29 червня 2023 року м. Кропивницький
справа № 405/7376/20
провадження № 22-ц/4809/891/23
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),
судді - Головань А.М., Карпенко О.Л.,
розглянувши апеляційну скаргу Управління комунальної власності Кропивницької міської ради на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кропивницької міської ради про визнання права користування житловим приміщенням, -
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24 лютого 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Кропивницької міської ради про визнання права користування житловим приміщенням задоволено; визнано за ОСОБА_1 право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Управління комунальної власності Кропивницької міської ради (далі - Управління) оскаржило зазначене судове рішення в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі стверджується, що Управління не було залучене судом першої інстанції до участі у справі, однак, рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24 лютого 2021 року стосується його прав, інтересів та обов'язків.
У зв'язку з викладеним, просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24 лютого 2021 року року.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
За вимогами ч.ч. 1, 3 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Частина 1 ст.127 ЦПК України передбачає, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до вимог процесуального закону, враховуючи, що повний текст оскаржуваного рішення виготовлено судом 02 березня 2021 року, апеляційна скарга на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24 лютого 2021 року учасниками справи, у тому числі - територіальною громадою міста Кропивницького в особі її представницького органу, мала бути подана у строк до 01 квітня 2021 року (включно). Скаржником апеляційна скарга до суду апеляційної інстанції подана 29 травня 2023 року. Таким чином, пропуск строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції Управлінням складає більше двох років.
У кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. При цьому, на суд покладається обов'язок обґрунтовувати відповідне своє рішення щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, а також встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata (принцип правової визначеності).
Виходячи з викладеного, клопотання чи заява про поновлення встановленого законом процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Причиною, за якої Управлінням допущено пропуск встановленого законом строку на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у даній справі, скаржник називає непоінформованість про існування оскаржуваного судового рішення у зв'язку з незалученням його судом першої інстанції до участі у справі.
Колегія суддів апеляційного суду з такими доводами скаржника не погоджується, враховуючи наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 5, ч.2 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Майнові цивільні відносини базуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 ЦК України).
Усі суб'єкти права власності рівні перед законом (речення 2 ч. 4 ст. 13 Конституції України).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні та юридичні особи, а також держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави й інші суб'єкти публічного права.
Відповідно до ст. 318 ЦК України суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені ст.2 цього Кодексу; усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.
Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (ч. 3 ст. 319 ЦК України), зокрема і права на захист цивільного права та інтересу (ч.ч. 1, 2 ст. 15 ЦК України).
З огляду на наведені приписи, як територіальні громади, так і інші учасники цивільних відносин є рівними за юридичним статусом суб'єктами права власності.
Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права й обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 172 ЦК України).
Стаття 327 ЦК України передбачає, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності (ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Відповідно до ч. 1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади (ч.ч. 1, 2 ст.11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
За ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 (пункт 21), від 18 березня 2020 року у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 6 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 15 лютого 2022 року у справі № 910/6175/19 (пункт 7.45), від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 5 жовтня 2022 року у справах № 923/199/21 (пункт 8.16) і № 922/1830/19 (пункт 7.1)).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 5 жовтня 2022 року у справах № 923/199/21 (пункт 8.17) і № 922/1830/19 (пункт 7.2)).
Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 5 жовтня 2022 року у справі № 923/199/21 (пункт 8.18) і № 922/1830/19 (пункт 7.3)).
Зазначені висновки у повній мірі актуальні і щодо участі у цивільних правовідносинах і у судовому процесі територіальної громади (постанова Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі №160/11823/20).
У постанові від 21 червня 2023 року у справі № 905/1907/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади.
У даній справі позивачем ініційовано спір про визнання права користування житловим приміщенням. Відповідачем у даній справі позивач визначив Кропивницьку міську раду, яка у спірних матеріальних правовідносинах діє як представник інтересів власника (розпорядника) нерухомого майна - відповідної територіальної громади.
Оскільки відповідачем у даній справі фактично є саме територіальна громада міста Кропивницького, обставини справи свідчать, що територіальна громада міста брала участь у даній справі - була її стороною (відповідачем) з усіма наданими їй процесуальним законом правами, зокрема, - правом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до Положення про Управління комунальної власності Кропивницької міської ради, затвердженого рішенням Кропивницької міської ради 02 лютого 2021 року № 53, скаржник є виконавчим органом Кропивницької міської ради, їй підзвітним та підконтрольним, підпорядкованим Виконавчому комітету Кропивницької міської ради, міському голові та заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради згідно з розподілом функціональних повноважень.
За викладеного, доводи скаржника, який є виконавчим органом органу місцевого самоврядування, про незалучення його до участі у справі, де стороною є територіальна громада в особі цього ж органу місцевого самоврядування, не ґрунтуються на наведених вище положеннях чинного законодавства.
Апеляційний суд наголошує, що недоліки у організаційно - розпорядчій діяльності органу місцевого самоврядування щодо взаємодії з його виконавчими органами не є поважною причиною пропуску відповідною територіальною громадою строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.
Відповідно до ч. 2 ст. 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Оскільки настання жодного із випадків, які складають виключення із правила, наведеного у ч. 2 ст. 358 ЦПК України, скаржником у встановленому процесуальним законом порядку не доведено, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Управління, поданою після спливу більш ніж двох років з дня складення повного тексту судового рішення у даній справі, необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 127, 260, 261, 354, 357, 358 ЦПК України, апеляційний суд,-
У відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою Управління комунальної власності Кропивницької міської ради на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24 лютого 2021 року, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Л. М. Дьомич
Судді А. М. Головань
О. Л. Карпенко