15 травня 2023 року Справа № 160/20499/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ДТЗ" до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ДТЗ" (далі - ТОВ "ПК "ДТЗ", позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:
- визнання протиправним та скасування Рішення Дніпровської митниці (далі - відповідач) про коригування митної вартості товару №UA110150/2022/000040/1 від 30.09.2022року;
- визнання протиправним та скасування Рішення відповідача про коригування митної вартості товару № UA110150/2022/000046/1 від 27.10.2022 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення усі документи оформленні відповідно до вимог Митного кодексу України, які підтверджують заявлену митну вартість товарів, містять належні та повні відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Незважаючи на надані позивачем відомості, відповідачем були прийняті протиправні рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди), та Дніпровською митницею були прийняті рішення про коригування митної вартості оцінюваних товарів №UA110150/2022/000040/1 від 30.09.2022року, №UA110150/2022/000046/1 від 27.10.2022 року за резервним методом.
Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.
На виконання ухвали суду, позивачем усунуті виявлені недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 15.03.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності, а саме: за ЕМД від 28.09.2022 № UA110150/2022/010427.
Відповідно п.5.2 контракту від 02.07.2019 №HX/15 умови оплати кожної партії товару зазначаються у відповідних cпецифікаціях (додатках) до контракту. У наданій декларантом Специфікації від 11.10.2021 №2021-8 визначено загальну вартість товарів - 811 520,00 дол.США та вказано умови оплати: 100% передоплата.
Декларантом до митного оформлення надано платіжне доручення від 27.01.2022 №1021; платіжне доручення від 03.11.2021 №769; платіжне доручення від 15.11.2021 №795; платіжне доручення від 30.12.2021 №881; платіжне доручення від 05.01.2022 №886; Заяви на купівлю валюти від 03.11.2021 №970, 971.
Оплата за вищезазначеними платіжними доручення здійснена за товари, що постачаються не тільки згідно Специфікації від 11.10.2021 №2021-8.
Враховуючи заявлений характер зовнішньоекономічної угоди - контракт з виробником, умови поставки FOB, пункт 3.1.1 Контракту від 02.07.2019 №HX/15 продавцем здійснено митні формальності у країні відправлення. Документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів (вартості, умов поставки, ваги) не надано. Всупереч зазначеному, митна декларація країни відправлення до митного оформлення не надана.
Відповідно до розділу 2 договору від 29.09.2021 №29092021-02 передбачено надання Клієнтом заявки на перевезення. Вказаний документ до митного оформлення не надано.
Відповідно до пункту 3.4 договору від 29.09.2021 №29092021-02 передбачено, що експедитор після надання послуг складає акт виконаних робіт, який надає клієнту. Вказаний документ до митного оформлення не надано.
Відповідно до пункту 3.1 договору від 29.09.2021 №29092021-02 оплата послуг за даним договором, винагороди експедитора та компенсація додаткових витрат експедитора, здійснюється протягом 45 днів з дня вивантаження вантажу в порту призначення. На коносаменті від 26.11.2021 №XM21111151 наявні відмітки Одеської митниці, датовані 21.01.2022.
До митного оформлення надано платіжне доручення від 03.05.2022 №23855, що підтверджують оплату за рахунком від 19.01.2021 №144.
Оплата за платіжним доручення здійснена з порушенням термінів, визначених у договорі від 29.09.2021 №29092021-02. Пунктом 4.6 передбачена сплата пені за несвоєчасну оплату, що є частиною загальних витрат на транспортування.
Пунктом 3.1 договору від 29.09.2021 №29092021-02 передбачена сплата винагороди експедитора. При цьому, рахунок від 19.01.2021 №144 містить відомості виключно щодо вартості морського перевезення.
Стосовно ЕМД від 26.10.2022 №UA110150/2022/012033.
Відповідно п.5.2 контракту від 02.07.2019 №HX/15 умови оплати кожної партії товару зазначаються у відповідних cпецифікаціях (додатках) до контракту. У наданій декларантом Специфікації від 11.10.2021 №2021-8 визначено загальну вартість товарів - 811 520,00 дол.США та вказано умови оплати: 100% передоплата.
Декларантом до митного оформлення надано платіжне доручення від 27.01.2022 №1021; платіжне доручення від 03.11.2021 №769; платіжне доручення від 15.11.2021 №795; платіжне доручення від 30.12.2021 №881; платіжне доручення від 05.01.2022 №886; Заяви на купівлю валюти від 03.11.2021 №970, 971.
Оплата за вищезазначеними платіжними доручення здійснена за товари, що постачаються не тільки згідно Специфікації від 11.10.2021 №2021-8.
Враховуючи заявлений характер зовнішньоекономічної угоди - контракт з виробником, умови поставки FOB, пункт 3.1.1 Контракту від 02.07.2019 №HX/15 продавцем здійснено митні формальності у країні відправлення.
Документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів (вартості, умов поставки, ваги) не надано. Всупереч зазначеному, митна декларація країни відправлення до митного оформлення не надана.
Згідно з частиною десятою ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості товарів до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до порту або іншого місця ввезення на митну територію України та витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на страхування цих товарів.
Відповідно до відомостей декларації митної вартості, до ціни товару додані витрати на транспортування - 170710грн. 45коп.
З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом до митного оформлення надано: договір перевезення вантажу морським транспортом від 29.09.2021 року №29092021-02 з ТОВ «Інтер Транс Лоджістік»; рахунок від 19.01.2021 року №144; розрахунок транспортних витрат від 02.09.2022 року; платіжне доручення від 03.05.2022 року №23855, заявку на перевезення від 19.10.2021 року №2, Акт виконаних робіт від 19.01.2022 року № 40, який виставлено до прибуття вантажу до Одеської митниці (відмітка Одеської митниці на коносаменті 21.01.2022року).
Відповідно до пункту 3.1 договору від 29.09.2021 року №29092021-02 оплата послуг за даним договором, винагороди експедитора та компенсація додаткових витрат експедитора, здійснюється протягом 45 днів з дня вивантаження вантажу в порту призначення. На коносаменті від 26.11.2021 року №XM21111151 наявні відмітки Одеської митниці, датовані 21.01.2022 року.
До митного оформлення надано платіжне доручення від 03.05.2022 року №23855, що підтверджують оплату за рахунком від 19.01.2021 року №144. Оплата за платіжним доручення здійснена з порушенням термінів, визначених у договорі від 29.09.2021 року №29092021-02.
Пунктом 4.6 передбачена сплата пені за несвоєчасну оплату, що є частиною загальних витрат на транспортування. Пунктом 3.1 договору від 29.09.2021ркоу №29092021-02 передбачена сплата винагороди експедитора.
При цьому, рахунок від 19.01.2021 №144 містить відомості виключно щодо вартості морського перевезення.
У зв'язку із неможливістю застосування першого методу визначення митної вартості товарів посадовою особою Дніпропетровської митниці було послідовно перейдено до другорядних методів визначення митної вартості.
Позивачем подано відповідь на відзив, яка за своїм змістом підтверджує обґрунтування позову.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 02.07.2019 року ТОВ «ПК «ДТЗ» (м. Дніпро) (Покупець) уклало з компанією WEIFANG HUABO AGRICULTURAL EQUIPMENT CO., LTD (Китай) (Продавець) зовнішньоекономічний контракт № НХ/15 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід'ємною частиною даного контракту.
В подальшому компанією WEIFANG HUABO AGRICULTURAL EQUIPMENT CO., LTD відповідно до умов даного зовнішньоекономічного Контракту, Специфікації №2021-8 від 11.10.21року, рахунку-фактури № HХ2021-8В від 12.11.2021року було здійснено поставку ТОВ «ПК «ДТЗ» товарів (трактори).
Усі зазначені товарні партії поставлялись на умовах FOB згідно міжнародних торговельних правил “ІНКОТЕРМС 2010”.
Базис поставки FOB, визначений в Міжнародних торговельних правилах «Інкотермс 2010» покладає на продавця обов'язок по виконанню експортних митних процедур для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов'язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні.
Покупець зобов'язаний оплатити фрахт судна, розвантажити в порту прибуття, виконати імпортне митне оформлення з оплатою імпортних мит і зборів, і доставити товар до місця призначення.
Ціна FOB (FOBprice) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.
Складовими митної вартості товару є інвойсна вартість товару та вартість перевезення (фрахту) товару в порт призначення (до кордону України).
Після ввезення на територію України товарна партія була розміщена в режим митного ліцензійного складу та з метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів їх було задекларовано товариством до Дніпровської митниці частинами за окремими електронними митними деклараціями (ЕМД), а саме: за ЕМД № UA110150/2022/010427 від 28.09.2022року:
Митна вартість зазначеного товару підприємством була визначена відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України - за основним методом, який встановлений ст.58 Митного кодексу України.
Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємством було надано митному органу наступні документи документи: зовнішньоекономічний контракт №НХ/15 від 02.07.2019 року; додаток (специфікація) до нього №2021-8 від 11.10.2021 року; рахунок - фактура №HХ2021-8В від 12.11.2021року; лист виробника від 14.01.2022 року; пакувальний лист; лист №200905 від 20.09.2022 року щодо необхідності митного оформлення вантажу з митного складу; комерційну пропозицію та прайс лист; платіжні доручення за №769 від 03.11.2021 року, №795 від 15.11.2021 року, №881 від 30.12.2021року, №886 від 05.01.2022 року та №1021 від 27.01.22року; заявки на купівлю валюти від 03.11.2021 року №970 та №971 (до платіжного доручення №769 від 03.11.21 року).
Для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України підприємство надало митниці:договір ТЕО №29092021-02 від 29.09.2021 року; коносамент №ХМ21111151 від 26.11.2021 року; рахунок №144 від 19.01.2022року; платіжне доручення №23855 від 03.05.2022 року; лист №200906 про розрахунок транспортних витрат.
Підприємству було направлено електронне повідомлення та запропоновано протягом 10 календарних днів додатково надати (за наявності): якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів ; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно п.6 ст.53 Митного кодексу України, декларанта повідомлено про можливість подати за власним бажанням інші наявні у нього додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Митницею, відповідно до ст.55 Митного кодексу України, проведено консультацію із декларантом.
Під час проведення консультацій декларант ТОВ «ПК «ДТЗ» листом від 30.09.2022 року №300906 додатково надав: банківській платіжний документ від 01.02.2022 року №355, заявку на перевезення від 19.10.2021 року №2, комерційну пропозицію від 01.10.2021 року б/ н, прайс-лист від 01.10.2021 року б/н, акт виконаних робіт від 19.01.2022 року №40 та зазначив, що будь-які інші документи у ході митного оформлення товару у 10-денний термін надаватись не будуть.
30.09.2022 року відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товару № UA110150/2022/000040/1, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованих Товарів №1 - №3 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.52 Митного кодексу України підприємство задекларувало зазначену партію товару, а митниця випустила товар у вільний обіг за ЕМД №UA110150/2022/010604 від 30.09.2022 року.
Загальна різниця митних платежів (ПДВ) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею, склала 131689грн. 35коп. Розрахунок різниці в митних платежах зазначено в графах 47 «Нарахування платежів» (по кожному товару) та 47 “В” “Подробиці розрахунків” зазначеної вище ЕМД.
За ЕМД № UA110150/2022/012033 від 26.10.2022року:
Товари №1 - №2 в графах 31 ЕМД.
Митна вартість зазначеного товару підприємством була визначена відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України - за основним методом, який встановлений ст.58 Митного кодексу України.
Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємством було надано митному органу наступні документи: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний контракт №НХ/15 від 02.07.2019року; додаток (специфікація) до нього №2021-8 від 11.10.2021 року; рахунок - фактура №HХ2021-8В від 12.11.2021 року; лист виробника від 14.01.2022 року; пакувальний лист; лист №191011 від 19.10.2022 року щодо необхідності митного оформлення вантажу з митного складу; комерційну пропозицію та прайс лист; платіжні доручення за №769 від 03.11.2021року, №795 від 15.11.2021 року, №881 від 30.12.2021 року, №886 від 05.01.2022року та №1021 від 27.01.2022 року; заявки на купівлю валюти від 03.11.2021року №970 та №971 (до платіжного доручення №769 від 03.11.2021року).
Для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України підприємство надало митниці: договір ТЕО №29092021-02 від 29.09.2021 року; заявка на ТЕО №2 від 19.10.2021року; коносамент №ХМ21111151 від 26.11.2021року; рахунок №144 від 19.01.2022року; платіжне доручення №23855 від 03.05.2022року; акт виконаних робіт №40 від 19.01.2022 року; рахунок №355 від 01.02.2022 року; лист №191012 про розрахунок транспортних витрат.
Підприємству було направлено електронне повідомлення та запропоновано протягом 10 календарних днів додатково надати (за наявності): якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів ; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Під час проведення консультацій декларант ТОВ «ПК «ДТЗ» листом від 27.10.2022 року №271001 додатково надав: прайс-лист від 01.10.2021 року б/н, комерційну пропозицію від 01.10.2021 року б/н та зазначив, що будь-які інші документи у ході митного оформлення товару у 10-денний термін надаватись не будуть.
27.10.2022 року відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товару №UA110150/2022/000046/1, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованих Товарів №1-№2 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості- 2-r - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 Митного Кодексу України, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.52 Митного кодексу України підприємство задекларувало зазначену партію товару, а митниця випустила товар у вільний обіг за ЕМД №UA110150/2022/012138 від 27.10.2022 року.
Загальна різниця митних платежів (ПДВ) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею, склала 118420грн.27коп. Розрахунок різниці в митних платежах зазначено в графах 47 «Нарахування платежів» (по кожному товару) та 47 “В” “Подробиці розрахунків” зазначеної вище ЕМД.
Вважаючи такі рішення про коригування митної вартості протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України (далі -МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.1 ст.50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для:
1) нарахування митних платежів;
2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України;
3) ведення митної статистики;
4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з ч.1,2ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1, 2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Суд враховує, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених участинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За правилами ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 МК України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1, 2 ст.54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.54МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.
Згідно з ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч.2-8 ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей59 і 60 цьогоКодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст.ст.59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст.62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частиною 7 ст.54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваними рішеннями митну вартість товару скориговано за результатами проведення перевірки документів, як надані на підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до ст.337 МК України.
Твердження митниці, що у рішенні №UA110150/2022/000040/1 від 30.09.22р.: «Враховуючи заявлений характер зовнішньоекономічної угоди - контракт з виробником, умови поставки FOB, пункт 3.1.1 Контракту від 02.07.2019 №HX/15 продавцем здійснено митні формальності у країні відправлення. Документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів (вартості, умов поставки, ваги) не надано.» та у рішенні №UA110150/2022/000046/1 від 27.10.22р.: «За умовами терміна FOB на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорта. Враховуючи заявлений характер зовнішньоекономічної угоди - контракт з виробником, умови поставки FOB, пункт 3.1.1 Контракту від 02.07.2019 №HX/15 продавцем здійснено митні формальності у країні відправлення. Документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів (вартості, умов поставки, ваги) не надано.» є безпідставними, оскільки копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені ч.2 ст.53 МКУ містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Контрактом №HX/15 (п. 3.5, п.3.6) сторонами узгоджені документи, які повинні надаватись компанією-продавцем для підтвердження поставки товару, серед яких митна декларація країни відправлення відсутня. Таким чином, товариство не має права вимагати від іншої сторони документи, надання яких не передбачено Контрактом.
Закон КНР «Про порядок заповнення вантажної експортно-імпортної декларації», затвердженого маніфестом Головного митного управління КНР №52 2008 року не є міжнародно-правовим актом і не підлягає виконанню суб'єктами декларування на території України. Цим Законом встановлено виключно порядок заповнення митної декларації виключно для суб'єктів декларування на території КНР. Також Законом не встановлено обов'язку для суб'єкта декларування на території КНР надавати митну декларацію українському підприємству, або обов'язку суб'єкту декларування на території України подавати митну декларацію КНР митному органу України.
Змінами, внесеними до частини першої ст.53 МКУ (згідно Закону України від 02 жовтня 2019 року №141-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо деяких питань функціонування авторизованих економічних операторів»), виключено вимогу щодо подання органу доходів і зборів документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, одночасно з митною декларацією.
Відповідно, з урахуванням внесених змін разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та у випадках, встановлених Кодексом, - декларація митної вартості згідно з частиною другою ст. 264 МКУ.
Верховний Суд, в постанові від 19.03.19 по справі №810/4116/17 висловив наступну правову позицію щодо ненадання декларації країни відправлення: «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов'язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».
Копії митних декларацій країни відправлення у підприємства відсутні, в зв'язку з чим
надання їх було неможливим. Вимога ж митного органу про їх надання протирічить митному законодавству України.
Стосовно твердження митниці в оскаржуваних рішеннях щодо відсутності всіх документів, реквізити яких наявні у вищевказаних платіжних дорученням, неможливо здійснити перевірку числового значення здійснених передплат за оцінюваний товар, суд виходить з наступного.
Позивачем при декларуванні надавалися платіжні доручення разом із заявками на купівлю валюти на підтвердження повної оплати товару по Специфікації №2021-8 від 11.10.21р., що підтверджується гр.44 ЕМД №UA110150/2022/010427 від 28.09.2022р. та ЕМД № UA110150/2022/012033 від 26.10.2022р. Відтак, повна оплата товару за Специфікацією №2021-8 від 11.10.21р. підтверджується платіжними дорученнями №769 від 03.11.21р., №795 від 15.11.21р., №881 від 30.12.21р., №886 від 05.01.22р. та №1021 від 27.01.22р., а також заявками на купівлю валюти від 03.11.21р. №970 та №971 (до платіжного доручення №769 від 03.11.21р.).
Таким чином, всі банківські платіжні доручення в сукупності із заявками на купівлю валюти в повній мірі підтверджують сплату вартості товарів, що декларувалися.
Щодо тверджень митниці несвоєчасної оплати послуг винагороди експедитора та компенсації додаткових витрат експедитора, суд виходить з наступного.
Заявка на ТЕО №2 від 19.10.21р. та акт виконаних робіт №40 від 19.01.22р. були надані позивачем до митного оформлення. У зв'язку з військовою агресією Російської федерації проти України з 24.02.2022 року по всій території України запроваджено воєнний стан.
28 лютого 2022 р. Торгово-промислова Палата України на своєму офіційному сайті опублікувала загальний офіційний лист №2024/02.0-7.13, в якому засвідчила наступні форс-мажорні обставини, а саме: «Військову агресію Російської Федерації проти України, яка стала підставою для введення воєнного стану з 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 протягом 30 днів, відповідно до указу Президента України від 02.24.2022 № 64/2022 "Про введення військового положення в Україні".
У цьому ж листі Торгово-промислова палата України підтвердила, що ці обставини з 24.02.2022 та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, незворотніми та об'єктивними форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) для суб'єктів господарювання, які не дозволяють виконати свої зобов'язання вчасно.
Відповідно до ч.3 ст.78 КАС України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Таким чином, у підприємства були відсутні можливості здійснити оплату послуг з перевезення вчасно у зв'язку з форс-мажорними обставинами, до чого з розумінням поставився експедитор. Штрафні санкції експедитором не виставлялись.
Оплата винагороди експедитора була здійснена під час розрахунків за надання послуг перевезення контейнерів в межах території України зі сплатою відповідних податків (ПДВ).
До митниці надано рахунок №355 від 01.02.22р. та платіжне доручення №23856 від 03.05.22р. про сплату даного рахунку, що підтверджує надання таких послуг в межах України.
Приймаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару, митниця виходила з наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості. Однак, в порушення вимог ст.57 Митного кодексу України митницею не доведено неможливість застосування інших (попередніх) методів (2а-2г) визначення митної вартості товару, а застосовано резервний метод, який відповідно до наведених вище норм законодавства застосовується у випадку, якщо митна вартість товару не може бути визначена за попередніми методами.
Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Такий правовий висновок здійснений Верховним Судом України в постанові по справі №21-127а15 від 31.03.2015.
Згідно усталеної правової позиції Верховного Суду,висловленої у Постановах: від 30.01.2018р., по справі №813/7903/14, від 18.12.2018р., по справі №826/15706/13-а, від 29.01.2019р., по справі №815/6827/17, від 16.04.2019р., по справі №815/6698/17, митна вартість товарів, відкорегована за резервним методом має грунтуватися на митній вартості, раніше визнаній (визначеній) митними органами, що міститься в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (далі - ЄАІС). При цьому, у такій ситуації митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як на підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МК України, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості, чого в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, відповідач не зазначив.
Таким чином, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.
Аналогічний підхід закріплено і у Методичних рекомендаціях щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби від 11.09.2015 №689. Так, у пункті 8 розділу 2 цих Методичних рекомендацій зазначено, що у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв'язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів. Тобто при відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками митний орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи, що повністю співпадає з правовим висновком, висловленим Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №809/453/17 від 03.04.2018 р.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про надання позивачем митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товарів, визначеної за основним методом, а відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
В свою чергу, відповідачем не надано обґрунтованих пояснень відносно безпосереднього впливу вказаних ним зауважень на числові значення митної вартості товару та її розрахунок.
По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
З урахуванням викладеного, з наданих документів вбачається, що підприємство для митного оформлення і підтвердження митної вартості надало усі документи для застосування основного методу визначення митної вартості. Надані документи підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей, дозволяють провести обчислення митної вартості.
Застосована правова позиція відповідає правовому висновку, висловленому Верховним Судом у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.
Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Викладена правова позиція відповідає правовому висновку Верховного Суду, наведеному у постанові від 07.08.2018 у справі №815/3400/17.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням наведеного вище, рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару №UA110150/2022/000040/1 від 30.09.2022року та №UA110150/2022/000046/1 від 27.10.2022 року є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх рішень, тому позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3' 751грн. 64коп. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 9, 72-78, 139, 241-246, 255, 258, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ДТЗ" до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішень- задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару №UA110150/2022/000040/1 від 30.09.2022року.
Визнати протиправним та скасування рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару №UA110150/2022/000046/1 від 27.10.2022 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371, 49038, м.Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова Компанія «ДТЗ» (код ЄДРПОУ 42634661, 49000, м.Дніпро, вул. Н.Алексеєнко, 100 прим.1) судовий збір у розмірі 3' 751грн. 64коп. (три тисячі сімсот п'ятдесят одна гривні 64 копійки).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В.Кадникова