Справа № 462/4452/18 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/620/23 Доповідач: ОСОБА_2
29 червня 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 22 червня 2023 року про продовження строку тримання під вартою,
встановила:
вищевказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та продовжено останнім строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 20 серпня 2023 року включно.
На ухвалу суду захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду щодо ОСОБА_6 скасувати та ухвалити нову, якою застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначає, що обвинувачений ОСОБА_6 не має на меті ухилятися від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення. Звертає увагу, що ОСОБА_6 раніше не судимий, має освіту та офіційний трудовий стаж. Також, у нього наявне постійне місце проживання і реєстрації, міцні соціальні зв'язки. Окрім цього, у ОСОБА_6 виявлено ряд медичних захворювань, які потребують лікування.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду, у тому числі про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Зважаючи на відсутність клопотань обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 про розгляд апеляційної скарги за їх участі, та будь-яких клопотань прокурора, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд апеляційної скарги без участі сторін.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали контрольного провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Вирішення питання щодо запобіжного заходу, як зазначено в ч. 2 ст. 331 КПК України, відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як вбачається з матеріалів контрольного провадження № 462/4452/18, в провадженні Залізничного районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження № 12018140000000165 від 05.03.2018 щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 187 КК України.
У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, який неодноразово продовжувався.
На думку апеляційного суду, місцевий суд, задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу ОСОБА_6 , врахував, що будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, для застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не встановлено, а тому існування зазначених ризиків виправдовує подальше тримання його під вартою.
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано дійшов висновку про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про продовження строку тримання під вартою.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою, суд першої інстанції врахував обставини кримінального правопорушення, характер і тяжкість інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення та дані про його особу, та, відповідно, наявність передбачених ст.177 КПК ризиків.
Правових підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який (як про це просить апелянт) колегія суддів не вбачає і вважає, що продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою здійснене з дотриманням вимог закону та з врахуванням конкретних обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися, й судовий розгляд у справі не завершено.
Прокурором доведено, що заявлені ризики не зменшились, а необхідність проведення процесульних дій є обставиною, яка перешкоджає завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про продовження строку тримання під вартою.
Що стосується доводів апеляційної скарги про незадовільний стан здоров'я обвинуваченого, то така обставина, на переконання колегії суддів, в даному випадку не може бути підставою для зміни обраного запобіжного заходу.
Як вбачається з відповіді начальника філії ДУ «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» ОСОБА_11 на запит захисника ОСОБА_7 від 31.03.2023, на сьогодні стан здоров'я ОСОБА_6 задовільний, останній перебуває на диспансерному обліку лікаря-терапевта та отримує амбулаторне лікування. Претензій до медичного персоналу немає, про що ним 29.03.2023 написано заяву.
Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що серйозність пред'явленого обвинувачення, відповідно до п. 81 рішення ЄСПЛ у справі від 26 липня 2001 року «Ілійков проти Болгарії» (справа №33977/97) є тим фактором, який надає можливість продовжити строк тримання під вартою, оскільки це є один із аспектів при оцінюванні загрози ухилення від слідства чи продовження заняття злочинною діяльністю.
А тому колегія суддів вважає, що прийняте судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Окрім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особлива тяжкість деяких злочинів, яка викликає негативну реакцію суспільства і соціальні наслідки, виправдовує попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу (рішення у справі “Летельє проти Франції”).
Покликання апелянта про наявність у обвинуваченого ОСОБА_6 постійного місця проживання і міцних соціальних зв'язків, на думку колегії суддів, не є визначальними обставинами, які давали б можливість змінити останньому запобіжний захід на інший, не пов'язаний з триманням під вартою, оскільки такий не гарантуватиме запобігання встановленим ризикам.
На думку колегії суддів, саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення обвинуваченому ОСОБА_6 розміру застави, забезпечить виконання останнім процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Отже, колегія суддів вважає, що ухвала місцевого суду є законною і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 .
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів
Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 22 червня 2023 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4