Справа № 638/511/23
Провадження № 11кп/818/431/23
29 червня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду у м.Харків кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Дзержинського районного суду м.Харкова від 01 лютого 2023 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого вироком Лебединського районного суду Сумської області від 26 грудня 2017 року за ч.2 ст.152 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років,
якою відмовлено в задоволенні клопотання останнього про застосування ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26.11.2015 року),-
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини:
Вироком Лебединського районного суду Сумської області від 26 грудня 2017 року ОСОБА_7 засуджено за ч.2 ст.152 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років. На підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26.11.2015 року) зараховано строк попереднього ув'язнення ОСОБА_7 з 28 вересня 2016 року по день вступу вироку в законну силу в строк покарання за даним вироком з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 15 серпня 2018 року вирок Лебединського районного суду Сумської області від 26 грудня 2017 року щодо ОСОБА_7 залишено без змін.
Відповідно до копії розпорядження, вирок Лебединського районного суду Сумської області від 26 грудня 2017 року набрав законної сили 15 серпня 2018 року.
В місцях позбавлення волі ОСОБА_7 перебуває з 28 вересня 2016 року.
03 січня 2023 року засуджений ОСОБА_7 звернувся до Дзержинського районного суду м.Харкова із клопотанням про застосування ч.5 ст.72 КК України та зарахування строку попереднього ув'язнення за вироком Лебединського районного суду Сумської області від 26 грудня 2017 року із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, період розгляду касаційної скарги на ухвалу апеляційного суду від 15 серпня 2018 року до закінчення судового розгляду в касаційній інстанції до 16 травня 2019 року.
Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 01 лютого 2023 року ОСОБА_7 відмовлено в задоволенні його клопотання про застосування ч.5 ст.72 КК України.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить ухвалу місцевого суду скасувати, задовольнити його клопотання та зарахувати у строк відбування покарання, період розгляду касаційної скарги на ухвалу апеляційного суду від 15 серпня 2018 року з 15 серпня 2018 року по 16 травня 2019 року з розрахунку один день тримання під вартою відповідає двом дням позбавлення волі.
Свої вимоги засуджений обґрунтовує тим, що ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2019 року його було переведено з ДУ «Олексіївська виправна колонія (№25)» до Київського слідчого ізолятора, для розгляду касаційної скарги за його участю і вказаний період він перебував в умовах СІЗО для касаційного перегляду його справи, а тому суд, за його переконанням, повинен був перерахувати строк з 15 серпня 2018 року по 16 травня 2019 року з розрахунку один день тримання під вартою відповідає двом дням позбавлення волі, відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України (вредакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015 року).
На думку апелянта повинна діяти зворотна дія вказаного закону України «Про кримінальну відповідальність», оскільки він не погіршує стан засудженого.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Засуджений та його захисник в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та його захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженого не підлягає задоволенню.
Мотиви суду
Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до матеріалів, наданих ДУ «Олексіївська виправна колонія (№ 25)», встановлено, що вироком Лебединського районного суду Сумської області від 26 грудня 2017 року ОСОБА_7 засуджено за ч.2 ст.152 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
На підставі ч.5 ст.72 КК України України (вредакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015 року) зараховано строк попереднього ув'язнення ОСОБА_7 з 28 вересня 2016 року по день вступу вироку в законну силу в строк покарання за даним вироком з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 15 серпня 2018 року вирок Лебединського районного суду Сумської області від 26 грудня 2017 року щодо ОСОБА_7 залишено без змін.
Відповідно до копії розпорядження, вирок Лебединського районного суду Сумської області від 26 грудня 2017 року набрав законної сили 15 серпня 2018 року.
Початок строку покарання ОСОБА_7 постановлено рахувати з дня затримання - з 28 вересня 2016 року.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України, з урахуванням вимог Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього увязнення у строк покарання» від 26.11.2015 року, зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
В пункті 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» закону зазначено, що цей закон застосовується до всіх осіб, щодо яких на момент набрання чинності цим Законом набрав законної сили обвинувальний вирок, покарання за яким не відбуто повністю.
Приписами ч.1 ст.1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» встановлено, що попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Отже, попереднє ув'язнення у розумінні положень ст.1 Закону України «Про попереднє ув'язнення», закінчується з моменту набрання вироком законної сили.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про попереднє увязнення», підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 Кримінального процесуального кодексу України.
При цьому у строк попереднього ув'язнення за нормами КПК включається строк: а) затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; б) затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання; в) тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом як на стадії досудового розслідування, так і під час судового розгляду кримінального провадження; г) перебування обвинуваченого на судово-медичній чи судово-психіатричній експертизі; д) перебування особи, що відбуває покарання, в установах попереднього ув'язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.
Посилання засудженого на необхідність зарахування у строк відбування покарання, період розгляду касаційної скарги на ухвалу апеляційного суду від 15 серпня 2018 року з 15 серпня 2018 року по 16 травня 2019 року з розрахунку один день тримання під вартою відповідає двом дням позбавлення волі, є безпідставними виходячи з наступного.
Так, відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» у строк попереднього ув'язнення не може бути зараховано період часу перебування засудженого в умовах СІЗО в період касаційного перегляду його справи та не може розглядатися як попереднє ув'язнення, й, відповідно, не може перераховуватися за вказаним вище пільговим принципом.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо відсутності правових підстав зарахування в строк відбування покарання засудженому ОСОБА_7 перебування його в умовах СІЗО в період касаційного перегляду його справи відповідно до ч.5 ст.72 КК України України (в тому числі й вредакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015 року), що відповідає вимогам ст.2 КПК України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та вмотивованою, підстави для її скасування відсутні, а тому в задоволенні апеляційної скарги засудженого ОСОБА_7 необхідно відмовити, а ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.
Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що питання щодо зарахування вказаного періоду вже розглядалось ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 15 червня 2020 року, якою було відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 , яка згідно ухвали Харківського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року залишена без змін та набрала законної сили 05 жовтня 2020 року.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 539 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Дзержинського районного суду м.Харкова від 01 лютого 2023 року щодо засудженого ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Колегія суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3