Справа № 305/1838/21
іменем України
26 червня 2023 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
судді-доповідачки Готри Т. Ю.,
суддів Собослоя Г. Г., Кондора Р. Ю.,
за участю секретарки судового засідання Гусоньки З. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Перечинського районного суду Закарпатської області від 13 жовтня 2022 року, постановлену суддею Гевці В. М.,
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 13 жовтня 2022 року цю позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Не погоджуючись із цією ухвалою суду відповідач ОСОБА_2 подав на неї апеляційну скаргу внаслідок її незаконності через порушення суддею норм процесуального та матеріального права.
Скарга мотивована тим, що місцевим судом не взято до уваги те, що позивачка ОСОБА_1 свідомо зловживала своїми процесуальними правами та затягувала розгляд справи, оскільки призначені судові засідання у справі неодноразово відкладалися через подані нею заяви про відкладення розгляду справи, в обґрунтування яких вона посилалася лише на введення в Україні воєнного стану. Проте неявка позивачки в судове засідання не перешкоджала суду вирішити спір по суті, адже вона надала суду докази на обґрунтування своїх позовних вимог, які він заперечив.
Зауважував і на тому, що оскаржуваною ухвалою фактично порушено принцип процесуальної економії, який полягає у своєчасному, швидкому та правильному розгляді справи через раціональне використання учасниками процесу наданих законом процесуальних прав, не зловживаючи ними та дотримуючись основних засад цивільного судочинства, без повторного звернення до суду з аналогічними вимогами.
Указував і те, що ним подано до суду заяву про стягнення з позивачки витрат на правничу допомогу в розмірі 7 500 грн, однак у зв'язку із залишенням цього позову без розгляду, такі понесені ним судові витрати залишилися не вирішеними.
З огляду на наведене просив оскаржену ухвалу суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 позивачка ОСОБА_1 не скористалася.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Мельник Я.Ю. апеляційну скаргу підтримав, просив таку задовольнити з підстав наведених у ній, оскаржену ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася повторно, хоча була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, а відтак, на переконання колегії суддів і відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, її неявка не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідачку, пояснення представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Мельника Я.Ю., перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом установлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 11 січня 2022 року відкрито провадження в цій справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 09.02.2022 (а.с.116, 117).
03 лютого 2022 року позивачкою ОСОБА_1 подано до суду клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у приміщенні суду, доручивши її проведення Київському районному суду міста Одеси. Як наслідок, ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 07 лютого 2022 року це її клопотання було задоволено (а.с.121-125).
Аналогічне клопотання позивачкою також було подано 14.02.2022 та задоволено ухвалою цього ж суду від 16.02.2022 (а.с.128-133).
Довідок чи іншої інформації про причини відкладення цих судових засідань матеріали справи не містять.
Супровідним листом Перечинського районного суду Закарпатської області за підписом судді Гевці В.М. від 11.05.2022 доручено Київському районному суду міста Одеси забезпечити проведення судового засідання, яке призначено на 23.06.2022 о 10:30 год, а також наступні судові засідання з розгляду цієї справи в режимі відеоконференції за участю позивачки ОСОБА_1 (а.с.149).
21 червня 2022 року до Перечинського районного суду Закарпатської області від позивачки ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення судового засідання, яке було призначено на 23.06.2022 о 10:30 год, у зв'язку з уведенням на території України воєнного стану та її неможливістю через це прибути в судове засідання (а.с.152).
Аналогічні заяви про відкладення судових засідань, які були призначені на 29 серпня 2022 року о 13:00 год, 29 вересня 2022 року о 13:30 год та 13 жовтня 2022 року о 14:00 год, від позивачки ОСОБА_1 надійшли до суду, відповідно, 26.08.2022, 28.09.2022 та 12.10.2022 (а.с.186, 189, 194).
До початку розгляду цієї справи (02.08.2022) відповідач ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник - адвокат Мельник Я.Ю., подав до суду заяву про стягнення з позивачки на його користь 7 500 гривень понесених витрат на правничу допомогу (а.с.158-181).
У заяві від 26.08.2022 про відкладення розгляду справи позивачка ОСОБА_1 заперечила щодо стягнення з неї на користь відповідача ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу (а.с.186).
Ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 13 жовтня 2022 року цей позов ОСОБА_1 залишено без розгляду, оскільки позивачка в судові засідання, призначені на 23.06.2022, 29.08.2022 та 13.10.2022, повторно не з'явилася та не подала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
Позивачка зазначену ухвалу суду в апеляційному порядку не оскаржила, таку оскаржив відповідач ОСОБА_2 , який уважав цю ухвалу суду незаконною, оскільки неявка позивачки в судові засідання не перешкоджала суду вирішити спір по суті та стягнути з неї на його користь 7 500 грн витрат на правничу допомогу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду з таких підстав.
Так, згідно з частинами 1, 2 ст. 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Частиною п'ятою ст. 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до пункту 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
За змістом наведених положень закону правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та якщо його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
При цьому повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та від нього не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Аналогічний висновок неодноразово викладено у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2022 року у справі №756/16448/18 (провадження №61-16720св22), від 30 червня 2022 року у справі № 461/1190/21 (провадження № 61-2956св22), від 12 серпня 2022 року у справі № 686/32906/19 (провадження №61-5093св22).
Судом апеляційної інстанції установлено, що в судові засідання, призначені на 23.06.2022, 29.08.2022 та 13.10.2022, позивачка не з'явилася та подала суду заяви про їх відкладення у зв'язку з уведенням на території України воєнного стану та її неможливістю через це прибути в судове засідання.
Законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності чи неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність урахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Отож, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача та у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Отже, правове значення у цьому випадку має належне повідомлення позивача про день, час та місце розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2022 року у справі № 756/16448/18 (провадження № 61-16720св20), від 20 червня 2022 року у справі № 607/2015/17 (провадження № 61-19391св21).
Із огляду на викладене на переконання колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано залишив позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду з підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, оскільки позивачка, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, повторно не з'явилася в судове засідання, призначене на 13.10.2022 на 14:00 год і не подала суду заяву про розгляд справи за її відсутністю.
Із приводу доводів апелянта-відповідача ОСОБА_2 про не вирішення місцевим судом питання розподілу судових витрат між сторонами у вигляді понесених ним витрат на правничу допомогу адвоката Мельника Я.Ю у розмірі 7 500 грн, то колегія суддів зауважує, що відповідно до частин 5, 6 ст. 142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, в такому випадку суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом 15-ти днів із дня постановлення ухвали про залишення позову без розгляду, за умови дотримання відповідною стороною вимог ч. 9 ст. 141 цього Кодексу.
Однак відповідач ОСОБА_2 у порядку визначеному частинами 5, 6 ст. 142 ЦПК України до суду про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивачки не звертався, а відтак це питання місцевим судом і не вирішувалося та не може слугувати підставою для скасування в апеляційному порядку ухвали про залишення позову без розгляду.
Інші доводи апеляційної скарги, на думку апеляційного суду, також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
За таких обставин оскаржена ухвала суду є законною й обґрунтованою та підстав для її скасування і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, апеляційний суд не вбачає.
З урахуванням наведеного, на думку колегії суддів, ухвала суду першої інстанції, відповідно до вимог ст.375 ЦПК України, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Перечинського районного суду Закарпатської області від 13 жовтня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду на протязі тридцяти днів із дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 30 червня 2023 року.
Суддя-доповідачка
Судді