової служби;
стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію сум податків з доходів фізичних осіб, який утримано з одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за 8 повних календарних років військової служби, виплаченої на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07.04.2022 у справі №580/7037/21 в сумі 12231,33 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_2 з 15.05.2020 по 13.06.2021 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Після початку війни Військова частина НОМЕР_1 зарахована на фінансове забезпечення до Військової частини НОМЕР_2 .
13.06.2021 позивача було звільнено з військової служби. Проте, при звільненні з військової служби позивачу не було виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за 8 повних календарних років військової служби.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07.04.2022 у справі №580/7037/21 зобов'язано відповідача виплатити на користь позивача одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за 8 повних календарних років військової служби. Для виконання рішення суду позивачем отримано виконавчий лист, який пред'явлено до ВПВР УЗПВР у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. 23.12.2022 відкрито виконавче провадження №70609718.
На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07.04.2022 у справі №580/7037/21 Військовою частиною НОМЕР_2 проведено 16.01.2023 виплату на користь позивача одноразової грошової допомоги при звільненні (без компенсації податку на доходи фізичних осіб) у сумі 50493,47 грн, що підтверджується повідомленням про надходження коштів та розрахунковим листом відповідача.
Як вбачається з розрахункового листа, відповідачем при виплаті позивачу одноразової допомоги утримано податок на доходи фізичних осіб, проте не виплачено позивачу компенсацію податку на доходи фізичних осіб. Утриманий податок на доходи фізичних осіб складає 12231,33 грн. Відтак, сума компенсації сум податків з доходів фізичних осіб складає 12231,33 грн.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 17 травня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Від представника відповідача 01.06.2023 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.
Позивач, проходив дійсну військову службу в лавах Державної прикордонної служби України та наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) звільнений з військової служби за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок i військову службу» в запас, без права носіння військової форми одягу.
Наказом начальника загону від 10.06.2021 №382-ОС «По особовому складу» позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Вважаючи свої права після звільнення порушеними позивач звернувся до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 стосовно визнання протиправними бездіяльності та зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07.04.2022 у справі №580/7037/21 позов задоволено повністю. 23.12.2022 було відкрито виконавче провадження № 70609718 та виконавчий документ по справі №580/7037/21 був звернутий до примусового виконання.
На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07.04.2022 у справі №580/7037/21 позивачу було нараховано 62724,80 грн з відрахування військового збору та ПДФО позивач 13.01.2023 отримав 50943,47 грн, про що свідчить розрахунковий лист від 14.03.2023 №52.
Постановою від 18.04.2023 виконавче провадження №70609718 було закінчене, у зв'язку з фактичним та повним виконанням рішення суду.
На думку відповідача, спірні відносини по цій справі виникли у зв'язку із тим, що відповідачем, на думку позивача, неналежним чином було виконано рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07.04.2022 у справі №580/7037/21.
Відповідно до п. 164.3 Податкового кодексу України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.
Стаття 165 Податкового кодексу України визначає перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу. В даному переліку відсутня одноразова грошова допомога при звільненні. Таким чином, утримання податку з доходів фізичних осіб, військового збору на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07.04.2022 у справі №580/7037/21 було проведено з дотриманням вимог діючого законодавства.
Відповідно до п. 2 Порядку № 44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус, зокрема військовослужбовця, а також особам, з числа військовослужбовців звільнених із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Згідно з ч.ч. 4, 5 Порядку № 44, виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Тобто, виплата щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат здійснюється при виплаті грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Вказаними положеннями Порядку № 44 передбачено виплату грошової компенсації лише при виплаті грошового забезпечення, з якого утримуються відповідні податки.
Розділами ІІ, ІІ, IV Інструкції № 558 визначені порядок, умови та розміри виплати основних видів грошового забезпечення; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення; одноразових додаткових видів грошового забезпечення, в яких зовсім відсутнє посилання на одноразову грошову допомогу при звільненні.
Ця виплата передбачена пунктом 9 (Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби) розділу V Інструкції 558.
Таким чином, одноразова грошова допомога при звільненні не входить до складу грошового забезпечення, оскільки є одноразовою виплатою при звільненні.
Оскільки одноразова грошова допомога при звільненні не входить до складу грошового забезпечення, відсутні підстави для нарахування та виплати компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу №44.
Представник позивача в позові просить стягнути 12231,33 грн, посилаючись на те, що це сума ПДФО, проте до складу цієї суми входить сума військового збору у розмірі 940,87 грн.
З розрахункового листа №52 від 14.03.2023 вбачається, що 11290,46 грн - це сума податку з доходів фізичних осіб, а 940,87 грн - військовий збір.
Одноразова грошова допомога при звільненні не відноситься до грошового забезпечення, а тому також не може мати пільгу по оподаткуванню військовим збором, так як пільга надається тільки на грошове забезпечення військовослужбовців, які приймають безпосередню участь в АТО/ООС.
На підставі вищенаведеного, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд дійшов такого.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є учасником бойових дій, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 від 30.11.2020.
Як вбачається з військового квитка серії НОМЕР_5 позивач проходив дійсну військову службу в лавах Державної прикордонної служби України, зокрема у Військовій частині НОМЕР_1 з 15.05.2020 по 13.06.2021, що також підтверджено витягами з наказів №314-ОС від 15.05.2020, №382-ОС від 10.06.2021.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) звільнений з військової служби за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок i військову службу» в запас, без права носіння військової форми одягу.
Наказом начальника загону від 10.06.2021 №382-ОС «По особовому складу» позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
В наказі від 10.06.2021 №382-ОС серед виплат, що належать позивачу, не передбачено виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.
Позивач вважаючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% протиправною, звернувся до суду.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07.04.2022 у справі №580/7037/21 позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за 8 повних календарних років військової служби. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за 8 повних календарних років військової служби.
Виконавчий лист по справі №580/7037/21 було звернуто до примусового виконання.
На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07.04.2022 у справі №580/7037/21 відповідачем позивачу було нараховано 62724,80 грн, проте з відрахуванням військового збору та ПДФО позивач 16.01.2023 отримав 50493,47 грн, про що свідчить розрахунковий лист від 14.03.2023 №52 та скріншот карткового рахунку.
Постановою державного виконавця від 18.04.2023, виконавче провадження №70609718 з примусового виконання виконавчого листа № 580/7037/21 від 10.08.2022, виданого Черкаським окружним адміністративним судом про зобов'язання військову частину НОМЕР_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) одноразову грошову допомогу при звільнені в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за 8 повних календарних років військової служби, закінчено, оскільки рішення виконано фактично та в повному обсязі.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Статтею 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Конституцією України та Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (надалі - Закон № 2011-XII).
Положеннями ст. 1-2 Закону № 2011-XII встановлено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Згідно із ч. 2 ст. 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
В свою чергу, відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558 (надалі - Інструкція №588).
Відповідно до п. 2 Інструкції №558 грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Місячне грошове складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
Положеннями п.п. 1 п. 9 розділу V Інструкції №558 врегульовано, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу жінкою-військовослужбовцем, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше (у цьому та інших пунктах цієї глави мається на увазі наявність календарної вислуги років).
Згідно з підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Підпунктом 164.1.2 пункту 164.1 статті 164, підпунктами 164.2.1, 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПК України передбачено, що загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 168.5 статті 168 ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі Порядок №44), грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Враховуючи наведене, суд вважає, що нарахувавши та виплативши позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні, відповідачем неправомірно було проведено таке нарахування та виплата без врахування пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Щодо посилань відповідача на те, що одноразова грошова допомога при звільненні не входить до складу грошового забезпечення, а тому відсутні підстави для нарахування та виплати компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає таке.
Верховний суд у постанові від 16 січня 2023 року у справі № 638/13814/17 дійшов такого висновку.
Частина 3 статті 43 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не містить положень про включення до грошового забезпечення такої виплати, як одноразова грошова допомога при звільненні. Правові підстави для її виплати встановлені статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», які пов'язані зі звільненням особи зі служби.
Таким чином, хоча вказана виплата й підпадає під ознаки одноразової допомоги, але має інше правове призначення.
Тобто, одноразова грошова допомога при звільненні не входить до додаткового грошового забезпечення, яка повинна враховуватися при нарахуванні пенсії, оскільки відноситься до разових платежів і має характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту громадян, зокрема військовослужбовців.
При цьому, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 “Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу” визначено, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з виплат, одержаних військовослужбовцями виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Отже, хоча одноразова грошова допомога при звільненні не входить до складу грошового забезпечення, проте позивач набув право на її виплату, а отже таку виплату можна вважати виплатою, у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
Щодо посилань відповідача на те, що одноразова грошова допомога при звільненні не відноситься до грошового забезпечення, а тому не може мати пільгу по оподаткуванню військовим збором, суд зазначає, що компенсація війського збору не є предметом позову, а тому судом дане питання не досліджується.
Стосовно доводів відповідача про те, що даний позов спрямований на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07.04.2022 у справі №580/7037/21, яке відповідач повністю виконав, суд зазначає таке.
Суд, при розгляді даної справи дійшов висновку, що нарахувавши та виплативши позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні, відповідачем неправомірно було проведено таке нарахування та виплата без врахування пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
В рішенні ж Черкаського окружного адміністративного суду від 07.04.2022 у справі №580/7037/21 не було предметом питання компенсування суми податку з доходів фізичних осіб з суми одноразової грошової допомоги при звільненні, а тому це питання судом не досліджувалось.
Натомість, виплативши позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні на виконання вищезазначеного рішення суду, відповідачем неправомірно було проведено таке нарахування та виплата без врахування пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, тобто виникли інші правовідносини, які не були предметом розгляду у справі №580/7037/21.
З розрахункового листа №52 від 14.03.2023 вбачається, що 11290,46 грн - це сума податку з доходів фізичних осіб, а 940,87 грн - військовий збір, загальна сума 12231,33 грн.
Представник позивача в позові просить стягнути 12231,33 грн, посилаючись на те, що це вся сума ПДФО, проте до складу цієї суми входить сума військового збору 940,87 грн, а отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме щодо суми стягнення саме податку з доходів фізичних осіб у розмірі 11290,46 грн.
У контексті оцінки доводів учасників справи, суд вважає за необхідне звернути увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, які беруть участь у розгляді даних спірних відносин суд вважає, що ключові аргументи отримали достатню оцінку.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (ідентифікаційний код 14321736, місцезнаходження: просп. Перемоги, буд. 58, м. Лисичанськ, Луганська область, 93120) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо невиплати ОСОБА_2 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, який утримано з одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за 8 повних календарних років військової служби.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію сум податків з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, який утримано з одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за 8 повних календарних років військової служби, виплаченої на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07.04.2022 у справі №580/7037/21 в сумі 11290,46 грн (одинадцять тисяч двісті дев'янсто гривень 46 коп).
У задоволенні решти позовних вимог, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя К.Є. Петросян