30.06.2023 Справа №607/10865/23
Провадження № 3/607/4464/2023
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Делікатна Л.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №039816, 12 червня 2023 року о 12.30 год. в м. Тернополі по вул. Руська, 4 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Renault Megane Scenic, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи учасником дорожньо-транспортної пригоди місце події залишив.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП не визнав, вказавши наступне. Так, 12 червня 2023 року він, керуючи транспортним засобом Renault Megane Scenic, д.н.з. НОМЕР_1 , припаркував його по вул. Руській в м. Тернополі. На парковці стояв автомобіль попереду нього, який був далеко, та позаду був автомобіль, який знаходився ближче. Через деякий час повернувшись на парковку, на місці вже були працівники поліції та ДТП вже відбулося. Автомобіль Volkswagen знаходився попереду його автомобіля, який був ближче до бордюра. Вказує, що інший учасник, водій Volkswagen допустив з'їзд на його транспортний засіб, оскільки він після паркування автомобіля одразу пішов.
Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні вказав, що він приїхав в магазин, що знаходиться по вул. Руська, де припаркував автомобіль з правої сторони. Позаду його автомобіля було багато вільного місця. В подальшому, він зайшов в магазин, вийшовши із якого побачив, що водій Renault ззаду в'їхав у його автомобіль.
Суд, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
З врахуванням загального визначення поняття адміністративного правопорушення, обов'язковою ознакою будь-якого адміністративного правопорушення є вина особи у його вчиненні (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).
Так, відповідно до ст. 122-4 КУпАП, порушення якої інкримінується ОСОБА_1 , адміністративна відповідальність настає за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Згідно п. 2.10 (а) ПДР України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, виражається у залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди особами, до якої вони причетні, а суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 1.10 ПДР України, під залишенням місця дорожньо-транспортної пригоди слід розуміти дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.
В якості доказів, на підтвердження вини ОСОБА_1 , до протоколу серії ААД №039816 долучено:
- відеозапис із нагрудної камери поліцейського, який суд не бере до уваги, оскільки він не містить жодної доказової інформації, яка стосується обставин, викладених у протоколі. На вказаному відеозаписі зафіксовано оформлення адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 ;
- схему місця дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 12 червня 2023 року о 12 год. 30 хв. на вул. Руська, 4 в м. Тернополі, на якій відображено розташування транспортних засобів на проїзній частині, їх напрямок руху та місце зіткнення транспортних засобів. Окрім цього, у схемі відображено механічні пошкодження транспортних засобів;
- письмові пояснення ОСОБА_2 від 12 червня 2023 року, які підтверджені ним у судовому засіданні;
- копію протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №039880 відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП від 12 червня 2023 року;
- рапорт інспектора взводу №2 роти №2 батальйону УПП в Тернопільській області Погребняк І. від 12 червня 2023 року
Дослідивши зазначені докази, суд встановив, що у них відсутні відомості, які в б вказували, що 12 червня 2023 року о 12.30 год. в м. Тернополі по вул. Руська, 4 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Renault Megane Scenic, д.н.з. НОМЕР_1 допустив порушення правил дорожнього руху, що спричинило ДТП, після якої він залишив місце пригоди.
Згідно встановлених в судовому засіданні обставин, які підтверджені схемою місця ДТП, враховуючи розташування транспортних засобів на проїзній частині та місце зіткнення транспортних засобів, суд приходить до висновку, що твердження ОСОБА_1 щодо здійснення скочення автомобіля Volkswagen д.н.з. НОМЕР_2 на його автомобіль Renault, д.н.з. НОМЕР_1 після того, як він його залишив припаркованим заслуговують на увагу та не спростовуються матеріалами справи.
Крім цього, встановлені судом обставини не підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 умислу на залишення місця ДТП.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09 червня 1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
На підставі відповідної практики ЄСПЛ можливо зробити однозначний висновок, що суд не має права перебирати на себе функцію обвинувача у справах про адміністративні правопорушення, які в розумінні Конвенції прирівнюються до кримінального провадження, оскільки в такому випадку суд перестає бути незалежним та неупередженим органом з розгляду спорів, що є безумовним порушенням ст. 6 Конвенції в частині права кожного на справедливий суд. В такому випадку суд позбавлений можливості самостійно здійснювати збір додаткових доказів, що підтверджували б або спростовували б вину правопорушника, а отже судовий розгляд здійснюється на підставі наданих суду матеріалів.
З огляду на зазначене, суд позбавлений змоги самостійно витребовувати докази та документи на підтвердження вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вказаний обов'язок покладений на орган або особу, яка складає відповідний протокол.
Це повністю узгоджується з приписами ч. 2 ст. 251 КУпАП, згідно яких обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Відповідно до положень ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку, що в діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 122-4, 247, 283, 284, 285 КУпАП, суд,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст.122-4 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
СуддяЛ. В. Делікатна