29.06.2023 Єдиний унікальний номер 205/263/23
Провадження № 2/205/511/23
29 червня 2023 рік м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:
головуючого судді Бізяєвої Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Галушко А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Петренко Марії Геннадіївни до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів, -
У грудні 2023 року позивач звернувся до суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів, відповідно якого просив: стягнути з відповідача на його користь попередню оплату у розмірі 13250,00 грн., моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн. та понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що між ним та відповідачем (Виконавцем) 01.11.2022 року був укладений Договір підряду №01112022, відповідно до умов якого, Виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи щодо виготовлення ліжка «Геометрія» РСМ 180*200 с п/м без матрацу. Загальна вартість робіт згідно Договору скаладала 18900,00 грн. 01.11.2022 року було здійснено попередню оплату в розмірі 13250,00 грн. Строк виконання робіт складав 28 рабочих днів з моменту отримання матеріалів Виконавцем. В телефоній розмові з представником Виконавця, останнім було зазначено, що замовлення буде виконано до 07.12.2022 року. 21.11.2022 представник Виконавця зателефонувала, та повідомила, що строк виконання буде продовжений на невизначений термін. Пізніше, представник Виконавця в телефону режимі повідомила, що строк виконання буде не пізніше 08.12.2022 року, проте вже 05.12.2022 повідомила що до 08.12.2022 року ліжко виготовити та доставити не зможуть. Через те, що представник не дав інформації про стадію виготовлення виробу, позивач відмовився від договору та вимагав відшкодувати понесені збитки. 06.12.2022 року позивач приїхав до офісу відповідача для отримання грошових коштів, які були сплачені в рахунок предоплати, проте представник відповідача у зв'язку з тим, що вільних коштів не було, запропонувала укласти Додаткову угоду про повернення коштів до Договору підряду №01112022 від 01.11.2022 року, відповідно якого Виконавець зобов'язується повернути грошові кошти у розмірі 13200,00 грн. протягом 7 робочих днів з моменту підписання данної угоди. Відповідач у встановлені строки додатковою угодою свої зобов'язання не виконав.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.01.2023 року по справі відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
20.03.2023 року до суду надійшов відзив відповідача, відповідно якого зазначено, що 01.11.2022 року між ОСОБА_1 (Замовник) та відповідачем ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) було укладено Договір підряду № 01112022. Відповідно до п. 1.1 Договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи щодо виготовлення ліжка «Геометрія» РСМ 180x200 з п/м без матрацу згідно технічного завдання та фото ескізу. Вартість робіт за цим Договором - 18900,00 грн. Замовник здійснив попередню оплату в розмірі 13250,00 рн. Остаточний розрахунок з Виконавцем повинен бути проведений після закінчення виконаних робіт. Строк виконання робіт складає - 28 юбочих днів з моменту отримання матеріалів Виконавцем. Виконавець виконав взяте на себе зобов'язання, замовив матеріали та приступив до виготовлення ліжка.Відповідно до Додатку №3 Постанови КМУ від 19.03. 1994 року за № 172 даний Товар належної якості, не підлягає обміну (поверненню).З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий зежим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, який в подальшоу було продовжено. Відповідно до п. 5.1 Договру підряду Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим Договором, якщо воно стало наслідком природних явищ, дії об'єктивних зовнішніх чиників і інших обставин не переробної сили (форс-мажорними оставинами). Відповідно до Сертифікату від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотніми та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно умовами договору відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Так у зв'язку з затриманням матеріалів строк виконання робіт був збільшений. Моральна шкода є необґрунтованою. Просила відмовити у задоволені позовних вимог.
05.04.2023 року представником позивача подана відповідь на відзив, відповідно якої додатково зазначено, що сторони добровільно погодили внести змінти до Договору підряду №01112022 від 01.11.2022 року, які були викладені у Додатковій угоді від 06.12.2023 року, та якими передбачено повернення позивачу сплачених грошових коштів у встановлений строк. Щодо посилання на форс-мажорні обставини визнанні відповідно Листа від 28.02.2022 р. № 2024/02.0-7.1 Торгово-промисловою палатою України, не є єдиним та вирішальним доказом існування форс-мажорних обставин, які звільняють сторону договору від його виконання. Вказаний лист не є сертифікатом.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.04.2023 року підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до розгляду по суті.
ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав в повному обсязі заявлені позовні вимог, просив відповідно Додатковій угоді про повернення коштів стягнути з відповідача на його користь 13250,00 грн., у відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн.
Представник відповідача - адвокат Чмух Ю.В. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог.
Суд, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що 01 листопада 2022 року між позивачем ОСОБА_1 (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (виконавець) було укладено договір підряду №01112022 (а. с. 9-13).
Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи щодо виготовлення: ліжко «Геометрія» РСМ 180*200 с п/м без матрацу,
Відповідно до п. 1.2 виконавець зобов'язується виконати роботи на свій ризик, власним обладнанням та інструментами, відповідно умов Договору.
Строки виконання робіт, обумовлені п.2 1, а саме протягом 28 робочих днів.
Відповідно до п. 3.1 Загальна вартість робіт за Договром складає: 18900, грн., що еквівалентні на умовні одиниці становить 473 $, згідно курсу НБУ на день укладання договору (а.с. 9).
01.11.2022 р. позивачем було сплачено попередню оплату у розмірі 13200,00 грн. (а.с.9).
Згідно платіжної квитанці №Р24АР24А439015280D3888, позивач перерахував суму у розмірі 13250,00 грн. на рахунок ОСОБА_2 (а.с.14).
06 грудня 2022 року між позивачем та ФОП ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду, до Договору підряду №01112022 від 01.11.2022, про повернення коштів, де зазначено, що у зв'язку із виникненням об'єктивних обставин, що унеможливлюють виконання робіт сторони домовилися про повернення грошових коштів у розмірі 13200,00 грн. Виконавець зобов'язується повернути грошові кошти передбачені в п. 1 даної Додаткової угоди протягом 7 робових днів з моменту підписання даної угоди. (а. с. 15).
Статтею 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору, належними сторонами.
Згідно ст. ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення- невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
При цьому, в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530,631 ЦК України).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України 22 Закону України «Про захист прав споживачів» договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (далі - розрахунковий документ).
Відповідно до ч. 4 ст. 1 ч. 4 ЗУ 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).
Частинами 3, 5 ст. 651 ЦК України, передбачено, що якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
В судовому засіданні встановлено, що зобов'язання за Договором підряду позивачем виконані, відповідач отримав попередню оплату у розмірі 13200,00 грн. на виконання умов зазначеного Договору підряду, але взяті на себе зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим і було укладено 06.12.2022 року Додаткову угоду про повернення коштів.
Сторонами в судовому засіданні було підтверджено факт добровільного підписання Додаткової угоди про повернення коштів від 06.12.2022 року.
У відзиві відповідач посилався на те, що вказане невиконання умов Договору підряду первоначально сталося у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин на території України, що підтверджується листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким Торгово-промислова палата України підтверджує, що форс-мажорні обставини (військова агресія Російської Федерації проти України), з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-ог настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Згідно з ч.1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно довести, що зобов'язання не виконане саме у зв'язку з воєнними діями.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) визначений Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що затверджений Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), який набрав чинності 18.12.2014 (далі - «Регламент»).
Відповідно до пункту 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов'язаннях/обов'язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Таким чином, по кожному окремому договору сторони повинні отримати сертифікат про форс-мажорні обставини.
Такого сертифікату відповідачем не надано.
Невиконання відповідачем своїх зобов'язань у визначений строк є істотним порушенням договору, оскільки позивач позбавлений можливості отримати у прийнятний для нього строк виконання зобов'язання за договором, що призвело до спричинення позивачу матеріальних збитків, а тому суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення грошової суми у розмірі 13250,00 грн. підлягають частковому задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Що стосується позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ст. 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов'язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства (зокрема статті 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Пунктом 5 ч. 1 ст. 4 Закону України 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України 22 Закону України «Про захист прав споживачів» термін "продукція" у цьому Законі вживається в значенні - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.
Статті 4 та 22 Закону України 22 Закону України «Про захист прав споживачів» прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
З наведеного вбачається, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб'єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону України 22 Закону України «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі N 216/3521/16-ц.
Разом з тим, само по собі право на відшкодування моральної шкоди за порушення цивільно-правового договору, в тому числі, і в разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, не звільняє позивача від обов'язку доведення причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача, факту завдання моральної шкоди, обґрунтування й доведення її розміру.
Відповідно до роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України N 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Заявляючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_1 посилається на те, що він зазнав моральної шкоди, яка полягала в певних незручностях пов'язаних з відсутності ліжка, при обставинах коли дружина та малолітня дитина повернулися з тимчасового прихисту з Німечинни, неможливість тривалий час розв'язання спірної ситуації позасудовим способом, все вищевказане негативно позначилося на психологічному та фізичному стані позивача та призвело до моральних страждань, які позивач оцінює у розмірі 5000,00 грн., які він просить стягнути з відповідача.
Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази в обґрунтування погіршення стану позивача на психологічному та фізичному рівні, які безпосередньо пов'язані з невиконанням умов укладеного договору підряду та додаткової угоди до нього.
З урахуванням викладеного, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди слід відмовити за недоведеністю.
Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору, кожна сторона подає до суду попередній орієнтований розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти прийому-передачі виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Представником позивача на підтвердження витрат на правову допомогу була надано Договір про надання правничої допомоги від 06.01.2023 року та акт надання послуг від 09.01.2023 року, проте доказів сплати витрат на правову допомогу у вигляді платіжних квитанцій або меморіального ордеру, або банківських квитанцій, акту прийому-передачі виконаних робіт, а також свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Петренко М.Г., ордер на надання правничої допомоги суду не надано, тому суд в частині стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 12000,00 грн. відмовляє.
Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Тобто, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1073,60 грн.
Керуючись ст. ст. 3 10, 11, 76, 81, 89, 141, 209, 229, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 в особі представника адвоката Петренко Марії Геннадіївни до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів - задовольнити частково.
Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 повернути на користь позивача ОСОБА_1 грошові кошти за ненаданні послуги відповідно Додаткової угоди про повернення коштів від 06 грудня 2022 року в сумі 13200 (тринадцять тисяч двісті) грн. 00 коп.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 в особі представника адвоката Петренко Марії Геннадіївни - відмовити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , в дохід держави судовий збір в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення суду. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення суду.
Повний текст рішення суду виготовлено 30 червня 2023 року.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;
Відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя: Н.О. Бізяєва