вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"18" квітня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2139/21
м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108
Господарський суд Київської області
Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Сорока П.М., за скаргою Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на дії державних виконавців Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального МРУ Міністерства Юстиції (місто Київ) та Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Північно-Східного МРУ Міністерства Юстиції (місто Суми) у виконавчому провадженні №68768863 щодо примусового виконання наказу від 24.01.2022 у справі №911/2139/21
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільчої системи "Сумигаз"
40021, м. Суми, вул. Лебединська, буд. 13, код ЄДРПОУ 03352432
адреса для листування: 40000, м. Суми, вул. Олексія Береста, буд. 21
до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт"
07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, буд. 16, код ЄДРПОУ 37199618
про стягнення заборгованості
за участі представників учасників судового процесу:
стягувача: не з'явився;
боржника (скаржника): не з'явився;
державних виконавців відділів державної виконавчої служби: не з'явились;
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №2155/21 від 21.07.2021) Акціонерного товариства "Оператор газорозподільчої системи "Сумигаз" до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" про стягнення заборгованості.
Рішенням Господарського суду Київської області від 25.10.2021 у справі №911/2139/21 за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільчої системи "Сумигаз" до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" стягнуто з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільчої системи "Сумигаз" 504448,28 грн. основного боргу, 4239,89 грн. пені, 847,97 грн. 3 % річних, 504,45 грн. інфляційних втрат, 7650,61 грн. судового збору.
На виконання вказаного рішення, 24.01.2022 у справі №911/2139/21 Господарським судом Київської області видано наказ.
Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла скарга Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на дії державних виконавців Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального МРУ Міністерства Юстиції (місто Київ) та Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Північно-Східного МРУ Міністерства Юстиції (місто Суми) у виконавчому провадженні №68768863 щодо примусового виконання наказу від 24.01.2022 у справі №911/2139/21 (вх. № 967 від 13.03.2023).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.03.2023 розгляд скарги Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на дії державних виконавців Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального МРУ Міністерства Юстиції (місто Київ) та Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Північно-Східного МРУ Міністерства Юстиції (місто Суми) у виконавчому провадженні №68768863 щодо примусового виконання наказу від 24.01.2022 у справі №911/2139/21 (вх. № 967 від 13.03.2023) призначено до розгляду у судовому засіданні на 23.03.2023.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від скаржника надійшло клопотання (вх. №772/23 від 14.03.2023) про виправлення описки у скарзі (вх. № 967 від 13.03.2023).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від скаржника надійшла заява (вх. №2035 від 15.03.2023) про виправлення описки в ухвалі Господарського суду Київської області від 14.03.2023.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Північно-Східного МРУ Міністерства Юстиції (місто Суми) надійшли письмові пояснення по суті скарги (вх. №839/23 від 20.03.2023).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільчої системи "Сумигаз" надійшли письмові пояснення щодо скарги (вх. №887/23 від 23.03.2023).
У судове засідання 23.03.2023 ніхто не з'явився, про дату, час та місце судового засідання усі повідомлені через систему "Електронний суд".
За результатами розгляду заяви Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (вх. №2035 від 15.03.2023) про виправлення описки в ухвалі Господарського суду Київської області від 14.03.2023 судом встановлено, що в ухвалі Господарського суду Київської області від 14.03.2023 судом допущено описку, а саме: замість Броварського відділу державної виконавчої служби зазначено Бориспільський відділ державної виконавчої служби.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.03.2023 внесено виправлення до ухвали Господарського суду Київської області від 14.03.2023 у справі №911/2139/21 та замінено за усім текстом вказаної ухвали назву відділу державної виконавчої служби: замість помилково зазначеного - Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального МРУ Міністерства Юстиції (місто Київ)» вказано вірний - Броварський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального МРУ Міністерства Юстиції (місто Київ) та ухвалено вважати вірними, за усім текстом ухвали Господарського суду Київської області від 14.03.2023 у справі №911/2139/21, назви відділів державної виконавчої служби, дії яких оскаржуються: «Броварський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального МРУ Міністерства Юстиції (місто Київ) та Конотопський відділ державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Північно-Східного МРУ Міністерства Юстиції (місто Суми)».
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.03.2023 відкладено розгляд справи на 18.04.2022, витребувано у Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 68768863 та письмові пояснення по суті скарги та у Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Північно-Східного МРУ Міністерства Юстиції України (місто Суми) - докази направлення копії постанови про накладення арешту від 01.09.2022 скаржнику; у Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" - копію заяви від 03.02.2023 про передачу виконавчих проваджень про стягнення боргів з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільчої системи "Сумигаз" до Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Також даною ухвалою суду задоволено заяву (вх. №772 від 14.03.2023) Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" про виправлення описки у скарзі та ухвалено вважати вірною дату спірної постанови про арешт майна: 01.09.2022, а заявлені вимоги у скарзі (вх. № 967 від 13.03.2023) у такій редакції: "Визнати протиправною та скасувати постанову Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 01.09.2022 №68768863 про арешт майна боржника Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт".
Через канцелярію Господарського суду Київської області від скаржника надійшли додаткові пояснення у справі (вх. №977/23 від 30.03.2023).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від скаржника надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. №977/23 від 30.03.2023).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Північно-Східного МРУ Міністерства Юстиції (місто Суми) надійшла заява про виконання ухвали суду (вх. №1030/23 від 04.04.2023).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільчої системи "Сумигаз" надійшли додаткові пояснення у справі (вх. №1201/23 від 18.04.2023).
У судове засідання 18.04.2023 ніхто з представників учасників справи не з'явився, про дату, час та місце судового засідання усі учасникі справи повідомлені через систему "Електронний суд".
Через канцелярію Господарського суду Київської області від Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Північно-Східного МРУ Міністерства Юстиції (місто Суми) надійшла заява про виконання ухвали суду (вх. №8499/23 від 02.05.2023).
Керуючись статтями 74, 120, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
встановив:
1. Правовідносини сторін
Конотопським відділом державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) 23.02.2022 відкрито виконавче провадження № 68768863 з виконання наказу Господарського суду Київської області № 911/2139/21 від 24.01.2022 про стягнення з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільчої системи "Сумигаз" 504448,28 грн. основного боргу, 4239,89 грн. пені, 847,97 грн. 3 % річних, 504,45 грн. інфляційних втрат, 7650,61 грн. судового збору.
01.09.2022 Конотопським відділом державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) виненесено постанову про арешт майна боржника.
2. Аргументи скаржника
Скаржник зазначає, що постанова від 01.09.2023 у виконавчому провадженні №68768863 про арешт майна боржника не направлялась на його адресу та, відповідно, й не надходила на неї. Скаржик також відзначає, що про її прийняття йому стало відомо лише 09.03.2023 у зв'язку із отриманням Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 09.03.2023.
Скаржник заявляє, що відповідно до Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» він включений до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації. Згідно з пунктом 3 Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 02.10.2019 № 145-ІХ, забороняється звернення стягнення та накладення арешту на майно відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом, були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, господарських товариств в оборонно-промисловому комплексі, визначених частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності" (1630-20) (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів, акцій (часток) господарських товариств в оборонно-промисловому комплексі, визначених частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності" (1630-20) цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Таким чином, скаржник зазначає, що арешт його майна станом на день прийняття спірної постанови, 01.09.2022, становить порушення вимог пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 02.10.2019 № 145-ІХ та, на даний час, становить порушення вимог статей 1, 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна».
Окрім цього, скаржник зауважив, що, на даний час, триває процес приватизації Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", а тому арешт його майна становить перешкоду приватизації та несе репутаційні ризики під час проведення приватизаційних торгів.
3. Аргументи Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Північно-Східного МРУ Міністерства Юстиції (місто Суми)
Конотопський відділ державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Північно-Східного МРУ Міністерства Юстиції (місто Суми) (далі - державний виконавець) зазначає, що ним 23.02.2022 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження (ВП№68768863) за судовим наказом № 911/2139/21, що виданий 24.01.2022 Господарським судом Київської області, а надалі, відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» 01.09.2022 винесено постанову про арешт майна боржника. Державний виконавець відзначає, що 01.09.2022 за вих. №18.6-31/23760 постанову про арешт майна боржника направлено сторонам виконавчого провадження, а причини неотримання боржником зазначеної постанови йому не відомі. Крім того, державний виконавець зазначає, що скаржник мав можливість ознайомитись з рішеннями державного виконавця, прийнятими в межах зазначеного виконавчого провадження, зокрема, з постановою про арешт майна боржника в Автоматизованій системі виконавчого провадження, доступ до якої є вільним та безоплатним.
Також державний виконавець зауважує, що 17.02.2023 ним, за результатами розгляду заяви скаржника від 03.02.2023, відповідно до частини 4 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» були винесені постанови про передачу виконавчих проваджень про стягнення боргів з Державного підприємства спиртової та лікеро - горілчаної промисловості «Укрспирт» на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» до Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у тому числі, виконавчого провадження №68768863.
Державний виконавець вважає, що він діяв на підставі та в межах повноважень, встановлених Законом України «Про виконавче провадження» з метою повного та своєчасного виконання рішення суду.
4. Аргументи позивача
Позивач заперечує проти задоволення скарги та акцентує увагу на тому, що з моменту винесення 23.02.2022 постанови про відкриття виконавчого провадження № 68768863, Державне підприємство спиртової та лікеро - горілчаної промисловості «Укрспирт» не вчинило жодних дій щодо добровільного виконання рішення Господарського суду Київської області №911/2139/21 від 25.10.2021, а, разом з тим, від боржника ані у процесі судових розглядів у судах першої та апеляційної інстанцій, ані у процесі виконавчого провадження, не надходило жодних заяв щодо фінансової неспроможності виконання своїх зобов'язань та відстрочки або розстрочки виконання зазначеного судового рішення.
Позивач, із посиланням на частину 1 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», зазначає, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Також позивач відзначає, що чинний Закон України «Про виконавче провадження» не містить заборони накладення арешту на майно державних та комунальних підприємств, у тому числі, Державного підприємства спиртової та лікеро - горілчаної промисловості «Укрспирт». З огляду на вищенаведене, твердження скаржника, що «протиправний арешт майна Державного підприємства спиртової та лікеро - горілчаної промисловості «Укрспирт» становить перешкоду приватизації та несе репутаційні ризики під час проведення приватизаційних торгів» є абсолютно безпідставним, так як постанова від 01.09.2022 про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №68768873 винесена з дотриманням чинного законодавства України, при цьому, будь-які перешкоди скаржнику для приватизації відсутні.
5. Норми права, що підлягають застосуванню
Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до статті 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно зі статтею 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно зі статтею 341 Господарського процесуального кодексу України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
6. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи
Відповідно до положень частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно з частиною 5 цієї статті рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
У статті 341 Господарського процесуального кодексу України передбачається, що скаргу може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.
Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Розділ VІ Господарського процесуального кодексу України регламентує порядок оскарження до господарського суду дій державного виконавця, на виконанні якого перебуває судове рішення цього суду; право на звернення зі скаргою і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов'язані з наявністю ухваленого за правилами Господарського процесуального кодексу України судового рішення та з його примусовим виконанням.
Конституційний Суд України у рішенні від 07.07.1998 № 11-рп/98 у справі щодо офіційного тлумачення частин 2 і 3 статті 84 та частин 2 і 4 статті 94 Конституції України (справа щодо порядку голосування та повторного розгляду законів Верховною Радою України) зазначив: "Термін "дні", якщо він вживається у зазначених правових актах без застережень, означає лише календарні дні".
З огляду на встановлений статтею 115 Господарського процесуального кодексу України порядок обчислення процесуальних строків зазначений десятиденний строк слід обчислювати в календарних днях. Отже, такий порядок обчислення строків є єдиним для всіх норм Господарського процесуального кодексу України та застосовується й у інших процесуальних кодексах України.
Аналогічну праву позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13.03.2019 у справі №920/149/18, Касаційним господарським судом в постанові від 08.10.2020 у справі №918/333/13-г та Касаційним господарським судом в постанові від 20.10.2020 у справі №5019/337/11.
Окрім цього, в постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №5019/337/11 зазначається таке: «Верховний Суд наголошує, що порівняльний аналіз змісту термінів "дізналася" та "повинна була дізнатися", що містяться у положеннях статті 341 ГПК України, дає підстави для висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо. При цьому, колегія суддів враховує, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності і сторони повинні очікувати їх застосування.».
Згідно із частиною 1 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Положеннями статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Частиною 1 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Відповідно до абзаців 1 та 3 частини 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини 9 статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
У постанові Верховного Суду від 24.10.2022 у справі №910/18480/20, зокрема, зазначається таке: « 52. Враховуючи вказані положення законодавства, учасник виконавчого провадження обґрунтовано покладається на отримання протягом розумного строку відповідних документів (відомостей) від виконавця, однак таке очікування не може бути надто тривалим. 53. У випадку неотримання відповідних документів (відомостей) протягом тривалого часу та невжиття відповідних заходів учасником виконавчого провадження, спрямованих на таке отримання, застосуванню підлягає презумпція обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні. 54. Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 04.02.2022 у справі №925/308/13-г зазначив, що за змістом наведених норм, за порівняльного аналізу змісту термінів "дізнався" та "повинен був дізнатися", що містяться у положеннях ст.341 ГПК, він доходить висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо. 55. Під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб'єкта, закріпленого у ч.1 ст.341 ГПК, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з'ясування стану виконавчого провадження тощо). ... 59. Отже, учасник виконавчого провадження, який звернувся з заявою про вчинення відповідних виконавчих дій, може вважатися обізнаним про вчинення таких дій виконавцем з урахуванням розумності строку, який минув з дати звернення із заявою про вчинення виконавчих дій до виконавця. Розумність такого строку суд визначає з урахуванням конкретних обставин справи (строків, встановлених Законом "Про виконавче провадження", термінів поштового обігу кореспонденції, повідомлення учасників виконавчого провадження електронною поштою, фактичного доступу учасника виконавчого провадження до автоматизованої системи виконавчих проваджень тощо).».
Суд зазначає, що у матеріалах справи наявна надана державним виконавцем роздруківка (скріншот) з електронної системи АРМ «Діловод ДВС» з інформацією про внесення до розділу «реєстр вихідних документів» постанови про арешт майна у виконавчому провадженні №68768863 з вихідним номером 23760 та вихідною датою - 01.09.2022.
У постанові Верховного Суду від 15.07.2022 №914/1003/21 зазначається таке: « 72. Сам лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки. 73. Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу.».
Враховуючи вищезазначене, суд вважає надану державним виконавцем роздруківку (скріншот) з електронної системи АРМ «Діловод ДВС» належним доказом у даній справі та враховує його при розгляді.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 5 розділу ІІ Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження вихідна кореспонденція органів державної виконавчої служби (приватного виконавця), в тому числі документи виконавчого провадження, підлягає реєстрації у Системі. Дата реєстрації та вихідний номер документа, що є номером за порядком у відповідному році, формуються Системою автоматично.
Окрім цього, у матеріалах справи міститься заява Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" до Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Північно-Східного МРУ Міністерства Юстиції (місто Суми) від 03.02.2023 про передачу виконавчого провадження до Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). У даній заяві скаржник, зокрема, клопоче про передачу виконавчого провадження №68768863 до Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якому відкрито перше зведене виконавче провадження щодо нього.
Скаржник заявляє, що дізнався про постанову від 01.09.2022 про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №68768863 лише 09.03.2023, а відповідну скаргу подано 13.03.2023.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що державний виконавець надіслав постанову від 01.09.2022 про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №68768863 скаржнику у встановлені законодавством строки. У той же час, відповідно до пункту 4 розділу І та пункту 3 розділу VII Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, дана постанова доступна сторонам виконавчого провадження в автоматизованій системі виконавчого провадження. Окрім цього, подання скаржником заяви про передачу виконавчого провадження №68768863 до іншого органу виконавчої служби породжує обгрунтоване припущення, що скаржник був ознайомлений з матеріалами та відповідними постановами у даному виконавчому провадженні. Дане твердження корелює з презумпцією обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, а тому суд дійшов висновку, що кінцевою датою, коли скаржник дізнався або повинен був дізнатись про наявність постанови від 01.09.2022 про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №68768863 є саме 03.02.2023, тобто, дата складання заяви Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" до Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Північно-Східного МРУ Міністерства Юстиції (місто Суми) про передачу виконавчого провадження до Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Тож суд дійшов висновку, що скаржником пропущено 10-ти денний строк на подання скарги на дії чи бездіяльніясть виконавця.
У постанові Верховного Суду від 04.02.2022 у справі № 925/308/13-г, зокрема, зазначається таке: «ОП КГС ВС звернула увагу на те, що за відсутності клопотання, із зазначенням в ньому поважних причин пропуску скаржником строку подання скарги у виконавчому провадженні, встановленого пунктом "а" частини першої статті 341 ГПК України, з урахуванням положень частини першої статті 119 цього кодексу, за змістом якої, виходячи також із закріпленого ГПК України принципу диспозитивності у господарському процесі (стаття 14), ініціатива порушення питання щодо поновлення процесуального строку належить учаснику провадження у справі, за відсутності якої у суду відсутні підстави вирішувати питання про поновлення вказаного строку, оскільки суд позбавлений права на цю процесуальну ініціативу. Ураховуючи, що ПАТ "Черкасиобленерго" у цій справі не порушувало питання про поновлення процесуального строку для звернення зі скаргою у виконавчому провадженні за правилами частини другої статті 341 ГПК України, а відповідно і щодо поважності пропуску цього строку, тому суд першої інстанції, як і апеляційний суд не могли розглянути та не розглядали у спірних правовідносинах відповідні питання, не ухвалювали рішення щодо поновлення процесуального строку для звернення зі скаргою у виконавчому провадженні. Зважаючи на викладене, а також факт неподання ПАТ "Черкасиобленерго" у цій справі клопотання / заяви про поновлення встановленого пунктом "а" частини першої статті 341 ГПК України строку для подання скарги на бездіяльність ДВС, ОП КГС ВС погоджується з рішенням апеляційного суду про залишення вказаної скарги без розгляду, що водночас, не позбавляє позивача права повторно звернутись з цієї скаргою, подавши, з урахуванням частини першої статті 119 ГПК України, клопотання про поновлення строку для подання скарги у виконавчому провадженні за правилами частини другої статті 341 ГПК України.».
Оскільки скаржник пропустив строк на подання скарги на дії чи бездіяльність виконавця та не подав клопотання про поновлення цього процесуального строку із зазначенням в ньому поважних причин пропуску скаржником строку подання скарги у виконавчому провадженні, то суд залишає скаргу без розгляду, що, водночас, не позбавляє скаржника права повторно звернутись з цієї скаргою, подавши її з урахуванням частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, з клопотанням про поновлення строку для подання скарги у виконавчому провадженні за правилами частини 2 статті 341 Господарського процесуального кодексу України.
7. Результати розгляду справи
7.1. Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов'язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).
7.2. Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про залишення скарги без розгляду.
Керуючись статтями 18, 234, 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, статтями 1, 11, 18, 41, 48 Закону України "Про виконавче провадження", суд -
ухвалив:
Скаргу (вх. № 967 від 13.03.2023) Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на дії державних виконавців Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального МРУ Міністерства Юстиції (місто Київ) та Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Північно-Східного МРУ Міністерства Юстиції (місто Суми) у виконавчому провадженні №68768863 щодо примусового виконання наказу від 24.01.2022 у справі №911/2139/21 - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали суду складено 29.06.2023.
Суддя С.О. Саванчук