Справа № 462/1638/19 Головуючий у 1 інстанції: Палюх Н.М.
Провадження № 22-ц/811/162/22 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
19 червня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Цьони С.Ю.
з участю: ОСОБА_1 , її представника - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 18 жовтня 2021 року, -
у березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 та Залізничного районного у місті Львові відділу державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), третя особа: орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження.
В обгрунтування позовних вимог, з урахуванням уточнень до позовної заяви, покликається на те, що з початку 2015 року по листопад 2016 року вони з ОСОБА_3 , не перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, проживали разом однією сім'єю як подружжя та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 . Стверджує, що під час спільного проживання з відповідачем вона завагітніла і у них народилося двоє синів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що на момент народження дітей вони з відповідачем проживали окремо, оскільки, він, дізнавшись про вагітність, покинув її, у зв'язку з чим свідоцтво про народження дітей видано на підставі ч. 1 ст. 135 СК України. Вказує, що після народження дітей відповідач постійно спілкувався з ними та проводив час, цікавився їх особистим життям, брав участь у їх розвитку та вихованні, частково надавав матеріальну допомогу, однак, на даний час відповідач ухиляється від виконання свого батьківського обов'язку, не визнає себе батьком дітей та відмовляється подати в органи РАЦСу заяву про реєстрацію батьківства.
З наведених підстав просить:
-визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 - батьком дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народжених ОСОБА_1 ;
-внести зміни до актового запису за № 282 від 14 червня 2017 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Залізничним районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області та до актового запису за № 283 від 14 червня 2017 року про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Залізничним районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області виключивши відомості про батька ОСОБА_6 , зазначити батьком дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 18 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір'ю яких є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Зобов'язано Залізничний районний у місті Львові відділ державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) внести зміни до актового запису №283 від 14.06.2017 року про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Залізничним районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, а саме: виключити з актового запису відомості про батька « ОСОБА_6 , громадянин України», вказати в графі батько « ОСОБА_3 , громадянин України».
Зобов'язано Залізничний районний у місті Львові відділ державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) внести зміни до актового запису №282 від 14.06.2017 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Залізничним районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, а саме: виключити з актового запису відомості про батька « ОСОБА_6 , громадянин України», вказати в графі батько « ОСОБА_3 , громадянин України».
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1536,80 грн. судового збору.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_3 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері та батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Зазначає, що з ОСОБА_1 постійно ніколи не проживав, спільного господарства вони не вели, зважаючи на те, що з 22 серпня 2009 року він перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 , з якою разом проживає уже понад десять років. Зазначає, що для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу необхідні докази ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, а покази свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення такого факту. Вказує, що неявка особи, яка бере участь у справі, на експертизу, не є безумовною підставою для визнання або відмови у визнанні судом факту, для з'ясування якого була призначена експертиза, а він об'єктивно не міг прибути на запропоновану експертною установою дату проведення експертизи, оскільки перебував у відрядженні, про що суду першої інстанції було надано відповідні підтверджуючі документи. Вважає, що в його діях відсутній умисел на ухилення від участі в проведенні судової експертизи, а відтак відсутні підстави для застосування приписів ст. 109 ЦПК України, що вказує на порушенням норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи. Звертає увагу? що. підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства, однак, суд не може підміняти орган виконавчої влади, уповноважений на виконання функцій з реєстрації актових записів. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В судове засідання відповідач ОСОБА_3 , представник Залізничного районного у місті Львові відділу реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, представник Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_8 звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, оскільки він не може з'явитися в судове засідання, так як приймає участь у розгляді кримінальної справи в Пустомитівському районному суді Львівської області, однак, доказів на підтвердження цих обставин не надав.
Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи не є достатньою підставою для відкладення розгляду справи.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18.
Враховуючи, що причиною неявки представника ОСОБА_3 - ОСОБА_8 є надання переваги участі у розгляді іншої справи, доказів участі в якій він не надав, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає до задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, заперечення ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що взаємний зв'язок наявних в матеріалах справи доказів в їх сукупності, показання свідків, підтверджують обставини, на які покликається позивач, як на підставу для задоволення позовних вимог, а відповідач двічі ухилявся від здачі біологічних матеріалів для проведення експертизи, у зв'язку з чим наявні підстави для визнання батьківства ОСОБА_3 без відповідного висновку експертизи.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Статтею 52 Конституції України передбачено, що діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Ніяких моральних та правових обмежень будь-які діти не знають. Права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державними органами реєстрації актів цивільного стану в установленому законом порядку.
Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилась не раніше 1 січня 2004 р., суд має вирішувати відповідно до норм СК України, зокрема ч. 2 ст. 128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства. Пунктом 9 постанови передбачено, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.
Згідно з ч. 1 ст. 121 СК України, права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Відповідно до частини першої, другої статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Тобто, стаття 128 СК встановлює перелік необхідних умов для визнання батьківства у судовому порядку. По-перше, батьки дитини не повинні перебувати у зареєстрованому шлюбі між собою (реєстрація народження дитини в органах РАЦС і свідоцтво про її народження підтверджують, що вона народилася не в зареєстрованому шлюбі). По-друге, ймовірний батько дитини, народженої поза шлюбом, чи її мати відмовляються від подання спільної заяви про добровільне визнання батьківства.
Відповідно до ч. 3 ст. 128 СК України позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. (ч. 2 ст. 128 СК України).
Згідно з ч. 4 ст. 128 СК України позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст. 135 цього Кодексу.
Частина 1 ст. 135 СК України передбачає, що при народженні дитини у матері, яка перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Доказами батьківства конкретного чоловіка можуть бути різноманітні документи (листи, заяви за місцем роботи про надання матеріальної допомоги тощо), усні заяви та поведінка відповідача під час вагітності матері та після народження дитини (турбота про матір, вітання з новонародженим, обрання імені дитині та інше). Усе це може прямо чи опосередковано свідчити про те, що батьком дитини є саме позивач. Крім цього, на сьогодні існує багато видів різноманітних експертиз, які дозволяють встановити батьківство з великою мірою точності. Такими є, наприклад, генетична дактилоскопія (по ДНК, де міститься генетичний код, індивідуальний для кожної особи, при цьому ДНК дитини завжди поєднує ознаки ДНК матері та батька), експертиза по амніотичній рідині (води при вагітності).
Слід зазначити, що висновок експертизи з питання походження дитини є одним з доказів, які повинні бути оцінені судом у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народилися ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим Залізничним районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області 14 червня 2017 року, та свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , виданим Залізничним районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області 14 червня 2017 року, відповідно.
У вищезазначених свідоцтвах про народження дітей матір'ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначена ОСОБА_1 , а батьком - ОСОБА_6 .
Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України № 00018205124 від 14 червня 2017 року підтверджується, що відомості про батька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України № 00018204920 від 14 червня 2017 року підтверджується, що відомості про батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Вважаючи батьком дітей ОСОБА_3 , звернувшись до нього з позовом про визнання батьківства, ОСОБА_1 разом з позовною заявою подала клопотання про призначення у справі молекулярно-генетичної експертизи.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 05 серпня 2019 року призначено у справі судову генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, попередивши їх про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.
На вирішення експертів поставлено наступні питання:
- Чи являється ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ?
- Чи являється ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ?
Роз'яснено сторонам про необхідність їх явки з неповнолітніми дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за викликом до експертної установи для відібрання необхідних зразків біологічного матеріалу. Питання щодо надання експерту додаткових матеріалів необхідних для проведення експертизи вирішити за клопотанням експерта.
Оплату за проведення експертизи покладено на ОСОБА_1 .
Роз'яснено сторонам положення ст.109 ЦПК України про наслідки ухилення від участі в експертизі.
На час проведення експертизи зупинено провадження по справі.
01 жовтня 2019 року матеріали справи повернуто суду без виконання ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 05 серпня 2019 року з повідомленням про неможливість проведення експертизи № 10/662 від 25 вересня 2019 року.
Зі змісту повідомлення про неможливість проведення експертизи № 10/662 від 25 вересня 2019 року вбачається, що 25 вересня 2019 року до Львівського НДКЕЦ МВС з'явилася ОСОБА_1 з дітьми, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 у визначений експертом час до Львівського НДЕКЦ МВС не з'явився, що унеможливило відбирання зразків букального епітелію для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи.
03 грудня 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_9 заявив клопотання про призначення судової генетичної експертизи, на вирішення якої просив поставити наступні питання: Чи являється ОСОБА_3 біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ? Чи являється ОСОБА_3 біологічним батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ?
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 10 грудня 2019 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року, призначено у справі судову генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, попередивши їх про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.
На вирішення експертів поставлено наступні питання:
-Чи являється ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ?
-Чи являється ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ?
01 жовтня 2019 року матеріали справи повернуто суду без виконання ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 05 серпня 2019 року з повідомленням про неможливість проведення експертизи № 10/662 від 25 вересня 2019 року.
Однак у зв'язку з неявкою ОСОБА_3 в експертну установу для відбору експериментальних зразків для проведення експертизи, матеріали справи були повернуті суду без виконання ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 10 грудня 2019 року через неможливість проведення експертизи.
01 грудня 2022 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_8 подав до суду апеляційної інстанції клопотання про призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, мотивуючи його тим, що відповідач не вважає себе батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а для встановлення біологічної спорідненості між ОСОБА_3 та малолітніми дітьми та правильного вирішення спору необхідні спеціальні знання в галузі іншій ніж право.
Ухвалою Львівського апеляційного суду 09 грудня 2022 року клопотання представника ОСОБА_3 - ОСОБА_8 - задоволено.
Призначено у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та Залізничного районного у місті Львові відділу державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), третя особа: орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження судову молекулярно-генетичну експертизу.
На вирішення експертизи поставлено наступне питання:
1. Чи являється ОСОБА_3 біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ?
Проведення експертизи доручено експертам Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (79040, м. Львів, вул. Конюшинна, 24).
Попереджено експерта про кримінальну відповідальність за відмову або дачу завідомо неправдивого висновку за ст. 384, 385 КК України.
Надано Львівському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України дозвіл на повне або часткове знищення об'єктів дослідження після проведення експертизи.
Оплату за проведення експертизи покладено на ОСОБА_3 .
На час проведення експертизи провадження по справі зупинено.
Зобов'язано ОСОБА_3 та ОСОБА_1 разом з дітьми, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з'явитися на вимогу експертів в експертну установу для проведення експертизи з документами, що посвідчують особу.
Роз'яснено сторонам наслідки ухилення від участі в експертизі, передбачені ст. 109 ЦПК України.
17 лютого 2023 року на адресу Львівського апеляційного суду надійшло клопотання судового експерта Львівського науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України № СЕ-19/114-23/1902-БД/Кл-1 від 06 лютого 2023 року про направлення у період з 10:00 до 11:00 год. 22 березня 2023 року до Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, що знаходиться за адресою: 79040, м. Львів, вул. Конюшинна, 24, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 з дітьми ОСОБА_10 та ОСОБА_5 , для відбору зразків букального епітелію для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, інформування ОСОБА_3 , що вартість проведення експертизи орієнтовно складатиме 9900 грн.
Крім того, у клопотанні експерта зазначено, що при неможливості особи прибути до експертної установи у визначений в клопотанні день та час, експерт просить суд визначити іншу дату та час, про що завчасно повідомити сторони та експерта у письмовій формі.
21 березня 2023 року ОСОБА_3 звернувся з клопотанням про відкладення проведення експертизи на іншу дату, після 04 квітня 2023 року у зв'язку з відсутністю коштів на оплату експертизи.
03 квітня 2023 року матеріали справи повернуто суду без виконання ухвали Львівського апеляційного суду 09 грудня 2022 рокуз повідомленням про неможливість проведення експертизи № СЕ-19/114-23/1902-БД від 24 березня 2023 року у зв'язку з тим, що у визначений час до Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України не прибув Шингельський Мирон Михайлович, що унеможливило проведення судової молекулярно-генетичної експертизи за ухвалою суду.
Подаючи клопотання про відкладення проведення експертизи за один день до відбору зразків букального епітелію для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, відповідач унеможливив завчасне повідомлення позивача та експерта в письмовій формі, як зазначено в клопотанні експерта № СЕ-19/114-23/1902-БД/Кл-1 від 06 лютого 2023 року, про визначенні іншої, ніж зазначеної в клопотанні, дати для відбору зразків для проведення експертизи.
Крім того, в клопотанні експерта № СЕ-19/114-23/1902-БД/Кл-1 від 06 лютого 2023 рокувизначення іншої дати та часу направлення сторін для відбору зразків букального епітелію для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи пов'язується саме з неможливістю особи (осіб) прибути до експертної установи у визначений час, а не у зв'язку з іншими обставинами.
Однак, ОСОБА_3 , звертаючись з клопотанням про визначення іншої дати відібрання зразків для проведення експертизи, не долучив доказів, які б підтверджували наявність обставин, що перешкоджали йому з'явитися до експертної установи у день та час, визначений експертом, а зазначив лише про відсутність коштів на оплату експертизи.
З огляду на те, що судова молекулярно-генетична експертиза призначена саме за клопотанням ОСОБА_3 , в клопотанні відповідач просив покласти на нього витрати з проведення експертизи, а з моменту призначення експертизи до необхідності вартості її проведення пройшло більше трьох місяців, що дозволяло відповідачу заощадити необхідні кошти для оплати вартості експертизи, знаючи, що на нього за його ж клопотанням покладено обов'язок з оплати її вартості.
Згідно з частиною четвертою, пунктами 3-5 частини п'ятої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Враховуючи те, що молекулярно-генетична експертиза тричі призначалася у даній справі, зокрема, двічі в суду першої інстанції та один раз в суді апеляційної інстанції, відповідач, достеменно знаючи про наявність у нього процесуального обов'язку з'явитися для відбору зразків для проведення експертизи, тричі без поважних причин не з'являвся на вимогу експерта, будучи належним чином повідомленим про дату та час відібрання зразків, необхідних для проведення експертизи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_3 свідомо ухилився від відібрання зразків, що унеможливило проведення експертизи, а відтак, наявні підстави для визнання факту, для з'ясування якого була призначена експертиза, а саме, що ОСОБА_3 є біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ствердили, що їм відомо про тривалі близькі стосунки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в період з 2015 - 2017 років, про їхнє спільне проживання, спільний побут, спільний відпочинок, бажання створити повноцінну сім'ю, у них були спільні друзі, з якими вони разом проводили вільний час, такі твердження свідків підтверджуються долученими до справи фотографіями.
Свідок ОСОБА_7 , яка є дружиною ОСОБА_3 , в суді пояснила, що чоловік часто не ночував вдома, їздив у відрядження, і що вона здогадувалася про стосунки чоловіка ( ОСОБА_3 ) з ОСОБА_1 .
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що долучені до позову фотографії та свідчення згаданих вище свідків підтверджують, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в період 2015-2017 років були у близьких стосунках, належних та допустимих доказів протилежного, відповідач, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, суду не надав, без поважних причин не з'являвся до експертної установи, не сприяв її проведенню, будь-яким чином уникав проведення генетичної експертизи, яка судами призначалася тричі.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності, оскільки законодавець у частині першій статті 20 СК України закріпив вичерпний перелік статей цього Кодексу і відповідно вимог, що випливають із сімейних відносин, до яких застосовується позовна давність.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 СК України до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу.
Разом з тим, ОСОБА_1 пред'явила вимоги про визнання батьківства за рішенням суду в порядку ст. 128 СК України, яка не входить до переліку статтей Сімейного кодексу України і відповідно вимог, що випливають із сімейних відносин, до яких застосовується позовна давність, а відтак, позовна давність до спірних правовідносин не застосовується.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір'ю яких є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно з п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року № 96/5, рішення суду про визнання батьківства є підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану.
Відповідно до п.2.16.4. Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року № 96/5, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов'язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.
Оскільки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наявні підстави для внесення змін до актового запису № 283 від 14 червня 2017 року про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Залізничним районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, а саме: виключення з актового запису відомостей про батька « ОСОБА_6 , громадянин України», та зазначення в графі батько « ОСОБА_3 , громадянин України» та актового запису № 282 від 14 червня 2017 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Залізничним районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, а саме: виключення з актового запису відомостей про батька « ОСОБА_6 , громадянин України», зазначення в графі батько « ОСОБА_3 , громадянин України».
Свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_3 , виданим Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції 22 серпня 2009 року підтверджується, що ОСОБА_3 та ОСОБА_18 зареєстрували шлюб 22 серпня 2009 року.
Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для визнання ОСОБА_3 батьком малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з його перебуванням на час народження дітей у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 , є безпідставними, оскільки сам по собі факт перебування відповідача у зареєстрованому шлюбі не свідчить про наявність підстав для відмови у визнанні його батьківства щодо малолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зважаючи на наявність в матеріалах справи доказів, які в своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підтримували відносини в період можливого зачаття дітей, а відповідач ухилився від участі в проведенні судової експертизи, внаслідок чого суд прийшов до висновку про визнання його батьківства без відповідного висновку експерта.
Покликання апелянта на те, що відсутні підстави для застосування приписів ст. 109 ЦПК України, зважаючи на те, що в його діях відсутній умисел на ухилення від участі в проведенні судової експертизи, не заслуговують на увагу, оскільки призначаючи у справі експертизу, судом як першої, так і апеляційної інстанції зобов'язано ОСОБА_3 з'явитися на вимогу експерта для відібрання зразків для проведення експертизи, роз'яснено наслідки ухилення від участі в експертизі, передбачені ст. 109 ЦПК України.
Однак, будучи завчасно повідомленим про дату та час проведення експертизи, знаючи та розуміючи наслідки неявки в експертну установу для відібрання зразків для проведення експертизи, ОСОБА_19 тричі не з'являвся на вимогу експертів, що унеможливило проведення експертизи саме з вини відповідача.
Відповідач не звертався з клопотанням про відкладення проведення експертизи у зв'язку з наявністю обставин, які перешкоджають йому прибути в експертну установу, не надав суду належних та допустимих доказів неможливості його прибуття в експертну установу для відібрання зразків для проведення експертизи в час, визначений експертом.
Колегія суддів звертає увагу, що сам факт перебування відповідача у відпустці не свідчить про неможливість з'явитися на вимогу експерта, а в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували перебування відповідача на час проведення експертизи за межами України чи наявність інших обставин, що перешкоджали йому виконати процесуальний обов'язок з надання зразків для проведення експертизи.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.
Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 18 жовтня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 29.06.2023 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк