Справа № 216/7140/20
Провадження № 4-с/216/21/23
21 червня 2023 року місто Кривий Ріг
Дніпропетровської області
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Онопченка Ю.В.,
за участю: секретаря судового засідання Авшаряна С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця, -
12 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця.
Скарга мотивна тим, що на виконанні в державного виконавця Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чернецької А.І. знаходиться виконавче провадження № 660112626 з виконання судового наказу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області № 216/7140/20. В рамках даного виконавчого провадження 27 січня 2022 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , якою накладено арешт, у тому числі і на рахунок заробітної плати боржника НОМЕР_1 відкритий в АТ «УкрСиббанк».
09.06.2023 заявник дізнався про накладення вищевказаного арешту, після чого звернувся до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою про зняття арешту з рахунку на який йому нараховується заробітна плата, однак письмової відповіді не отримав, а в усному порядку йому було рекомендовано звернутися до суду.
Посилаючись на вказані обставини скаржник просив визнати дії державного виконавця Чернецької А.І. під час винесення постанови від 27.01.2022 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на зарплатний рахунок боржника неправомірними; та зобов'язати скасувати арешт зарплатного рахунку НОМЕР_1 відкритого в АТ «УкрСиббанк» на ім'я ОСОБА_1 .
Скаржник у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, скаргу підтримує в повному обсязі.
Старший державний виконавець Чернецька А.І., представник ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» у судове засідання не з'явилися, про час, день та місце слухання справи повідомлялися належним чином.
Вивчивши матеріали скарги, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до положень ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Частинами 2, 3 ст. 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
З досліджених у судовому засіданні матеріалів скарги судом встановлено, що в провадженні Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебуває виконавче провадження № 69230520 з примусового виконання виконавчого листа № 216/7140/20, виданого 16.04.2021 Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» боргу у розмірі 6684,46 грн. Постановою державного виконавця Терещенко М.В. від 08.07.2022 накладено арешт на кошти боржника, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів божника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 7658,90 грн (а.с.10-11).
09 червня 2023 року ОСОБА_1 звертався до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою про зняття арешту з належного йому зарплатного карткового рахунку НОМЕР_1 відкритого в АТ «УкрСиббанк» (а.с.12).
Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України cуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).
За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно частини 1, пунктом 7 частини 3 статті 18 цього Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 в скарзі посилається на постанову про накладення арешту винесену державним виконавцем Чернецькою А.І. 27 січня 2022 року, яка в матеріалах справи відсутня, та в ході розгляду справи скаржником надана суду не була. Матеріали справи містять постанову державного виконавця Терещенко М.В. про арешт коштів боржника від 08.07.2022, правомірність винесення якої скаржником не оскаржується в рамках розгляду даної скарги, та якій суд не може надавати правову оцінку.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Таким чином, виходячи із дослідженого, суд вважає, що скаржником не доведено належними доказами неправомірність дій державного виконавця Чернецької А.І. при винесенні постанови про арешт коштів боржника від 27 січня 2022 року у виконавчому провадженні № 660112626 з виконання судового наказу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області № 216/7140/20 від 16 квітня 2021 року.
За встановлених обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258-260, 447-451 ЦПК України, суд -
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ю.В.Онопченко