Справа № 201/806/23
Провадження 2/201/1088/2023
08 червня 2023 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого - судді Покопцевої Д.О.,
при секретарі - Ковтун К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Представник позивача зазначив, що відповідач звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву б/н від 10.01.2015 року.
Посилаючись на ст.634 ЦК України зазначає, що між банком та відповідачем укладений договір про надання банківських послуг.
Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлений початковий кредитний ліміт, який в подальшому змінювався.
Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримала кредитну картку.
Банк свої зобов'язання виконав, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач зобов'язалася повернути витрачену частину кредитного ліміту та сплатити відсотки за користування грошовими коштами, але свій обов'язок виконувала неналежним чином.
У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач, станом на 20.12.2022 року має заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 44 015грн 19коп.
Посилаючись на зазначене просить суд стягнути вказану заборгованість та понесені судові витрати.
Відповідач позов не визнала, подала відзив, де зазначила про незастосування до правовідносин, що склалися між сторонами, положень ст. 634 ЦК України. Анкета-заявка, яку вона підписала, умови щодо сплати відсотків не містила. Посилається на правову позицію, викладену у постанові Великої палати Верховного суду від 03.07.2019р. у справі 342/180/17. Оспорює розрахунок заборгованості, складений позивачем.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.
Встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідач 10.01.2015 року звернулася до позивача та підписала 10.01.2015р. анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
Позивач зазначає, що відповідачка має заборгованість перед банком, в підтвердження якої надав відповідний розрахунок.
Згідно до наданого розрахунку заборгованості, станом на 20.12.2022р. заборгованість відповідача становить 44 015грн 19грн, яка складається з наступного: 37 000грн - заборгованість за тілом кредиту; 7 015грн 19коп - заборгованість за простроченими відсотками.
Відповідно до частин першої, другої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ч.2 ст.1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Позивач заявляє вимогу про стягнення з відповідача, у тому числі, прострочених відсотків, натомість в анкеті-заяві ОСОБА_1 процентна ставка не зазначена.
Обґрунтовуючи вищезазначену вимогу, позивач посилається на витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який АТ КБ «ПриватБанк» долучено до позовної заяви.
У заяві про приєднання зазначено, що позичальник ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг у письмовому вигляді, разом з цим доказів цього позивачем суду не надано, наданий позивачем витяг не підписаний відповідачем, а отже відсутні підстави стверджувати, що саме такі Умови та тарифи діяли на час укладення договору, та відповідно були надані ОСОБА_1 для ознайомлення, тобто погоджені сторонами.
Крім того, банком наданий витяг з тарифів обслуговування кредитних карт, який також не підписаний відповідачем.
Даний витяг містить умови користування кредитними коштами за різними видами тарифів, а саме: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» (а.с.15). Разом з цим, в Анкеті-заяві, яка підписана відповідачем взагалі не вказано, яку саме платіжну картку він виявив бажання оформити.
Відтак у даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів (довідку) та Умови у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Правовим висновком Великої Палати Верховного Суду (постанова Палати від 03.07.2019р., справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19) визначено, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015р. (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Отже, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, надані банком Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).
Згідно з п. 22 ч.1 ст. 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У п. 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, слід зауважити, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Зважаючи на наведене, на підставі наданих позивачем доказів, суд виходить із відсутності підстав вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «Приватбанк» дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодив зі споживачем саме ті умови, про які зазначав при подачі позову.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Вищевказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку щодо відсутності підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків.
Отже вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 7 015грн є безпідставними, оскільки позивачем не доведено укладення договору на таких умовах.
Зі змісту виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 суд встановив, що банком нараховувались та з рахунку автоматично списувались відсотки за користування кредитом, сплата та розмір яких не було зазначено у договорі та відповідно погоджено сторонами, від чого збільшувалася загальна сума заборгованості.
Відповідач користувалася отриманими кредитними коштами і здійснювала періодичне погашення кредиту.
Згідно наданого банком розрахунку вбачається, що за період з 01.06.2015 по 30.06.2019р.р. погашено заборгованості за поточним тілом кредиту 127 668грн 84коп, за період з 01.07.2019 по 20.12.2022р.р. погашено заборгованості за поточним тілом кредиту 99 696грн 25коп, що є більшим за визначений заявлений банком розмір заборгованості відповідача за тілом кредиту у сумі 37 000грн.
Також із цього розрахунку випливає, що частину повернутих коштів банк безпідставно зарахував на погашення процентів, оскільки судом встановлено, що вказаний банком розмір процентів не обумовлений договором і не може бути застосований.
Так, за період з 10.01.2015 по 01.08.2022р.р. банком самостійно списано відсотків на суму 39 662грн.
Після цього 07.09.2022р. автоматично списано із депонованої картки 06 копійок в погашення заборгованості, що утворилася, надалі рух коштів по картці відсутній.
Згідно розрахунку банку, заборгованість станом на 20.12.2022р. складається з наступного: 37 000грн - заборгованість за тілом кредиту, 7 015грн 19коп - заборгованість за простроченими відсотками.
Правові підстави нарахування відсотків відсутні.
З наданого банком розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку випливає, що прострочене тіло кредиту утворювалось у зв'язку з включенням до нього всіх несплачених відповідачем нарахувань, постійно збільшуючи його, що не було передбачено узгодженими умовами договору.
Вже списана банком впродовж строку користування коштами сума відсотків становить 39 662грн, а заявлена заборгованість по тілу кредита - 37 000грн.
З чого суд приходить до висновку, що за своєю суттю прострочене тіло кредиту, на яке вказує позивач у своїй позовній заяві, є завуальованими відсотками за користування кредитними коштами, адже до нього входить плата за користування кредитом, а не, власне, надані позичальнику в користування кошти.
А тому наявність заборгованості у розмірі зазначеному позивачем 44 015грн 19коп, в тому числі за простроченим тілом кредиту в розмірі 37 000грн не підтверджується матеріалами справи.
Відтак у задоволенні позову слід відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд,-
Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Рішення може бути оскаржене впродовж 30 днів до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя: Д.О. Покопцева