вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"09" березня 2023 р. м. Київ Справа № 911/196/23
Розглянувши матеріали справи за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг»
прo стягнення 15 287,25 грн.
Суддя А.Ю. Кошик
При секретарі судового засідання: Фроль В.В.
За участю представників:
позивача: Дзюбайло О.О.
відповідача: Дзюбенко С.М.
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» прo стягнення 15 287,25 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.01.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/196/23 за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначити на 16.02.2023 року.
В судовому засіданні 16.02.2023 року оголошувалась перерва на 09.03.2023 року.
В судовому засіданні 09.03.2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Відповідно до ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
У зв'язку з чим, в судовому засіданні 09.03.2023 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з викладених у позові обставин, з 11.05.2017 року набрав чинності Договір від 11.05.2017 року № 1976 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (далі - Договір), укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - Орендодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» (далі - відповідач, Орендар).
Відповідно до п.1.1. Договору (в редакції Додаткового договору № 1 від 05.06.2020 року до Договору), Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - приміщення № 343 на 2-му поверсі пасажирського терміналу «Б» (інв. № 47578) площею 21,3 кв.м. (далі - Майно), що розміщене за адресою: Київська область, м. Бориспіль, ДІЇ «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та обліковується на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - Позивач, Балансоутримувач).
Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акту приймання-передачі Майна. Обов'язок щодо складання акту приймання-передачі при укладанні Договору покладається на Орендодавця (п.2.1., п.2.4. Договору).
11.05.2017 року Орендодавцем Майно було передано Орендарю у строкове платне користування, що підтверджується підписаним Сторонами Договору, а також погодженим Балансоутримувачем Актом від 11.05.2017 приймання-передачі орендованого майна.
Договір було укладено строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, що діяв з 11.05.2017 року до 10.04.2020 року включно (п. 10.1 Договору).
Термін дії Договору було продовжено на 1 (один) рік до 10.04.2021 року включно (п.3 Додаткового договору № 1 від 05.06.2020 року до Договору).
У подальшому, дотримуючись приписів ч.1 ст.18 Закону України від 03.10.2019 року № 157-ІХ «Про оренду державного та комунального майна» зі змінами і доповненнями, Договір було продовжено за результатами проведення аукціону.
У зв'язку з чим, керуючись приписами абзацу 1 п. 151 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 року № 483 «Порядку передачі в оренду державного та комунального майна», між Орендодавцем, позивачем і відповідачем 09.08.2021 року було укладено додаткову угоду про продовження Договору. Додаткова угода від 09.08.2021 року укладена шляхом викладення Договору в новій редакції згідно із затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2020 року № 820 Примірним договором оренди нерухомого майна, іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (далі - Договір від 09.08.2021 року).
Таким чином, починаючи з 09.08.2021 року, взаємовідносини між Орендодавцем, позивачем і відповідачем щодо користування державним нерухомим Майном регулюються умовами Договору в редакції Договору від 09.08.2021 року.
Згідно з п.5.1 розділу І Договору від 09.08.2021 року процедура, в результаті якої Майно отримано відповідачем в оренду - за результатами проведення аукціону.
Згідно з п.7.1 розділу І Договору від 09.08.2021 року Майно може бути використане за цільовим призначенням на розсуд Орендаря, за винятком тих цільових призначень, які наведені у вказаному пункті Договору від 09.08.2021 року.
Згідно з п.9.1 розділу І Договору від 09.08.2021 року місячна орендна плата визначена за результатами проведення аукціону і становить 21 800,00 грн. без ПДВ.
Орендар сплачує орендну плату до Державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 Умов (Балансоутримувачу 30% суми орендної плати; до Державного бюджету 70% суми орендної плати) щомісяця до 15-го числа, що настає за поточним місяцем оренди (п.3.3. розділу II «Незмінювані умови договору» Договору від 09.08.2021 року).
Орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків Балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок Балансоутримувача, і частини орендної плати, яка сплачується до державного бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує Балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати (п.3.4. розділу II «Незмінювані умови договору» Договору від 09.08.2021 року ).
Відповідно до п.3.5. Договору від 09.08.2021 року в день укладання цього договору або до цієї дати Орендар сплачує орендну плату за кількість місяців, зазначену у пункті 10 Умов (авансовий внесок з орендної плати), на підставі документів, визначених у пункті 3.6 цього договору.
Якщо цей договір укладено за результатами проведення аукціону, то підставою для сплати авансового внеску з орендної плати є протокол про результати електронного аукціону (п.3.6 Договору від 09.08.2021 року).
На виконання умов п.п.3.5, 3.6 Договору від 09.08.2021 року, відповідачем на користь позивача 11.08.2021 року було здійснено авансовий платіж в сумі 21 800,00 грн.
Відповідно до п.3.9 Договору від 09.08.2021 року сума орендної плати, сплаченої авансом відповідно до пункту 3.5 цього договору, підлягає зарахуванню в рахунок сплати орендної плати за перші місяці оренди за цим договором.
Сплачена авансом орендна плата була зарахована позивачем в рахунок повної сплати відповідачем орендної плати за жовтень - листопад 2021 року на загальну суму 21 800,00 грн., оскільки зобов'язання зі сплати орендної плати за перші два місяці оренди за Договором від 09.08.2021 року (серпень - вересень 2021 року) були фактично виконані відповідачем.
На виконання умов п.3.4. розділу II «Незмінювані умови договору» Договору від 09.08.2021 року, для сплати орендної плати за користування Майном у лютому (01.02.- 23.02.) 2022 року позивачем відповідачу засобами електронного зв'язку з використанням програмного забезпечення «M.E.Doc» (Му Electronic Document, також Medoc, Медок) «З використанням гарантованої доставки» було направлено, а відповідачем отримано: 25.05.2022 року рахунок-фактуру від 28.02.2022 року № 76/367 на загальну суму 23 637,43 грн., з яких до сплати на користь позивача належить 9 848,93 грн.; 20.03.2022 року Акт приймання-здачі виконаних послуг від 28.02.2022 року до рахунку-фактури від 28.02.2022 року № 76/367.
Однак, у порушення умов п.1.1., п.3.3., п.3.4 розділу II «Незмінювані умови договору» Договору від 09.08.2021 року відповідач не сплатив на користь позивача орендну плату за користування Майном у лютому (01.02.-23.02) 2022 року, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 9 848,93 грн.
З метою врегулювання спору в досудовому порядку, позивачем відповідачу було пред'явлено письмову претензію від 28.09.2022 року № 35-28/5-93 на суму 9 848,93 грн. основного боргу за Договором від 09.08.2021 року. Відповідачем було надано письмову відповідь від 30.12.2022 року № 01-12-278 на претензію від 28.09.2022 року № 35-28/5-93, в якій заперечені вимоги позивача.
Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується Балансоутримувачем в частині, що йому належить (п.3.7 розділу ІІ Договору від 09.08.2021 року).
На суму заборгованості Орендаря (відповідача) зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати (п.3.8 розділу II Договору від 09.08.2021 року).
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на наведені обставини, позивач просить стягнути з відповідача 9 848,93 грн. боргу, 3 448,47 грн. пені, 245,28 грн. 3% річних та 1 744,57 грн. інфляційних, всього 15 287,25 грн.
В ході розгляду спору відповідач подав відзив, в якому позовні вимоги заперечував, зазначив про наявність підстав для зменшення орендної плати.
Зокрема, відповідач зазначає, що Об'єктом оренди є приміщення № 343 на 2-му поверсі пасажирського терміналу «D» загальною площею 21,3 кв.м (п. 1.1 та п. 1.2 Договору оренди).
Згідно з п. 7.1. розділу І «Змінювані умови договору» Договору оренди від 09.08.2021 року Майно може бути використане за цільовим призначенням на розсуд Орендаря, за винятком тих цільових призначень, які наведені у вказаному пункті Договору оренди від 09.08.2021 року.
Відповідач стверджує, що він, як орендар, самостійно визначає за яким цільовим призначенням використовувати Майно, окрім винятків, що зазначені в п. 7.1 Договору оренди від 09.08.2021 року. Пункт 7.1 Договору оренди від 09.08.2021 року не містить заборони використовувати Майно з метою розміщення офісу.
Керуючись п. 7.1 Договору оренди від 09.08.2021 року, своїм наказом про цільове призначення приміщення № 01-07-19.2 від 09.08.2021 року, відповідач визначив цільове призначення майна - розміщення офісного приміщення, що підпадає під дію Додатку 2 до Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» від 15.07.2020 року № 611, за якою розмір орендної плати складає 50% від визначеного в Договорі.
У зв'язку з чим, відповідач зазначає, що з 09.08.2021 року він використовує Майно з метою розміщення офісу, тому з 09.08.2021 року до 01.06.2022 року (дати втрати чинності Постановою № 611), орендна плата за користування Майном повинна нараховуватись та сплачуватись в розмірі, що не перевищує 50% нарахованої орендної плати, як це визначено нормами Постанови №611.
Також відповідач заперечував вимоги позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних та зазначав про наявність підстав для зменшення неустойки з тих підстав, що з 24.02.2022 року по 02.04.2022 року на території Київської області велись активні бойові дії, що становили загрозу для життя та здоров'я працівників і перешкоджали їх доступу до офісних приміщень, розміщених на території стратегічного об'єкта (аеропорту «Бориспіль»), в яких зберігалась договірна та інша первинна документація, серверне обладнання тощо.
Позивач у відповіді на відзив заперечував викладені у відзиві обставини, зазначив про відсутність правових підстав для застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 року № 611 до спірних правовідносин.
Позивач зазначив, що наказ від 09.08.2021 року № 01-07-19.2 за підписом керівника відповідача є локальним нормативним актом відповідача, тому жодним чином не змінює умови п.7.1 розділу І Умов Договору від 09.08.2021 року.
Умови п.п. 5, 7, 9 Умов Договору від 09.08.2021 року виключають наявність правових підстав для застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 року № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» до розміру орендної плати, визначеної Договором від 09.08.2021 року.
У відповідності до приписів абзацу 1 п. 151 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 «Порядку передачі в оренду державного та комунального майна», у разі коли переможцем аукціону став чинний орендар, між орендодавцем, балансоутримувачем та чинним орендарем укладається додаткова угода про продовження договору оренди майна. Додаткова угода укладається шляхом викладення договору оренди в новій редакції згідно з промірним договором оренди.
Листом Фонду державного майна України від 12.03.2021 року № 10-16-5487 «Щодо надання пільг орендарям державного майна на період дії карантину в разі продовження договору оренди за результатами проведення аукціону», розміщеним в мережі Інтернет на офіційному сайті Фонду державного майна України у загальному доступі у межах повноважень повідомлено наступне: якщо у договорі оренди, продовженого за результатами проведення аукціону, визначено, що орендоване майно може бути використане за будь-яким цільовим призначенням на розсуд Орендаря, то для такого орендаря знижки за користування нерухомим державним майном відповідно до Постанови № 611 не застосовуються.
Також, листом Фонду державного майна України від 30.09.2021 року № 10-16-22898 «Про застосування постанови КМУ від 15.07.2020 № 611», розміщеним в мережі Інтернет на офіційному сайті Фонду державного майна України у загальному доступі у межах повноважень повідомлено наступне: враховуючи те, що за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, орендоване майно передане у користування за результатами аукціону, тобто стартова орендна плата була розрахована не відповідно до Методики № 786, то на період дії карантину не можуть бути застосовані знижки у нарахуванні орендної плати відповідно до Постанови №611.
Таким чином, умови п.п.5, 7, 9 Договору від 09.08.2021 року виключають наявність правових підстав для застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 року № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» до розміру орендної плати, визначеної Договором від 09.08.2021 року.
Жодною з умов Договору від 09.08.2021 року не встановлено обов'язку позивача надавати відповідачу копії документів, що підтверджують повноваження представників позивача на підписання рахунків-фактур і Актів приймання-здачі виконаних послуг.
Згідно з умовами п.3.3. розділу II «Незмінювані умови договору» Договору від 09.08.2021 року, Орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 Умов - Балансоутримувачу 30% суми орендної плати; державному бюджету 70% суми орендної плати щомісяця до 15-го числа, що настає за поточним місяцем оренди.
Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується Балансоутримувачем в частині, що йому належить (п.3.7 Договору від 09.08.2021 року).
На суму заборгованості Орендаря (відповідача) зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати (п.3.8 Договору від 09.08.2021).
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач наголошує, що настання форс-мажору не звільняє від зобов'язань щодо виконання договору. Щодо надзвичайних обставин, на які посилається відповідач, позивач зауважив, що в таких умовах перебувають всі суб'єкти господарювання на території України, тому дія цих обставин повинна досліджуватись в кожному випадку окремо. Однак, відповідачем не доведено неможливості виконання зобов'язань зі сплати орендних платежів в сумі 9 848,93 грн. за лютий 2022 року, які нараховані за період з 01.02. по 23.02.2022 року, тобто до початку повномасштабного вторгнення.
Норма частини другої статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Суд оцінює критично посилання відповідача на неможливість доступу до приміщень, в яких знаходиться його робоча документація. Зокрема, в разі дійсного наміру виконання зобов'язань, відповідач мав виконати такі зобов'язання своєчасно та вжити всіх необхідних заходів щодо доступу до виконавчої документації підприємства, виконати зобов'язання дистанційно, тощо. Однак, відповідачем не обґрунтовано та не доведено вжиття всіх залежних від нього заходів, спрямованих на виконання зобов'язання.
Також, суд звертає увагу на умову п. 1.2. Договору, яка визначає, що майно передається в оренду з метою розміщення виробничого персоналу (крім розміщення офісних приміщень), що спростовує викладені відповідачем у відзиві заперечення.
Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності з ч. 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відносини найму регулюються відповідними статтями Цивільного кодексу України, зокрема статтею 759 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Таким чино, позивачем доведено факт існування орендних відносин з відповідачем за Договором, в яких зобов'язання зі сплати орендних платежів своєчасно та в повному обсязі не виконувались. Відповідачем позовні вимоги не спростовані.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктами 1, 2 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, враховуючи встановлений в ході розгляду спору факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання зі сплати орендних платежів в сумі 9 848,93 грн. за лютий 2022 року (нарахованих по 23.02.2022 року включно), вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 448,47 грн. пені, 245,28 грн. 3% річних та 1 744,57 грн. інфляційних правомірні і обґрунтовані, доданий до позову розрахунок відповідає фактичним обставинам справи. Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно зі ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» прo стягнення 15 287,25 грн. задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» (08301, Київська обл., Бориспільський р-н, м. Бориспіль-7, «Бориспіль» Міжнародний державний аеропорт, код ЄДРПОУ 32614518) на користь на користь Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код 20572069) 9 848,93 грн. боргу, 3 448,47 грн. пені, 245,28 грн. 3% річних, 1 744,57 грн. інфляційних та 2 684,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.Ю. Кошик
повний текст рішення складено 30.06.2023 року