Справа № 464/4098/23
пр.№ 1-кп/464/394/23
30.06.2023 року Сихівський районний суд м.Львова в складі:
головуючої-судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2
з участю прокурора - ОСОБА_3
потерпілої - ОСОБА_4
представника потерпілої- ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові кримінальне провадження №12023142410000210 про обвинувачення
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньо - технічною освітою, не працюючого, не одруженого, згідно ст.89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.125 КК України,
ОСОБА_9 13 червня 2023 року, близько 22 години 55 хвилин, перебуваючи на подвір'ї за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, на ґрунті особистих неприязних відносин із потерпілою ОСОБА_10 , умисно наніс один удар кулаком правої руки в область лівої сторони обличчя потерпілої ОСОБА_10 , спричинивши останній тілесні ушкодження у виді: садна у виличній ділянці зліва, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи, відносяться до легкого ступеня тяжкості та не мають ознак небезпеки для життя і здоров'я в момент заподіяння.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у вчиненому визнав повністю, дав пояснення, аналогічні пред'явленому обвинуваченню, щиро розкаявся. Пояснив, що конфлікт з потерпілою триває 8 років, не стримався, не контролював своїх емоцій, оскільки квартира за якою доглядає потерпіла знаходиться вище поверхом, з якої постійно доносяться різні шуми, стуки, грюки, туди ходять невідомі особи. Просив суд суворо не карати та застосувати до нього покарання у виді штрафу, хоч офіційно не працює, однак має змогу оплатити штраф. Цивільний позов визнав частково, не заперечив про його задоволення та стягнення з нього моральної шкоди у розмірі 10000 грн.
Потерпіла ОСОБА_10 в судовому засіданні підтвердила факт нанесення ОСОБА_9 удару в обличчя. Додатково зазначила, що в день події йшла до помешкання, за яким доглядає, однак обвинувачений почав нецензурно лаятись в її адресу, а потім вдарив в обличчя. Підтвердила, що конфлікт з обвинуваченим триває не перший рік. Щодо позову та стягнення моральної шкоди, поросить задоволити такий повністю, оскільки від удару отримала синець, проходила рентген освічування, що шкодить її здоров'ю, отримала стрес та страх за своє життя.
Представник потерпілої ОСОБА_11 обгрунтовуючи моральну шкоду зазначив, що ОСОБА_10 отримала стрес, крім перелічених нею обставин, її діти та вона перебувають в страху, хоча власниця квартири надала нотаріальний дозвіл на догляд її квартири потерпілою, після побиття, вона переживає як буде доглядати квартиру і виконувати свої обов'язки.
Суд з'ясував, що обставини справи ніким із учасників судового провадження не оспорюються і кожен з них правильно розуміє зміст цих обставин. Суд також впевнився у добровільності їх позиції та роз'яснив їм процесуальні наслідки зазначених дій, передбачені ч.2 ст.394 КПК України. З урахуванням думки усіх учасників процесу, на підставі ч.3 ст.349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються і судовий розгляд було обмежено допитом обвинуваченого, поясненнями потерпілої ОСОБА_10 , допитаної в судовому засіданні, з'ясування обставин, що стосуються обгрунтування моральної шкоди та пред'явлення цивільного позову, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.
Таким чином, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_9 в судовому засіданні доведена повністю і його дії необхідно кваліфікувати за ч.1 ст.125 КК України, як умисне спричинення легкого тілесного ушкодження.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , суд враховує що останнім вчинено кримінальний проступок.
Суд також враховує особу обвинуваченого ОСОБА_9 , який згідно ст.89 КК України судимостей немає, на обліках у психо-, наркологічному диспансерах не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно, не працює. Обставиною, що пом'якшує покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Таким чином, суд вважає, що мірою покарання, необхідною і достатньою для перевиховання обвинуваченого і попередження нових злочинів може бути міра покарання в межах санкцій статті, за якою ОСОБА_9 обвинувачується у виді штрафу. Хоч обвинувачений ОСОБА_9 не працює, однак просив застосувати до нього покарання у виді штрафу, кошти на оплату якого у нього є, гарантував виконання вироку та сплату штрафу.
Крім того потерпілою ОСОБА_10 заявлено цивільний позов, у якому остання просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_9 на її користь 100000 грн. відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування вимог позову покликається на те, що не перший випадок та конфлікт з обвинуваченим, його незаконна поведінка до неї. Неодноразово зверталась до органів поліції з заявами про вчинення злочинів чи адміністративних правопорушень ОСОБА_9 . У відношенні до неї це був нічим не спровокований акт агресії. Який виник через те, що ОСОБА_9 відчуває свою безкарність та відкидає загальноприйняті правила поведінки та добросусідства, вважає, що він нікому непідвладний і може робити те, що бажає. Моральні страждання полягають у тому, що у зв'язку з завданням їй тілесних ушкоджень саме перед входом в будинок, де знаходиться квартира, за якою вона доглядає, не зможе з впевненістю та відчуттям безпеки відвідувати квартиру. Крім того, обвинуваченого ніколи не зупиняла присутність її дітей для нецензурної лайки та образ, погроз. Діти тепер бояться заходити в будинок або проходити повз нього, що значно шкодить їхнім життєвим звичаям, оскільки проживають по сусідству, діти ходять в школу, яка знаходиться поряд, вона працює головою ОСББ будинку, що поруч. Після усіх цих подій діти та вона почуваються в небезпеці майже у всіх місцевостях їхньої життєдіяльності. Побивши її та, погрожуючи її малолітнім дітям, ОСОБА_9 принизив її честь та гідність як матері, як берегині сім'ї. Побивши її, завдав їй ушкодження її здоров'я та загальнодоступну видимість завданих ушкоджень, завдавши ушкоджень на обличчі порушив її стосунки з оточуючими людьми, які сприймають її як асоціальний елемент, а не жертву кримінального правопорушення. Побивши її перед входом в будинок, де розміщені камери відеоспостереження, де були присутні інші мешканці, ОСОБА_9 показав відчуття власної безкарності, навів на неї страх за її та дітей життя і здоров'я, оскільки це відбулось в безпосередній близькості з місцем, де проживають, працюють, навчаються. Тому розмір моральної шкоди оцінює у сумі 100000 грн., вважає, що саме ця сума могла б покрити її моральні страждання та нанесену їй шкоду (а.с.18-21).
В судовому засіданні потерпіла підтримала заявлений позов, пояснила, що наполягає на повному відшкодуванні спричиненої моральної шкоди, її підстави обґрунтувала в позові.
Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_12 в судовому засіданні заперечив щодо вимог цивільного позову, просив у задоволенні таких відмовити. Подав відзив на позов, в обґрунтування якого покликався на те, що докази, на які покликається позивач у своєму позові є недопустимими. Як відомо, мешканці будинку АДРЕСА_2 неодноразово звертались до правоохоронних органів зі скаргами та відповідними заявами щодо неправомірних дій ОСОБА_10 та членів її родини, зокрема щодо її відношення до власних дітей, що свідчить про недобросовісність позивача, наявність постійних провокацій з її сторони та безпідставність заявленої суми моральної шкоди.
Відповідно до ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.
Згідно ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ст.1167 ЦК під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування шкоди враховуються вимоги розумності і справедливості.
Пунктом 1 ч.1 ст.1167 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
У п.9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховує характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданих травм, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації (останнє залежить від характеру діяльності потерпілого, посади, часу й зусиль необхідних для відновлення попереднього стану, наміру, з яким діяв заподіював шкоди тощо).
Відповідно до ст.1167 ЦК під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має навести у рішенні відповідні мотиви.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав потерпілий, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, у тому числі стану здоров'я потерпілого, тяжкості вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступеня зниження престижу, ділової репутації, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості (постанова Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року у справі № 709/1173/17).
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди становить предмет оціночної діяльності суду та визначається залежно від визначених ЦК критеріїв з урахуванням вимог розумності та справедливості (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 572/3209/17).
Як зазначив Верховний суд, ч.3 ст.23 ЦК встановлено, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Таким чином, законом установлено загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди. Тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.
Суд враховує, що потерпілій завдано тілесне ушкодження у вигляді удару кулаком в обличчя, що виразилось, як наслідок, у виді садна у виличній ділянці зліва, та відноситься до легкого ступеня тяжкості тілесного ушкодження. Крім того, заслуговують на увагу суду й ті мотиви обґрунтування розміру моральної шкоди потерпілої, що через синець на обличчі у неї було порушено стосунки з оточуючими людьми, присутнє постійне відчуття безпеки, відвідуючи будинок, де проживає ОСОБА_9 та знаходиться квартира, за якою вона доглядає, застосування обвинуваченим нецензурної лайки до неї, що принижує її як людину.
Крім того, потерпілою у позовній заяві на підтвердження розміру моральної шкоди у сумі 100000 грн. наведені обставини довгорічних конфліктів, зокрема, інших епізодів-конфліктів, які були предметом звернення до органів поліції та прийняття останніми відповідних рішень, образ, погроз обвинуваченим, висловлених її малолітнім дітям та їй. Однак на розгляді у суді перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_9 щодо епізоду, який відбувся 13 червня 2023 року між ним та потерпілою ОСОБА_10 .
Суд вважає необґрунтованими доводи сторони цивільного позивача щодо агресивної поведінки, нецензурної лайки та численних погроз фізичною розправою в поведінці ОСОБА_9 відносно неї останні п'ять років, оскільки вказані обставини не є предметом розглядом вказаного кримінального провадження.
Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Тому з врахуванням встановлених обставин, при яких з вини обвинуваченого ОСОБА_9 потерпіла ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження, а саме легкі тілесних ушкоджень, відповідно глибини її страждань внаслідок фізичного болю, зумовленого ударом в обличчя, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку, що позовні вимоги потерпілої ОСОБА_10 щодо відшкодування моральної шкоди необхідно задовольнити частково, стягнувши на її користь з обвинуваченого ОСОБА_9 моральну шкоду в розмірі 10000 грн. В решті позовних вимог, суд визнає необхідним відмовити, у зв'язку з їх недоведеністю. Саме такий розмір моральної шкоди є достатнім та співмірним з вчиненими неправомірними діями ОСОБА_9 відносно потерпілої ОСОБА_10 .
Запобіжний захід не обирався.
Речові докази, відповідно до постанови дізнавача СД ВП №2 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області, а саме, диск DVD-R, який зберігається у матеріалах кримінального провадження необхідно залишити при матеріалах кримінального провадженя.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 371, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот пятдесять) грн.
Цивільний позов ОСОБА_13 про відшкодування моральної шкоди задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_13 моральну шкоду в розмірі 10000 грн.
Речові докази, відповідно до постанови дізнавача СД ВП №2 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області, а саме, диск DVD-R, який зберігається у матеріалах кримінального провадження- залишити при матеріалах кримінального провадженя.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей передбачених ст.394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.6 ст.376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
СУДДЯ ОСОБА_14