Справа № 177/261/23
Провадження № 2/210/699/23
іменем України
28 червня 2023 року
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Чайкіна О.В., за участю секретаря судового засідання Степаненко О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Дніпровського державного медичного університету до ОСОБА_1 про стягнення витрат на навчання,
Описова частина
Суть позову
Позивач звернувся до суду із зазначеною позовною заявою та в обґрунтування позовних вимог вказував на те, що 01 вересня 2014 року між Позивачем та Відповідачем укладено угоду №202 про підготовку фахівців з вищою освітою (далі - Угода). Згідно з умовами укладеної Угоди Відповідач зобов'язується прибути після закінчення вищого закладу освіти па місце направлення і відпрацювати не менше трьох років, а у разі відмови їхати за призначенням - відшкодувати відповідно до державного бюджету вартість навчання в установленому порядку. Згідно направлення на роботу №119 від 18.05.2020р., виданого Міністерством охорони здоров'я України, Відповідач була направлена до КН11 «ДЦПМСД №1» ДМР, для роботи па посаді лікаря загальної практики-сімейного лікаря. Згідно листа Департаменту охорони здоров'я населення Дніпропетровської міської ради КНП «ДЦПМСД №1» ДМР від 01.08.2022р. №06/439 Відповідач па посаду лікаря загальної практики-сімейного лікаря з 01.08.2022р. не зарахована на зазначену посаду, у зв'язку з відсутністю, не відпрацювавши три роки за направленням. Таким чином Відповідач не дотримав умов Угоди про підготовку фахівців з вищою освітою від 01 вересня 2014 року №202, укладеної між Позивачем та Відповідачем, в частині зобов'язання відпрацювати після закінчення вищого навчального закладу три роки відповідно до направлення на роботу, тобто він порушив добровільно взяті на себе цивільно-правові зобов'язання. Відповідно до розрахунку грошових коштів, які підлягають поверненню за навчання за державним замовленням витрачено коштів з державного бюджету на навчання Відповідача в закладі вищої освіти та інтернатурі Позивача всього витрачено 282 745 гри. 47 коп. У зв'язку із вищевикладеним позивач вимушений звернутися до суду.
Аргументи сторін
Сторона позивача в судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи у їх відсутність. На позовних вимогах наполягають просять суд їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 про дату та місце розгляду справи повідомлена. На попереднє судове засідання скерувала клопотання про відкладення розгляду справи та проведення судових засідань у режимі відеоконференції.
Судом з метою не порушення прав відповідача, клопотання про відкладення розгляду справи задоволено. Разом з тим суд не вирішував питання про призначення відео конференції, оскільки Відповідачем в порядку ст. 212 ЦПК України не було повідомлено своє місцезнаходження, а також розташування найближчого місцевого суду з метою забезпечення проведення дистанційного судового провадження.
Крім того, відповідач не була позбавлена можливості зареєструватись в підсистемі "Електрониний суд" прийняти участь у судовому засіданні дистанційно в режимі ВКЗ, а так самой й з власних технічних засобів через систему EASYCON/
Враховуючи, що сторона відповідача обізнана про наявність цивільної справи відносно неї, відзив на позовну заяву не подавала, клопотань про неможливість з'явитися в судове засідання та про необхідність відкладення розгляду справи із зазначенням поважних причин також до суду не скеровувала, справа визнана судом малозначною, суд розцінює вказану поведінку як затягування розгляду справи та вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.
Представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за наявності всіх наступних умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечував проти такого вирішення справи.
Мотивувальна частина
Позиція суду та застосовані норми права
На підставі рішення приймальної комісії наказом ректора Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров'я України №658-ОС від 11 серпня 2014 року ОСОБА_1 зарахована на перший курс Дніпропетровської державної медичної академії МОЗ України (а.с.9-11).
Згідно направлення на роботу №119 від 18.05.2020р., виданого Міністерством охорони здоров'я України, Відповідач була направлена до КНП «ДЦПМСД №1» ДМР, для роботи па посаді лікаря загальної практики-сімейного лікаря (а.с.21).
Згідно наказу Позивача № 604-ое від 01.09.2020р. Відповідач буча зарахована до очної частини інтернатури (а.с.15-17).
Згідно наказу Позивача №380-ос від 22.06.2020р «Про завершення навчання» Відповідачу присуджено освітньо-кваліфікаційний рівень за спеціальністю, видано документ про вищу освіту у зв'язку із завершенням навчання (а.с.12, 13-14).
Згідно наказу Позивача №353-ос від 30.06.2022р. «Про випуск лікарів-інтернів...» Відповідач була відрахована з очної інтернатури у зв'язку з закінченням навчання та присвоєнням звання лікаря-спепіаліста (а.с.18-20).
Згідно листа Департаменту охорони здоров'я населення Дніпропетровської міської ради КНП «ДЦПМСД №1» ДМР від 01.08.2022р. №06/439 Відповідач па посаду лікаря загальної практики-сімейного лікаря з 01.08.2022р. не зарахована на зазначену посаду, у зв'язку з відсутністю, не відпрацювавши три роки за направленням (а.с.22).
Відповідно до розрахунку грошових коштів, які підлягають поверненню за навчання за державним замовленням витрачено коштів з державного бюджету на навчання Відповідача в закладі вищої освіти та інтернатурі Позивача всього витрачено 282 745 гри. 47 коп (а.с.23).
Наказом МОЗ України №473 від 16.03.2021 року змінено тип та перейменовано державний заклад «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров'я України на Дніпровський державний медичний університет (а.с.25).
Мотиви суду
Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договірне зобов'язання - це відносне правовідношення між юридично рівними і майново самостійними особами, що виникає на підставі укладеного договору, який виражає їх загальну волю на досягнення цивільно-правових результатів майнового чи немайнового характеру, настання яких відбувається у разі здійснення боржником певних активних дій, що відповідають праву вимоги кредитора і не зачіпають прав і законних інтересів третіх осіб, що не є учасниками зазначеного правовідношення. Оскільки метою договірних зобов'язань є досягнення їх сторонами певних правових результатів, особливого значення набуває їх виконання. Виконання зобов'язання - це вчинення кредитором і боржником дій, що становлять його предмет. При виконанні різноманітних договірних зобов'язань суб'єкти мусять керуватися загальними засадами, що йменуються принципами виконання зобов'язання. І в сучасних умовах до них відносять принципи належного та реального виконання зобов'язання, які, до речі, традиційно вважались такими.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Судом встановлено, що Позивач, закінчивши навчання в Дніпровському державному медичному університеті, відмовилась відпрацювати трирічний термін відповідно до направлення за державним замовленням. Отже, Позивачем не було дотримано вимоги угоди № 202, укладеної 01 вересня 2014 року між ним та Дніпровським державним медичним університетом, у частині зобов'язання відпрацювати після закінчення вищого навчального закладу три роки відповідно до направлення на роботу.
Судом також встановлено, що відповідно до розрахунків позивача, з державного бюджету на навчання відповідача як студента медичного факультету Дніпровського державного медичного університету Малікова Д.О. (випуск 2020 р.) за навчальний період 2014-2020 року було витрачено 241501,85 грн. та витрачено кошти з державного бюджету на навчання в інтернатурі Дніпровського державного медичного університету за навчальні роки 2020-2022 року були витрачені 41243,62 грн. (а.с. 23).
Відповідно до частини другої статті 52 Закону України від 23.05.1991 «Про освіту» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як зазначається в Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Тобто, якщо частина друга статті 52 Закону України "Про освіту" 1991 року була чинною на час вступу студента до вищого навчального закладу, та особа, яка претендує на отримання вищої освіти, добровільно підписала угоду про підготовку фахівця з вищою освітою, навчалася за кошти державного бюджету, погодилася відшкодувати вартість цього навчання, погодилася на працевлаштування її відповідним навчальним закладом на умовах зазначеної угоди та отримала направлення на роботу, то у разі відмови цієї особи відпрацювати відповідно до умов зазначеної угоди встановлений термін відпрацювання заклад освіти, який забезпечив відповідне навчання цієї особи, може в судовому порядку стягнути з неї кошти за навчання.
Обов'язок випускника відшкодувати до державного бюджету повну вартість навчання за умов, що були погоджені між сторонами, а саме: випускник повинен прибути до місця призначення у термін, визначений у направленні на роботу; незгода випускника з рішенням комісії з працевлаштування випускників не звільняє його від обов'язку прибути на роботу за призначенням; у разі, якщо його звільнено за власним бажанням протягом навчання в інтернатурі та трьох років після закінчення останньої, він зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати, визначено: частиною другою статті 52 Закону України «Про освіту» (чинною з 23.03.1996 по 06.09.2014, у тому числі на час укладення типової угоди про підготовку фахівця з вищою освітою від 22.09.2009 № б/н), пунктом 2 Указу Президента України «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» від 23.01.1996 № 77/96, пунктом 14 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням» від 22.08.1996 № 992 (була чинною на час укладення типової угоди про підготовку фахівця з вищою освітою) та пунктом 21 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 25.12.1997 № 367.
Отже, дії особи, яка не прибула на місце працевлаштування, зазначене в направленні, чи до будь-якого іншого закладу державного сектору економіки, чи звільнилась за власним бажанням, відмовилась від виконання взятих на себе зобов'язань, передбачають правові наслідки, встановлені законом та угодою, а саме - повернення витрачених коштів на навчання до державного бюджету, за рахунок якого ця особа здобула освіту у вищому навчальному закладі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 607/3693/17 (провадження № 14-151цс20) зазначено, що «вирішуючи спори про стягнення коштів за навчання судам слід керуватися таким. Якщо між сторонами укладеної угоди про підготовку фахівця з вищою освітою передбачений обов'язок цього фахівця після закінчення відповідного навчання відпрацювати три роки, наприклад, в закладі охорони здоров'я, куди цей фахівець (випускник) буде направлений за розподілом, а також його обов'язок компенсувати (відшкодувати) замовнику його навчання вартість витрат цього замовника на це навчання у разі неприбуття цього випускника за направленням або його відмови без поважних причин приступити до роботи за призначенням (наприклад, відпрацювати три роки в закладі охорони здоров'я, куди випускник направлений за розподілом), то зазначене зобов'язання з відшкодування витрат на навчання є цивільно-правовим договірним зобов'язанням.
Велика Палата Верховного Суду вважає розумним та справедливим відповідне договірне зобов'язання щодо відпрацювання фахівцем після закінчення відповідного навчання трьох років за направленням замовника такого навчання, який оплатив навчання фахівця.
Крім того, ВП ВС наголосила, що:
- отриману випускником вищого навчального закладу під час навчання академічну стипендію слід вважати такою, що входить до складу витрат, які випускник такого закладу має компенсувати замовникові його навчання у разі неприбуття цього випускника за направленням або його відмови без поважних причин приступити до роботи за призначенням (зокрема, відпрацювати три роки в закладі охорони здоров'я, куди випускник направлений за розподілом).
- зобов'язання випускника вищого навчального закладу щодо повернення здійснених на навчання витрат, які випускник такого закладу має компенсувати замовникові його навчання у разі його неприбуття за направленням або відмови без поважних причин приступити до роботи за призначенням (зокрема відпрацювати три роки в закладі охорони здоров'я, куди випускник направлений за розподілом) є мірою цивільно-правової відповідальності цього випускника і водночас способом захисту майнових прав та інтересів замовника навчання.
На переконання Великої Палати Верховного Суду покладення на фахівців, які отримали вищу освіту безкоштовно за державним замовленням, обов'язку щодо оплатного відпрацювання (на умовах не гірших, ніж ті, які надаються іншим працівниками державного сектора економіки) за направленням держави протягом визначеного періоду часу (трьох років) не суперечить самій суті конституційного права на безкоштовну вищу освіту і в сучасних умовах економічного розвитку країни відповідає інтересам суспільства, щодо отримання від держави якісних послуг у відповідних секторах» (пункти 66-68).
Зазначене узгоджується із правовими висновками, які містяться у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23 січня 2018 року у справі № 607/9099/15-ц (провадження № 61-694св17), від 19 вересня 2018 року у справі № 607/3690/17 (провадження № 61-1116св17), від 31 жовтня 2018 року у справі № 607/3681/17-ц (провадження № 61-26840св18 ), від 15 травня 2019 року у справі № 598/760/17 (провадження № 61-14476св18), від 30 січня 2019 року у справі № 607/3682/17 (провадження № 61-32084св18), від 26 червня 2019 року у справі № 607/7122/17-ц (провадження № 61-27937св18).
Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , добровільно підписуючи угоду від 01 вересня 2014 року № 202, погодилась на працевлаштування її навчальним закладом, отримала направлення на роботу та, навчаючись за кошти державного бюджету, погодилась відшкодувати вартість свого навчання у разі відмови відпрацювати не менше трьох років.
Згідно положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі показань свідків, письмових доказів, речових і електронних доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Суд зауважує, що стороною відповідача не спростовані обставини справи та не заперечувалась вартість навчання відповідача.
Отже, відповідно до укладеної між сторонами Типової угоди, студент зобов'язується у разі відмови їхати за призначенням - відшкодувати відповідно до державного або місцевого бюджетів, країни навчання в установленому порядку.
Таким чином, враховуючи обставини справи суд дійшов до висновку, що добровільно умови угоди Відповідач не виконав, що є підставою для стягнення з останньої витрат за навчання.
За таких обставин, з ОСОБА_1 на користь Дніпровського державного медичного університету підлягають стягненню витрати на навчання у розмірі 282745,47 грн., а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.
Обов'язок особи, яка зобов'язалась відпрацювати за направленням після завершення її навчання за рахунок коштів держави, не передбачає втручання у її права, гарантовані статтею 4 Конвенції щодо заборони примусової чи обов'язкової праці. ЄСПЛ підкреслює, що не кожна праця, яку вимагають від особи під загрозою «покарання», становить заборонену цим положенням «примусову чи обов'язкову працю». Слід врахувати, зокрема, характер і обсяг даної діяльності, вільне укладення відповідних домовленостей (угод) у зв'язку із чим особа усвідомлює принцип і обсяг свого зобов'язання, яке вона бере, отримуючи безкоштовну освіту тощо. Такі обставини дозволяють відрізнити «примусову працю» від роботи, якої можна розумно вимагати за відповідних обставин. В протилежному випадку ЄСПЛ застосовує поняття «непропорційний тягар» та перевіряє, чи на особу було накладено такий тягар, що є єдиним чинником, на підставі якого ЄСПЛ може встановити порушення пункту 2 статті 4 Конвенції.
Крім того, обов'язок особи відшкодувати на користь держави кошти, витрачені на її навчання (пов'язані із цим витрати, їх окремі види тощо) за невиконання вимоги про відпрацювання за направленням не є втручанням у право власності особи, гарантоване статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції, та не становить порушення принципу пропорційності. Відповідно до практики ЄСПЛ такі суми відшкодування на корить держави можуть визначатись з урахуванням вартості навчання, виплат на утримання особи, яка навчається (наприклад, вартість проживання, їжі та обладнання, наданих особі під час навчання), субсидованої державою стипендії особі, яка навчається.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача на користь позивача повинно бути стягнуто судовий збір у розмірі 4241,18 грн.
На підставі ст.ст. 509, 526, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України та керуючись 2, 4, 81, 82, 128, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-282 ЦПК України, -
Позов Дніпровського державного медичного університету до ОСОБА_1 про стягнення витрат на навчання - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Дніпровського державного медичного університету, (код ЄДРПОУ 02010681), місце знаходження: місто Дніпро, вулиця Володимира Вернадського, будинок 9, витрати на навчання у розмірі 282 745,47 грн. (двісті вісімдесят дві тисячі сімсот сорок п'ять гривень 47 коп) на розрахунковий рахунок Позивача UA498201720313241002201017931, банк: ДКСУ м. Київ.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Дніпровського державного медичного університету, (код ЄДРПОУ 02010681), місце знаходження: місто Дніпро, вулиця Володимира Вернадського, будинок 9, судовий збір у розмірі 4241,18 грн. (чотири тисячі двісті сорок одна грн. 18 коп).
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в загальному порядку в Дніпровському апеляційному суді шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 28 червня 2023 року.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
- позивач: Дніпровський державний медичний університет, (код ЄДРПОУ 02010681), місце знаходження: місто Дніпро, вулиця Володимира Вернадського, будинок 9;
- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя: О. В. Чайкіна