про видачу дублікату наказу
30 червня 2023 року Справа № 400/1899/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М. при секретарі судового засідання Артьомові І.І., розглянувши матеріали заяви (вх. № 8178/23 від 22.06.2023) Фізичної особи-підприємця Сілівко Вікторії Валеріївни про видачу дублікату наказу по справі
за позовом Фізичної особи-підприємця Сілівко Вікторії Валеріївни, АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )
електронна пошта: gambit_0307@ukr.net
до відповідача Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 26565573)
електронна пошта зазначена в системі “Електронний суд”: kancel@mkrada.gov.ua
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
Представники учасників справи у судове засідання не з'явились.
1. Обставини по справі.
До Миколаївського окружного адміністративного суду звернулась Фізична особа-підприємець Сілівко Вікторія Валеріївна з позовною заявою до відповідача Миколаївської міської ради, в якій просить суд визнати протиправною бездіяльність Миколаївської міської ради при розгляді заяви ФОП Сілівко В.В. від 17.08.2015 року та зобов'язати Миколаївську міську раду на черговому пленарному засіданні сесії розглянути по суті заяву ФОП Сілівко В.В. від 17.08.2015 року та прийняти рішення відповідно до ст. 123 ЗК України.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.04.2021 відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 позов ФОП Сілівко Вікторії Валеріївни до Миколаївської міської ради задоволено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2021 апеляційну скаргу Миколаївської міської ради задоволено частково. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 скасовано, провадження у справі № 400/1899/21 за позовною заявою фізичної особи-підприємця Сілівко Вікторії Валеріївни до Миколаївської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії закрито.
28.12.2021 до П'ятого апеляційного адміністративного суду подано заяву представником позивача фізичної особи-підприємця Сілівко Вікторії Валеріївни - адвокатом Герцуном Віктором Степановичем про направлення справи за встановленою юрисдикцією, в якій заявник просив суд направити справу до Господарського суду Миколаївської області.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2022 заяву представника позивача фізичної особи-підприємця Сілівко Вікторії Валеріївни - адвоката Герцуна Віктора Степановича про направлення справи за встановленою юрисдикцією задоволено. Справу № 400/1899/21 за позовною заявою фізичної особи-підприємця Сілівко Вікторії Валеріївни до Миколаївської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії направлено на розгляд за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Миколаївської області.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2022 року визначено головуючим у справі суддю Олейняш Е.М.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.11.2022 позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність відповідача Миколаївської міської ради при розгляді заяви від 17.08.2015 року ФОП Сілівко В.В. та зобов'язано відповідача Миколаївську міську раду на черговому пленарному засіданні сесії розглянути по суті заяву ФОП Сілівко В.В. від 17.08.2015 року та прийняти рішення відповідно до ст. 123 ЗК України.
Стягнуто з відповідача Миколаївської міської ради через виконавчий комітет Миколаївської міської ради на користь позивача ФОП Сілівко В.В.:
- 2 270, 00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору;
- 5 000, 00 грн. (п'ять тисяч грн. 00 коп.) - витрат на професійну правничу допомогу.
На виконання рішення суду 05.01.2023 видано відповідні накази.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.11.2022 у справі № 400/1899/21 залишено без змін.
2. Заява про видачу дублікату наказу.
22.06.2023 на адресу Господарського суду Миколаївської області надійшла заява (вх. № 8178/23 від 22.06.2023) від представника Фізичної особи-підприємця Сілівко В.В., у якій заявник просить суд видати дублікат наказу Господарського суду Миколаївської області у справі № 400/1899/21 - визнати протиправною бездіяльність відповідача Миколаївської міської ради при розгляді заяви від 17.08.2015 ФОП Сілівко В.В. та зобов'язано відповідача Миколаївську міську раду на черговому пленарному засіданні сесії розглянути по суті заяву ФОП Сілівко В.В. від 17.08.2015 та прийняти рішення відповідно до ст. 123 ЗК України.
Заява мотивована тим, що рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.11.2022 по справі № 400/1899/21 позов ФОП Сілівко В.В. задоволено.
05.01.2023 Господарським судом Миколаївської області видано наказ у справі № 400/1899/21, яким зобов'язано відповідача Миколаївську міську раду на черговому пленарному засіданні сесії розглянути по суті заяву ФОП Сілівко В.В. від 17.08.2015 року та прийняти рішення відповідно до ст. 123 ЗК України.
Відповідно до листа Господарського суду Миколаївської області від 06.06.2023 оригінал наказу було направлено на поштову адресу ФОП Сілівко В.В.: вул. Східна, 113, м. Миколаїв, 54046.
Заявник зазначив, що оригінал зазначеного наказу було втрачено при пересиланні.
3. Розгляд заяви про видачу дублікату наказу судом.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2023 призначено розгляд заяви про видачу дублікату наказу в судовому засіданні на 30.06.2023.
Представники учасників справи у судове засідання 30.06.2023 не з'явились, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлялись належним чином в порядку ст. 120 ГПК України.
Розглянувши заяву про видачу дублікату наказу (вх. № 8178/23 від 22.06.2023), суд встановив наступне.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.11.2022 позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність відповідача Миколаївської міської ради при розгляді заяви від 17.08.2015 року ФОП Сілівко В.В. та зобов'язано відповідача Миколаївську міську раду на черговому пленарному засіданні сесії розглянути по суті заяву ФОП Сілівко В.В. від 17.08.2015 року та прийняти рішення відповідно до ст. 123 ЗК України.
Стягнуто з відповідача Миколаївської міської ради через виконавчий комітет Миколаївської міської ради на користь позивача ФОП Сілівко В.В.:
- 2 270, 00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору;
- 5 000, 00 грн. (п'ять тисяч грн. 00 коп.) - витрат на професійну правничу допомогу.
На виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.11.2022 по справі № 400/1899/21 господарським судом було видано відповідні накази від 05.01.2023.
Строк пред'явлення наказів до виконання - протягом трьох років.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.11.2022 у справі № 400/1899/21 залишено без змін.
Суду не подано доказів пред'явлення наказу суду до виконання.
4. Джерела права, які застосував суд. Висновки суду.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 327 ГПК України наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ГПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - Суд), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.
У рішеннях Суду у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012р. та у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012р. вказано, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду однієї зі сторін.
Оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду однієї зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.1997, у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002, "Ясюнієне проти Литви" (Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003).
У справі "Кайсин проти України" (Kaysin and Others v.Ukraine) ЄСПЛ наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, якби внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов'язкового рішення суду стосовно однієї зі сторін.
Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 (див. серед інших джерел, “Бурдов проти Росії” , заява N 59498/00; “Ясіуньєне проти Латвії”, заява N 41510/98, 6 березня 2003 року).
У рішеннях у справі Антонюк проти України, no. 17022/02, від 11.12.2008р. та у справі Мкртчян проти України, no. 21939/05, від 20.05.2010р. Європейский суд з прав людини вказує, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні та обмежується питаннями організації та вчинення виконавчих дій.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі “Чижов проти України” зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до пп. 19.4 п. 19 розділу XI "Перехідних положень" ГПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
Верховним Судом у постанові від 21.01.2019 року по справі № 916/215/15-г було наголошено, що ГПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права. Водночас обов'язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення заяви про видачу дублікату наказу, оскільки матеріали справи не містять доказів виконання судового рішення по даній справі, а заявник звернувся до суду із заявою з метою пред'явлення до виконання та в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання.
Керуючись ст. 232-235, 254-259, п. 19.4 "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву ФОП Сілівко Вікторії Валеріївни (вх. № 8178/23 від 22.06.2023) про видачу дублікату наказу задовольнити.
2. Видати дублікат наказу Господарського суду Миколаївської області від 05.01.2023 на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.11.2022 у справі № 400/1899/21 про визнання протиправною бездіяльності відповідача Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 26565573) при розгляді заяви від 17.08.2015 року ФОП Сілівко В.В., АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та зобов'язання відповідача Миколаївську міську раду на черговому пленарному засіданні сесії розглянути по суті заяву ФОП Сілівко В.В. від 17.08.2015 року та прийняти рішення відповідно до ст. 123 ЗК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано 30.06.2023.
Суддя Е. М. Олейняш