Провадження № 22-ц/803/6278/23 Справа № 185/3264/23 Суддя у 1-й інстанції - Перекопський М.М. Суддя у 2-й інстанції - Канурна О. Д.
30 червня 2023 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Канурної О.Д.,
суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Повалій Олена Василівна, на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2023 року у справі №185/3264/23 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Повалій Олена Василівна до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди (суддя першої інстанції Перекопський М.М.), -
У березні 2023 року позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Повалій О.В., звернувся до суду з позовом до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Повалій О.В. посилався на те, що протягом тривалого часу з 16.09.1987 року по 18.11.1988 року, з 06.12.1990 року по 19.05.2006 року та з 10.09.2012 року по 18.11.2019 року працював у різних структурних підрозділах на різних посадах у ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». 18.11.2019 року позивача було звільнено. За час роботи на підприємстві ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» позивач отримав професійні захворювання, які обумовлені умовами в яких він працював. На підтвердження своїх доводів позивачем надано довідку МСЕК, згідно якої йому 30.08.2021 року встановлено сукупний ступінь втрати професійної працездатності у розмірі - 65%, з яких 35% - по радикулопатії, 15% - по ХОЗЛ (хронічне обструктивне захворювання легень), 5% - туговухість, 10% - по виробничій травмі за актом Н-1 №77 від 12.11.2000 року, з 01.09.2021 року встановлено третю групу інвалідності безстроково. Первинно-повторно позивачу було встановлено сукупний ступінь втрати професійної працездатності 10.08.2020 року у розмірі 60%, з яких: 30% - первинно по радикулопатії, 15% - первинно по ХОЗЛ (хронічне обструктивне захворювання легень), 15% - первинно туговухість, 10% - повторно по виробничій травмі за актом Н-1 № 77 від 12.11.2000 року, а первинно - 14.03.2001 року у розмірі 10% по виробничій травмі за актом Н-1 № 7 від 12.11.2000 року.
Позивач вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров'я та йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що його турбує фізичний біль, погане самопочуття, порушення душевної рівноваги.
На підставі наведеного ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Повалій О.В. просив суд стягнути з відповідача на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв'язку з отриманими професійним захворюванням та виробничою травмою суму грошових коштів у розмірі 245000 грн.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2023 року задоволено частково позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Повалій О.В. до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 117500 грн. 00 коп. з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
В іншій частині позовних вимог, відмовлено.
Стягнуто з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 1 175 грн. 00 коп.
Не погодившись частково з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Повалій О.В., подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції змінити, стягнувши з відповідача на користь позивача суму моральної шкоди у розмірі 245000 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Повалій О.В., посилалася на те, що позивач не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а саме в частині суми відшкодування моральної шкоди. Вважає рішення суду в цій частині таким, що не відповідає обставинам справи та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Суд першої інстанції правильно дійшов висновків про те, що саме професійні захворювання ОСОБА_2 , призвели до встановлення йому стійкої втрати працездатності, чим позивачеві заподіяно моральну шкоду та про те, що ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», повинно нести відповідальність за спричинену моральну шкоду.
Проте, не зважаючи на вказані обставини та фактори, суд першої інстанції стягнув на користь ОСОБА_2 лише 117500 грн., не врахувавши моральні страждання ОСОБА_2 , при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди. Судом не врахована тяжкість завданої моральної шкоди, оскільки 65 % втрати професійної працездатності свідчать про безповоротність втрати здоров'я та неможливості відновлення стану здоров'я до нормального.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2023 року цивільна справи витребувана з суду першої інстанції.
09 червня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Дніпровського апеляційного суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 червня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 червня 2023 року призначено справу до розгляду в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі було надіслано супровідним листом від 13 червня 2023 року представнику ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та адвокату Повалій О.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 на їх електронні пошти та які вони отримали 13.06.2023 року.
Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно частини.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин,апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13.ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами,якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
В даній справі ціна позову становить 245000 грн., тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму, (2393*100=239300), а тому розгляд справи можливий в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частиною 1 статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 протягом тривалого часу з 16.09.1987 року по 18.11.1988 року, з 06.12.1990 року по 19.05.2006 року та з 10.09.2012 року по 18.11.2019 року працював у різних структурних підрозділах на різних посадах у ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
18.11.2019 року позивач ОСОБА_1 був звільнений у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи, п. 2 ст.40 КЗпП України.
26 червня 2020 року т.в.о. начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області затверджено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4, з якого вбачається, що ОСОБА_1 встановлений діагноз: 1) хронічне обструктивне захворювання легень першої - другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В. Легенева недостатність першого-другого ступеня, код j44, код j43.8. 2) Радикулопатія білатеральна попереково-крижова L5-S1 та шийна С6-С7, з помірними статико-динамічними порушеннями, з больовим синдромом, нейродистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозами ліктьових (ПФ першого-другого ступеня) і колінних (ПФ першого-другого ступеня) суглобів, код М54.1, код М17-М19. 3) Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху), код Н90.3. (а.с.11,12).
Згідно п.17 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) форми П-4 від 26 червня 2020 року хронічне професійне захворювання (отруєння) виникло за таких обставин: працюючи в підземних умовах шахти гірником очисного забою гірничомонтажної дільниці № 5, виконував комплекс робіт по монтажу, демонтажу гірночошахтного обладнання згідно з технологічним процесом (пересування конвеєра, встановлення механізованого кріплення, вслід за пересуванням комбайна, монтаж,демонтаж та ремонт скребкового конвеєра, зачистка лаври вручну від гірничої маси, кріпленя сполучень лави зі штреками тощо). Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку вігулля, роботи шахтних механізмів і машин (комбайн, механізований комплекс, скребковий конвеєр, стрічковий конвеєр, скребковий перевантажувач тощо), відсутність можливості встановлення систем вентиляції, пилоподавлення підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, підвищених рівнів виробничого шуму. Недосконалість технології передбачає значне використання річної праці (зачистка гірничої маси вручну, піднесення матеріалів та обладнання тощо). Також внаслідок недосконалості механізмів гірничошахтного обладнання, робочого інструменту у підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати транспортувальні засоби та засоби малої механізації для переміщення вантажів внаслідок технологічного обмеження робочого простору, перешкоджаючого їх застосування.
За час роботи на підприємстві ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з позивачем ОСОБА_1 стався нещасний випадок, що підтверджується актом № 77 про нещасний випадок від 10.11.2000 року форми Н-1 (а.с.13, 14).
Згідно витягу із акту огляду у ЛТЕК від 14.03.2001 року №00009492 позивачу ОСОБА_3 первинно визначено ступінь втрати працездатності на рівні 10 % (а.с.15).
Згідно довідки Медико-соціальною експертною комісією від 10.08.2020 року серії 12ААА № 058779 позивачу ОСОБА_1 первинно-повторно встановлено втрату працездатності на рівні 60 %, з яких: 30% - первинно по радикулопатії з ДПП, 15% - первинно по ХОЗЛ (хронічне обструктивне захворювання легень),5% - первинно туговухість, повторно 10 %-виробнича травма за актом Н-1 №77 від 12.11.2000 року (а.с.16).
Згідно довідки Медико-соціальною експертною комісією від 30.08.2021 року серії 12ААВ №139509 позивачу ОСОБА_3 повторно безстроково встановлено третю групу інвалідності з 01 вересня 2021 року, втрату працездатності на рівні 65 %, з яких: 35% - по радикулопатії з ДПП, 15% -по ХОЗЛ (хронічне обструктивне захворювання легень),5% - туговухість, 10 %-виробнича травма за актом Н-1 №77 від 12.11.2000 року. Причини інвалідності - професійне захворювання. Протипоказана робота в умовах дії пилу, шуму, важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, підземно. Рекомендовано нагляд і лікування у невролога, травматолога, пульмонолога, ЛОР, стаціонарне лікування (а.с.17).
Частково задовольняючи позовні вимоги до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», суд першої інстанції врахував надані позивачем докази, процент втрати професійної працездатності, а також принципи розумності та справедливості, та вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок отримання позивачем ушкодження здоров'я на виробництві, грошову компенсацію в розмірі 117500 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та доведеності розміру моральної шкоди певному розмірі.
Такий висновок суду першої інстанції є правильним, відповідає обставинам справи та нормам закону.
У відповідності до статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 173 КЗпП України передбачено, що потерпілий має право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Повалій Олена Василівна, про те, що судом першої інстанції не було належним чином встановлено наслідків та обсягу спричинених позивачу моральних страждань з урахуванням ступеня вини відповідача, а також оскаржуване рішення слід змінити, збільшивши розмір моральної шкоди, спричиненої позивачу до розміру, який був заявлений позивачем у позовній заяві, є безпідставними, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Пунктом 1 частини 2 вказаної вище статті передбачено, що моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Як вбачається із частини 3 статті 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про встановлений розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, у розмірі 117500,00 грн.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Повалій Олена Василівна, про те, що суми відшкодування моральної шкоди повинні стягуватися без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів, є безпідставними, виходячи з наступного.
Пунктом 164.1. статті 164 Податкового Кодексу України передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Пунктом 164.2 статті 164 Податкового Кодексу України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються:
164.2.14. дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім:
а) сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Оскільки сума стягнення моральної шкоди перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, суд першої інстанції вірно вказав в рішенні з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність належними та допустимими доказами факту спричинення працівникові ушкодження його здоров'я, що виражається у стійкій втраті ним працездатності, встановленні групи інвалідності, та обґрунтованості відшкодування моральної шкоди.
Наведені в апеляційних скаргах доводи, були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і обгрунтовано у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.
На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2023 року і задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Повалій Олена Василівна,немає.
Керуючись ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Повалій Олена Василівна залишити без задоволення.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Судді О.Д.Канурна
Т.В. Космачевська
О.В.Халаджи