Справа № 204/7908/23
Провадження № 2-з/204/74/23 р.
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
30 червня 2023 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Самсонової В.В.
за участю секретаря Зайченко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 204/7908/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету позову: Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про припинення стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, звільнення від сплати заборгованості за аліментами та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,-
В провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету позову: Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про припинення стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, звільнення від сплати заборгованості за аліментами та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.
29 червня 2023 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, відповідно до якої просить зупинити стягнення по виконавчому провадженню № 47710128 за виконавчим листом № 2/204/1152/15, виданим 07.05.2015 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська на виконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07.05.2015 року у справі № 204/1411/15-ц (провадження № 2/204/1152/15 року) про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на тримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в особі матері ОСОБА_2 , до вирішення справи № 204/7908/23 по суті та набрання рішенням по справі законної сили. В обґрунтування заяви зазначив, що предметом позовної заяви є припинення стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, звільнення від сплати заборгованості за аліментами та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини. Заявник вказує, що його донька з 15.04.2022 року проживає разом з ним, перебуває на його повному утриманні. Відповідач участі у матеріальному забезпеченні дитини не приймає, однак з його заробітної плати продовжуються стягуватись аліменти на утримання доньки, які перераховуються відповідачу. Виконавчий лист № 2/204/1152/15, виданий 07.05.2015 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська на виконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07.05.2015 року у справі № 204/1411/15-ц (провадження № 2/204/1152/15 р.) про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньої дитини, перебуває з 03.06.2015 року на виконанні у Індустріальному відділі державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) (виконавче провадження № 47710128). 10.04.2023 року у виконавчому провадженні № 47710128 про стягнення аліментів державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у мі ті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Михайленко Ю.В. була винесена та направлена за його місцем роботи постанова про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника. В цій постанові державним виконавцем зазначено, що його заборгованість за аліментами належить відраховувати з його заробітної плати на користь стягувана ОСОБА_2 (Відповідача) де повного погашення заборгованості. Однак, отримані на дитину аліменти відповідач, яка проживає окремо від нього та доньки, витрачає на свої власні потреби, нехтуючи цільовим призначенням аліментів.
Заява про забезпечення позову передана судді Самсоновій В.В. 30 червня 2023 року цивільною канцелярією суду.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що дана заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача.
Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною першою статті 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини, в тому числі і шляхом зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку (п.6), чи забороною вчиняти певні дії(п.2).
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про припинення стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, звільнення від сплати заборгованості за аліментами та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини. При цьому в позові посилається на те, що його донька ОСОБА_3 з 15 квітня 2022 року стала проживати разом з батьком. Таким чином, оскільки донька перебуває повністю на утриманні позивача, ним подано позов, зокрема, про припинення стягнення з нього аліментів.
Аналіз змісту заявлених позовних вимог свідчить про те, що ним у даній справі не оскаржується рішення, яким були стягнуті з нього аліменти на утримання доньки, чи виконавчий лист виданий на його виконання, який, як зазначив суд, перебуває на виконанні у державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Пунктом 6 ч.1 ст. 150 ЦПК України вказано, що вид забезпечення позову шляхом зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, не може застосовуватися у даному випадку, так як позивач звернувся в суд з позовом про припинення стягнення аліментів, на утримання неповнолітньої доньки і не оскаржував виконавчий документ, на підставі якого проводиться стягнення з нього аліментів на користь відповідача (матері дитини), а тому відсутні підстави для застосування такого виду забезпечення позову, як зупинення стягнення за виконавчим документом.
З урахуванням заявлених позовних вимог такий спосіб забезпечення позову не відповідає також принципу співмірності.
Матеріали справи дійсно свідчать про наявність спору між сторонами, проте позивачем не наведено, а судом не встановлено під час розгляду справи, наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення про задоволення позову у разі не вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, на якому наполягав позивач.
Наявність серед переліку наведених у ст. 150 ЦПК України видів забезпечення позову також такого виду забезпечення позову як заборона вчиняти певні дії, що на думку позивача, виходячи зі змісту заяви про забезпечення позову, дає можливість суду у разі необхідності застосувати такий вид забезпечення як зупинення стягнення аліментів, визначених рішенням суду, є помилковим, так як ст. 150 ЦПК України передбачає той вид забезпечення позову, на якому наполягав позивач, але за певних умов, яких по даній справі не має, що унеможливлює застосування цього чітко визначеного виду забезпечення також як різновиду інших, тобто не зазначених в ст. 150 ЦПК України видів забезпечення позову.
Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, не навів правових підстав заявляти вимоги про забезпечення позову саме шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу, який оскаржується боржником у судовому порядку, оскільки, предметом даного позову є припинення стягнення аліменти та їх стягнення з відповідача.
Не наведені позивачем і доводи про існування обставин, які можуть бути підставою для забезпечення такого позову, зокрема, доводи про те, чому, без забезпечення позову буде неможливо виконати рішення про припинення сплати аліментів у разі задоволення позову.
Позивач не навів тих обставин, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення виконання за судовим наказом про стягнення аліментів, які є періодичними платежами, що стягуються на утримання неповнолітньої дитини, утруднить або може призвести до неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову.
У разі задоволення позову про звільнення від сплати аліментів, стягнення аліментів має бути припинено від дня набрання чинності рішенням суду, а не від дня пред'явлення позову. Крім того, позивач зазначає в позові, що дитина проживає з ним один рік. Аліменти стягнуто за рішенням суду від 2015 року. Згідно матеріалів справи, у позивача існує заборгованість. Тому вважаю помилковими посилання позивача на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду.
Проаналізувавши викладені вище обставини в їх сукупності суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за виконавчим листом Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07.05.2015 року у справі № 204/1411/15-ц.
На підставі викладеного, керуючись п. п. 3-4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст. ст. 12, 76-81, 149, 150, 152, 153, 247, 258-261, 352-354 ЦПК України, суд,-
В задоволенні заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету позову: Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про припинення стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, звільнення від сплати заборгованості за аліментами та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - відмовити повністю.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ч. 2 ст. 261 ЦПК України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день складення її повного тексту, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя В.В. Самсонова