20 червня 2023 року № 320/6924/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., за участю секретаря судового засідання Верич Л.А.,
представника позивача Теплюка В.С.
представника відповідача Паламарчук А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України,
про про визнання протиправним та скасування наказу,
I. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Міністерства юстиції України, третя особа ДП «Національні інформаційні системи», у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №5645/5 від 15.12.2022 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рябикіної Алли Анатоліївни» в повному обсязі.
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що для винесення спірного наказу у відповідача не було на це правових підстав, встановлюючи такий тривалий термін блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Міністерство юстиції України мало навести мотиви, за яких обрано саме такий строк. Однак, таких мотивів не містить ані наказ, ані акт про проведену перевірку.
У судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Вважає, що відповідач спірним наказом, прийнятого за наслідками камеральної перевірки, блокував позвачці доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Позивачка не погоджується зі спірним рішенням суб'єкта владних повноважень, вважає його таким, що прийнятий з порушенням норм чинного законодавства України, зокрема, в частині порядку проведення камеральної перевірки та без належного дослідження фактичних обставин здійснення реєстраційних дій нотаріусом.
Відповідач надав відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що спірний наказ прийнято у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та законами України, з урахуванням принципу пропорційності застосування заходу впливу до вчиненого позивачкою порушення законодавства, у зв'язку із чим відсутні підстави для його скасування та відновлення приватному нотаріусу доступу до Державного реєстру прав.
У судовому засіданні відповідач проти задоволення позову заперечив, стверджує, що для задоволення позову відсутні підстави, адже встановлені в акті перевірки порушення свідчать про неналежне виконання приватним нотаріусом своїх посадових обов'язків, що і стало підставою для винесення спірного наказу та як результат блокування доступу позивачці до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 23.03.2023 відкрито провадження у адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 27.04.2023 о 15:30.
Ухвалою суд від 23.03.2023 у задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 відмовлено.
27.04.2023 у судове засідання прибули сторони. Суд на місці ухвалив перенести судове засідання для надання додаткових пояснень по справі на 23.05.2023 о 15:00.
23.05.2023 у судове засідання прибули сторони. Суд на місці ухвалив перенести судове засідання для надання додаткових пояснень по справі на 05.06.2023 о 16:00.
05.06.2023 у судове засідання прибули сторони. Суд на місці ухвалив перенести судове засідання для надання додаткових пояснень по справі на 20.06.2023 о 16:30.
20.06.2023 у судове засідання прибули сторони.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
15 грудня 2022 року Міністерство юстиції України видало наказ №5645/5 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рябикіної Алли Анатоліївни», яким тимчасово блокувало державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці. Виконання цього наказу було покладено на Державне підприємство «Національні інформаційні системи».
Підставою для прийняття цього наказу, як слідує з його тексту, були наказ Міністерства юстиції України від 25.11.2022 №3103/7 «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора-приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рябикіної Алли Анатоліївни», стаття 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядок здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 №990 (зі змінами), а також акт від 15.12.2022 №4351/19.1.1/22 за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рябикіної Алли Анатоліївни
Підставою для проведення камеральної перевірки стала заява адвоката Коротюк Михайла Геннадійовича в інтересах ТОВ «НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЦЕНТР РАДІОТЕХНІЧНИХ ТА ОПТИКО-ЕЛЕКТРОННИХ СИСТЕМ «ОБРІЙ», зареєстрована в Міністерстві юстиції України 14.02.2022 р. за вх. № СК-695-22.
Як слідує з тексту поданої адвокатом Коротюком М.Г. заяви від 14.02.2022 (копія заяви додається), її подання було обгрунтовано тим, що реєстраційні дії, проведені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рябикіною А.А., якими житлові і нежитлові приміщення за адресою м. Київ, вул. Саксаганського, 78-80 були зареєстровані на праві власності спочатку за ТОВ «ВЕБ-ДИЗАЙН ЕНД СОФТ Солюшнз», а в подальшому - за ТОВ «НЬЮЛАЙТ», порушують права ТОВ «НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЦЕНТР РАДІОТЕХНІЧНИХ ТА ОПТИКО ЕЛЕКТРОННИХ СИСТЕМ «ОБРІЙ» як власника житлових і нежитлових приміщень за адресою: м. Киів, вул. Саксаганського, 80.
Натомість, на момент призначення і проведення камеральної перевірки особа, в інтересах якої звертався ОСОБА_2 , а саме ТОВ «НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЦЕНТР РАДІОТЕХНІЧНИХ ТА ОПТИКО ЕЛЕКТРОННИХ СИСТЕМ «ОБРІЙ», не було власником жодних житлових чи нежитлових приміщень в адміністративно-житловому будинку, ані за адресою м. Київ, вул. Саксаганського, 80, ані за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 78-80, і реєстраційними діями привятного нотаріуса ОСОБА_3 таким чином не могли бути порушені жодні права та інтереси ані ОСОБА_2 , ані ТОВ «НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЦЕНТР РАДОТЕХНІЧНИХ ТА ОПТИКО-ЕЛЕКТРОННИХ СИСТЕМ «ОБРІЙ» як заявника, а тому підстав для призначення такої камеральної перевірки у Міністерства юстиції України не було.
Не погоджуючись зі спірним наказом, позивачка звернулась з позовом до суду.
V. Норми права, які застосував суд
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, та забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до статті 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав.
За результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав.
У разі якщо в результаті проведеної перевірки державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав виявлено прийняття такими державними реєстраторами чи суб'єктами державної реєстрації прав рішень з порушенням законодавства, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України вживає заходів до негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів, а також заінтересованих осіб.
За результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про: 1) тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав; 2) анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав; 3) притягнення до адміністративної відповідальності державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав; 4) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; 5) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації прав.
Технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень, передбачених пунктами 1 і 2 частини другої цієї статті, забезпечує їх негайне виконання.
Рішення, передбачені пунктами 3-5 частини другої цієї статті, виконуються Міністерством юстиції України протягом п'яти робочих днів з дня їх прийняття.
У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав, скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації прав Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб'єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора, акредитованого суб'єкта державної реєстрації прав.
Порядок здійснення контролю, проведення камеральних перевірок та критерії, за якими здійснюється моніторинг, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Процедуру здійснення Міністерством юстиції України відповідно до Законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - «державна реєстрація») визначає Порядок здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року №990 (далі - «Порядок №990»).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 990, моніторинг реєстраційних дій - комплекс організаційних та технічних (з використанням програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - «реєстри») заходів, які забезпечують систематичну, вибіркову перевірку дотримання державними реєстраторами прав на нерухоме майно, державними реєстраторами юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - «державні реєстратори»), уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації законодавства під час проведення реєстраційних дій за критеріями, визначеними цим Порядком.
Згідно пунктів 4-7 Порядку № 990, моніторинг реєстраційних дій проводиться на підставі відомостей реєстрів за допомогою програмних засобів їх ведення за такими критеріями: 1) порушення строків, визначених Законами; 2) проведення реєстраційних дій в неробочий час; 3) відсутність у реєстрах електронних копій документів, поданих для державної реєстрації, виготовлених шляхом їх сканування; 4) проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень; 5) скасування (видалення) записів з реєстрів; 6) державні реєстратори та/або суб'єкти державної реєстрації, визначені Мін'юстом.
Періодичність моніторингу реєстраційних дій за окремими зазначеними критеріями, перелік державних реєстраторів та/або суб'єктів державної реєстрації, щодо яких проводиться моніторинг за критерієм, визначеним у підпункті 6 цього пункту, а також строк, протягом якого проводиться такий моніторинг, визначаються (затверджуються) Мін'юстом з розміщенням відповідної інформації на офіційному веб-сайті (пункт 4 Порядку № 990).
За результатами моніторингу реєстраційних дій складається відповідний акт в письмовій формі, який засвідчується підписом посадової особи Мін'юсту, що проводила такий моніторинг.
У разі виявлення на підставі акта моніторингу реєстраційних дій порушень порядку державної реєстрації проводиться камеральна перевірка державних реєстраторів та/або суб'єктів державної реєстрації.
У разі виявлення за результатами моніторингу реєстраційних дій фактів неподання юридичною особою державному реєстратору визначеної Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" інформації про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи посадова особа Мін'юсту в обов'язковому порядку зазначає про такі факти в акті моніторингу реєстраційних дій та складає відповідно до законодавства протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною шостою статті 166-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункт 5 Порядку №990).
Камеральна перевірка проводиться на підставі наказу Мін'юсту, яким утворюється комісія у складі не менше ніж трьох посадових осіб Мін'юсту.
Камеральна перевірка проводиться у строк, що не перевищує 15 робочих днів.
Наказ Мін'юсту про проведення камеральної перевірки в обов'язковому порядку розміщується на офіційному веб-сайті (пункт 6 Порядку №990).
Копія наказу Мін'юсту про проведення камеральної перевірки надсилається протягом трьох робочих днів з дня його прийняття разом із супровідним листом державному реєстратору та/або суб'єкту державної реєстрації (пункт 7 Порядку №990).
Відповідно до пунктів 9, 10 Порядку № 990, результати камеральної перевірки оформляються довідкою, яка підписується усіма членами комісії.
У довідці про проведення камеральної перевірки зазначаються: дата проведення камеральної перевірки (число, місяць, рік); прізвище, ім'я та по батькові посадових осіб Мін'юсту, що проводили камеральну перевірку; підстава проведення камеральної перевірки; опис виявлених порушень порядку державної реєстрації (з посиланням на відповідні акти законодавства) із зазначенням підтвердних документів чи відомостей з реєстрів; пропозиції стосовно змісту рішення за результатами проведеної камеральної перевірки.
За результатами проведеної камеральної перевірки Мін'юст на підставі довідки комісії приймає мотивоване рішення відповідно до Законів у формі наказу.
Приписами пункту 1 частини другої статті 37-1 Закону № 1952-IV визначено, що за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав МЮУ у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав.
VI. Оцінка суду
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законодавець, наділяючи Міністерство юстиції України функціями контролю у сфері державної реєстрації прав та визначаючи порядок застосування ним видів заходів впливу до державних реєстраторів, зобов'язав контролюючий орган мотивувати таке рішення. Тобто Міністерство юстиції України зобов'язане навести підстави прийняття такого рішення, зазначити належні і достатні мотиви, за яких застосовано саме такий захід впливу та обґрунтувати строки його застосування.
Отже, для прийняття рішення, підставою для якого є наявність у діях державного реєстратора порушення порядку державної реєстрації прав, Міністерство юстиції України має ретельно дослідити всі обставини справи, тобто встановити факт порушення державним реєстратором законодавства у сфері державної реєстрації прав, що в свою чергу і є мотивом для прийняття рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.
Згідно п.1, 2 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно- єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.
Частиною третьою статті 10 Закону, пунктом 12 Порядку №1127 передбачено, що розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Частиною першою статті 25 Закону визначено, що проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об?єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об?єкта нерухомого майна.
Абзацом першим пункту 17 Порядку №1127 передбачено, що у разі наявності у базі даних заяв судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або заяви власника нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного нерухомого майна державний реєстратор невідкладно за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав зупиняє державну реєстрацію прав з посиланням на зареєстроване у базі даних заяв рішення суду чи заяву власника нерухомого майна.
Необхідно зазначити, що відповідно до пункту 3 частини першої, частини дванадцятої статті 18 закону порядок державної реєстрації прав передбачає обов?язкове встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв. У разі якщо під час розгляду заяви про державну реєстрацію прав на нерухоме майно державним реєстратором встановлено наявність зареєстрованих у Державному реєстрі прав інших заяв про державну реєстрацію прав на це саме майно, заяви розглядаються в порядку черговості їх надходження.
Абзацом першим пункту 13 Порядку №1127 визначено, що у разі коли під час розгляду заяви державним реєстратором встановлено наявність раніше зареєстрованих інших заяв на це саме майно, ніж заява, що ним розглядається, державний реєстратор невідкладно приймає рішення про розгляд заяви після прийняття рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації за результатом розгляду заяви, яка зареєстрована в базі даних заяв раніше.
Згідно з вимогами пункту 20 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141 (далі - Порядок №1141), пошук відомостей у базі даних заяв про зареєстровані заяви у сфері державної реєстрації прав, судові рішення щодо заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій здійснюється за одним або кількома такими ідентифікаторами: реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна (у разі наявності відкритого розділу в Державному реєстрі прав);
кадастровий номер земельної ділянки (у разі формування заяви щодо земельної ділянки);
адреса нерухомого майна (крім випадків формування заяви щодо земельної ділянки);
реєстраційний номер заяви (у разі відкликання заяви).
Згідно з актом перевірки, при перевірці відомостей Державного реєстру прав встановлено, що приватним нотаріусом Рябикіною А.А. при розгляді заяви, заяви1, заяви2, заяви3 та проведенні державної реєстрації прав, сформовані пошуки відомостей у базі даних заяв Державного реєстру прав лише за ідентифікатором реєстраційного номера об?єкта нерухомого майна, в результаті чого не встановлено наявність щодо об?єкта нерухомого майна - квартири, за адресою: АДРЕСА_1 :
заяви (рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій) від 08.04.2021 №44974578, внесеної на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 20.01.2021 у справі №757/264/21-к;
заяви (рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій) від 22.04.2021 №45272814, внесеної на підставі ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.04.2021 у справі №620/7/21;
заяви (рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій) від 01.07.2021
№46523157, внесеної на підставі ухвали Подільського районного суду міста Києва від 22.04.2021 у справі №758/5314/21;
заяви про державну реєстрацію обтяження від 02.07.2021 №46552769 (стан - зупинено державну реєстрацію).
Таким чином, при вчиненні реєстраційних дій приватним нотаріусом Рябикіною А.А. порушено вимоги пункту 20 Порядку № 1141, пунктів 12, 13, 17 Порядку №1127, статей 10, 11, 25 Закону, а саме:
не здійснено пошуки відомостей у базі даних заяв Державного реєстру прав за ідентифікатором адреси об?єкта нерухомого майна;
порушено черговість розгляду заяв,
реєстраційні дії проведено за наявності рішень суду про заборону вчинення реєстраційних дій.
З цього приводу,суд зазначає таке.
Згідно з вимогами пункту 20 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №1141, пошук відомостей у базі даних заяв про зареєстровані заяви у сфері державної реєстрації прав, судові рішення щодо заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій здійснюється за одним або кількома такими ідентифікаторами:
реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна (у разі наявності відкритого розділу в Державному реєстрі прав);
кадастровий номер земельної ділянки (у разі формування заяви щодо земельної ділянки);
адреса нерухомого майна (крім випадків формування заяви щодо земельної ділянки);
реєстраційний номер заяви (у разі відкликання заяви).
Таким чином, Порядок №1141 визначав можливість перевірки відомостей у базі даних заяв про зареєстровані заяви у сфері державної реєстрації прав та судові рішення щодо заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій або за одним, або за кількома ідентифікаторами.
Судом встановлено, що приватним нотаріусом Рябикіною А.А. був здійснений пошук у відповідній базі даних заяв і судових рішень щодо заборони вчинення реєстраційних дій Державного реєстру речових прав за ідентифікатором реєстраційного номера об?єкта нерухомого майна, що повністю відповідає вимогам Порядку №1141, оскільки на об?єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , вже були відкриті розділи в Державному реєстрі прав.
У судовому засіданні представник позивачки пояснив, що пошук за іншими ідентифікаторами був недоцільний, оскільки усі зареєстровані заяви у сфері державної реєстрації прав та судові рішення щодо заборони вчинення реєстраційних дій, якби вони існували і були правильно зареєстровані у Державному реєстрі прав, повинні були міститися у такому відкритому розділі.
Суд погоджується з такими твердженнями представника позивачки, оскільки Порядок №1141 зобов'язує перевіряти відомості у базі даних за одним або за кількома ідентифікаторами. Крім того, як свідчать матеріал справи, у позивачки не було наявних сумнівів щодо необхідності перевірки відомостей за кількома ідентифікаторами.
Що стосується порушення порядку черговості заяв ОСОБА_1 , то відповідачем не доведено наявність цього порушення позивачкою. Таких доказів і не містять матеріали справи.
Крім того, у жодному відкритому розділі щодо кожного із об?єктів нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , ані заяв у сфері державної реєстрації прав, ані судових рішень щодо заборони вчинення реєстраційних дій не було зареєстровано, що свідчить про відповідність проведеного пошуку вимогам Порядку №1141 та правомірність реєстраційних дій нотаріусом Рябикіною А.А.
Проаналізовані під час розгляду справи ухвала Печерського районного суду міста Києва від 20.01.2021 у справі №757/264/21-к та ухвала Подільського районного суду міста Києва від 22.04.2021 у справі №758/5314/21, суд дійшов висновку, що останні не стосуються заборони вчинення реєстраційних дій з об?єктами нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 . Більш того, цими ухвалами заборонено вчинення реєстраційних дій саме щодо об?єктів нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , за ТОВ «НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЦЕНТР РАДІОТЕХНІЧНИХ ТА ОПТИКО-ЕЛЕКТРОННИХ СИСТЕМ «ОБРІЙ».
Шо ж стосується ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.04.2021 у справі №620/7/21, суд зазначає таке.
На момент проведення реєстраційних дій приватним нотаріусом Рябикіною А.А. щодо об?єктів нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 78-80, ця ухвала втратила законну силу.
7 травня 2021 року Чернігівський окружний адміністративний суд (суддя Ткаченко О.Є.) виніс ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі №620/4688/21 за позовом ТОВ "Науково-дослідний центр радіотехнічних та оптико-електронних систем "Обрій" до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування наказу.
Оскільки у відкритті провадження відмовлено, заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позову, також скасовуються.
Отже, станом на момент проведення реєстраційних дій приватним нотаріусом Рябикіною А. А. не було порушено жодного судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій щодо таких об?єктів нерухомого майна.
З дослідженого судом спірного наказу, суд робить висновок, що такий не містить в собі мотивів та обґрунтувань щодо прийнятого рішення про блокування позивачці доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, містить лише посилання на акт перевірки.
Суд зауважує, що блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав є одним з видів найсуровіших санкцій за порушення вимог законодавства України в сфері державної реєстрації, а тому такі рішення мають прийматися з урахуванням принципу пропорційності, який має на меті досягнення балансу між публічними інтересами та індивідуальними інтересами особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.
Звертаючись до ч. 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У постанові від 15.12.2021 у справі №1840/2970/18 Верховний Суд зазначає, що одним із критеріїв оцінювання судами рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень є прийняття ними рішень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
При цьому, суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Вказана позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30.01.2020 у справі №599/1422/16-а.
Верховний Суд зазначає, що дискреція це не обов'язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов'язку.
Дискреція є необхідною та безальтернативною для управлінської діяльності адміністративного органу юридичною конструкцією, завдяки якій вирішується низка важливих завдань, центральними з яких є забезпечення справедливої, ефективної та орієнтованої на індивідуальні потреби приватної особи правозастосовної та правотворчої діяльності названих суб'єктів.
Дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».
Зв'язаність дискреції адміністративного органу законом (правом) робить можливим здійснення адміністративними судами перевірки рішень (дій), прийнятих адміністративним органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями органами - державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У постанові від 08.07.2021 у справі №640/25601/19 Верховний Суд дійшов висновку, що законодавець, наділяючи Міністерство юстиції України функціями контролю у сфері державної реєстрації прав та визначаючи порядок застосування ним видів заходів впливу до державних реєстраторів, як контролюючий орган також зобов'язав його мотивувати таке рішення.
Тобто, Міністерство юстиції України зобов'язане навести підстави прийняття такого рішення, зазначити належні і достатні мотиви, за яких застосовано саме такий захід впливу, та обґрунтувати строки його застосування.
Стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами ЄСПЛ виробив позицію, за якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди мають проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питання правового спору (рішення у справі "Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки" (Druzstevni Zalozna Pria and others v. the Czech Republic № 72034/01); рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04).
Таким чином, суб'єкт владних повноважень повинен мотивувати своє рішення (висновок) і суд має право контролювати обґрунтованість такого рішення.
Отже, для прийняття рішення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підставою для якого є наявність у діях державного реєстратора порушення порядку державної реєстрації прав, Міністерство юстиції України має ретельно дослідити всі обставини справи, тобто встановити факт порушення державним реєстратором законодавства у сфері державної реєстрації прав, що в свою чергу і є мотивом для прийняття рішення, зокрема щодо блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.
Визначаючи вид стягнення, відповідач повинен був врахувати характер порушення, його систематичність, сукупність з іншими порушеннями, наявність/відсутність негативних наслідків з відображенням цих обставин у спірному наказі про застосування заходу стягнення.
Суд зауважує, що законодавством України не встановлено вичерпного переліку підстав, за яких Міністерство юстиції України може дійти висновку про необхідність блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав, разом з тим, на переконання суду, відповідачем не доведено наявності достатніх підстав для застосування такого виду санкції оскаржуваним наказом, не обґрунтовано його доцільності та пропорційності встановленому порушенню.
Із змісту оскаржуваного наказу встановлено відсутність у ньому інформації про те, що відповідач здійснив належне дослідження та перевірку вчинених реєстраційних дій по спірному об'єкту.
Суд звертає увагу, що відповідачем у оскаржуваному наказі зазначено лише посилання на акт як підставу для застосування санкції, та останній містить лише посилання на Порядок №1127 та Закон №1952, які порушено позивачем, втім такі відповідно, не містять відомостей про негативні наслідки цих порушень, зокрема, про порушення прав та законних інтересів юридичних та фізичних осіб, а також мотивів застосування до державного реєстратора саме такої санкції як блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав, що свідчить про порушення принципу пропорційності.
Також, в оскаржуваному наказі не наведено фактів допущення позивачем неодноразових порушень у сфері державної реєстрації прав та не надано доказів, що такі факти досліджувались при прийнятті оскаржуваного рішення про блокування доступу до Державного реєстру.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не здійснено жодного дослідження порушень позивачем у сфері державної реєстрації прав, що стало однією з підстав для прийняття невмотивованого рішення в частинні блокування доступу до Державного реєстру.
Суд зазначає, що принцип пропорційності, зокрема, передбачає: здійснення повноважень, як правило, не повинно спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, які заплановано досягти; якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані необхідністю досягнення більш важливих цілей; несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії; для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш шкідливі засоби.
Принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.
Таким чином, оскаржуваний наказ, в частині блокування доступу до Державного реєстру не є співрозмірним тим порушенням, які вчинив позивач, з тими санкціями, які до нього застосовані, негативні наслідки не доведені, такі не наступили.
Не врахування відповідачем зазначеного під час прийняття спірного наказу свідчить про порушення останнім критеріїв, визначених ч.2 ст. 2 КАС України, тобто наказ прийнято не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, непропорційно, тобто без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 12.12.2019 №440/1246/19, від 20.02.2020 у справі № 826/13793/17, від 18.03.2010 у справі № 804/4518/17.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що спірний наказ є протиправним, відтак вимоги позивачки є обґрунтованими.
VII. Висновок суду
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
VIII. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 2468,00 грн.
Враховуючи задоволення позову, на користь позивачки слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 2468,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Міністерства юстиції України.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №5645/5 від 15.12.2022 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рябикіної Алли Анатоліївни» в повному обсязі.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ: 0015622, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації : АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 2468, 00 грн. (дві тисячі чотириста шістдесят вісім грн. 00 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 30 червня 2023 р.