Єдиний унікальний номер 185/4235/22
1-кп/185/203/23
28 червня 2023 року. м. Павлоград.
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської
області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Павлограді кримінальне провадження, зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 42022052100000208 від 29.06.2023 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, Харківської області, громадянина України, неодруженого, з вищою освітою,військовослужбовець військової служби за призивом під час мобілізації на особливий період, стрілець-санітар 3 десантно-штурмового взводу 5 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальойну військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Яреськи, Шишацький район, Полтавська область, громадянина України, неодруженого, з середньою освітою,військовослужбовець військової служби за призивом під час мобілізації на особливий період, оператор протитанкового відділення взводу вогневої підтримки 4 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдат, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Новоград-Волинський, Житомирська область, громадянина України, одруженого, з середньою освітою,військовослужбовець військової служби за призивом під час мобілізації на особливий період, номер обслуги кулеметного взводу роти вогневої підтримки 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдат, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинувачених - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 ,
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, в Україні із 05 години ЗО хвилин 24 лютого 2022 року строком на ЗО діб введено воєнний стан. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року № 2119-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години ЗО хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Відповідно до Мобілізаційної директиви Головнокомандувача Збройних Сил України від 24 лютого 2022 року №32/321/501/1 ЗУ «Про введення воєнного стану в Україні» та згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» громадянин ОСОБА_3 був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації у Збройні Сили України. 27.04.2022, наказом командира військової частини НОМЕР_1 за №110 солдата ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду стрільця-санітара 3 десантно - штурмового взводу 5 десантно-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 . В аналогічному порядку на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період були призвані інші громадяни, яких наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27 квітня 2022 року за №110 зараховано до списків особового складу зазначеної військової частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посади в 2 механізованому батальйоні цієї військової частини, зокрема: солдата ОСОБА_5 на посаду номера обслуги кулеметного взводу роти вогневої підтримки та солдата ОСОБА_4 на посаду оператора протитанкового відділення взводу вогневої підтримки 4 десантно-штурмової роти. Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі за текстом - Статут) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства. Водночас, ст. 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Відповідно до ст. 28 Статуту, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця, наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази, а також в забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України. Статтями 29, 31 Статуту також передбачено, що за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником. Статтею 32 Статуту також передбачено, що старший лейтенант за своїми військовим званням є начальниками для військовослужбовців молодшого сержантського і старшинського складу однієї з ними військової частини та військовослужбовців рядового складу. Також, відповідно до ст. 72 Статуту, заступник командира бригади з морально-психологічного забезпечення підпорядковується командирові та є прямим начальником усього особового складу бригади. Таким чином, заступник командира військової частини з морально - психологічного забезпечення - начальник відділення морально - психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_9 по відношенню до військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 солдатів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 був прямим начальником за своїм службовим становищем та начальником за військовим званням, а останні - підлеглими підполковника ОСОБА_9 . Поряд із цим, статтею 35 Статуту, серед іншого, передбачено, що накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості, наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення. Згідно ст. 36 Статуту, командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень. Стаття 37 Статуту визначає, що військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його, військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Крім того, Статутом визначений зміст військової присяги, згідно якого кожний військовослужбовець, вступаючи на військову службу урочисто присягає Українському народові завжди бути йому вірним і відданим, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів, неухильно додержуватися Конституції України та законів України, зберігати державну таємницю, а також присягає виконувати свої обов'язки в інтересах співвітчизників та ніколи не зраджувати Українському народові. Згідно ст. 6, 11, 16, 127, 128 Статуту, ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України також передбачено, що кожен військовослужбовець зобов'язаний знати й сумлінно виконувати вимоги цього Статуту, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни. Більше того, ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності. В свою чергу, солдат ОСОБА_3 , як і його співслужбовці солдати ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку, проходження військової служби і підлеглості, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши групою осіб, в умовах воєнного стану, військовий злочин за наступних обставин. Так, у зв'язку з виконанням завдань за призначенням, пов'язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України військова частина НОМЕР_1 виконує завдання за призначенням на території Донецької області. 28 квітня 2022 року солдат ОСОБА_3 разом з іншими військовослужбовцями 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , в тому числі, солдатами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 прибули з військової частини НОМЕР_2 у АДРЕСА_4 до пункту тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 по АДРЕСА_5 для подальшого проходження військової служби та виконання обов'язків військової служби за призначення щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, в тому числі у безпосередньому зіткненні з противником. Близько 13 годин 40 хвилин 29 квітня 2022 року солдат ОСОБА_3 разом з іншими військовослужбовцями 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 солдатами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , перебуваючи в пункті тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 по АДРЕСА_5 отримали від заступника командира військової частини з морально-психологічного забезпечення - начальника відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_9 законний усний наказ вибути до місця розташування 2 десантно-штурмового батальйону, чим забезпечити успішне виконання поставленого завдання підрозділу. Отримавши зазначений усний наказ прямого начальника солдат ОСОБА_3 разом з іншими військовослужбовцями 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 солдатами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , злякались виконувати покладені на них обов'язки військової служби. Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на підрив установленого в Збройних Силах України порядку підлеглості і принципу єдиноначальності, солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та проходячи її на посаді стрільця-санітара 3 десантно-штурмового взводу 5 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. З, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, групою осіб із номером обслуги кулеметного взводу роти вогневої підтримки 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_5 та оператором протитанкового відділення взводу вогневої підтримки 4 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_10 , близько 13 годин 40 хвили 29 квітня 2022 року, перебуваючи в пункті тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 по АДРЕСА_5 , отримавши законний усний наказ свого прямого начальника - заступника командира військової частини з морально-психологічного забезпечення - начальника відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_9 вибути до місця розташування 2 десантно - штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 та забезпечити успішне виконання поставленого завдання підрозділу, відкрито відмовились виконати зазначений наказ начальника, чим підірвали бойову готовність та боєздатність підрозділу, що могло призвести до прориву російсько-окупаційними військами оборони Збройних Сил України на зазначеній ділянці оборони.
Таким чином, ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та проходячи її на посаді стрільця-санітара З лесантно-штурмового взводу 5 десантно-штурмової роти 2 десантно- штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. З, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, групою осіб із номером обслуги кулеметного взводу роти вогневої підтримки 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_5 та оператором протитанкового відділення взводу вогневої підтримки 4 десантно-штурмової роти 2 десантно- штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_4 , близько 13 годин 40 хвили 29 квітня 2022 року, перебуваючи в пункті тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 по АДРЕСА_5 , отримавши законний усний наказ свого прямого начальника - заступника командира військової частини з морально-психологічного забезпечення - начальника відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_9 вибути до місця розташування 2 десантно- штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 та забезпечити успішне виконання поставленого завдання підрозділу, відкрито відмовився виконати зазначений наказ начальника, чим підірвав бойову готовність та боєздатність підрозділу, що могло призвести до прориву російсько-окупаційними військами оборони Збройних Сил України на зазначеній ділянці оборони.
Таким чином, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та проходячи її на посаді оператора протитанкового відділення взводу вогневої підтримки 4 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. З, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, групою осіб із номером обслуги кулеметного взводу роти вогневої підтримки 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_5 та стрільця - анітара 3 десантно-штурмового взводу 5 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_3 , близько 13 годин 40 хвили 29 квітня 2022 року, перебуваючи в пункті тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 по АДРЕСА_5 , отримавши законний усний наказ свого прямого начальника - заступника командира військової частини з морально-психологічного забезпечення - начальника відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_9 вибути до місця розташування 2 десантно- штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 та забезпечити успішне виконання поставленого завдання підрозділу, відкрито відмовився виконати зазначений наказ начальника, чим підірвав бойову готовність та боєздатність підрозділу, що могло призвести до прориву російсько-окупаційними військами оборони Збройних Сил України на зазначеній ділянці оборони.
Таким чином, ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та проходячи її на посаді номера обслуги кулеметного взводу роти вогневої підтримки 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, групою осіб із стрільцем-санітаром 3 десантно-штурмового взводу 5 десантно - штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_3 та оператором протитанкового відділення взводу вогневої підтримки 4 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_4 , близько 13 годин 40 хвили 29 квітня 2022 року, перебуваючи в пункті тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 по АДРЕСА_5 , отримавши законний усний наказ свого прямого начальника - заступника командира військової частини з морально - психологічного забезпечення - начальника відділення морально - психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_9 вибути до місця розташування 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 та забезпечити успішне виконання оставленого завдання підрозділу, відкрито відмовився виконати зазначений наказ начальника, чим підірвав бойову готовність та боєздатність підрозділу, що могло призвести до прориву російсько-окупаційними військами оборони Збройних Сил України на зазначеній ділянці оборони.
Дії ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 кваліфіковано за ч.4 ст. 402 КК України, як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена группою осіб, в умовах воєнного стану.
Під час судового розгляду, 28.06.2023 між прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 42022052100000208 від 29.06.2023, з одного боку, та обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_5 , з іншого боку, на підставі ст. 468, 469, 472 КПК України в приміщенні Павлоградської окружної прокуратури за адресою: м. Павлоград, вул. Ганни Світличної, 64а у присутності захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_8 , діючи добровільно, без застосування насильства, примусу, погроз або обіцянок, уклали угоду про визнання винуватості, відповідно до якої ОСОБА_5 згоден з кваліфікацією дій саме за ч.4 ст. 402 КК України, а саме як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена группою осіб, в умовах воєнного стану, та повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов'язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні.
Крім того, під час судового розгляду, 20.06.2023 між прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 42022052100000208 від 29.06.2023, з одного боку, та обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_3 , з іншого боку, на підставі ст. 468, 469, 472 КПК України в приміщенні Павлоградської окружної прокуратури за адресою: м. Павлоград, вул. Ганни Світличної, 64а у присутності захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_7 , діючи добровольно, без застосування насильства, примусу, погроз або обіцянок, уклали угоду про визнання винуватості, відповідно до якої ОСОБА_3 згоден з кваліфікацією дій саме за ч.4 ст. 402 КК України, а саме як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена группою осіб, в умовах воєнного стану, та повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов'язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні.
Крім того, під час судового розгляду, 28.06.2023 між прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 42022052100000208 від 29.06.2023, з одного боку, та обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_4 , з іншого боку, на підставі ст. 468, 469, 472 КПК України в приміщенні Павлоградської окружної прокуратури за адресою: м. Павлоград, вул. Ганни Світличної, 64а у присутності захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_8 , діючи добровольно, без застосування насильства, примусу, погроз або обіцянок, уклали угоду про визнання винуватості, відповідно до якої ОСОБА_4 згоден з кваліфікацією дій саме за ч.4 ст. 402 КК України, а саме як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена группою осіб, в умовах воєнного стану, та повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов'язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні.
Сторонами угод визначені узгоджені ними покарання за ч.4 ст. 402 КК України:
- для ОСОБА_3 у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік 3 місяця, із застосуванням ст. 69 КК України. На підставі ст. 62 КК України замість основного покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 3 (три) місяці - тримання у дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців строком на строком 1 (один) рік 3 (три) місяці;
- для ОСОБА_5 у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки, із застосуванням ст. 69 КК України. На підставі ст. 58 КК України замість основного покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки - покарання у вигляді службового обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки з відрахуванням із суми грошового забезпечення 20 (двадцять) відсотків в дохід держави;
- для ОСОБА_4 - у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки, із застосуванням ст. 69 КК України. На підставі ст. 58 КК України замість основного покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки - покарання у вигляді службового обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки з відрахуванням із суми грошового забезпечення 20 (двадцять) відсотків в дохід держави.
Ім цілком зрозумілі надані законом права, наслідки затвердження угод про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, а також вид покарання, яке буде застосоване до них уразі затвердження угод судом. При цьому ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 повідомили про добровільність своїх позиції, просили затвердити угоди про визнання винуватості, та призначити їм узгоджене покарання.
Прокурор у судовому засіданні вважає, що при укладенні даних угод дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просить суд вказані угоди затвердити і призначити обвинуваченим узгоджені в угодах міри покарання.
Розглядаючи питання про затвердження угод про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченими суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої тяжкості та тяжких злочинів, в наслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 469 КПК України - угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди. Відповідно до ч. 5 ст. 469 КПК України - укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
У судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України, яка відповідно до ст. 12 КК України віднесена до категорії тяжких злочинів. Суд бере до уваги те, що ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у судовому засіданні повністю визнали свою вину, підтвердили обставини вчинення інкримінованих їм дій, викладених в обвинувальному акті, раніше не судимі, на обліку у лікарів психіатра або нарколога не перебувають, щиро каялися, суд бере до уваги інтереси суспільства, враховує характеристику, їх стан здоров'я та інші обставини, що його характеризують, обставиною, яка пом'якшує покарання обвинувачених - є щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні, обставин, які обтяжують покарання обвинувачених - не встановлено. Узгоджене покарання сторонами угод відповідає положенням ст. 50, 65 КК України.
Суд переконався, що укладення угод сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угодах про визнання винуватості. При цьому судом з'ясовано, що ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 повністю усвідомлюють зміст укладених з прокурором угод про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнають себе винними, цілком розуміють свої права, а також наслідки укладення, затвердження даних угод та наслідки їх не виконання. Суд переконався, що умови угод повністю відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України, інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб. Покарання, запропоноване сторонами, є покаранням у межах санкції ч.4 ст. 402 КК України, а також відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 12 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 13 від 11.12.2015 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», відповідає положенням КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, осіб винних та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також є необхідним та достатнім для виправлення обвинувачених та попередження нових кримінальних правопорушень. Судом не встановлено жодних підстав для відмови у затвердженні угод про визнання винуватості.
На думку суду зміст угод про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України, та вважає можливим їх затвердити, та призначити обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 узгоджене сторонами покарання.
Витрати на залучення екпертів під час досудового розслідування - відсутні.
Застава за відсутністю підстав для її звернення в дохід держави повертається заставодавцю відповідно до ст.182 КПК України.
Доля речових доказів повинна бути вирішена у порядку, передбаченому ст.100 КПК України.
У відповідності вимог ст.174 КПК України підлягає скасуванню арешт накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.05.2022, на складний ніж чорного кольору, мобільний телефон «Iphone SE» червоного кольору у прозорому силіконовому чохлі з однією сім-картою з абонентським номером НОМЕР_3 , на мобільний телефон «Samsung A40» червоного кольору у чорному силі кованому чохлі з однією сім-картою з абонентським номером НОМЕР_4 , на мобільний телефон «Iphone XS» чорного кольору у чорному силіконовому чохлі з однією сім-картою з абонентським номером НОМЕР_5 .
Керуючись ст. 370, 371, 373, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 28 червня 2023 року між прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 , з одного боку, та обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_5 , за участі захисника - адвоката ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні № 42022052100000208 від 29.06.2023 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України.
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 20 червня 2023 року між прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 , з одного боку, та обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_3 , за участі захисника - адвоката ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні № 42022052100000208 від 29.06.2023 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України.
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 28 червня 2023 року між прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 , з одного боку, та обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_4 , за участі захисника - адвоката ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні № 42022052100000208 від 29.06.2023 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України.
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України та призначити йому покарання, із застосуванням норми ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 58 КК України призначити ОСОБА_5 замість основного покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки- покарання у вигляді службового обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки з відрахуванням із суми грошового забезпечення 20 (двадцять) відсотків в дохід держави.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту зверненя вироку до виконання.
На підставі ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за три дні службового обмеження для військовослужбовців, починаючи з 29 квітня 2022 року по 30 грудня 2022 року.
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України та призначити йому покарання, із застосуванням норми ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 58 КК України призначити ОСОБА_4 замість основного покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки- покарання у вигляді службового обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки з відрахуванням із суми грошового забезпечення 20 (двадцять) відсотків в дохід держави.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту зверненя вироку до виконання.
На підставі ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за три дні службового обмеження для військовослужбовців, починаючи з 29 квітня 2022 року по 30 грудня 2022 року.
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України та призначити йому покарання, із застосуванням норми ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 3 (три) місяці.
На підставі ст. 62 КК України призначити ОСОБА_3 замість основного покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 3 (три) місяці - тримання у дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців строком на строком 1 (один) рік 3 (три) місяці.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його фактичного затримання, а саме з 14.00 год. 29 квітня 2022 року.
Речові докази у кримінальному провадженні:
- складний ніж чорного кольору, мобільний телефон «Iphone SE» червоного кольору у прозорому силіконовому чохлі з однією сім-картою з абонентським номером НОМЕР_3 , які зберігаються в сейфі Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську - передати за належністю ОСОБА_4 , та скасувати з них арешт;
- мобільний телефон «Samsung A40» червоного кольору у чорному силікованому чохлі з однією сім-картою з абонентським номером НОМЕР_4 , який зберігається в сейфі Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську - передати за належністю ОСОБА_5 , та скасувати з нього арешт;
- мобільний телефон «Iphone XS» чорного кольору у чорному силіконовому чохлі з однією сім-картою з абонентським номером НОМЕР_5 , який зберігається в сейфі Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську - передати за належністю ОСОБА_3 , та скасувати з нього арешт.
Витрати на залучення експерта у зв'язку із проведенням під час досудового розслідування експертиз відсутні.
Після набрання вироком законної сили, повернути заставодавцю ОСОБА_11 , заставу в розмірі 130 000 (сто тридцять) тисяч, що була внесена за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за кодом квитанції № ПН124817С1 на рахунок Дніпровського апеляційного суду на виконання ухвали Дніпровського апеляційного суду від 19.09.2022 року.
Після набрання вироком законної сили, повернути заставодавцю ОСОБА_12 , заставу в розмірі 130 000 (сто тридцять) тисяч, що була внесена за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за кодом квитанції № 0.0.27857088581 на рахунок Дніпровського апеляційного суду на виконання ухвали Дніпровського апеляційного суду від 19.09.2022 року.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити дійсний у вигляді тримання під вартою.
Запобіжний захід ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не обирався.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення: обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами 4,6,7 статті 474 цього Кодексу; прокурором виключно з підстав призначення покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною 4 статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Вирок, якщо інше не передбачено законом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя ОСОБА_1 .