вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"29" червня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1484/23
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову, без виклику (повідомлення) учасників справи, у справі за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )
до
Товариства з додатковою відповідальністю «Терезине» (09133, Київська обл., Білоцерківський район, смт Терезине, вул. Першотравнева, буд. 2, код: 05407982)
ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: невідомо)
ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: невідомо)
ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: невідомо)
ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: невідомо)
Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліта» (09133, Київська обл., Білоцерківський район, смт Терезине, вулиця Першотравнева, буд. 2, код: 13730964)
про визнання недійсним рішення в частині, визначення розміру статутного капіталу,
До Господарського суду Київської області 16.05.2023 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Терезине», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліта», в якій позивач просить суд:
- визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю «Терезине», яке оформлене протоколом від 20.03.2023 № 20/03-23, в частині виключення ОСОБА_1 зі складу учасників Товариства з додатковою відповідальністю «Терезине» (питання 3 порядку денного загальних зборів);
- визначити статутний капітал Товариства з додатковою відповідальністю «Терезине», у розмірі 31600000,00 гривень, з часткою ОСОБА_1 як учасника Товариства з додатковою відповідальністю «Терезине» в розмірі 0,0369% статутного капіталу із розміром внеску 11666,68 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані, що рішення загальних зборів ТДВ «Терезине», оформлене протоколом від 20.03.2023 № 20/03-23, яким позивачку виключено зі складу учасників Товариства на підставі пункту 5.3. статуту Товариства, затвердженого загальними зборами 11.01.2023 (протокол № 11/01-23), як учасника, який систематично неналежним чином виконує обов'язки учасника та перешкоджає своїми діями досягненню цілей Товариства, прийняте з порушенням чинного законодавства та вимог статуту Товариства, та суттєво порушує права позивачки, як учасника Товариства, а тому має бути визнане судом недійсним.
Так, позивачка вказує, що під час скликання загальних зборів було порушено встановлений Статутом порядок повідомлення про скликання. Також, за доводами позивачки, у чинному законодавстві відсутня така правова підстава для виключення учасника товариства як систематичне невиконання або неналежним чином виконання обов'язків, або перешкоджання своїми діями досягненню цілей товариства, натомість Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що підставою для виключення учасника є: невнесення ним вкладу або смерть учасника, якщо його спадкоємці не звернулися із заявою про вступ, тому наведені у спірному рішенні підстави для виключення позивачки зі складу учасників Товариства є безпідставними, а відтак рішення загальних зборів є незаконним.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1484/23.
Також, ухвалою Господарського суду Київської області від 13.06.2023 відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову.
До суду 26.06.2023 представником позивачки подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам Білоцерківської районної державної адміністрації, нотаріусам, іншим державним реєстраторам проводити реєстраційні дії щодо Товариства з додатковою відповідальністю «Терезине», а саме: державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи; державну реєстрацію переходу юридичної особи на діяльність на підставі модельного статуту; державну реєстрацію переходу юридичної особи з модельного статуту на діяльність на підставі власного установчого документа; державну реєстрацію рішення про виділ юридичної особи; державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи; державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її реорганізації; державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації; реєстрацію припинення діяльності товариства; вчинення будь-яких дій, спрямованих на перереєстрацію, реорганізацію будь-яким шляхом Товариства з додатковою відповідальністю «Терезине».
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник мотивує тим, що після виключення позивачки зі складу учасників Товариства, було вчинено ряд реєстраційних дій щодо Товариства, зокрема змінювався розмір часток у статутному капіталі засновників Товариства. Крім того, за період перебування позивачки у складі учасників Товариства було прийнято ряд рішень, зокрема про приєднання Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліта» до Товариства, про збільшення розміру статутного капіталу, про внесення додаткових вкладів третьою особою і включення до складу учасників Товариства третьої особи та ін.
За твердженням заявника, голосування позивачкою проти ухвалення вказаних вище рішень, що було фактично спрямовано на захист її прав та інтересів, було використано як підставу для виключення позивачки зі складу учасників Товариства.
При цьому, заявник зауважує, що питання реорганізації Товариства вже стояло на порядку денному, зокрема, загальних зборів Товариства 07.02.2022. Однак, через заперечення учасників Товариства розгляд питання реорганізації було перенесено на 10.03.2022. При цьому, незгода учасників Товариства щодо реорганізації ігнорувалась та не була зафіксована жодним чином у протоколі загальних зборів, тому позивачкою свої зауваження викладено безпосередньо на оригіналі протоколу загальних зборів учасників Товариства від 07.02.2022 № 07-02/22.
Окрім іншого, заявник стверджує, що уникнення фіксування заперечень проти реорганізації Товариства відбувалось і при розгляді цього ж питання на загальних зборах учасників Товариства 10.03.2022. Проте, через відсутність секретаря не було можливості зареєструвати заяву-заперечення.
На думку заявника зазначені вище обставини, свідчать про цілеспрямоване бажання здійснити реорганізацію Товариства та після виключення зі складу учасників Товариства учасників, які заперечували проти реорганізації, жодних перешкод в ухваленні такого рішення не буде, а судовий процес може зумовити пришвидшення вирішення питання реорганізації Товариства.
Заявник переконаний, що дії мажоритарних учасників товариства були спрямовані на усунення можливості впливу міноритарних учасників на ухвалення рішень, а згодом таких учасників зовсім було виключено зі складу учасників товариства на неправомірних підставах. Тому, мажоритарні учасники товариства очевидно будуть вживати заходів для уникнення виконання рішення суду, що найбільш ймовірним у такій ситуації є реорганізація товариства.
На переконання заявника наведені обставини дають підстави стверджувати про те, що у випадку не вжиття судом заходів забезпечення позову, відповідачі можуть вдатися до реорганізації Товариства, що у разі задоволення позову призведе до неможливості відновлення порушених прав позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду із позовом, та до потенційних труднощів у подальшому виконанні судового рішення.
Розглянувши подану заявником заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: - розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; - наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; - імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; - запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі.
Необхідною умовою для застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. (Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 03.04.2019 у справі № 918/702/18, від 17.04.2019 у справі № 914/1257/18, від 02.07.2019 № 910/16944/18).
Перевіривши доводи заявника щодо необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Тобто, у даному випадку, саме на заявника покладено обов'язок доведення, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Однак, звертаючись до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, заявником не доведено існування фактичних обставин, з якими пов'язується необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
Згідно приписів ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Водночас, заявником не надано жодних належних та допустимих доказів в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, із якими діюче законодавство пов'язує доцільність застосування заходів забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення ефективного захисту порушених прав заявника в разі невжиття таких заходів, а посилання заявника на потенційну можливість настання в майбутньому негативних наслідків, без надання відповідного обґрунтування, в тому числі доказів вчинення відповідачем певних реальних дій, спрямованих на вчинення певних реєстраційних дій щодо діяльності Товариства, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17, від 08.11.2019 у справі № 904/421/19.
Відтак наведені заявником доводи, які, як зазначає останній, викликають у нього побоювання щодо майбутнього ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення прав позивачки, є лише оціночними суб'єктивними судженнями без конкретних доказів, які свідчили б про потенційну можливість проведення певних реєстраційних дій щодо припинення діяльності Товариства.
Посилання заявника на те, що наведені ним у заяві обставини щодо неприйняття Товариством рішень про реорганізацію, через незгоду з цим рішенням учасниками Товариства, свідчать про цілеспрямоване бажання здійснити реорганізацію Товариства та після виключення зі складу учасників Товариства учасників, які заперечували проти реорганізації, жодних перешкод в ухваленні такого рішення не буде, є голослівними, адже на підтвердження своєї позиції заявником не надано будь-яких доказів, які б свідчили про вказані обставини.
З огляду на відсутність будь-яких доказів у справі, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав, інтересів заявника, аргументи останнього є нічим іншим, як припущеннями.
Про наведені вище мотиви відмови у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначав також в ухвалі від 13.06.2023, яка набрала законної сили та є чинною. Заявником не аргументовано свого повторного звернення з цього ж питання.
Таким чином, заявником не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову, у вигляді заборони суб'єктам державної реєстрації проводити реєстраційні дії щодо Товариства з додатковою відповідальністю «Терезине», може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав, інтересів позивачки. А подана заява обґрунтована власними припущеннями заявника, що не є достатніми підставами для задоволення заяви про забезпечення позову.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що заявником не обґрунтовано необхідності вжиття заходів забезпечення позову, не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції належних та допустимих доказів щодо наявності фактичних обставин, з якими процесуальний закон пов'язує необхідність застосування заходів забезпечення позову, що зумовлює висновки суду про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала складена та підписана 29.06.2023, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту її складення у відповідності до ст. ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Р.М. Колесник