вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"29" червня 2023 р. м. Київ Справа № 911/3435/21
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянувши матеріали скарги представника Авіакомпанії «KLM Royal Dutch Airlines» на рішення та дії приватного виконавця виконавчого органу міста Києва Д'яченка Євгенія Станіславовича у справі № 911/3435/21 за позовом
Державного підприємства «Український авіаційний метеорологічний центр» (08324, Київська обл., Бориспільський р-н, село Гора, вулиця Бориспіль-7, Аеропорт, код 23568810)
до
Авіакомпанії «KLM Royal Dutch Airlines» (Amsterdamseweg 55, 1182 GP Amstelveen)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - державне підприємство обслуговування повітряного руху України (08300, Київська обл., місто Бориспіль, Аеропорт, код 19477064)
про стягнення 5508,00 доларів США,
Рішенням Господарського суду Київської області від 14.11.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду віл 15.02.2023, у справі № 911/3435/21 стягнуто з Авіакомпанії «KLM Royal Dutch Airlines» на користь Державного підприємства «Український авіаційний метеорологічний центр» 5508,00 доларів США боргу, 8100,00 гривень судових витрат пов'язаних з розглядом справи та 2270,00 гривень судового збору.
На примусове виконання вказаного рішення Господарським судом Київської області 06.03.2023 видано відповідний наказ.
До суду 26.06.2022 від представника Авіакомпанії «KLM Royal Dutch Airlines» (надалі - скаржник) надійшла скарга на рішення та дії приватного виконавця виконавчого органу міста Києва Д'яченка Євгенія Станіславовича у межах виконавчого провадження № 71911728, в якій скаржник просить суд:
1) визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Д?яченка Є.С. - порушення обов?язку надіслати боржнику - Авіакомпанії «KLM Royal Dutch Airlines», постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт коштів боржника від 30.05.2023;
2) визнати неправомірним відкриття виконавчого провадження № 71911728 стосовно представництва «КЛМ», замість Авіакомпанії «KLM Royal Dutch Airlines», що не відповідає наказу Господарського суду Київської області у справі № 911/3435/21 від 06.03.2023;
3) скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 71911728, видану приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Д?яченком Є.С.;
4) визнати неправомірною постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Д?яченка Є.С. про арешт коштів боржника від 30.05.2023 у виконавчому провадженні № 71911728, видану стосовно представництва «КЛМ»;
5) скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Д?яченка Є.С. про арешт коштів боржника від 30.05.2023.
Дослідивши подану представником Авіакомпанії «KLM Royal Dutch Airlines» скаргу на рішення та дії приватного виконавця виконавчого органу міста Києва Д'яченка Євгенія Станіславовича у межах виконавчого провадження № 71911728, суд дійшов наступних висновків.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Порядок примусового виконання судових рішень і рішень інших органів, зокрема врегульовано Законом України «Про виконавче провадження».
Положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно з частиною п'ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
За приписами ч. 1 ст. 340 Господарського процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Статтею 341 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження» є загальною нормою по відношенню до статей 339 - 341 ГПК України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів державної виконавчої служби.
Під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень ГПК України, вміщених у розділі VI "Судовий контроль за виконанням судових рішень", зокрема, щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом "а" частини першої статті 341 цього Кодексу (такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 920/149/18).
При цьому дотримання строку звернення скаржника зі скаргою є однією з умов реалізації права на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.
Так, відповідно до ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати (ст. 115 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як вбачається з матеріалів скарги постанову про арешт коштів боржника винесено приватним виконавцем 30.05.2023, а згідно відомостей розміщених на офіційному веб-сайті поштового зв'язку АТ «Укрпошта» скаржник зі скаргою звернувся до суду 22.06.2022.
Водночас, скаржник стверджує, що скарга подана ним у строк, встановлений законодавством, оскільки представник КЛМ дізнався про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів Представництва «КЛМ» після отримання АТ «Сітібанк» вимоги про арешт коштів боржника та надання інформації, яка була надіслана АТ «Сітібанк» виконавцем 06.06.2023.
При цьому, скаржник не зазначає та не надає докази на підтвердження обставин щодо моменту обізнаності ним про арешт коштів, а лише абстрактно вказує, що про наявність арешту коштів дізнався після отримання ним вимоги АТ «Сітібанк», яке отримало вимогу виконавця 06.06.2023, без зазначення конкретної дати та доказів, які підтверджують вказану обставину.
Порівняльний аналіз змісту термінів «дізналася» та «повинна була дізнатися», що містяться у положеннях статті 341 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що в ній закріплено презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо. (Подібних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема у постанові від 20.10.2020 по справі №5019/337/11, та у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2022 у справі №925/308/13-г, на які посилається скаржник).
Таким чином, суд дійшов висновку, що скаржнику про наявність арешту коштів принаймні 09.06.2023 (з урахуванням поштового перебігу пересилання по місту Києву) вже було відомо, тому останнійм днем для звернення до суду зі скаргою є 19.06.2023.
З огляду на наведені обставини, суд вважає, що встановлений ч. 1 ст. 341 Господарського процесуального кодексу України строк на момент подання скарги сплинув, а відтак скаржником пропущено визначений чинним законодавством строк для подання скарги на дії державного виконавця.
Приписами ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Проте, будь-яких клопотань щодо поновлення процесуального строку для подання скарги скаржником ініційовано не було.
Суд зауважує, що за відсутності такого клопотання, із зазначенням в ньому поважних причин пропуску скаржником строку подання скарги у виконавчому провадженні, встановленого пунктом "а" частини першої статті 341 ГПК України, з урахуванням положень частини першої статті 119 цього кодексу, за змістом якої, виходячи також із закріпленого ГПК України принципу диспозитивності у господарському процесі (стаття 14), ініціатива порушення питання щодо поновлення процесуального строку належить учаснику провадження у справі, за відсутності якої у суду відсутні підстави вирішувати питання про поновлення вказаного строку, оскільки суд позбавлений права на цю процесуальну ініціативу (Постанова Верховного Суду від 04.02.2022 у cправі № 925/308/13-г).
Згідно зі ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи те, що скаржником пропущено встановлений чинним законодавством України строк для подання скарги на дії державного виконавця, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для прийняття поданої скарги до розгляду, а відтак остання підлягає залишенню без розгляду.
Крім того, суд зазначає, що частиною 2 статті 91 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Окрім іншого скаржником заявлено вимоги про визнання неправомірним відкриття виконавчого провадження № 71911728 стосовно представництва «КЛМ», замість Авіакомпанії «KLM Royal Dutch Airlines», та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 71911728, видану приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Д?яченком Є.С..
Втім, всупереч вимогам процесуального законодавства скаржником до скарги не долучено копії оскаржуваної постанови про відкриття провадження, а також не подано клопотання про її витребування.
Також, суд зауважує, що вимога вказати в заяві по суті справи, скарзі, заяві, клопотанні або запереченні ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стосується лише юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України. Іноземна юридична особа подає документ, що є доказом її правосуб'єктності за відповідним іноземним законом (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо) (ч. 1 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з п. 12 Інструкції про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, затвердженої наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 18.01.1996 № 30, представництво суб'єкта господарської діяльності не є юридичною особою і не здійснює самостійно господарської діяльності, у всіх випадках воно діє від імені і за дорученням іноземного суб'єкта господарської діяльності, зазначеного у свідоцтві про реєстрацію, і виконує свої функції згідно із законодавством України. Представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні може здійснювати функції, пов'язані з виконанням представницьких послуг, тільки в інтересах іноземного суб'єкта господарської діяльності, зазначеного у Свідоцтві.
Проте, скаржником в порушення наведених приписів не надано доказів ані правосуб'єктності (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо) Авіакомпанії «KLM Royal Dutch Airlines», ані Свідоцтва про реєстрацію представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності, з відповідним номером.
Керуючись ст. ст. 118, 234, 339, 341 Господарського процесуального кодексу України, суд
Скаргу представника Авіакомпанії «KLM Royal Dutch Airlines» залишити без розгляду та повернути скаржнику разом з доданими до неї документами.
Ухвала складена та підписана 29.06.2023, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту її складення у відповідності до ст.ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Р.М. Колесник