29 червня 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 682/511/22
Провадження № 11-кп/4820/400/23
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді - доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
представника
потерпілого ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування 11.02.2022 за № 12022244160000038 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_9 на вирок Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 березня 2023 року, -
Цим вироком
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне, громадянина України, українця, з професійно-технічною освітою, не одруженого, на утриманні малолітніх дітей та осіб похилого віку не має, не працевлаштованого, має тимчасові заробітки, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
До вступу вироку в законну силу обрано ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час заборонивши залишати житло за адресою АДРЕСА_1 в період часу з 22 год. до 6 год. ранку наступної доби.
Строк відбування покарання ухвалено рахувати із дня приведення вироку до виконання.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 1947,24 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 120 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
За вироком суду, 11 лютого 2022 року близько 00 год 30 хв ОСОБА_8 , перебуваючи навпроти сільської бібліотеки, яка розташована по вулиці Лесі Українки в селі Хвощівка Шепетівського (Славутського) району, на ґрунті тривалих неприязних відносин розпочав словесний конфлікт з ОСОБА_6 , в ході якого у ОСОБА_8 , виник злочинний умисел спрямований на нанесення умисних тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .
В подальшому ОСОБА_8 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, підійшов до потерпілого та тримаючи у руці дерев'яну биту наніс нею три удари по тулубу та голові останнього заподіявши ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді: відкритої проникаючої черепно-мозкової травми важкого ступеня, забою головного мозку, перелому кісток склепіння основи черепа, забійної рани лівої скронево-тімяної ділянки голови, два синці поперекової ділянки спини справа, які згідно висновку експерта відносяться до тяжких тілесних ушкоджень з кваліфікуючою ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.
Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_9 подали апеляційні скарги, в яких вважають, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам провадження, оскільки доказів наявності в діях ОСОБА_8 умислу спрямованого на спричинення ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень не встановлено і такі висновки не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, та мають істотні суперечності.
На їх думку, суд не дав правової оцінки наявності між ОСОБА_8 та потерпілим ОСОБА_6 давнього конфлікту, постійних сварок, із залученням третіх осіб, що є підставою для кваліфікації дій ОСОБА_8 , за ст. 123 КК України, оскільки він перебував в стані сильного душевного хвилювання в момент скоєння кримінального правопорушення з призначенням покарання в межах санкції даного кримінального закону.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення обвинуваченого, його захисника, які підтримали подані апеляційні скарги з посиланням на зазначені в них доводи, потерпілого та його представника, які просять суворо не карати обвинуваченого, оскільки ОСОБА_11 його вибачив та знайшов з ним порозуміння, прокурора, який вважає, що законні підстави для задоволення апеляційні скарги відсутні, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до задоволення частково, виходячи з таких підстав.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, досудове розслідування, з'ясування обставин провадження та перевірка їх доказами судом проведено з дотриманням вимог закону, таких порушень закону, які були б істотними і тягли за собою безумовне скасування судового рішення, у провадженні не допущено, а висновок суду про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення при зазначених у вироку обставинах відповідає матеріалам провадження та ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах.
Доводи апеляційних скарг сторони захисту про те, що досудове розслідування, з'ясування обставин провадження та перевірка їх доказами судом проведено упереджено, без з'ясування обставин, які мають значення для встановлення істини у справі, є необґрунтованими і спростовуються зібраними у справі та дослідженими судом доказами.
Зокрема, в процесі судового та апеляційних розглядів ОСОБА_8 не заперечував та ствердив обставини конфлікту на ґрунті тривалих неприязних відносин з потерпілим ОСОБА_6 в нічну пору 11 лютого 2022 року, навпроти сільської бібліотеки по АДРЕСА_2 , спричинення потерпілому тілесних ушкоджень у різні частини тіла за допомогою бити, однак викладав свою версію подій.
Показаннями потерпілого ОСОБА_6 , який прямо вказав на ОСОБА_12 , як на особу, яка 11 лютого 2022 року в селі Хвощівка Шепетівського району, спровокувавши конфлікт, умисно в тому числі внаслідок ударів в голову дерев'яною битою нанесла йому тілесні ушкодження.
Обставини умисного спричинення обвинуваченим тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 , їх вид та механізм спричинення, в час та при обставинах, які зазначені у вироку, повністю ствердили допитані судом свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , які були безпосередніми очевидцями скоєного ОСОБА_8 кримінального правопорушення.
Так, свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 вказали, що під час бійки бачили в руках обвинуваченого ОСОБА_8 дерев'яну биту.
Свідок ОСОБА_18 підтвердила, що бачила, як ОСОБА_8 наносив удар в голову потерпілому ОСОБА_6 предметом схожим на биту.
Свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_16 підтвердили, що між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 у вечірню пору 11 лютого 2022 року виникла бійка, ініціатором якої виступив обвинувачений.
Даними висновку судово-медичного експерта № 23 від 24.02.2022 року стверджується, що у ОСОБА_6 виявлені наступні тілесні ушкодження у вигляді: відкритої проникаючої черепно-мозкової травми важкого ступеня, забій головного мозку, перелом кісток склепіння, основи черепа, забійної рани лівої скронево-тім'яної ділянки голови; вказані тілесні ушкодження спричинені локальним ударним прикладанням видовженої травмуючої поверхні твердого предмету з напрямком дії з переду назад та зліва направо, з прикладанням до лівої бокової поверхні голови, на що вказує властивість забійної рани на шкірі, напрямок поширення перелому та локалізація ділянок забоїв тканини головного мозку.
Синець з осадненням правої лобної ділянки голови, внутрішньо-шкірний крововилив лівої бокової поверхні шиї, два синці поперекової ділянки шиї справа.
Синець з осадненням лобної ділянки голови заподіяний прикладанням тупого твердого предмету та має властивості локального ударного механізму походження в поєднанні з тертям.
Синець лівої бокової поверхні шиї має властивості виникнення від дії видовженої травмуючої поверхні по механізму здавлювання.
Два синці правої поперекової ділянки спричинені локальним ударним прикладанням видовженої травмуючої поверхні твердого предмету в напрямку ззаду наперед з прикладанням до нижньої третини спини справа щонайменше, як двічі. Викладений підсумок ґрунтується на характерних властивостях горизонтально розташованих синців на шкірі спини з полосами просвітлення в центральній частині вздовж їх вісі.
Відкрита черепно-мозкова травма важкого ступеня, забій головного мозку, перелом кісток склепіння, основи черепа, забійна рана лівої скронево-тім'яної ділянки голови за кваліфікуючим критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння відноситься до категорії ушкодження тяжкого ступеня, синці поперекової ділянки, синець в ділянці шиї, синець з осадненням лобної ділянки справа відносяться до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості.
Властивості та локалізація ушкоджень на тілі ОСОБА_6 не відповідають механізму виникнення внаслідок падіння з висоти власного зрозсту чи самоушкодження, за винятком синця з осадненням в ділянці лобу справа. Забійна рана скронево-тім'яної ділянки голови зліва з переломом кісток черепа, два синця правої поперекової ділянки тулуба можуть відповідати механізму виникнення від дії дерев'яної бити, синець лівої бокової поверхні шиї спричинений по механізму здавлювання і міг виникнути від дії конструктивних частин плечового одягу.
Аналізуючи висновок судово-медичного експерта в сукупності з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, в тому числі показаннями свідків та потерпілого, які повністю узгоджуються між собою та які були безпосередніми очевидцями скоєного кримінального правопорушення, враховуючи дані щодо механізму та способу отримання ОСОБА_6 тілесних ушкоджень у вигляді черепно-мозкової травми, колегія суддів вважає, що місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку, що виявлені в потерпілого тілесні ушкодження він отримав саме внаслідок спричинення таких обвинуваченим, в результаті ударів дерев'яною палицею в голову, а не внаслідок падіння чи за інших обставин, в чому намагається переконати колегію суддів сторона захисту.
Про наявність умислу в діях обвинуваченого на спричинення потерпілому ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень свідчить спосіб, характер та механізм заподіяння тілесних ушкоджень, їх кількість, локалізація поранень, а саме умисне нанесення ударів, в тому числі за допомогою сторонніх предметів, в життєво важливий орган потерпілого - голову.
Про наявність умислу в діях ОСОБА_8 , спрямованого саме на спричинення потерпілому ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, вказує, що ініціатором конфлікту того дня був саме обвинувачений, який заздалегідь підготувавши знаряддя кримінального правопорушення, для з'ясування стосунків з потерпілим, з яким перебував в неприязних стосунках, взяв з собою дерев'яну биту та наніс нею удар в голову ОСОБА_6 .
Сукупність всіх встановлених судом першої інстанції обставин вчинення кримінального правопорушення, спосіб, кількість, характер і локалізація поранень, причини припинення злочинних дій, поведінка обвинуваченого і потерпілого, що передувала події, їх стосунки вказують про цілеспрямовані, обдумані та умисні дії ОСОБА_8 спрямовані на спричинення ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень.
Наведені докази повністю спростовують доводи апеляційної скарги обвинуваченого про необґрунтованість порушення кримінального провадження та його засудження за ч. 1 ст. 121 КК України.
Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об'єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації ні обвинуваченим, ні його захисником не надано.
Більше того, дані твердження ОСОБА_8 та його захисника були предметом дослідження місцевого суду та ним детально проаналізовані.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання, що докази вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_8 , які покладені судом в основу обвинувального вироку, були отримані з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства.
В провадженні не встановлено жодного належного, переконливого та об'єктивного доказу щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_8 та свідків заборонених законодавством методів розслідування, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.
Колегія суддів відхиляє твердження обвинуваченого та його захисника в тій частині, що ОСОБА_8 не наносив удари ОСОБА_6 дерев'яною битою, оскільки вони є не послідовними, суперечливими, не відповідають фактичним обставинам провадження та спростовуються дослідженими в судовому засіданні, вищенаведеними доказами.
Зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , які були безпосередніми очевидцями скоєння обвинуваченим кримінального правопорушення, показання яких, в тому числі щодо механізму та способу нанесення потерпілому тілесних ушкоджень саме обвинуваченим є послідовними та повністю узгоджуються з даними судово-медичного експерта, які стороною захисту жодним чином не спростовані.
В матеріалах провадження відсутні належні дані, які б викликали сумніви в щирості та достовірності послідовних показань свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_18 .
У зв'язку з цим підстав вважати, що свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_18 оговорюють обвинуваченого, враховуючи їх безсторонність у колегії суддів немає.
Більше того, вказані твердження названих свідків повністю узгоджуються з вищенаведеними, дослідженими судом доказами, в тому числі даними судово-медичної експертизи.
Не може погодитися колегія суддів і з твердженнями сторони захисту, що обвинувачення ОСОБА_8 ґрунтується виключно на суперечливих показаннях потерпілого. Оскільки його вина у вчиненні кримінального правопорушення доведена на підставі вищенаведених, здобутих органами досудового розслідування, досліджених та перевірених судом доказах у їх сукупності, в тому числі даних протоколів слідчих дій, висновках експертів, які підтверджують показання потерпілого та спростовують твердження обвинуваченого і його захисника.
Разом з тим, показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_17 , які перебувають з обвинуваченим у дружніх відносинах, в частині відсутності бити в ОСОБА_8 під час бійки з потерпілим, повністю спростовуються вищенаведеними доказами у їх сукупності, а тому підлягають відхиленню.
Як стверджується матеріалами кримінального провадження, жодних даних які б вказували на отримання потерпілим ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень внаслідок падіння, причетності до скоєння кримінального правопорушення не обвинуваченого, а інших осіб не встановлено. Більше того, такі обставини спростовуються даними судово-медичного дослідження, відповідно до якого можливість отримати виявлену у ОСОБА_6 черепно-мозкову травму внаслідок падіння є фактично неможливо. Навпаки, в матеріалах кримінального провадження зібрано достатньо беззаперечних доказів вини саме обвинуваченого у спричиненні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому. Вказані обставини повністю спростовують твердження сторони захисту про можливе отримання потерпілим виявлених в нього тяжких тілесних ушкоджень в результаті падіння, спричинення таких сторонніми особами та ігнорування органами досудового розслідування цих обставин.
Разом з тим, всі проведені дослідження, в тому числі судово-медичної експертизи, жодним чином не підтвердили отримання ОСОБА_6 закритої черепно-мозкової травми внаслідок падіння, спричинення такої сторонніми особами, на відміну від доказів вини ОСОБА_8 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, які носять беззаперечний характер.
Доводи апеляційної скарги про необхідність перекваліфікації дій обвинуваченого з ч. 1 ст. 121 КК України на ст. 123 КК України на увагу суду не заслуговують, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 123 КК України кримінальна відповідальність передбачена за умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання, викликаного жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого.
Втім, кваліфікація дій винного за ст. 123 КК України можлива лише тоді, коли обставини провадження свідчать про наявність трьох обов'язкових елементів, цього складу кримінального правопорушення: стан раптового виниклого сильного душевного хвилювання у винної особи, протизаконне насильство, систематичне знущання чи тяжка образа з боку потерпілого, причинний зв'язок між діями потерпілого та діями винної особи. За відсутності хоч б одного з цих елементів, дії винної особи не можуть бути кваліфіковані за ст. 123 КК.
При цьому стан сильного душевного хвилювання - це такий стан психіки особи, який раптово виникає і швидко минає, за якого у свідомості особи домінує сильна емоція, що значною мірою знижує її здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними.
Як установлено судом першої інстанції, на підставі досліджених доказів у їх сукупності, між обвинуваченим ОСОБА_8 та потерпілим ОСОБА_6 були наявні неприязних відносинах через давній конфлікт між ними. 11 лютого 2022 року саме обвинувачений виступивши ініціатором з'ясування стосунків з потерпілим, розпочав з ним словесний конфлікт, який переріс в бійку під час якої внаслідок умисних дій обвинуваченого ОСОБА_8 . ОСОБА_6 спричинено тяжкі тілесні ушкодження.
При вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_8 використовував предмет, що має підвищену вражаючу дію - дерев'яну биту, яку заздалегідь приготував та цілеспрямовано наніс удар потерпілому в ділянку голови - в життєво-важливий орган, тобто саме дії обвинуваченого, який спровокувавши конфлікт, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження наперед заготовленим предметом - битою, свідчать про відсутність у нього стану раптового виниклого сильного душевного хвилювання.
Також судом враховано і інші обставини, зокрема, локалізацію, кількість ударів, значну силу, з якою вони наносились, і те, що в результаті нанесених ударів потерпілий втрачав свідомість. Натомість, поведінка обвинуваченого після скоєного була зухвалою, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення він не визнав навіть під тиском зібраних у провадженні доказів.
Таким чином, матеріали кримінального провадження не містять жодних доказів на підтвердження факту неправомірної поведінки потерпілого по відношенню до обвинуваченого, зокрема жорстокого поводження, приниження честі і гідності або системного характеру такого поводження з боку потерпілого, а також що ОСОБА_8 під час події перебував у стані вираженої емоційної напруги, ступінь якої досягав такого рівня, який позбавляв його можливості усвідомлювати реальний зміст власних дій, повною мірою керувати ними та передбачати їх наслідки.
А тому, доводи про те, що ОСОБА_8 заподіяв ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження в стані сильного душевного хвилювання є надуманими та підлягають відхиленню.
Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та на кваліфікацію його дій, колегією суддів не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, оголошена ОСОБА_8 підозра, кваліфікація його дій, з якою погодився суд, містить виклад фактичних обставин, в тому числі часу, місця, способу, мотиву та інших обставин вчинення кримінального правопорушення, наскільки вони відомі слідчому.
Знайшли вони своє відображення і у вироку, тобто при його ухваленні суд повністю вирішив питання, зазначені в ст. 374 КПК України.
Тому твердження сторони захисту, що органами досудового розслідування та судом не виконані вимоги ст. 91 КПК України не заслуговують на увагу та підлягають відхиленню.
Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об'єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації стороною захисту не надано.
Ставлячи питання про скасування вироку суду, сторона захисту, конкретних фактів порушення прав та законних інтересів обвинуваченого органами досудового розслідування та судом не навела, а виключно обмежилися перерахунком та декларуванням норм процесуального права. Такі твердження носять абстрактний характер, а тому вони не заслуговують на увагу та підлягають відхиленню.
Відповідно до ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.
Тобто, чинним законодавством встановлений вичерпний перелік обставин, коли апеляційна інстанція зобов'язана повторно дослідити докази у кримінальному провадженні і такі обставини широкому тлумаченню не підлягають.
З огляду на те, що місцевим судом повно, з дотриманням вимог закону досліджені всі докази наявні в матеріалах кримінального провадження, а твердження сторони захисту зводяться виключно до незгоди з їх оцінкою місцевим судом, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання сторони захисту та повторного дослідження доказів наявних в матеріалах кримінального провадження.
Ретельно проаналізувавши докази в їх сукупності, суд дав їм належну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Перевіряючи ж законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції, в частині призначеного покарання, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги сторони захисту щодо його суворості.
Згідно з ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.
Цих вимог закону, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 121 КК України, суд першої інстанції в повному обсязі не дотримався.
Так, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
На переконання колегії суддів, висновки місцевого суду про можливість виправлення ОСОБА_8 лише в умовах ізоляції його від суспільства, з реальним відбуттям покарання, є необґрунтованими, оскільки даний вид покарання є таким, що не відповідає особі обвинуваченого.
Місцевим судом не враховано того, що загальні засади призначення покарання, визначені в ст.65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів.
Крім того, метою покарання є виправлення та перевиховання особи, яка скоїла злочин та попередження вчинення нею нових злочинів, а тому таке покарання не може переслідувати ціль розправи.
Як вбачається із оскаржуваного рішення суду, призначаючи ОСОБА_8 реальне покарання у виді позбавлення волі, місцевий суд виходив, насамперед, із ступеня тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення.
Разом з тим, суд, у повній мірі, не врахував даних про особу обвинуваченого, хоча навів їх у вироку, а також того, що вчинення тяжкого кримінального правопорушення ще не є безумовною підставою призначати винному реальної міри покарання.
На переконання колегії суддів, не може вважатися справедливим обрання більш суворого покарання з огляду лише на тяжкість вчинення кримінального правопорушення, а також на наслідки які настали, без належного врахування особливостей конкретних протиправних дій й інших даних, що всебічно характеризують винного та відображають його ставлення до скоєного.
Так, поведінка обвинуваченого на досудовому розслідуванні, під час судового провадження до ухвалення відносно нього обвинувального вироку, а також протягом апеляційного провадження сприяла правосуддю, оскільки свідчила про виконання покладених на нього процесуальних обов'язків. Останній до відповідальності не притягувався, інших кримінальних правопорушень не вчиняв, сумлінно з'являвся на всі виклики до слідчого, прокурора та суду, чим фактично досягнута мета покарання.
Відповідно до характеристики за місцем проживання обвинувачений характеризується посередньо, відповідно до листа від односельців ОСОБА_8 поданого до суду його захисником 25.10.2022 року, ці громадяни характеризують його позитивно, має запальний характер, не працевлаштований на території старостату, неодноразово замічався в бійках, спиртними напоями та наркотичними засобами не зловживає, скарг від жителів села щодо його поведінки до старостату не надходило. Згідно довідки про склад сім'ї - має матір та три молодших брати і сестру. ОСОБА_8 на обліку у лікарів нарколога, невропатолога та психіатра не перебуває.
ОСОБА_8 повністю відшкодував спричинені потерпілому шкоду, в тому числі моральну у сумі 120000 грн., що підтверджується чеками про відправлення грошових коштів та поясненнями потерпілого і його представника в процесі апеляційного розгляду. При цьому, потерпілий та його представник в суді апеляційної інстанції просили суд призначити обвинуваченому покарання без реального його відбуття з застосування ст. 75 КК України, оскільки ОСОБА_11 вибачив обвинуваченого, знайшов з ним порозуміння і не має до ОСОБА_8 жодних претензій.
Обставин, які би підвищували соціальну небезпеку дій ОСОБА_8 у межах цієї кримінально-правової кваліфікації у кримінальному провадженні колегією суддів не встановлено, тоді як дії обвинуваченого на час судового провадження були спрямовані виключно на усунення негативних наслідків кримінального правопорушення наскільки це можливо.
Наведені вище обставини, молодий вік обвинуваченого, думка потерпілого щодо призначення обвинуваченому покарання не пов'язаного з позбавленням волі, на думку колегії суддів, дають підстави зробити висновок про можливість виправлення ОСОБА_8 без відбування призначеного йому судом першої інстанції покарання реально, застосувавши до нього положення ст. 75 КК України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені обставини дають апеляційному суду обґрунтовані підстави вважати, що виправлення ОСОБА_8 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливе без ізоляції його від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, яке є достатнім для того, щоб обвинувачений довів своє виправлення.
Відповідно до ч.1 п.1 ст. 408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом'якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407-409, 414, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника адвоката ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 березня 2023 року щодо ОСОБА_8 , в частині призначеного покарання, змінити.
Вважати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 засудженим за ч.1 ст.121 КК України України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 3 (три) роки, якщо він протягом даного строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_8 обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3