Справа № 464/388/23 Головуючий у 1 інстанції: Чорна С.З.
Провадження № 22-ц/811/1476/23 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
29 червня 2023 року м. Львів
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С.М.,
суддів: Бойко С.М., Цяцяка Р.П.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 03 травня 2023 року (повний текст рішення складено 04 травня 2023 року), у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення,
в січні 2023 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 , в якому просила з врахування заяви про зменшення позовних вимог, стягнути з відповідача на свою користь відшкодування за спричинені матеріальні збитки у розмірі 174 681 грн 18 коп. та судові витрати у розмірі 20 000,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, вказувала на те, що 06 червня 2022 року близько 06.30 год. водій автомобіля «Nissan» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 порушив ПДР, а саме здійснив зіткнення з автомобілем «Volkswagen Passat» р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 . На момент скоєння пригоди власником автомобіля «Volkswagen Passat» р.н. НОМЕР_2 була ОСОБА_2 . Вчиненим кримінальним правопорушенням ОСОБА_2 завдано майнової шкоди, яка полягає у повному знищенні належного їй автомобіля. По факту ДТП розпочате кримінальне провадження № 12022141350000362. Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 02 грудня 2022 року у справі № 944/3746/22 кримінальне провадження № 12022141350000362 закрито на підставі статті 46 КК України. Відповідно до звіту № 1852/22 від 01 вересня 2022 року автотоварознавчого дослідження, вартість ремонту автомобіля перевищує його ринкову вартість. У зв'язку із цим оцінювач прийшов до висновку, що вартість матеріального збитку буде складати 324 612 грн 11 коп., тобто вартість автомобіля на момент ДТП. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 не була застрахована. У зв'язку із цим представник позивача звернувся до МТСБУ. Останнє здійснило виплату на користь позивача в розмірі 130 000,00 грн. Разом з цим, ОСОБА_2 понесла витрати на евакуацію пошкодженого автомобіля до місця свого проживання у розмір 16 410,00 грн. Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи розмір матеріального збитку, заподіяного пошкодженням автомобіля «Volkswagen Passat» р.н. НОМЕР_2 , становить 326 177 грн 26 коп. Цим же висновком встановлено, що ринкова вартість автомобіля «Volkswagen Passat» р.н. НОМЕР_2 в пошкодженому стані становить 21 496 грн 08 коп. З врахуванням раніше сплаченого страхового відшкодування просила стягнути з відповідача відшкодування в розмірі 174 681 грн 18 коп. (326 177,26 - 130 000 - 21 496,08), 10 000 грн витрат на проведення автотоварознавчого дослідження і судової експертизи та 10 000 грн витрат на правничу допомогу.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 03 травня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування за спричинені матеріальні збитки в розмірі 174 681 грн 18 коп. та судові витрати в розмірі 20 000,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 1 073 грн 60 коп. судового збору.
Рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга мотивована тим, що на думку заявника, судом першої інстанції незаконно стягнуто з відповідача на користь позивача матеріальні збитки в розмірі 174 681 грн 18 коп., судові витрати на суму 20 000 грн, а також судовий збір в розмірі 1 073 грн 60 коп.
Так, дійсно 06 червня 2022 року в 07.30 год. на перехресті нерівнозначних доріг Яворів-Грушів та з вул. Січових Стрільців м. Яворова. Львівської області відбулось зіткнення транспортних засобів, автомобіля марки «Volkswagen Passat» р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля марки «Опель Зафіра» транзитний номерний знак НОМЕР_3 , який буксирувався на жорсткому щеплені автомобілем марки «Nissan» транзитний номерний знак НОМЕР_4 під моїм керуванням. В результаті даної ДТП два транспортні засоби отримали технічні пошкодження, а пасажири автомобіля марки «Volkswagen Passat» р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали незначні тілесні ушкодження. За даним фактом ДТП Яворівським слідчим відділенням було розпочато кримінальне провадження та внесено до ЄРДР за № 12022141350000362 за частиною першою статті 286 КК України від 06 червня 2022 року, а 02 грудня 2022 року Яворівським районним судом Львівської області була винесена ухвала, якою заявника, відповідача у справі, звільнено від кримінальної відповідальності, а саме провадження було закрито у зв'язку з примиренням винного з потерпілим за статтею 46 КК України. ОСОБА_2 вважала, що цивільно-правова відповідальність заявника не була застрахована, а тому остання звернулась до МТСБУ із заявою про відшкодування завданої шкоди. Відповідно до листа МТСБУ, останнє прийняло рішення про виплату відшкодування шкоди на користь позивача ОСОБА_2 у розмірі 130 000, 00 грн, що відповідає ліміту відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну потерпілих і ця зазначена вище сума була перерахована в строки, передбачені законом. Проте, позивач просить стягнути на її користь значно вищу суму.
Мотивує апеляційну скаргу також і тим, що самим головним документом при проведенні будь-якого автотоварознавчого дослідження, а у даному випадку автотоварознавчої експертизи, є складений експертом акт огляду пошкодженого автомобіля і виявлення в ньому пошкоджених деталей які підпадають, або заміні, або ремонту. На думку заявника, як звіт про оцінку автомобіля № 1852/22 від 01 вересня 2022 року, так і висновок експерта про результати проведення автотоварознавчої експертизи від 28 лютого 2023 року, проведені з порушенням Методики проведення товарознавчих експертиз та експертних досліджень, відтак, такі судом першої інстанції не мали братися до уваги при постановленні судового рішення. Звертає увагу й на те, що ОСОБА_2 практично не визнала свій автомобіль фізично знищеним, а тому залишила його в такому стані собі, право власності на автомобіль збережено за нею, МТСБУ в межах ліміту, у повному обсязі за заподіяну майнову шкоду останній виплатило страхове відшкодування у сумі 130 000,00 грн, експертний висновок автотоварознавчої експертизи проведений із грубими порушеннями, а тому відсутні будь-які правові підстави для застосування статті 1194 ЦК України та стягнення відшкодування шкоди з винної у ДТП особи - апелянта в сумі 174 681 грн 18 коп., що перевищує загальну ринкову вартість автомобіля до ДТП.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу зазначає, що суд не звернув увагу на те, що кошторис, наданий адвокатом Цьорохом Юрієм Романовичем, не відповідає вимогам статті 137 ЦПК України. Крім того, у наданій довідці адвокатом тільки перераховано найменування послуг, які хоче надати адвокат і ціну, яку він хоче отримати за надані послуги, однак не зазначено про складність справи, по якій надається послуги, скільки витраченого часу потрібно за надання тої чи іншої послуги і скільки коштує надана одна година часу в адвоката при надані послуги за цією справою. Не погоджується і заявник із тим, що судом стягнуто з нього 10 000 грн за проведення автотоварознавчої експертизи, однак, відповідно до квитанції позивачем ОСОБА_2 на прізвище експерта ОСОБА_6 була перерахована сума 7 000,00 грн, за що було стягнуто ще 3 000,00 грн залишається не відомим. Крім того, судом не враховано, що в суму 130 000,00 грн, виплачених МТСБУ позивачу ОСОБА_2 , ввійшла сума за проведення товарознавчої експертизи.
Просить рішення Сихівського районного суду м. Львова від 03 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог та стягненні судових витрат відмовити у повному обсязі.
08 червня 2023 року від адвоката Цьороха Юрія Романович в інтересах позивача ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 03 травня 2023 року, в якому міститься прохання апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відзив на апеляційну скаргу мотивований законністю та обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Обставини скоєння дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 06 червня 2022 року, а також винуватості ОСОБА_1 у її скоєнні, учасниками справи не заперечується та визнаються.
Предметом спору у цій справі є вірне визначення розміру заподіяної позивачу шкоди, яка підлягає стягненню з винуватця ДТП.
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Частиною другою статті 22 ЦК України передбачено, що збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 22 ЦК України).
Згідно зі статтею 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У частинах першій, другій статті 1166 ЦК України вказано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, тобто завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (згідно із пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
У статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 28 даного Закону до шкоди, заподіяної в результаті ДТП майну потерпілого, належить, зокрема, шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18), від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) виснувала, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).
Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції Закону № 5090-VI від 05.07.2012) транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.
Зазначений висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 752/13375/19 та від 09 лютого 2023 року у справі № 369/7115/20
При цьому, визначення розміру матеріального збитку при відшкодуванні шкоди, внаслідок ДТП повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами).
Ця Методика розроблена згідно із Законами України «Про судову експертизу», «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, та іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи й оцінки майна (пункт 1.1.)
Згідно з пунктом 1.3. вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин.
Методика застосовується, зокрема з метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ, визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ та визначення вартості КТЗ для розв'язання майнових суперечок (підпункти «д», «е» та «є» пункту 1.4. Методики).
Абзацом дев'ятим частини другої статті 7 «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (стаття 89 ЦПК України).
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, обов'язок доказування покладається на сторін. Це положення є найважливішою складовою принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою. У разі недостатності доказів, наявності сумнівів щодо їх достовірності суд вправі запропонувати представити докази тій стороні, яка несе обов'язок по доказуванню.
Так, частиною першою статті 106 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Відповідно до частини першої статті 107 ЦПК України матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням.
Згідно з пунктами 5.1. та 5.2. розділу V Методики технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) дає змогу за допомогою органолептичних методів визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), в якому міститься обґрунтування неможливості надання об'єкта дослідження на огляд, у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.
У разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку. Замовник повинен забезпечити належні безпечні умови огляду (освітлення, вільний доступ, можливість огляду КТЗ з різних сторін тощо).
З досліджених судом першої інстанції звіту про оцінку № 1852/22 від 01 вересня 2022 року та висновку експерта № 22328 від 28 лютого 2023 року убачається, що такі відповідають Методиці, а висновок експерта Холодцова Д.В. виготовлено на замовлення адвоката Цьороха Юрія Романовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 у цивільній справі №466/6142/21, та у ньому зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок по статті 384 КК України, та під цим міститься власноручний підпис судового експерта ОСОБА_6 .
Судом першої інстанції встановлено, що ринкова вартість автомобіля позивача, на момент ДТП становила згідно звіту про оцінку 324 612 грн 11 коп., а згідно висновку експерта - 326 177 грн 26 коп., вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу становить 654 313 грн 57 коп. згідно звіту про оцінку та 719 234 грн 80 коп. - згідно висновку експерта. Із висновку експерта місцевим судом також встановлено, що вартість автомобіля позивача після ДТП становить 21 496 грн 08 коп.
Судом також встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована, а МТСБУ виплачено позивачу 130 000,00 грн страхового відшкодування (регламентну виплату) в межах ліміту відповідальності, визначеного законодавством.
З огляду на такі обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки витрати на відновлювальний ремонт автомобіля позивача перевищують його вартість на момент ДТП, його ремонт є економічно необґрунтованим, відтак він вважається фізично знищеним, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, за мінусом сплаченого МТСБУ позивачу страхового відшкодування.
Під час розгляду справи відповідач не заявляв клопотання про призначення судової експертизи.
Таким чином, враховуючи те, що відповідач в силу частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України не надав доказів на противагу поданих позивачем звіту про оцінку та висновку експерта, не спростував визначений розмір матеріального збитку, а отже не довів, що такі визначено невірно, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо невірного визначення розміру матеріальних збитків, завданих позивачу.
Також колегія суддів відхиляє доводи скарги про те, що звіт про оцінку та висновок експерта були складені без залучення відповідача до проведення огляду ТЗ позивача, адже на підставі згаданих вище положень Методики це є правом особи, яка проводить огляду, яким оцінювача та експерт в силу своїх дискреційних повноважень не скористались.
Схожий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі № 643/10751/16-ц.
Неприйнятими є доводи скарги про те, що експерт змінив питання, які були йому поставлені замовником, адже згідно з абзацом одинадцяти пункту розділу IV Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень він наділений таким правом, про що зазначено у вступній частині висновку.
Не можуть бути прийняті доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 643/4161/15-ц, оскільки оскаржуване рішення в частині застосування такого щодо застосування за аналогією статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду такому висновку не суперечить, а щодо порядку визначення розміру шкоди, пов'язаної з фізичним знищення транспортного засобу в залежності від того, чи згоден з цим (не згоден) фактом власник пошкодженого транспортного засобу, такий є не релевантним, адже наданий щодо положень статті 30 згаданого Закону у редакції, яка діяла до 04 листопада 2012 року.
Починаючи з цієї дати, поточна редакція статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» презюмує визнання транспортного засобу фізично знищеним, якщо буде встановлено, що його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. При цьому визнання чи невизнання цього факту власником пошкодженого транспортного засобу в силу приписів цієї норми не впливає на порядок визначення шкоди у цьому випадку.
Щодо розподілу судових витрат судом першої інстанції.
З матеріалів доданих до позовної заяви убачається, що між позивачем та адвокатом Цьорохом Юрієм Романовичем 17 січня 2023 року укладено адвокатський договір про надання юридичних послуг з відшкодування шкоди, в пункті 3.3. якого сторонами погоджено, що винагорода за надання правничої допомоги становить 10 000,00 грн. Також сторонами погоджено кошторис юридичних послуг до цього договору на суму 10 000,00 грн.
З наданих заявником документів можна зробити висновок, що розмір витрат на правову допомогу встановлено у фіксованому розмірі.
Сама позовна заява, підписана адвокатом Цьорохом Юрієм Романовичем, містить розрахунок суми судових витрат в загальному розмірі 13 000,00 грн, з яких 10 000,00 грн це витрати на професійну правничу допомогу.
З матеріалів справи убачається, що адвокат Цьорох Юрій Романович брав у ній участь, як представник позивача в суді першої інстанції, саме на його замовлення виготовлено висновок судовим експертом Холодцовим Д.В.
Відповідач у поданому ним відзиві на позовну заяву просив відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу з підстав того, що кошторис не підтверджений виконаними нормо-годинами за кожен вид послуги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, врахувавши в тому числі складність справи, про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.
Також колегія суддів погоджується зі стягнення судових витрат в розмірі 10 000,00 грн, які складаються з оплачених позивачем коштів за проведення оцінки ТЗ та відповідної експертизи, адже розмір таких є документально підтвердженим позивачем, і такі понесені останнім для отримання доказів у справі, які необхідні для її розгляду, а самі докази враховано судом першої інстанції.
Відповідачем не надано доказів того, що витрати позивача по виготовленню оцінки його ТЗ в розмірі 3 000,00 грн увійшли до суми страхового відшкодування, виплаченого йому МТСБУ.
Відтак, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення, або змінити рішення.
Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, а саме те, що оскаржуване рішення залишено без змін, підстави для здійснення розподілу судових витрат, зокрема витрат відповідача на професійну правничу допомогу, відсутні.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 03 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 29 червня 2023 року.
Головуючий С.М. Копняк
Судді: С.М. Бойко
Р.П. Цяцяк