65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про забезпечення позову
"30" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2626/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.
розглянувши заяву позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Проксіма Плюс" про забезпечення позову /вх. № 2-970/23 від 29.06.2023 року/ у справі № 916/2626/23
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Проксіма Плюс" /ЄДРПОУ 41933987, адреса - 65082, м. Одеса, пров. Валіховський, 4, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1/
до відповідача: комунальної установи "Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи" /ЄДРПОУ 05480950, адреса - 65082, м. Одеса, . Валіховський, 4, e-mail: smeomo@ukr.net/
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління обласної ради з майнових відносин Одеської обласної ради /ЄДРПОУ 23212638, адреса - 65032, м. Одеса, пр-т. Шевченка, 4, e-mail: maino@od.gov.ua/
про визнання дій незаконними
20.06.2023 року товариство з обмеженою відповідальністю "Проксіма Плюс" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 3100/23/ до комунальної установи "Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи" про визнання незаконними дій з повідомлення, оформленого листом від 29.05.2023 року № 1162/1-01, про відмову у продовженні договорів оренди майна від 02.07.2018 року та від 15.01.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на незаконність дій відповідача щодо відмови у продовженні договорів оренди майна від 02.07.2018 року та від 15.01.2020 року, за якими позивач є орендарем майна комунальної власності, а саме:
- нежитлового приміщення будівлі (під літ Е, Л, Ж) загальною площею 52,39 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, провул. Валіховський, 4, на підставі договору оренди майна від 02 липня 2018 року (в редакції від 31.05.2021 року);
- холодильної камери КХС-12 з холодильним агрегатом МВВ-4 та комплект до холодильної установи АРТ6, що знаходяться за адресою: м. Одеса, провул. Валіховський, 4, на підставі договору оренди від 15 січня 2018 року (в редакції від 31.05.2021 року).
Позивач вказує, що зазначене майно є спільною власністю територіальних громад, сіл, селищ, міст Одеської області. Управління майном здійснюється Одеською обласною радою через управління обласної ради з майнових відносин Одеської обласної ради, балансоутримувачем майна є комунальна установа "Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи".
Позивач вважає, що КУ "Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи" навмисно та протиправно вчиняє не передбачені чинним законодавством заходи щодо перешкоджання в реалізації оренди комунального майна, оскільки чинним законодавством України не передбачено можливість прийняття балансоутримувачем рішень щодо продовження договорів оренди, оскільки чинним законодавством встановлено необхідність обов'язкового обґрунтованого письмового повідомлення балансоутримувачем про необхідність майна для власних потреб.
Позов пред'явлено на підставі ст.ст. 20, 238 ГК України, ст. 759 ЦК України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Ухвалою суду від 22.06.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2626/23; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
29.06.2023 року на адресу суду надійшла заява позивача про забезпечення позову /вх. № 2-970/23 від 29.06.2023 року/, в якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом:
1. Заборони КУ "Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи" та іншим особам вчиняти дії, пов'язані із виселенням та перешкоджанням використання ТОВ "Проксіма плюс" орендованого майна, а саме: нежитлового приміщення будівлі (під літ Е, Л, Ж) загальною площею 52,39 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, провул. Валіховський, 4.
2. Заборони КУ "Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи" та іншим особам вчиняти дії, пов'язані із обмеженням та перешкоджанням використання ТОВ "Проксіма плюс" орендованого майна, а саме: холодильної камери КХС-12 з холодильним агрегатом МВВ-4 та комплект до холодильної установи АРТ6, що знаходяться за адресою: м. Одеса, провул. Валіховський, 4.
3. Заборонити Управлінню обласної ради з майнових відносин Одеської обласної ради вчиняти дії з обмеження користування та виселення відповідача з нежитлового приміщення будівлі (під літ Е, Л, Ж) загальною площею 52,39 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, провул. Валіховський, 4, на підставі договору оренди майна від 02 липня 2018 року (в редакції від 31.05.2021 року).
4. Заборонити Управлінню обласної ради з майнових відносин Одеської обласної ради вчиняти дії з обмеження або припинення користування холодильною камерою КХС-12 з холодильним агрегатом МВВ-4 та комплект до холодильної установи АРТ6, що знаходяться за адресою: м. Одеса, провул. Валіховський, 4, на підставі договору оренди від 15 січня 2018 року (в редакції від 31.05.2021 року).
В обґрунтування заяви заявник вказує, що товариство у встановлений законом спосіб набуло право строкового платного користування майном комунальної власності. Строк закінчення договорів оренди припадає на період введення в Україні воєнного стану. Відтак, за словами заявника, відповідно до п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна в умовах воєнного стану" договори оренди є продовженими на період дії воєнного стану та протягом 4-х місяців з дати його припинення чи скасування.
Заявник зазначає, що відповідач листом від 29.05.2023 року повідомив позивача, що ним прийнято рішення про відмову в продовженні договорів оренди та використовувати передане майно для виконання установою статутних завдань.
ТОВ "Проксіма Плюс" зауважує, що товариство має законне право щодо користування майном комунальної власності, тож заходи забезпечення позову не сприятимуть отриманню права оренди.
Заявник вказує, що уже після відкриття пред'явлення до суду позову відповідач листом від 21.06.2023 року повідомив, що має намір здійснити припинення користування приміщенням та вимагає передачі йому орендованого майна. Відповідач посилається на лист Управління обласної ради з майнових відносин Одеської обласної ради від 14.06.2023 року, яким повідомлено, що управління вважає припиненим договір оренди 20.01.2023 року.
Заявник вказує, що незважаючи на протиправність вимог КУ "Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи" про прийняте рішення щодо відмови в продовженні договору оренди, Управління обласної ради з майнових відносин Одеської обласної ради не позбавлене можливості прийняти рішення про не продовження договору оренди. Товариство вказує, що вказані обставини значною мірою можуть ускладнити виконання рішення суду та може призвести до необхідності звертатись до суду із новим позовом, зокрема до Управління обласної ради з майнових відносин Одеської обласної ради.
Товариство вказує, що наразі воно здійснює звичайну господарську діяльність в орендованих приміщеннях. Дії щодо прийняття протиправного рішення про непродовження договору оренди без сумніву будуть суттєвою перешкодою у здійсненні ТОВ "Проксіма плюс" господарської діяльності.
Заявник також підкреслює, що товариство здійснює надання ритуально-косметичних послуг, зокрема послуг для підготовки тіл померлих до поховання, має в роботі тіла померлих, а відтак товариству дуже важко отримати інші приміщення, придатні для такої діяльності.
ТОВ "Проксіма плюс" зауважує, що відповідач протягом останнього часу вчиняє заходи щодо створення товариству неприйнятних умов користування орендованим майном.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, господарський суд зазначає наступне.
За приписами частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заході до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову. (Такі висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).
Положеннями статті 136 ГПК України, передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову застосовується господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.
Забезпечення позову застосовується господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.
Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред'являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Наразі, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно зі ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Так, згідно зі статями 73, 74, 77, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 86 ГПК України, cуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.
При цьому, судом має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе відновити свій правовий стан, який існував до імовірного порушення його прав та захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Суд зазначає, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача покладається саме на заявника.
Судом встановлено, що між сторонами укладено договори від 02.07.2018 року та від 15.01.2020 року, за якими позивач є орендарем майна комунальної власності, а саме:
- нежитлового приміщення будівлі (під літ Е, Л, Ж) загальною площею 52,39 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, провул. Валіховський, 4, на підставі договору оренди майна від 02 липня 2018 року (в редакції від 31.05.2021 року);
- холодильної камери КХС-12 з холодильним агрегатом МВВ-4 та комплект до холодильної установи АРТ6, що знаходяться за адресою: м. Одеса, провул. Валіховський, 4, на підставі договору оренди від 15 січня 2018 року (в редакції від 31.05.2021 року).
Листом балансоутримувач майна КУ "Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи" від 29.05.2023 № 1162/1-01 проінформував позивача, що ним прийнято рішення про відмову в продовженні договорів оренди та використовувати передане майно для виконання установою статутних завдань.
Листом від 14.06.2023 року Управління обласної ради з майнових відносин Одеської обласної ради повідомило ТОВ "Проксіма Плюс", що договори оренди від 02.07.2018 року припинено з 20.01.2023 року на підставі повідомлень про дострокове припинення договорів оренди майна, надісланих Управлінням 21.12.2022 року № 03/2934/22 та № 03/2935/22 на адресу товариства. Управлінням повідомлено, що продовження договорів оренди є неможливим.
Листом від 21.06.2023 року КУ "Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи" повідомило ТОВ "Проксіма Плюс" про необхідність забезпечення 03.07.2023 року особистої присутності або направлення уповноваженої особи для зняття показників лічильників з метою складання відповідних рахунків відшкодування комунальних витрат та належної взаємної звірки, а також організації прийому-передачі майна з метою складання акту повернення з оренди орендованого майна.
Судом досліджено фотофіксацію, надану заявником, з якої вбачається здійснення оголошення на вхідних дверях, яким повідомлено: « 30.06.2023 року останній день строку оренди ТОВ «Проксіма Плюс» майна. З 03.07.2023 року майно буде використовуватися установою для виконання статутних завдань».
Господарський суд зазначає, що у заяві про забезпечення позову позивач просить вжити заходи забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу та іншим особам вчиняти дії, пов'язані із виселенням та перешкоджанням використання ТОВ "Проксіма плюс" орендованого нежитлового приміщення та дії, пов'язані із обмеженням та перешкоджанням використання ТОВ "Проксіма плюс" орендованої холодильної камери; а також заборони Управлінню вчиняти дії з обмеження користування та виселення відповідача з нежитлового приміщення та дії з обмеження або припинення користування холодильною камерою.
Тобто позивач просить забезпечити позов забороною виселяти та перешкоджати використовувати, обмежувати користування орендованим майном.
При цьому предметом заявленого позову у даній справі є незаконність дій відповідача з повідомлення позивача листом від 29.05.2023 року № 1162/1-01 про відмову у продовженні договорів оренди майна від 02.07.2018 року та від 15.01.2020 року.
Господарський суд зазначає, що судове рішення у разі задоволення таких вимог не вимагатиме примусового виконання. Тому в даному випадку застосуватися та досліджуватися повинна така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В таких немайнових спорах має досліджуватися питання, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. (Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018р. у справі №910/1040/18).
За таких обставин, суд погоджується із доводами позивача, що заходи забезпечення позову, які просить заявник вжити у даній заяві, не сприятимуть отриманню права оренди.
Суд зауважує, що з наданих заявником доказів, а саме з листа Управління обласної ради з майнових відносин Одеської обласної від 14.06.2023 року, листа КУ "Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи" від 21.06.2023 року та фотофіксації вбачається вчинення відповідачем дій щодо організації повернення з оренди орендованого майна.
Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що на теперішній час існує достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову у редакції, запропонованій заявником, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких звернувся позивач в рамках даного спору. Оскільки у випадку реалізації відповідачем дій з повернення з оренди орендованого майна на стадії до вирішення спору по суті, та за умови задоволення позовних вимог, позивач зможе захистити свої права в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду; в іншому випадку - буде змушений звертатися до суду із новими позовами, зокрема щодо відшкодування збитків, вселення чи усунення перешкод у користуванні майном.
При цьому судом враховується, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується. У зв'язку із чим, господарський суд на стадії розгляду заяви про забезпечення позову не надає оцінки правомірності дій відповідача, що викладені у листі КУ "Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи" від 29.05.2023 № 1162/1-01, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
За правилами ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Проаналізувавши встановлені обставини, суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви позивача про забезпечення позову. У зв'язку із чим заява позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Проксіма Плюс" про забезпечення позову /вх. № 2-970/23 від 29.06.2023 року/ у справі № 916/2626/23 підлягає задоволенню, так як обґрунтована та доведена.
При цьому суд зауважує, що запропонований позивачем вид заходу забезпечення позову відповідає заходам забезпечення позову, що визначені ч. 1 ст. 137 ГПК України.
Разом із тим, суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачам.
Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до вирішення спору по суті.
Стосовно зустрічного забезпечення суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 141 ГПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав у розумінні ст. 141 ГПК України для застосування зустрічного забезпечення.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 141, 144, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Проксіма Плюс" про забезпечення позову /вх. № 2-970/23 від 29.06.2023 року/ у справі № 916/2626/23 - задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову у вигляді:
- Заборони комунальній установі "Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи" /ЄДРПОУ 05480950, адреса - 65082, м. Одеса, вул. Валіховський, 4, e-mail: smeomo@ukr.net/ та іншим особам вчиняти дії, пов'язані із виселенням та перешкоджанням використання ТОВ "Проксіма плюс" орендованого майна, а саме: нежитлового приміщення будівлі (під літ Е, Л, Ж) загальною площею 52,39 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, провул. Валіховський, 4.
- Заборони комунальній установі "Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи" /ЄДРПОУ 05480950, адреса - 65082, м. Одеса, вул. Валіховський, 4, e-mail: smeomo@ukr.net/ та іншим особам вчиняти дії, пов'язані із обмеженням та перешкоджанням використання ТОВ "Проксіма плюс" орендованого майна, а саме: холодильної камери КХС-12 з холодильним агрегатом МВВ-4 та комплект до холодильної установи АРТ6, що знаходяться за адресою: м. Одеса, провул. Валіховський, 4.
- Заборонити Управлінню обласної ради з майнових відносин Одеської обласної ради /ЄДРПОУ 23212638, адреса - 65032, м. Одеса, пр-т. Шевченка, 4, e-mail: maino@od.gov.ua/ вчиняти дії з обмеження користування та виселення відповідача з нежитлового приміщення будівлі (під літ Е, Л, Ж) загальною площею 52,39 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, провул. Валіховський, 4, на підставі договору оренди майна від 02 липня 2018 року (в редакції від 31.05.2021 року).
- Заборонити Управлінню обласної ради з майнових відносин Одеської обласної ради /ЄДРПОУ 23212638, адреса - 65032, м. Одеса, пр-т. Шевченка, 4, e-mail: maino@od.gov.ua/ вчиняти дії з обмеження або припинення користування холодильною камерою КХС-12 з холодильним агрегатом МВВ-4 та комплект до холодильної установи АРТ6, що знаходяться за адресою: м. Одеса, провул. Валіховський, 4, на підставі договору оренди від 15 січня 2018 року (в редакції від 31.05.2021 року).
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" для виконання судових рішень.
Стягувач: товариство з обмеженою відповідальністю "Проксіма Плюс" /ЄДРПОУ 41933987, адреса - 65082, м. Одеса, пров. Валіховський, 4, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1/
Боржник1: комунальна установа "Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи" /ЄДРПОУ 05480950, адреса - 65082, м. Одеса, вул. Валіховський, 4, e-mail: smeomo@ukr.net/
Боржник2: Управління обласної ради з майнових відносин Одеської обласної ради /ЄДРПОУ 23212638, адреса - 65032, м. Одеса, пр-т. Шевченка, 4, e-mail: maino@od.gov.ua/
Ухвала дійсна до пред'явлення до виконання згідно положень ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвала складена та підписана 30.06.2023 року.
Ухвала набрала законної сили 30.06.2023 року та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. 254, 255 ГПК України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Петренко Наталія Дмитрівна