15 червня 2023 року Справа № 915/493/23
Адреса місцезнаходження суду: м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 14.
Суддя Алексєєв А.П.
Секретар судового засідання Степанова І.С.
Позивач - обласне комунальне підприємство “Миколаївоблтеплоенерго”, код 31319242 (54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5-а).
Відповідач - Миколаївська міська рада, код 26565573 (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20).
Позовні вимоги: стягнення вартості поставленої теплової енергії у розмірі 117122,63 грн.
Представники сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
У позові зазначено, що позивач протягом опалювальних періодів 2020-2022 років здійснював постачання теплової енергії до нежитлових приміщень опалювальною площею 120,69 кв. м., які знаходилися у володінні відповідача і розташовані по вул. Знаменській, буд. №33/4 у м. Миколаєві. Договір про постачання теплової енергії між позивачем та відповідачем не укладався, в зв'язку із чим відбулося фактичне споживання теплової енергії. Поставлену теплову енергію відповідач не оплатив, внаслідок чого перед позивачем виникла заборгованість по оплаті теплової енергії у розмірі 117122,63 грн. Як на правову підставу позову позивач послався на положення Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, постанову Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 року, якою затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, Закону України “Про теплопостачання”, Цивільного кодексу України.
22.04.2023 року відповідач надав відзив на позовну заяву через систему "електронний суд".
Із змісту відзиву вбачається, що відповідач з позовом не погоджується, вважає його необґрунтованим, в зв'язку із чим просить суд відмовити у його задоволенні.
Позиція відповідача зводиться до того, що позивачем не доведено фактичної поставки теплової енергії до нежитлових приміщень та як наслідок споживання її відповідачем.
12.06.2023 року від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.
15.06.2023 року суд після виходу з нарадчої кімнати повідомив про винесення та підписання вступної та резолютивної частини рішення.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
З огляду на те, що договір про постачання теплової енергії між позивачем та відповідачем не укладався, предметом доказування у даній справі з огляду на характер спірних правовідносин, предмет спору (дохід від поставленої теплової енергії у грошовому виразі) є обставини з постачання відповідної кількості теплової енергії позивачем до приміщень відповідача та її споживання відповідачем протягом зазначених у позовній заяві опалювальних періодів.
Факт володіння (власність, користування) відповідачем приміщеннями опалювальною площею 120,69 кв.м., які розташовані по вул. Знаменській, буд. 33/4, позивач підтвердив, посилаючись на лист №1899/10/01/08/20 від 30.10.2020 року управління комунального майна Миколаївської міської ради.
Дослідивши зазначений письмовий доказ, суд встановив, що даний лист містить інформацію про вільні приміщення та приміщення, які перебувають у користуванні суб'єктів господарювання і розташовані по вул. Знаменській, буд. 33/4. При цьому, інформації про те, що відповідач є власником або користувачем відповідних приміщень та про підстави такого володіння у листі не міститься.
Таким чином, наданий позивачем лист управління комунальної власності Миколаївської міської ради з огляду на приписи ч. 1 ст. 76 ГПК України є неналежним доказом по причині того, що не підтверджує заявлену позивачем обставину про наявні у відповідача права (володіння або користування) стосовно приміщень площею 120,69 кв.м. розташованих по вул. Знаменській, буд. 33/4.
Інших доказів, які підтверджують наявність у відповідача прав відносно нежитлових приміщень до позовної заяви не приєднано.
Підключення нежитлових приміщень до системи теплопостачання та фактичне споживання теплової енергії позивач підтвердив, надавши відомості споживання теплової енергії. Дослідивши зазначені письмові докази, суд встановив, що дані відомості не засвідчують факту підключення нежитлових приміщень до системи теплопостачання, якою позивач подає теплову енергію. Крім того, дані відомості не підписані ані позивачем, ані відповідачем. Отже, надані позивачем відомості з огляду на приписи ч. 1 ст. 76 ГПК України є неналежним доказом по причині того, що не підтверджують тієї обставини, що нежитлові приміщення за вищевказаною адресою підключені до системи теплопостачання, якою позивач здійснює постачання теплової енергії до зазначених ним нежитлових приміщень.
Постачання теплової енергії до нежитлових приміщень відповідача у зазначені позивачем опалювальні періоди позивач підтвердив:
- рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1087 від 04.11.2020 року “Про початок опалювального періоду 2020-2021 років у житловому фонді та на інших об'єктах м. Миколаєва”;
- рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради №249 від 09.04.2021 року “Про закінчення опалювального періоду 2020-2021 років”;
- рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1106 від 29.10.2021 року “Про початок опалювального періоду 2021-2022 років у житловому фонді та на інших об'єктах м. Миколаєва”;
- рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради №263 від 28.03.2022 року “Про закінчення опалювального сезону 2021-2022 років”.
Дослідивши зазначені докази (рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради), суд встановив, що в них не міститься даних з приводу постачання позивачем у вказані ним опалювальні періоди теплової енергії у нежитлові приміщення розташовані по вул. Знаменській, буд. 33/4 . Самі по собі зазначені докази без підтвердження постачання теплової енергії до конкретно визначеного будинку або приміщення доказового значення, на переконання суду, не мають. Таким чином, ці докази з огляду на приписи ч. 1 ст. 76 ГПК України є неналежними доказами по причині того, що не підтверджують факту постачання теплової енергії у нежитлові приміщення розташовані по вул. Знаменській, буд. 33/4.
Суд, дослідивши і оцінивши у судовому засіданні представлені позивачем письмові докази, керуючись положеннями ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77, 78, 86 ГПК України, дійшов висновку, що обставини з підключення нежитлових приміщень до мережі теплопостачання, якою позивач здійснює поставку теплової енергії, належності нежитлових приміщень відповідачу, фактичного споживання відповідачем теплової енергії для опалення нежитлових приміщень розташованих по вул. Знаменській, буд. 33/4 у м. Миколаєві протягом заявлених опалювальних періодів за результатами судового розгляду не підтвердилися.
Інші докази, які були додані до позовної заяви та про які суд не зазначив у рішенні, не стосуються предмету доказування і, тому, судом з огляду на положення ч. 1 ст. 76 ГПК України до розгляду не бралися.
Із зазначеного суд робить висновок про недоведеність позивачем виникнення у відповідача зобов'язання по оплаті теплової енергії відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ч. 1 та ч. 3 ст. 11 ЦК України та як наслідок порушення права позивача його невиконанням.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 237, 238 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 30.06.2023 року.
Суддя А.П. Алексєєв