Справа № 206/2772/23
Провадження № 3/206/1417/23
27.06.2023 року м. Дніпро
Суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Плінська А.В., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення,
До Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшла справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП, у відношенні ОСОБА_1 .
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ №925807 зазначено, що 14.06.2023 року близько 10-00 год. знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство економічного характеру відносно свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: дитина не забезпечена необхідними іграшками для розвитку. Відсутність їжі та запасів продуктів для дитини, гігієни.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином (довідка про доставку міститься в матеріалах справи). Клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не направляла.
Тому, на підставі ч.2 ст.268 КУпАП, враховуючи, що дана категорія справ до вичерпаного переліку за якими обов'язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не відноситься, вважаю за можливе розглядати справу в її відсутності.
За змістом ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП при розгляді справи про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, підлягають для з'ясування питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчинені, рішення приймається на підставі доказів долучених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Складом адміністративного правопорушення є передбачена нормами права сукупність ознак (елементів), за наявності яких те чи інше протиправне діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Таку сукупність ознак формують чотири складових елементи: об'єкт, об'єктивна сторона (характеризують зовнішню сторону правопорушення); суб'єкт та суб'єктивна сторона (характеризують внутрішню сторону правопорушення).
Санкція частини 1 статті 173-2 КпАП України передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Таким чином, об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КпАП України, виражається у вчиненні певних діянь, внаслідок яких могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Разом із тим з протоколу про адміністративне правопорушення та письмових пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, фотокарток, долучених до нього, вбачається, що правопорушнику навпаки ставиться в провину не вчинення певних дій, зокрема, не забезпечення необхідними іграшками, гігієною та їжею своєї малолітньої дитини.
Отже, викладене свідчить, що дії ОСОБА_1 виключають наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Разом із тим, обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення містять ознаки іншого складу адміністративного правопорушення, оскільки.
Відповідно до диспозиції ч.1 ст.184 КУпАП адміністративна відповідальність за цією статтею настає в разі ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Диспозиція частини першої ст. 184 КУпАП є бланкетною нормою, та відсилає до положень законодавства, якими визначені обов'язки батьків щодо виховання дітей.
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені ст. 150 СК України. Так, батьки зобов'язані виховувати дитину у дусі прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини, фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Як роз'яснив Пленум Верховного суду України в п. 16 своєї постанови від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей являє собою бездіяльність, внаслідок якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі.
Положеннями п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, враховуючи, що суд вбачає в діях ОСОБА_1 інший склад правопорушення та не може самостійно перейти на нього (фактично пред'явити нове обвинувачення), провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП підлягає закриттю,у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п.1 ст.247, ст.ст.283, 284, 287, 289, 294 КУпАП,
Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП, у відношенні ОСОБА_1 закрити, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в Дніпровський апеляційний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: А.В. Плінська