Постанова від 30.06.2023 по справі 185/11317/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5621/23 Справа № 185/11317/22 Суддя у 1-й інстанції - Гаврилов В. А. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Космачевської Т.В.,

суддів: Канурної О.Д., Халаджи О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2023 року в цивільній справі номер 185/11317/22 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він працював понад 25 років у шкідливих умовах. За час роботи у відповідача отримав професійні захворювання: радикулопатія попереково-крижова (L5,S1) білатерально та шийна (С4-С7), переважно справа, на фоні спондилоартрозу шийного відділу хребта, грижі диску L5-S1 з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та м'язово-тонічним синдромами, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ст.), остеоартрозом у поєднанні з періатрозом ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ст.) та остеоартрозом колінних суглобів (ПФ першого-другого ст.), хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легенів першої ст.) група «А». ЛН першого-другого ст. Нейросенсорна приглуховатість першого ст. (з легким зниженням слуху).

07.04.2017 року йому встановлено третю групу інвалідності з втратою професійної працездатності 65%.

В наслідок професійного захворювання позивачу була завдано моральної шкоди. В нього було порушено нормальні життєві зв'язки. Він вимушений лікуватися, постійно відчуває фізичні страждання та біль, має погане самопочуття. Відчуває психологічний дискомфорт. Не має можливості займатись чоловічими справами, спортом, виконувати важку працю по дому.

Позивач просив суд стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, 234000,00 грн без урахування податків та обов'язкових платежів.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2023 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві - задоволено.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 130000,00 (сто двадцять тисяч гривень нуль копійок) грн з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 1300,00 (одна тисяча триста гривень нуль копійок) грн.

Із вказаним рішенням в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 130000,00 грн не погодилось ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», подало апеляційну скаргу, просило апеляційний суд скасувати рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2023 року в зазначеній частині та ухвалити нове, яким в задоволенні позову в цій частині відмовити.

Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду в оскаржуваній частині є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням чинного законодавства України, постановленим без врахування всіх фактичних обставин справи. Судом не вірно застосовано норми процесуального і матеріального права, не в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення цивільного спору, та надана невірна оцінка доказам по справі, без врахування, зокрема, принципу розумності, справедливості та співмірності.

Позивачем було написано заяву про відсутність претензій до відповідача від 11.04.2017 року та в цей день була укладена угода між позивачем та відповідачем. Зазначені документи були оформлені вже після встановлення 07.04.2017 року МСЕК 65% стійкої втрати професійної працездатності. Подвійне стягнення моральної шкоди діючим законодавством не встановлено.

Позивач був обізнаний про важкі, шкідливі умови та був забезпечений необхідними засобами індивідуального захисту та спеціальним одягом, а також були створені відповідачем, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, безпечні і нешкідливі умови праці.

Вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на припущеннях того, що позивачу завдано моральну шкоду, оскільки. Індивідуальній програмі реабілітації інваліда не зазначено необхідність психологічної реабілітації позивача.

Єдиним доказом, що може підтвердити наявність моральної шкоди у ОСОБА_1 , є виключно висновок судово-психологічної експертизи, проте клопотання відповідача про проведення судово-психологічної експертизи судом не було задоволено.

Від позивача ОСОБА_1 відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтями 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач, з 1990 року працював на підприємствах відповідача 24.11.2016 року позивача звільнено з роботи на підставі п. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі через стан здоров'я (а.с. 15-16зв.).

Відповідно до довідок міжрайонної профпатологічної МСЕК серії 12ААА №046520 від 07.04.2017 року та серії 12ААА №639897 від 07.04.2017 року позивач первинно-повторно оглядався комісією, йому встановлено втрату працездатності у 65%, та встановлено третю групу інвалідності з 05.04.2017 року по 01.05.2018 року, дата переогляду 15.04.2018 року (а.с. 21-21зв).

Довідками МСЕК від 29.04.2020 року Серія 12 ААБ №604810 та серія 12ААА №058253 позивачу встановлено втрату працездатності у 65%, та третю групу інвалідності безстроково (а.с. 24).

За час роботи у відповідача отримав професійні захворювання: радикулопатія попереково-крижова (L5,S1) білатерально та шийна (С4-С7), переважно справа, на фоні спондилоартрозу шийного відділу хребта, грижі диску L5-S1 з вираженими статико-динамічними порушеннями , стійким больовим та м'язово-тонічним синдромами, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ст.), остеоартрозом у поєднанні з періатрозом ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ст.) та остеоартрозом колінних суглобів (ПФ першого-другого ст.), хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легенів першої ст.) група «А». ЛН першого-другого ст. Нейросенсорна приглуховатість першого ст. (з легким зниженням слуху). Вказаний факт підтверджено копією акту розслідування виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 (а.с. 27-28зв).

11.04.2017 року ОСОБА_1 подано заяву, відповідно до якої між позивачем та відповідачем укладено угоду про проведення одноразової виплати за стаж роботи (в небезпечних та тяжких умовах праці); відповідно до умов угоди ОСОБА_1 не має претензій по відшкодуванню моральної шкоди до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (а.с. 91, 90).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог, а також з того що саме такий розмір відшкодування моральної шкоди буде розумним та справедливим.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції в повній мірі погодитися не можна.

У відповідності до статті 4 Закону України Про охорону праці державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що потерпілий має право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

При визначені розміру моральної шкоди суд оцінює глибину, характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, а також конкретні обставини по справі і розмір втрати професійної працездатності, призначення позивачу групи інвалідності, характер професійних захворювань та їх наслідки для здоров'я позивача, керується принципом розумності, виваженості та справедливості. Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Вказаний висновок суду відповідає положенням ст. 23 ЦК України та рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-9рп./2004, згідно з яким ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідок міжрайонної профпатологічної МСЕК серії 12ААА №046520 від 07.04.2017 року та серії 12ААА №639897 від 07.04.2017 року позивач первинно-повторно оглядався комісією, йому встановлено втрату працездатності у 65%, та встановлено третю групу інвалідності з 05.04.2017 року по 01.05.2018 року, дата переогляду 15.04.2018 року.

За таких обставин, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність належними та допустимими доказами факту спричинення працівникові ушкодження його здоров'я, що виражається у стійкій втраті ним працездатності, встановленні групи інвалідності, з яким погоджується апеляційний суд.

Судом також встановлено, що 11.04.2017 року між позивачем та відповідачем укладено угоду про проведення одноразової виплати за стаж роботи (в небезпечних та тяжких умовах праці), відповідно до умов якої ОСОБА_1 не має претензій по відшкодуванню моральної шкоди до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

Довід апеляційної скарги щодо відшкодування моральної шкоди в добровільному порядку на підставі наведеної угоди, апеляційний суд вважає хибним, оскільки відповідно до угоди позивачу проведено виплату за стаж роботи в галузі (в небезпечних та тяжких умовах праці) у порядку та розмірі встановленому п. 12.13 колективного договору. Зазначена одноразова виплата, на думку апеляційного суду не позбавляє позивача права на одержання у відшкодування моральної шкоди певної суми, проте вона, на думку суду, має бути врахована при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди.

Крім того, позивач, обґрунтовуючи свої вимоги щодо розміру моральної шкоди, вказував, зокрема на систематичну необхідність отримання ним медичної допомоги з вимушеним лікуванням.

Проте, відповідно до ч. 4 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин, фонд фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, медичну реабілітацію, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації інваліда (у разі її складення). Фонд організовує цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров'я застрахованого.

На це суд першої інстанції уваги не звернув, та помилково визначив розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 130000,00 грн.

За таких обставин, виходячи з наведеного вище, апеляційний суд приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції не повному обсязі встановив обставини справи, не перевірив доводи і заперечення сторін, не дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке не в повній мірі відповідає вимогам закону.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України вказані обставини є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача.

Рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру відшкодування моральної шкоди до 65000,00 грн.

Крім того, оскільки, апеляційний суд дійшов висновку про зміну судового рішення, тому з відповідача на користь держави має бути стягнутий судовий збір, виходячи зі стягнутої суми відшкодування моральної шкоди з врахуванням абз. 2 пп 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а саме, 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто, в розмірі 992,40 грн.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» - задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2023 року - змінити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 65000,00 (шістдесят п'ять тисяч) грн без утримання податків та інших обов'язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь Держави судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Судді:

Попередній документ
111904703
Наступний документ
111904705
Інформація про рішення:
№ рішення: 111904704
№ справи: 185/11317/22
Дата рішення: 30.06.2023
Дата публікації: 03.07.2023
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Дніпровський апеляційний суд
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: (31.08.2023)
Результат розгляду: Приєднано до провадження
Дата надходження: 31.08.2023
Предмет позову: про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві
Розклад засідань:
20.01.2023 10:00 Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області
13.02.2023 11:00 Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області
03.03.2023 09:00 Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області