Суворовський районний суд міста Одеси Справа № 523/16350/22
Провадження №1-кп/523/929/23
28.06.2023 року
Суворовський районний суд м. Одеси у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , обвинуваченого - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12022164490000199 від 04.09.2022 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, українця, з середньою освітою, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, а саме:
-13.09.2021 Суворовським районним судом м. Одеси за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року обмеження волі та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік,-
-28.09.2022 року, ухвалою Комінтернівського районного суду м.Одеси звільнений від відбування покаранння.
у скоєні кримінального правопорушення передбаченого ст.309 ч.2 КК України;
Встановив:
Судом встановлено, що що ОСОБА_4 будучи раніше засудженим 13.09.2021 Суворовським районним судом м. Одеси за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року обмеження волі та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, належних висновків не зробив, на шлях виправлення не став та вчинив новий злочин у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів при наступних обставинах:
Так, 04.02.2022, в денний час доби, більш точний час у ході проведення досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 , проходячи по вулиці Давида Ойстраха в місті Одеса побачив на землі полімерний зіп-пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору. Розуміючи те, що в зазначеному зіп-пакеті знаходиться психотропна речовина, ОСОБА_4 усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, незаконно придбав, шляхом привласнення знайденого, психотропну речовину, яку поклав до кишені одягнених на ньому джинсових штанів та почав незаконно зберігати при собі, для особистого вживання без мети збуту.
Після чого, ОСОБА_4 переніс незаконну придбану ним психотропну речовину до будинку № 22 по вулиці Академіка Заболотного в м. Одеса, де був зупинений співробітниками поліції.
Того ж дня, 04.02.2022, в період часу з 13 год 45 хв. до 13 год 56 хв., співробітниками відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області в присутності понятих, за участю ОСОБА_4 , проведено огляд місця події, а саме ділянки місцевості, розташованої біля будинку № 22 по вулиці Академіка Заболотного в м. Одеса, в ході якого виявлено та вилучено полімерний зіп-пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору, загальною масою 0,388г., яка містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), (кількісний вміст PVP у вказаній речовині становить 0,303г.), яку ОСОБА_4 незаконно придбав та зберігав для особистого вживання, без мети збуту.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , провину у інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав повністю, та надав наступні покази у судовому засіданні, що дійсно 04.02.202 року, у м.Одесі, по вул.Ак.Заболотного, знайшов психотропну речовину у зіп - пакеті. Про скоєне щиро кається.
У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, з урахуванням повного визнання ОСОБА_4 , своєї провини в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях за ч.4 ст.185 КК України, правильного розуміння ним та іншими учасниками процесу встановлених судом обставин, їх згоди і відсутності сумніву в добровільності та істинності позицій, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.
Аналізуючи усі докази надані стороною обвинувачення суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень в судовому засіданні є доведеною повністю.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 309 КК України як незаконне придбання, зберігання психотропної речовини без мети збуту, вчинене особою протягом року після засудження за цією статтею.
Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29.06.1990 р. мотивування у вироку висновку, щодо кваліфікації злочину, полягає у зіставленні ознак установленого судом злочинного діяння і ознак злочину, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом, і формулюванні висновку про їх відповідність.
Верховний Суд України у постанові від 15 листопада 2012 р. у справі № 5-15кс12 зазначив: правильність застосування норми закону про кримінальну відповідальність (кваліфікація злочину) полягає у точності (адекватності) розуміння (визначення, тлумачення) змісту конкретної кримінально-правової норми, дійсності (об'єктивності) фактичних обставин певного суспільно небезпечного діяння та встановленні й визначенні співвідношення між фактичними ознаками суспільно небезпечного діяння та ознаками складу злочину, передбаченого кримінально-правовою нормою.
Суд зіставивши зміст конкретної норми КК України, а саме передбаченої ст. 309 ч. 2 КК України та дійсні, об'єктивно встановлені у судовому засіданні, фактичні обставини суспільно небезпечних діянь, дійшов висновку про їх відповідність.
Забезпечення доведеності вини, підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором є основними засадами судочинства - ст. 129 Конституції України.
При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Суд при оцінці доказів має керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою - п.п. 161,150,100 рішення Європейського суду з прав людини у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України, «Салман проти Туреччини».
Суд, відповідно до ст. 94 КПК України за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний наданий прокурором допустимий доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття процесуального рішення, установив поза розумним сумнівом співіснування достатньо вагомих, переконливих, чітких і узгоджених між собою ознак та схожих неспростовних презумпцій факту:
- доведеності вчинення суспільно небезпечних діянь, які містять склад злочину.
- обґрунтованості обвинувачення.
Судом в ході судового розгляду забезпечено обвинуваченому ОСОБА_4 , передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), право на захист від обвинувачення і його реалізація шляхом надання розумної можливості представляти свою правову позицію, свої докази, оскаржувати допустимість доказів, заперечувати проти них, їх використання.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. 65-67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України) (2341-14), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Згідно вимог п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Частиною другою ст. 65 КК України визначено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 , передбачені ст. 66 КК України є: щире каяття, повне визнання винуватості.
Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , передбачені ст. 67 КК України судом не встановлено.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 - не обирався.
Процесуальні витрати у розмірі 2265 гривень 36 копійок - стягнути з засудженого ОСОБА_4 .
Питання про речові докази підлягають вирішенню в порядку, встановленому ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 100, 349, 368-370, 373-374 КПК України, суд,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять ) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі ОСОБА_4 , з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.
Відповідно до вимог ст. 76 ч. 1 п. 1, 2; ч. 3 п. 2 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 , такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , до вступу вироку у закону силу, обратиу у вигляді особистого зобовязання.
Процесуальні витрати у розмірі 2265 гривень 36 копійок - стягнути з засудженого ОСОБА_4 .
Речові докази а саме PVP ( 1-феніл-2піролідин-1-іл-петан-1-он) - знищити.
На вирок може бути подана апеляція до Одеського апеляційного суду через районний суд протягом 30 діб від дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя
Суворовського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 .